Рішення № 74413982, 04.06.2018, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/1801/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2018 року

Одеський окружний адміністративний суд у складі у складі

головуючого судді Катаєвої Е.В.,

за участю секретаря судового засідання Левчук О.В.,

позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача -Мікуліної Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі справу за адміністративним позовом Приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_1 (65026 АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) до Міністерства юстиції України (01001 м. Київ, вул. Городецького,13, код ЄДРПОУ 00015622), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, на стороні відповідача Державне підприємство «Національні інформаційні системи» Міністерства юстиції України (04053 м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська,4, код ЄДРПОУ 39787008) про визнання протиправним та скасування наказу від 05.04.2018 року №1042/5,-

В С Т А Н О В И В:

До суду з позовом (а.с. 31-37) звернувся Приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_1 (далі - приватний нотаріус ОСОБА_1.) до Міністерства юстиції України (далі - МЮУ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, на стороні відповідача Державне підприємство «Національні інформаційні системи» Міністерства юстиції України (далі - ДП «НАІС»), у якому просив визнати протиправним та скасувати наказ відповідача №1042/5 від 05.04.2018 року про тимчасове блокування доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на шість місяців державного реєстратора - приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_1

Також позивач просив:

встановити порядок виконання судового рішення, відповідно до якого рішення суду, що набрало законної сили є підставою відновлення (розблокування) ДП «НАІС» доступу державному реєстратору - приватному нотаріусу Одеського міського нотаріального ОСОБА_1 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

зобов'язати МЮУ подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення в частині відновлення прав державного реєстратора - приватного нотаріуса ОСОБА_1 шляхом відновлення (розблокування) його доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Позивач вважає, що оскаржуваний наказ відповідача №1042/5 від 05.04.2018 року прийнятий із порушенням ч. 2 ст. 37-1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», ч.ч. 7, 8, 10, 12 «Порядку здійснення контролю у сфері державної реєстрації», затвердженого Постановою КМ України № 990 від 21 грудня 2016 року (далі - Порядок № 990) та є таким, що безпосередньо обмежує проголошені статтею 43 Конституції України права на працю та можливість заробляти собі на життя працею, спричиняє негативні наслідки, як для нього, так і для невизначеного коло осіб.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що чинним законодавством України не передбачено повідомлення Державних реєстраторів прав про включення їх до переліку осіб, щодо яких проводиться моніторинг реєстраційних дій у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Разом з тим, для забезпечення принципів гласності та об'єктивності, МЮУ зобов'язано ставити до відома державного реєстратора про проведення камеральної перевірки його реєстраційних дій. Проте, у порушення п.7 Порядку № 990, йому не було надіслано копію наказу Мін'юсту про проведення камеральної перевірки разом із супровідним листом протягом трьох робочих днів з дня його прийняття, що позбавило його можливості отримати копію акту моніторингу реєстраційних дій, надати пояснення з приводу результатів такого моніторингу та надати копії документів в паперовій формі для підтвердження правомірності реєстраційних дій.

Крім того, для об'єктивного проведення перевірки, пункт 8 Порядку №990 наділяє комісію, що проводить камеральну перевірку, правами, у тому числі щодо витребування реєстраційних справ, вимагання від державних реєстраторів надання пояснень.

Між тим, відповідач прийняв оскаржуване рішення з порушенням його права на участь у прийнятті рішення (п. 9 ч. 2 ст. 2 КАСУ), у нього не відбирались пояснення, він був позбавлений права на зауваження та спростування інкримінованих йому порушень.

Також він був позбавлений права на своєчасне оскарження наказу відповідача №1042/5 від 05.04.2018 року про застосування до нього заходів адміністративного впливу, оскільки в порушення п.12 Порядку №990 зазначений наказ йому не було направлено в установлений строк (протягом трьох робочих днів з дня прийняття рішення). Про вказане рішення він дізнався лише з офіційного сайту вже після його виконання - застосування заходів адміністративного впливу.

В обґрунтування позовних вимог позивач також зазначив, що оскаржуваний наказ не відповідає вимогам закону по формі, оскільки відповідно до вимог ч.2 ст. 37-1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та п. 10 Порядку № 990 рішення МЮУ у формі наказу про вжиття заходів адміністративного впливу має бути мотивованим. На думку позивача, вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення (прийняття). Вмотивованість - це така правова властивість рішення, яка встановлює систему правових, фактичних, етичних мотивів, які лежать в обґрунтуванні цих рішень, відображається осмислення сукупності доказів, їх оцінка, достовірність та достатність для прийняття рішення. Визначеність та точність мотивів рішення надає можливість аргументовано оскаржувати його у судових інстанціях.

Позивач у заяві наполягав на позиції, що оскаржуваний наказ є невмотивованим, не містить висновків суб'єкта владних повноважень про згоду або незгоду із фактами встановленими за результатами камеральної перевірки, відомостей про обсяг та характер виявлених порушень із посиланням на документи, що підтверджують факт порушення порядку державної реєстрації прав, відомостей про наявність скарг з боку фізичних або юридичних осіб на рішення, дії або бездіяльність позивача, наявності негативних наслідків для фізичних та юридичних осіб та розміру шкоди, заподіяної цим особам, наявності умислу або необережності в діях позивача, обставин його ставлення до таких порушень, обставин, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність позивача та мотивів вибору санкції та строку її застосування.

Вимоги щодо обґрунтованості наказу також містяться в розділу 4 Наказу від 03.08. 2015 року №1405/5 «Про затвердження Інструкції з діловодства в Міністерстві юстиції України».

Оскаржуваний наказ складається лише з розпорядчої частини, взагалі не містить констатуючої частини та обґрунтування його прийняття. Посилання у додатку до оскаржуваного наказу на довідку комісії з проведення камеральної перевірки від 29.03.2018 року не може замінювати відповідних мотивів та обґрунтування рішення суб'єкта владних повноважень, оскільки така довідка містить лише пропозицію щодо застосування дисциплінарних санкцій, яка за своїм змістом і правовим визначенням має рекомендаційний характер, та не є обов'язковою для прийняття Міністерством юстиції України наказу саме відповідно до цієї пропозиції.

