Рішення № 74413302, 04.06.2018, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

04 червня 2018 р.справа № 814/3023/17 Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., у спрощеному позовному провадженні розглянув адміністративну справу

за позовомОСОБА_1, АДРЕСА_1, 54028

до відповідачаМиколаївської міської ради, вул. Адміральська, 20, м. Миколаїв, 54001

провизнання протиправним і скасування рішення від 21 грудня 2017 р. № 32/1 "Про внесення змін до рішення міської ради від 15 грудня 2016 р. № 12/3 "Про затвердження на посади заступників міського голови та керуючого справами виконавчого комітету Миколаївської міської ради"В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся із адміністративним позовом до Миколаївської міської ради (далі - відповідач), в якому просить суд визнати протиправним і скасувати рішення відповідача від 21 грудня 2017 р. № 32/1 "Про внесення змін до рішення міської ради від 15 грудня 2016 р. № 12/3 "Про затвердження на посади заступників міського голови та керуючого справами виконавчого комітету Миколаївської міської ради".

Свої вимоги позивач обґрунтував тим, що спірне рішення прийняте відповідачем із порушенням норм Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", зокрема, проект рішення не був оприлюднений за 20 днів до моменту його розгляду відповідачем. Цю обставину позивач розцінив як порушення його права на правову державу та на законність дій органу місцевого самоврядування. Крім того, позивач зазначає, що вказані у оскарженому рішенні посадові особи зможуть вирішувати питання про забезпечення його житлом.

Відповідач адміністративний позов не визнав, у відзиві зазначив, що спірне рішення є актом індивідуальної дії, яке не стосується прав та інтересів позивача (а. с. 40-42).

Також, відповідач клопотав про розгляд справи без участі свого представника (а. с. 35).

Позовна заява залишалась без руху, у зв'язку із її невідповідністю вимогам Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та поверталась позивачу (а. с. 2-3, 7). Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду ухвала суду першої інстанції про повернення позовної заяви була скасована із направленням справи для продовження розгляду (23-25).

Справа розглянута у спрощеному позовному провадженні із викликом сторін.

Вирішуючи спір, суд враховує наступне.

15 грудня 2016 р. відповідачем прийнято рішення № 12/3 "Про затвердження на посади заступників міського голови та керуючого справами виконавчого комітету Миколаївської міської ради" (далі - Рішення № 12/3) (а. с. 44-46).

21 грудня 2017 р. відповідач прийняв рішення № 32/1 "Про внесення змін до рішення міської ради від 15 грудня 2016 р. № 12/3 "Про затвердження на посади заступників міського голови та керуючого справами виконавчого комітету Миколаївської міської ради" (далі - Рішення № 32/1) (а. с. 48-50).

Суд відзначає, що зміни до Рішення № 12/3 вносились відповідачем шляхом виключення прізвищ діяких членів виконавчого комітету, із одночасною заміною їх прізвищами нових членів та доповненням Рішення № 12/3 новими прізвищами. Такий підхід відповідача до внесення змін до свого рішення, призводить до правової невизначеності, адже виключаючи прізвища членів виконавчого комітету із Рішення № 12/3 і замінюючи їх новими прізвищами, відповідач породжує ситуацію, коли виключені члени юридично ніколи і не входили до складу виконавчого комітету, а нові особи, прізвищами яких Рішення № 12/3 доповнено, нібито входили до складу виконавчого комітету з грудня 2016 р., хоча фактично вони стали членами виконавчого комітету з грудня 2017 р. - дати Рішення № 32/1.

Відповідно до ст. 59 ч. 11 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування підлягають обов’язковому оприлюдненню та наданню за запитом відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації". Проекти актів органів місцевого самоврядування оприлюднюються в порядку, передбаченому Законом України "Про доступ до публічної інформації", крім випадків виникнення надзвичайних ситуацій та інших невідкладних випадків, передбачених законом, коли такі проекти актів оприлюднюються негайно після їх підготовки.

Як визначено ст. 15 ч. 3 Закону України "Про доступ до публічної інформації", проекти нормативно-правових актів, рішень органів місцевого самоврядування, розроблені відповідними розпорядниками, оприлюднюються ними не пізніш як за 20 робочих днів до дати їх розгляду з метою прийняття, чого відповідач не зробив, а тому суд погоджується із доводами позивача про порушення відповідачем процедури прийняття Рішення № 32/1, але позовні вимоги про його скасування не можуть бути задоволені з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Завданням адміністративного судочинства є вирішення спорів з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів осіб від порушень з боку суб’єкта владних повноважень (ст. 2 ч. 1 КАС України).