Позивач зазначив, що тимчасове блокування його доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на півроку позбавляє його єдиного джерела доходу.

Позивач просив задовольнити позов, оскільки його права порушені, а також для повного та ефективного відновлення його прав просив встановити порядок виконання судового рішення в частині відновлення (розблокування) його доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, оскільки чинним законодавством не передбачена процедура та строки відновлення технічним адміністратором реєстрів, яким є третя особа ДП «НАІС», доступу державному реєстратору прав до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно після скасування наказу, прийнятого відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 37-1 Закону.

Також позивач просив встановити судовий контроль щодо виконання рішення.

21.05.2018 року позивач після отримання за його запитом копій документів, які стали підставою для прийняття оскаржуваного наказу, надав додаткові пояснення в обґрунтування позовних вимог (а.с.110-114), зазначивши, що згідно з довідкою, яка стала підставою для прийняття оскаржуваного рішення, перевіркою охоплено період, який виходить за межі повноважень комісії та включає період, який вже перевірявся у минулому році.

Позивач зазначив, що у Порядку №990 не вказано, який саме період часу реєстраційних дій охоплює щомісячний або щоквартальний моніторинг, але на думку позивача само по собі встановлення періодичності моніторингу за критерієм - державні реєстратори, вказує про те, що кожен черговий моніторинг включає період, який не був охоплений попереднім моніторингом. Відповідно, період часу, який охоплює камеральна перевірка, також повинен відповідати періоду, який підпадав під моніторинг.

В його випадку у 2017 та 2018 роках двічі проводився моніторинг та камеральні перевірки одних і тих самих проведених ним реєстраційних дій за період з 2016 по 2017 рік, а виявленні порушення комісія формувала у довідках по накопичувальній системі, що позивач вважає протиправним.

Перша перевірка була призначена наказом МЮУ від 30.10.2017 №4127/7, за результатами якої складена довідка від 08.11.2017 року, комісією не виявлено підстав для прийняття мотивованого рішення щодо застосування до нього дисциплінарних санкцій.

Друга перевірка призначена наказом від 19.03.2018 № 849/7 та 29.03.2018 року комісією складено довідку із пропозицією заблокувати йому доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на 6 місяців.

Обидві довідки від 08.11.2017 та від 29.03.2018 містять результати перевірок одного і того самого періоду (2016-2017 рік), при цьому у довідці від 29.03.2018 року описані ті ж самі порушення, яким комісія дала оцінку за результатами попередньої камеральної перевірки у попередній довідці від 08.11.2017 року, а саме:

порушення за заявою №20499642 на аркуші 2 довідки від 08.11.2017 повторюється на аркуші 3 довідки від 29.03.2018;

порушення за заявами №23337653, 23339005, 23340961 на аркуші 3 довідки віл 08.11.2017 повторюються на аркуші 3 довідки від 29.03.2018.

Позивач вважає, що проведення моніторингу та камеральної перевірки за межами визначених інтервалів, проведення перевірок одного і того ж самого періоду двічі та формування виявлених порушень за накопичувальною системою є свавіллям та порушенням принципів правової визначеності, що закріплені у ст. 19 Конституції України.

Також стверджує, що жодне із описаних у довідці від 29.03.2018 року порушень порядку державної реєстрації не знаходять підтвердження. Зокрема, комісія зазначає, що ним не сформовано витяги за результатами проведених реєстраційних дій при розгляді заяв №20499642, 20510224, 20614857, 21267046. Проте при розгляді кожної із вказаних заяв ним було сформовано, роздруковане та видано заявникам витяги за результатом проведення реєстраційних дій.

Довідка за результатами камеральної перевірки і оскаржуваний наказ не містять відомостей про те, яким чином комісія із проведення камеральної перевірки встановила, що витяги за результатом проведення реєстраційних дій за вказаними заявами не сформовані, а тому вказані висновки комісії є цілком декларативними.

Посилання відповідача на аркуші 3 довідки на ті обставини, що при розгляді заяв 923630, 22803078, 22968547, 22998804, 23104576, 23166674, 23271023 позивачем здійснено пошуки відомостей у Державному реєстрі прав, Єдиному реєстрі заборон відчуження нерухомого майна, Державному реєстрі іпотек, Реєстрі прав власності на нерухоме майно, а також, що під час розгляду заяв 27831, 22147017, 22402129, 22413105, 22590731 ним здійснено пошук у Державному реєстрі прав тільки за адресою об'єкта нерухомого майна, не ґрунтуються на нормах чинного законодавства України, оскільки діючим порядком державний реєстратор не зобов'язаний здійснювати пошук за всіма ідентифікаторами одночасно.

Висновки комісії про те, що за заявами №23337653, 23339005, 23340961 позивачем прийнято рішення про державну реєстрацію права власності з порушенням строку розгляду заяв не можуть слугувати підставою застосування до нього санкцій, оскільки недотримання вказаних строків викликано об'єктивними обставинами та не містять складу правопорушення в його діях.

Недотримання строків та прийняття рішень на шостий день викликано зупинкою функціонування Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, у зв'язку з чим позивач не мав об'єктивної можливості провести державну реєстрацію прав за вказаними заявами в останній день п'ятиденного строку.

Під час проведення попередньої перевірки, оформленою довідкою від 08.11.2017 року, комісія вже давала оцінку недотриманню строків за вказаними трьома заявами, але не знайшла підстав для застосування до позивача дисциплінарних санкцій.

Також з порушенням Порядку №990 зроблені висновки комісії про те, що 30.05.2016 року ним створено та 07.07.2017 року ним видалено запис про право власності №14728434 у розділі 934009751101. Вказані висновки комісії зроблені взагалі без з'ясування обставин проведення позивачем реєстраційних дій та лише на підставі поверхового огляду відомостей Державного реєстру прав.

Створення запису про право власності №14728434 у розділі 934009751101 та видалення вказаного запису зроблено позивачем на запит та під контролем правоохоронних органів у рамках негласних слідчих дій у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 29.04.2016 року за №120161605000030910 за ч. 2 ст. 189, ч. 4 ст. 358 КК України для викриття злочинного угрупування, яке на підставі підроблених документів заволоділо нерухомим майном громадян, що підтверджується листом Одеської місцевої прокуратури № 3 від 06.07.2017 року №16-4782-17вих.

Пункт 8 Порядку № 990 наділяє комісію правом вимагати від державного реєстратора пояснень та витребування у нього паперових копій документів, але навіть у такі непересічній ситуації, пов'язаній із створенням запису про право власності та його видаленням з інтервалом в один рік у рамках негласних слідчих дій, комісії вистачило власних міркування та не знадобилась його думка.

Висновки комісії про те, що у рамках вказаних негласних слідчих дій реєстрація прав власності на нежитлове приміщення на підставі не посвідченого нотаріально біржового договору від 05.08.1997 року проведено позивачем із порушенням вимог законодавства України, не ґрунтуються на нормах законодавства, що діяло на момент укладення вказаного біржового договору.

Також позивач надав до пояснень висновок експертно-правової комісії при нотаріальної палаті України від 10.08.2018 року щодо оцінки обґрунтованості притягнення його до відповідальності, в якому зазначено, що не є достатньо обґрунтованим і вмотивованим наказ МЮУ №1042/5 від 05.04.2018 року, у зв'язку з чим можна стверджувати, що воно не відповідає вимогам чинного законодавства (а.с.127-137).

Позовна заява по даній справі надійшла до суду 19.04.2018 року (а.с.6-12).

Ухвалою суду від 20.04.2018 року позов був залишений без руху та наданий строк для усунення недоліків ( а.с.22-25).

23.04.2018 року позивач надав на виконання ухвали суду позов та клопотання про витребування доказів ( а.с.31-38, 47).

Ухвалою суду від 27.04.2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Встановлено відповідачу МЮУ п'ятнадцятиденний строк з дня отримання ухвали для надання відзиву на позов та зобов'язано у вказаний строк надати докази по справі. Судове засідання призначено на 24.05.2018 року (а.с.2-5).

Відповідач отримав засобами електронного зв'язку копію ухвали, копію позову 04.05.2018 року. Також засобами електронного зв'язку на адресу МЮУ були направлені надані додатково позивачем пояснення від 21.05.2018 року.

24.05.2018 року представник відповідача (посадова особа ГТУЮ в Одеській області за довіреністю) заявила клопотання про перенесення розгляду справи для надання відзиву на позов, оскільки запізно було отримано позовну заяву та довіреність від МЮУ, а саме лише 18.05.2018 року, а витребувані судом документи не надійшли, готуються в МЮУ. Про надання пояснень позивача у зв'язку з отриманням ним документів від МЮУ останній не повідомив ГТУЮ, також представник з матеріалами справи не ознайомлена. Клопотання представника відповідача задоволено частково, оголошена перерва у судовому засіданні до 29.05.2018 року (а.с.146-149).

29.05.2018 року відповідач подав до суду відзив на позов, витребувані судом документи відповідачем не надані (а.с.159-170).

Представник відповідача у відзиві просив відмовити позивачу у задоволенні адміністративного позову та зазначив, що згідно з п.5 ч.1 ст.7 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» Міністерство юстиції України здійснює контроль за діяльністю у сфері державної реєстрації прав, у тому числі шляхом проведення моніторингу реєстраційних дій відповідно до цього Закону та приймає обов'язкові до виконання рішення, передбачені цим Законом.

Моніторинг проводиться за критеріями встановленими п.4 Порядку №990, у тому числі - державні реєстратори та/або суб'єкти державної реєстрації, визначені Мінюстом (пп.6 п.4).

Згідно положень ст. 37 Закону, за результатами моніторингу реєстраційних дій у Державному реєстрі прав, у разі виявлення порушень порядку державної реєстрації прав державними реєстраторами, уповноваженими особами суб'єктів державної реєстрації прав Міністерство юстиції України проводить перевірки державних реєстраторів чи суб'єктів державної реєстрації прав.

Наказом МЮУ від 23.01.2018 року № 168/7 затверджено перелік державних реєстраторів та суб'єктів державної реєстрації, щодо яких проводиться моніторинг реєстраційних дій у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, зокрема до переліку входить державний реєстратор - приватний нотаріус ОСОБА_1

13.03.2018 року було складено акт за результатами проведення моніторингу приватного нотаріуса ОСОБА_1, на підставі якого наказом МЮУ від 19.03.2018 № 849/7 було призначено перевірку та утворено Комісію для проведення камеральної перевірки приватного нотаріуса ОСОБА_1 Відповідно до ч. 6 Порядку № 990 даний наказ про проведення камеральної перевірки в обов'язковому порядку розміщується на офіційному веб-сайті.

Представник відповідача вважає, що МЮУ дотримано всі передумови щодо здійснення камеральної перевірки та жодним чином не порушені вимоги чинного законодавства.

У відзиві представник відповідача навів зміст довідки камеральної перевірки про зазначені в ній порушення позивачем, які мали місце на думку комісії, та вважала доведеним наявність вказаних порушень.

Представник відповідача не погоджується з доводами позивача в обґрунтування позову, що йому не було надано акт, складений за результатами проведення моніторингу реєстраційних дій, оскільки відповідно до абз.2 п. 13 Порядку № 990 скарга, документи, створені або отримані під час проведення моніторингу реєстраційних дій можуть надаватися виключно скаржнику, суб'єкту, щодо якого проводилися моніторинг реєстраційних дій у разі їх звернення, а іншим особам - виключно на підставі судового рішення, тобто встановлений принцип надання вказаного документу за заявою суб'єкту, щодо якого проводилися моніторинг реєстраційних дій. Позивач із заявою не звертався.