Згідно із ст. 5 КАС Україна кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб’єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Отже, передумовою для захисту адміністративним судом прав особи, є порушення її прав, яке (порушення) має бути дійсним, а не уявним.

Як визначено ст. 160 ч. 5 п. 9 КАС України, у позовній заяві повинно бути обґрунтовано порушення оскаржуваним рішенням, прав, свобод або інтересів позивача.

Відповідно до ст. 4 п. 19 КАС України індивідуальний акт - це акт (рішення) суб’єкта владних повноважень, виданий (прийнятий) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

В даній справі позивач оскаржує саме індивідуальний акт - Рішення № 32/1, яке стосується виключно прав осіб, які в ньому зазначені і позивач в переліку цих осіб відсутній.

Суд констатує, що Рішення № 32/1 не породжує, не змінює та не припиняє жодних прав та/або обов’язків для позивача, а тому не можуть бути задоволені вимоги про скасування індивідуального акту, який не має відношення до позивача.

Що стосується доводів позивача про порушення спірним рішенням його права на правову державу та на доступ до публічної інформації, то суд розцінює їх як неконкретні та загальні - на підставі таких доводів можливе оскаржень будь-яких рішень, дій чи бездіяльності будь-якого суб'єкта владних повноважень.

З тих же підстав суд відкидає доводи позивача про те, що визначені в Рішенні 32/1 особи можуть вирішувати питання про забезпечення його житлом - суд не може оцінювати гіпотетичне, таке що можливо відбудеться в майбутньому, порушення прав позивача.

Підсумовуючи викладене, слід зазначити, що завданням суду є захист прав особи в індивідуальному спорі, коли рішення суб'єкта владних повноважень тягне для особи певні негативні наслідки, а не контроль за законністю дій органу місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. 242 ч. 5 КАС України при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд України у своїй постанові від 11 листопада 2015 р. у справі № 2а-2885/12/1470, за позовом депутатів місцевої ради про скасування рішення, висловив правову позицію, що право оскаржити індивідуальний акт має особа, якої він стосується. Позивачі оскаржили рішення, яке є правовим актом індивідуальної дії. Такі правові акти породжують права й обов’язки тільки для тих суб’єктів (чи визначеного цим актом певного кола суб’єктів), яким його адресовано. Право на захист це самостійне суб’єктивне право, яке з’являється у володільця регулятивного права лише в момент порушення чи оспорення останнього. Таким чином, відсутність у будь-кого, в тому числі і позивачів, прав чи обов’язків у зв’язку із оскаржуваним рішенням не породжує для останніх і права на захист, тобто права на звернення із адміністративним позовом. Посилання позивачів на їхнє право звернення до суду з цим позовом є безпідставними, оскільки зазначене рішення не стосується їх безпосередньо.

Аналогічну правову позицію зайняв і Верховний Суд. Наприклад, в ухвалі від 2 січня 2018 р. в адміністративній справі № 9901/22/17 ним зазначено, що відсутність у будь-кого, зокрема й у позивача, прав та/або обов'язків у зв'язку з виданням оскарженого указу і рішення не породжує у такої особи і права на захист, тобто права на звернення із адміністративним позовом.

Отже, як Верховний Суд України, так і Верховний Суд у своїй практиці виходять з того, що для виникнення у особи права на судовий захист, рішенням суб'єкта владних повноважень повинні бути порушені саме її права. Якщо ж рішенням суб'єкта владних повноважень для особи не породжуються правові наслідки, право на судовий захист для неї не виникає.

Враховуючи викладене, суд приходить висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.

Питання про розподіл судових витрат судом не вирішувалось, так як учасники справи не подали доказів їх понесення.

Керуючись ст. ст. 2, 19, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 54028, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) до Миколаївської міської ради (вул. Адміральська, 20, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код 26565573) про визнання протиправним і скасування рішення від 21 грудня 2017 р. № 32/1 "Про внесення змін до рішення міської ради від 15 грудня 2016 р. № 12/3 "Про затвердження на посади заступників міського голови та керуючого справами виконавчого комітету Миколаївської міської ради", відмовити.

2. Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга може бути подана до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя А. О. Мороз