Також у відзиві представник відповідача зазначив, що чинним законодавством чітко визначено порядок та підстави проведення моніторингу реєстраційних дій і камеральної перевірки. Остання здійснюється на підставі акту моніторингу реєстраційних дій порушень порядку державної реєстрації. Пунктом 12 Порядку № 990 передбачено надіслання протягом трьох днів копії рішення, прийнятого за результатами проведеної камеральної перевірки.

Під рішенням у відповідності до п. 10 Порядку № 990 слід розуміти наказ, виданий на підставі довідки комісії.

На думку представника відповідача твердження щодо відсутності інформації про довідку про результати камеральної перевірки є необґрунтованим, адже складання довідки є обов'язковою складовою процедури проведення камеральної перевірки. На дотримання вимог чинного законодавства позивачу було надіслано копію наказу про проведення камеральної перевірки. Отже, те що за результатами камеральної перевірки буде складено довідку, яку Позивач може отримати в разі звернення з заявою про видачу довідки.

Комісія має право вимагати від державних реєстраторів, уповноважених осіб суб'єктів державної реєстрації надання пояснень (підпункт 3 пункту 8 Порядку № 990).

Камеральна перевірка - це безвиїзна перевірка дій реєстратора, яка відбувається безпосередньо в Державному реєстрі прав. Чинним законодавством не передбачено залучення суб'єкта державної реєстрації до процесу прийняття рішення за результатами камеральної перевірки. У суб'єкта державної реєстрації можуть, а не повинні бути відібрані пояснення.

Представник відповідача стверджує, що МЮУ було прийнято вмотивоване рішення про тимчасове блокування доступу позивача до Державного реєстру прав, що виключає необхідність доведення шкоди завданої в результаті порушень, виявлених камеральною перевіркою. В змісті самого наказу прямо зазначено підстави його прийняття, що виключає необхідність детального, повторного опису виявлених порушень позивача в тексті самого наказу. Прийняття зазначеного рішення є дискреційними повноваженнями МЮУ, тобто повноваженнями, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч.2 ст. 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за наявними критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Тимчасове блокування доступу до державного реєстру прав за своєю правовою природою є заходом адміністративного попередження (запобігання), тобто це визначені нормами адміністративного права способи офіційного впливу уповноваженого державного органу (МЮУ) у вигляді організаційних обмежень їх прав задля попередження, виявлення протиправних діянь, захисту прав, свобод та законних інтересів фізичних/юридичних осіб, забезпечення громадського порядку та громадської безпеки.

Представник відповідача вважає, що особливістю заходів адміністративного попередження (запобігання) є те, що вони: -застосовуються за умови відсутності складу правопорушення; -застосовуються з метою попередження, виявлення протиправних діянь. Аналіз ст. 37-1 Закону дозволяє стверджувати, що законодавець чітко розрізняє заходи попередження та адміністративної відповідальності як різновид адміністративного примусу. Отже, МЮУ при винесені оскаржуваного наказу було вжито саме адміністративне попередження з метою недопущення подальших порушень вимог чинного законодавства.

Також, на думку представника відповідача, посилання позивача на проведену перевірку в 2017 році взагалі не стосується предмету розгляду справи, адже ним оскаржується наказ № 1042/5 від 05.04.2018 року, який було винесено за результатами камеральної перевірки та на підставі довідки від 29.03.2018 року. А так як перевірка здійснюється шляхом вибіркового обрання матеріалів і не дозволяє охопити увесь об'єм справ, можливо вказані порушення не були виявлені при проведенні попередньої перевірки.

Представник відповідача вважає, що Наказ МЮУ № 1042/5 від 05.04.2018 прийнято відповідно до вимог чинного законодавства та просив відмовити у задоволенні позову.

Представник третьої особи ДП «НАІС» у поясненнях наданих до суду (а.с.105-108) зазначив, що відповідно до наказу МЮУ № 1059/5 від 25.06.2015 року ДП «НАІС» визначено адміністратором Єдиних та Державних реєстрів, створення та забезпечення функціонування яких належить до компетенції Міністерства юстиції України. Основною метою діяльності підприємства є технічне, технологічне забезпечення створення та супроводження програмного забезпечення ведення автоматизованих систем Єдиних та Державних реєстрів, що створюються відповідно до наказів МЮУ, а також інших електронних баз даних, що створюються відповідно до законодавства України, надання доступу фізичним та юридичним особам до автоматизованих систем Єдиних та Державних реєстрів, забезпечення збереження та захисту даних, що містяться в автоматизованих системах Єдиних та Державних реєстрів.

Згідно ст. 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» технічний адміністратор Державного реєстру прав у день надходження рішень щодо тимчасового блокування доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав або анулювання доступу державного реєстратор до Державного реєстру прав, забезпечує їх негайне виконання.

Порядок тимчасового блокування та анулювання доступу до Державного реєстру прав визначається Міністерством юстиції України. Відповідно до Порядку надання ідентифікаторів доступу до Єдиних та Державних реєстрів, держателем яких є Міністерство юстиції України, затвердженим наказом Міністерства юстиції України 15 грудня 2015 року № 2586/5. Відповідно до п. 6 Порядку, - тимчасове блокування та анулювання доступу до реєстрів у випадках, передбачених законом, здійснюється технічним адміністратором реєстрів на підставі рішення Міністерства юстиції України, його територіального органу, оформленого відповідно до законодавства.

Адміністратор реєстрів у день надходження відповідного рішення МЮУ, його територіального органу, яке надсилається супровідним листом, невідкладно здійснює тимчасове блокування або анулювання доступу до реєстру відповідного користувача незалежно від того, чи змінено ним категорію користувача. Тимчасове блокування доступу користувача до відповідного реєстру здійснюється на строк, указаний у рішенні.

Представник третьої особи просив долучити до справи пояснення та розглянути справу у відсутності його представника.

У судовому засіданні позивач та відповідача підтримали доводи, викладені у наданих до суду заявах по суті справи.

Спірні правовідносини виникли між приватним нотаріусом ОСОБА_1, який має право здійснювати реєстраційні дії, та МЮУ, яке згідно з п.5 ч.1 ст.7 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» здійснює контроль за діяльністю у сфері державної реєстрації прав.

Судом встановлено, що наказом МЮУ від 30.10.2017 року №4127/7 «Про проведення камеральної перевірки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державного реєстратора - приватного нотаріуса ОСОБА_1» на підставі акту за результатами проведення моніторингу реєстраційних дій у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно призначена перевірка, за результатами якої була складена Довідка від 08.11.2017 року, в який зазначено, що за результатами проведення камеральної перевірки комісія прийшла до висновку, що достатніх підстав для прийняття мотивованого рішення, передбаченого ч.2 ст.37-1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не виявлено (а.с.117-120).

Наказом МЮУ від 23.01.2018 року № 168/7 «Про проведення моніторингу реєстраційних дій у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» затверджено перелік державних реєстраторів та суб'єктів державної реєстрації, щодо яких проводиться моніторинг реєстраційних дій у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, та визначено провести вказаний моніторинг з дати набрання чинності цим наказом у термін до 15.03.2018 року. Згідно із затвердженим переліком державних реєстраторів та суб'єктів державної реєстрації до нього включений державний реєстратор - приватний нотаріус ОСОБА_1 (а.с.16-18).

Наказом МЮУ від 19.03.2018 року №849/7 «Про проведення камеральної перевірки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державного реєстратора - приватного нотаріуса ОСОБА_1» на підставі акту за результатами проведення моніторингу реєстраційних дій у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 13.03.2018 року вирішено провести перевірку державного реєстратора - приватного нотаріуса ОСОБА_1 з 19.03.2018 року (а.с.15).

29.03.2018 року складена довідка за результатами перевірки. Комісія у вказаній довідці, відповідно до ч.2 ст.37-1 України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», п.9 Порядку №990 пропонує тимчасово заблокувати доступ державного реєстратора - приватного нотаріуса ОСОБА_1 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на 6 (шість) місяців (а.с.123-126).

Наказом від 05.04.2018 року №1042/5 від 05.04.2018 року «Про тимчасове блокування доступу державного реєстратора - приватного нотаріуса ОСОБА_1 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно» наказано тимчасово заблокувати доступ державного реєстратора - приватного нотаріуса ОСОБА_1 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на 6 (шість) місяців. Виконання наказу покласти на ДП «НАІС». У якості підстави наказу зазначена довідка від 29.03.2018 року за результатами камеральної перевірки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державного реєстратора - приватного нотаріуса ОСОБА_1 на підставі наказу МЮУ від 19.03.2018 року №849/7 (а.с.14).

Позивач, вважаючи вказаний наказ протиправним, прийнятим та оформленим у порушення вимог законодавства, оскаржив його до суду.

Дослідивши надані сторонами заяви по суті справи, пояснення та докази, суд дійшов висновку, що відповідачем при прийнятті оскаржуваного наказу не дотримано вимог ст. 19 Конституції України, якою визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 ст.2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 7 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначені повноваження МЮУ у сфері державної реєстрації прав, зокрема, МЮУ здійснює контроль за діяльністю у сфері державної реєстрації прав, у тому числі шляхом проведення моніторингу реєстраційних дій відповідно до цього Закону та приймає обов'язкові до виконання рішення, передбачені цим Законом (п.5 ч.1 ст.7); забезпечує доступ до Державного реєстру прав державних реєстраторів, суб'єктів державної реєстрації прав, визначених цим Законом, інших суб'єктів, право доступу яких визначено цим Законом, та приймає рішення про тимчасове блокування або анулювання такого доступу у випадках, передбачених цим Законом (п.6 ч.1 ст.7).

Відповідно до ч.1 ст.37-1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» метою здійснення контролю МЮУ у сфері державної реєстрації прав, у тому числі шляхом моніторингу реєстраційних дій у Державному реєстрі прав, є виявлення порушень порядку державної реєстрації прав державними реєстраторами, уповноваженими особами суб'єктів державної реєстрації прав.

Зазначеною нормою Закону встановлено, що за результатами моніторингу реєстраційних дій у Державному реєстрі прав у разі виявлення порушень порядку державної реєстрації прав державними реєстраторами, уповноваженими особами суб'єктів державної реєстрації прав МЮУ проводить перевірки державних реєстраторів чи суб'єктів державної реєстрації прав.

Відповідно до ч.2 ст.37-1 Закону, за результатами проведення перевірок державних реєстраторів МЮУ, у разі виявлення порушень порядку державної реєстрації прав державними реєстраторами приймає вмотивоване рішення, зокрема, про тимчасове блокування доступу державного реєстратора, уповноваженої особи суб'єкта державної реєстрації прав до Державного реєстру прав. Відповідно до ч.3 ст.37-1 Закону негайне виконання такого рішення забезпечує технічний адміністратор Державного реєстру прав у день надходження рішення.

Частиною 4 ст.37-1 Закону встановлено, що Порядок здійснення контролю, проведення камеральних перевірок та критерії, за якими здійснюється моніторинг, визначаються Кабінетом Міністрів України.

На виконання вказаної норми Закону затверджений Порядок №990, п.1 якого визначає зокрема поняття моніторингу реєстраційних дій, як комплексу організаційних та технічних (з використанням програмних засобів ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань заходів, які забезпечують систематичну, вибіркову перевірку дотримання державними реєстраторами прав на нерухоме майно, державними реєстраторами юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, уповноваженими особами суб'єктів державної реєстрації законодавства під час проведення реєстраційних дій за критеріями, визначеними цим Порядком.

Критеріями, за якими проводиться моніторинг реєстраційних дій, який проводиться на підставі відомостей реєстрів за допомогою програмних засобів їх ведення, згідно з п.4 Порядку є: 1) порушення строків, визначених Законами; 2) проведення реєстраційних дій в неробочий час; 3) відсутність у реєстрах електронних копій документів, поданих для державної реєстрації, виготовлених шляхом їх сканування; 4) проведення реєстраційних дій на підставі судових рішень; 5) скасування (видалення) записів з реєстрів; 6) державні реєстратори та/або суб'єкти державної реєстрації, визначені Мін'юстом.

Періодичність моніторингу реєстраційних дій за окремими зазначеними критеріями, перелік державних реєстраторів та/або суб'єктів державної реєстрації, щодо яких проводиться моніторинг за критерієм, визначеним у підпункті 6 цього пункту, а також строк, протягом якого проводиться такий моніторинг, визначаються (затверджуються) Мін'юстом з розміщенням відповідної інформації на офіційному веб-сайті.

Таким чином, згідно зазначеної норми Порядку №990 МЮУ, як органу, якій здійснює контроль у сфері реєстраційних дій, належить дискреційне повноваження визначення критеріїв моніторингу реєстраційних дій, його періодичність. Вказане положення Порядку є логічно послідовним, оскільки функція контролю є постійним процесом, якій забезпечує оцінку ситуації у сфері здійснення реєстраційних дій, виявлення ступеня відповідності здійснення реєстраційних дій нормам законодавства.

Проте функція контролю МЮУ є відміною від його функції проведення камеральних перевірок та прийняття за його результатами рішень відносно конкретних державних реєстраторів.

Пунктами 5,6 Порядку №990 встановлено, що за результатами моніторингу реєстраційних дій складається відповідний акт в письмовій формі, який засвідчується підписом посадової особи Мін'юсту, що проводила такий моніторинг. У разі виявлення на підставі акту моніторингу реєстраційних дій порушень порядку державної реєстрації проводиться камеральна перевірка державних реєстраторів та/або суб'єктів державної реєстрації.

Камеральна перевірка проводиться на підставі наказу Мін'юсту, яким утворюється комісія у складі не менше ніж трьох посадових осіб Мін'юсту. Камеральна перевірка проводиться у строк, що не перевищує 14 робочих днів. Наказ Мін'юсту про проведення камеральної перевірки в обов'язковому порядку розміщується на офіційному веб-сайті.

Пунктом 7 Порядку встановлено, що копія наказу Мін'юсту про проведення камеральної перевірки надсилається протягом трьох робочих днів з дня його прийняття разом із супровідним листом державному реєстратору та/або суб'єкту державної реєстрації.

Представник відповідача у відзиві на позов та судовому засіданні не спростував доводів позивача щодо недотримання вимог п.7 Порядку №990 відповідачем, доказів направлення копії наказу про проведення камеральної перевірки позивачу протягом трьох робочих днів з дня його прийняття не надав.

Щодо проведення камеральної перевірки Порядком №990 встановлені лише права комісії, яка під час проведення камеральної перевірки відповідно до п.8 Порядку має право: 1) ознайомлюватися з електронними копіями документів, на підставі яких проводилися реєстраційні дії та які розміщені у реєстрах, а також з документами, створеними за допомогою програмних засобів ведення реєстрів; 2) витребувати у суб'єкта державної реєстрації, що забезпечує зберігання реєстраційних справ, у державного реєстратора копії документів в паперовій формі, відомості про які містяться в реєстрах, проте відсутні виготовлені шляхом сканування електронні копії таких документів у реєстрах; 3) вимагати від державних реєстраторів, уповноважених осіб суб'єктів державної реєстрації надання пояснень.

Вказаним Порядком не встановлено буть яких прав суб'єкта - державного реєстратора, який перевіряється.

Згідно з п.8 Порядку №990 результати камеральної перевірки оформляються довідкою, яка підписується усіма членами комісії. У довідці про проведення камеральної перевірки зазначаються: дата проведення камеральної перевірки (число, місяць, рік); прізвище, ім'я та по батькові посадових осіб Мін'юсту, що проводили камеральну перевірку; підстава проведення камеральної перевірки; опис виявлених порушень порядку державної реєстрації (з посиланням на відповідні акти законодавства) із зазначенням підтвердних документів чи відомостей з реєстрів; пропозиції стосовно змісту рішення за результатами проведеної камеральної перевірки.

Дослідивши довідку від 29.03.2018 року, яка в оскаржуваному наказі зазначена як підстава його прийняття, судом встановлено, що в ній відсутні дата проведення камеральної перевірки, оскільки дата - 29.03.2018 року є датою документа, його складання. В довідці лише зазначено, що на підставі наказу від 19.03.2018 року №849/7 комісією проведена перевірка. У самому наказі вирішено перевірку провести з 19.03.2018 року. Порядком передбачено проведення перевірки на протязі 14 днів. Таким чином, в довідці відсутні встановлені пунктом 8 Порядку відомості, які повинні бути відображені щодо дати проведення перевірки.

Крім того, згідно з п.8 Порядку, довідка повинна містити опис виявлених порушень порядку державної реєстрації (з посиланням на відповідні акти законодавства) із зазначенням підтвердних документів чи відомостей з реєстрів.

Згідно зі змістом довідки від 29.03.2018 року, вона містить опис виявлених порушень порядку державної реєстрації з посиланням на відповідні акти законодавства, проте не містить зазначення підтверджуючих документів та відомостей з реєстрів. У довідки не зазначено наявність додатків до неї, які підтверджують порушення.

Одночасно позивач, якій заперечував щодо наявності частини порушень, був позбавлений можливості надати достовірні та допустимі докази, оскільки йому доступ до Державних реєстрів заблокований.

Представник відповідача у відзиві навів лише зміст самої довідки, не надав жодного доказу щодо вказаних порушень та не навів жодного доказу в спростування позиції позивача, викладеної ним у поясненнях наданих суду після отримання довідки за його запитом. При цьому представник відповідача ознайомився зі змістом довідки від 29.03.2018 року шляхом ознайомлення з матеріалами справи, до яких копія довідки долучена за клопотанням позивача, який в свою чергу отримав її за запитом.

Враховуючи ці обставини, а також те, що відповідачем по справі є МЮУ, яке в суді за довіреністю представляє ГТУЮ в Одеській області, якому, окрім довіреності на участь у справі, не були направлені будь-які докази, у тому числі витребувані судом, також витребувані ухвалою суду докази не були направлені безпосередньо до суду, суд дійшов висновку, що відповідач як суб'єкт владних повноважень, не виконав вимоги ч.2 ст.77 КАС України щодо покладеного на нього обов'язку доказування правомірності прийнятого ним рішення, у зв'язку з чим суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Суд вважає обґрунтованими доводи позивача, викладені у поясненнях після отримання копії довідки від 29.03.2018 року, що відповідач неправомірно включив у довідку від 29.03.2018 року додатково порушення, які були встановлені довідкою від 08.11.2017 року, та в якій вже був викладений висновок комісії, що достатніх підстав для прийняття мотивованого рішення, передбаченого ч.2 ст.37-1 Закону не виявлено. При цьому позивач пояснив, що порушення строків на один день по справам вказаним у обох довідках було викликано зупинкою функціонування Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та він не мав об'єктивної можливості провести державну реєстрацію прав в останній день п'ятиденного строку, що також не спростовано відповідачем. Правомірним є твердження позивача, що відповідачем не може застосовуватися накопичувальний принцип порушень встановлених за результатами різних перевірок. З цих підстав є неспроможною позиція представника відповідача, що посилання позивача на проведену перевірку в 2017 році не стосується предмету розгляду справи.

Також є обґрунтованими доводи позивача, що його необізнаність про проведення перевірки (не отримання наказу про проведення перевірки) позбавило його можливості надати пояснення комісії, яка в свою чергу також не знайшла з невідомих йому причин підстав для витребування у нього вказаних пояснень відповідно до наданих їй прав, що призвело, на його думку, до неправомірного висновку про наявність порушення відносно створення та видалення запису №14728434, які здійснювались у рамках негласних слідчих дій у кримінальному провадженні.

Враховуючи зміст довідки відносно вказаного порушення, пояснення позивача та наданий ним лист Одеської місцевої прокуратури №3 про здійснення під контролем реєстрації права власності, суд вважає, що відповідач не дослідів повно та об'єктивно обставини щодо створення та видалення вказаного запису, не надав достовірних та допустимих доказів в спростування доводів позивача. Відповідно, при таких обставинах не може вважатися доведеною наявність порушення при здійсненні реєстраційних дій зі сторони позивача.

Пунктами 10,12 Порядку №990 встановлено, що за результатами проведеної камеральної перевірки Мін'юст на підставі довідки комісії приймає мотивоване рішення відповідно до Законів у формі наказу. Копії рішення, прийнятого за результатами проведеної камеральної перевірки, засвідчені в установленому законодавством порядку, надсилаються скаржнику (в разі розгляду скарги), державному реєстратору та/або суб'єкту державної реєстрації протягом трьох робочих днів з дня його прийняття.

Згідно п.13 Порядку скарга, документи, створені або отримані під час проведення моніторингу реєстраційних дій, камеральних перевірок, зберігаються Мін'юстом відповідно до вимог законодавства з питань організації діловодства у державних органах.

Документи, зазначені в абзаці першому цього пункту, можуть надаватися виключно скаржнику, суб'єкту, щодо якого проводилися моніторинг реєстраційних дій та/або камеральна перевірка, і заінтересованим особам, права та законні інтереси яких порушено, у разі їх звернення, а іншим особам - виключно на підставі судового рішення.

Дослідивши оскаржуваний наказ, суд вважає обґрунтованими доводи позивача що він не відповідає вимогам п.10 Порядку щодо прийняття відповідачем за результатами проведеної камеральної перевірки на підставі довідки комісії мотивованого рішення відповідно до Законів у формі наказу, оскільки вказаний наказ не містить жодного мотиву прийнятого рішення та його обґрунтування.

Представник відповідача у відзиві стверджує, що відповідачем було прийнято вмотивоване рішення про тимчасове блокування доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав. При цьому, представник відповідача звернув увагу суду на те, що в змісті самого наказу прямо зазначено підстави його прийняття, що виключає необхідність детального, повторного опису виявлених порушень позивача в тексті самого наказу.

Проте суд вважає таку позицію представника відповідача неспроможною. Зазначення підстави прийняття наказу не позбавляє МЮУ відповідно до вимог законодавства приймати мотивоване рішення, враховуючи, що державному реєстратору направляється лише копія цього рішення, а інші документи він може отримати за заявою. Таким чином, приймаючи у порушення законодавства не мотивоване рішення відносно державного реєстратора, такого державного реєстратора позбавляють права у разі незгоди з прийнятим рішенням на його своєчасне оскарження.

Вирішуючи дану справу, суд констатував, що при проведення камеральної перевірки Порядком №990 встановлені лише права комісії (п.8 Порядку).

Вказаним Порядком не встановлено буть яких прав суб'єкта - державного реєстратора, який перевіряється. Також не визначена можливість початку камеральної перевірки без належного повідомлення суб'єкта перевірки. Зміст положення п.7 Порядку про те, що копія наказу Мін'юсту про проведення камеральної перевірки надсилається протягом трьох робочих днів з дня його прийняття разом із супровідним листом державному реєстратору та/або суб'єкту державної реєстрації, не є вимогою повідомлення Мін'юстом державного реєстратора про призначення перевірки відносно нього, оскільки не зазначено, що наказ направляється з повідомленням про вручення, а також не зазначено строк початку перевірки з дня повідомлення.

Тобто положення Порядку №990 свідчать про можливість не тільки початку перевірки до направлення копії наказу суб'єкту перевірки (три дня з дати прийняття наказу), але і закінчення її (якщо вона проведена впродовж трьох днів з дня прийняття наказу).

Зокрема, відносно позивача наказ був виданий 19.03.2018 року, у якому зазначено про проведення камеральної перевірки з 19.03.2018 року, тобто з дня видачі наказу.

Порядком також не передбачено ознайомлення суб'єкта перевірки із складеної довідкою зв результатами перевірки або її направлення йому. Положення Порядку №990 щодо надання вказаного документу лише за заявою державного реєстратора, відносно якого проведена перевірка, позбавляє його права на своєчасний захист своїх прав.

В той же час суд вважає, що зазначені положення Порядку №990 не позбавляють обов'язку відповідача, якій є суб'єктом владних повноважень, при проведенні перевірки та прийняття рішення діяти обґрунтовано, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

У справі "Олександр Волков проти України" (Заява N 21722/11) ЄСПЛ вказано: Суд зазначає, що незгода заявника з обраною процедурою є питанням тлумачення національного права, що перш за все є компетенцією національних органів. Проте Суд повинен перевірити, чи відповідає спосіб, в який тлумачиться та застосовується національне законодавство, принципам Конвенції, як вони тлумачаться у світлі практики Суду.

Вислів "згідно із законом" вимагає, по-перше, щоб оскаржуваний захід мав певне підґрунтя у національному законодавстві; він також стосується якості закону, про який йдеться, вимагаючи, щоб він був доступний для зацікавленої особи, яка, окрім того, повинна мати можливість передбачити наслідки його дії щодо себе, та відповідав принципу верховенства права

Формулювання національного законодавства повинно бути достатньо передбачуваним, щоб дати особам адекватну вказівку щодо обставин та умов, за яких державні органи мають право вдатися до заходів, що вплинуть на їхні конвенційні права. Крім того, законодавство повинно забезпечувати певний рівень юридичного захисту проти свавільного втручання з боку державних органів. Існування конкретних процесуальних гарантій є у цьому контексті необхідним. Те, які саме гарантії вимагатимуться, певною мірою залежатиме від характеру та масштабів зазначеного втручання.

Враховуючи викладене суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Нормативними актами не визначена процедура поновлення порушених прав позивача, у зв'язку з чим суд вважає, що вони повинні бути поновлені у відповідності до принципу юридичної визначеності, як невід'ємної, органічної складової принципу верховенства права, а також іншої її складової - принципу правової безпеки, який передбачає захист довіри особи до надійності свого правового становища та його захисту.

Сутність вимог юридичної визначеності полягають у визначеності законодавства, визначеності повноважень, визначеності судового рішення. Норма закону не може розглядатися як "право", якщо її не сформульовано з достатньою точністю. Чіткість, зрозумілість, однозначність та відносна конкретність норми є запорукою її належного тлумачення і, відповідно, реалізації.

Згідно зч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Також ч.2 ст.5 КАС України визначено, що захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до ч.6 ст.246 КАС України у разі необхідності у резолютивній частині також вказується порядок і строк виконання рішення.

Статтею 372 КАС України встановлено, що у разі необхідності спосіб, строки і порядок виконання можуть бути визначені у самому судовому рішенні. Так само на відповідних суб'єктів владних повноважень можуть бути покладені обов'язки щодо забезпечення виконання рішення.

Згідно з ч.1 ст.382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати в установлений строк звіт про виконання судового рішення.

Вирішуючи питання щодо способу повного та ефективного захисту прав позивача, суд вважає необхідним встановити порядок виконання судового рішення. Визначити, що рішення суду по даній справі №815/1801/18 від 29.05.2018 року, що набрало законної сили, є підставою відновлення (розблокування) ДП «НАІС» доступу державному реєстратору - приватному нотаріусу ОСОБА_1 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Зобов'язати відповідача забезпечити виконання рішення суду по даній справі №815/1801/18 від 29.05.2018 року, що набрало законної сили, шляхом здійснення протягом трьох робочих днів з дня набрання законної сили рішення заходів щодо поновлення прав позивача - відновлення (розблокування) ДП «НАІС» доступу державному реєстратору - приватному нотаріусу ОСОБА_1 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Також суд вважає необхідним встановити судовий контроль за виконанням рішення та зобов'язати відповідача протягом десяти днів з дня набрання законної сили рішення суду по справі №815/1801/18 від 29.05.2018 року подати звіт про виконання судового рішення.

Частиною 1 ст.139 КАС України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Суд вважає, що з Міністерства юстиції України за рахунок бюджетних асигнувань підлягають стягненню на користь позивача судові витрати у сумі 704,80грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2,5,6,7,9,241-246,372,382 КАС України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (65026 АДРЕСА_2, РНОКПП НОМЕР_1) до Міністерства юстиції України (01001 м. Київ, вул. Городецького,13, код ЄДРПОУ 00015622), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, на стороні відповідача Державне підприємство «Національні інформаційні системи» Міністерства юстиції України (04053 м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська,4, код ЄДРПОУ 39787008 ) про визнання протиправним та скасування наказу від 05.04.2018 року №1042/5,- задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України від 05.04.2018 року №1042/5 про тимчасове блокування доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на шість місяців державного реєстратора - приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_1.

Встановити порядок виконання судового рішення. Визначити, що рішення Одеського окружного адміністративного суду по справі №815/1801/18 від 29.05.2018 року, що набрало законної сили, є підставою відновлення (розблокування) Державним підприємством «Національні інформаційні системи» Міністерства юстиції України доступу державному реєстратору - приватному нотаріусу Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_1 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Зобов'язати Міністерство юстиції України забезпечити виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду по справі №815/1801/18 від 29.05.2018 року, що набрало законної сили, шляхом здійснення протягом трьох робочих днів з дня набрання законної сили рішення заходів щодо поновлення прав позивача - відновлення (розблокування) Державним підприємством «Національні інформаційні системи» Міністерства юстиції України доступу державному реєстратору - приватному нотаріусу Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_1 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Зобов'язати Міністерство юстиції України протягом десяти днів з дня набрання законної сили рішення суду по справі №815/1801/18 від 29.05.2018 року подати звіт про виконання судового рішення.

Стягнути з Міністерства юстиції України за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 704,80грн.

Рішення суду набирає законної сили у порядку ст.255 КАС України.

Рішення суду може бути оскаржено до Одеського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів у порядку ст.ст.293,295-297 КАС України.

Суддя Е.В. Катаєва

.