Рішення № 74413280, 01.06.2018, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 червня 2018 р. № 814/705/18 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Птичкіної В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом:ОСОБА_1, вул. Степова, 10, (вул. Миру, 32, с. Кумарі, Врадіївський район, Миколаївська область, 56309), с. Новоолексіївка, Врадіївський район, Миколаївська область, 56340 до відповідача:Миколаївської обласної державної адміністрації, вул. Адміральська, 22, м. Миколаїв, 54001 про:визнання протиправною відмови та зобов’язання вчинити певні дії,

ОСОБА_1 (надалі – позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом, що містив вимоги:

визнати протиправною відмову Миколаївської обласної державної адміністрації (надалі – ОДА або відповідач) у наданні позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для рибогосподарських потреб за межами населених пунктів, в межах території Кумарівської сільської ради Врадіївського району Миколаївської області, орієнтовною площею 2,2 га;

зобов’язати ОДА прийняти рішення, яким надати позивачу дозвіл на розроблення проекту землеустрою.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 вказав, що відмова ОДА у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою не відповідає частині сьомій статті 118 Земельного кодексу України.

У відзиві на позовну заяву (арк. спр. 31-33) ОДА, з посиланням зокрема на постанову Верховного Суду від 21.03.2018 у справі № 184/2470/13, зазначила, що спір має приватноправовий характер, оскільки стосується майнового інтересу конкретного суб’єкта (фізичної особи), що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, отже має розглядатися в порядку цивільного судочинства. Відповідач вказав, що існує колізія між нормами Земельного кодексу України та Водного кодексу України, та застосуванню в даному випадку підлягають саме норми Водного кодексу України, що містять обмеження у передачі у власність замкнених природних водойм. Крім того, як зазначила ОДА, порядок передачі у власність земельних ділянок для рибогосподарських потреб не регулюється статтями 118 та 121 Земельного кодексу України.

В судовому засіданні представник відповідача підтримала доводи, що були викладені у відзиві на позовну заяву.

Позивач подав відповідь на відзив(арк. спр. 36-38).

Дослідивши письмові докази суд

В С Т А Н О В И В:

25.10.2017 ОСОБА_1, в порядку статті 118 Земельного кодексу України, подав до ОДА клопотання (арк. спр. 13), в якому, з посиланням на частину другу статті 59 та частину п’яту статті 122 Земельного кодексу України, просив надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки (замкненої природної водойми) із земельного водного фонду державної власності орієнтовною площею 2,2 га, що знаходиться за межами с. Кумарі в межах території Кумарівської сільської ради Врадіївського району Миколаївської області (надалі – земельна ділянка). До клопотання позивач додав зокрема картографічний матеріал з місцем розташування бажаної земельної ділянки; лист Південно-Бузького басейнового управління водних ресурсів від 25.09.2017 № 07/1791, в якому було зазначено, що водний об’єкт площею водного дзеркала 2,2 га відноситься до замкнених природних водойм (арк. спр. 15). Крім того, під час розгляду клопотання позивача відповідачу був наданий лист від 08.11.2017 № 07/2081, яким Південно-Бузьке басейнове управління водних ресурсів повідомило про відсутність заперечень щодо надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

В матеріалах справи наявна надана відділом у Врадіївському районі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області «Інформація щодо земельної ділянки, яку передбачено надати у власність» (арк. спр. 17), згідно з якою місце розташування земельної ділянки відповідає схемам землеустрою, містобудівній документації (пункт 24), та «Інформація щодо земельної ділянки, яка розташована в межах 4822383000:01:000, що надається Державним кадастровим реєстратором і територіальним органом нижчого рівня територіального органу» (арк. спр. 18), згідно з якою місце розташування земельної ділянки відповідає вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, містобудівній документації, схемам землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій.

За результатами розгляду клопотання позивача ОДА листом від 01.12.2017 № 5099/0/05-46/3-17 (арк. спр. 10-12) повідомила позивача про те, що статтями 118 та 121 Земельного кодексу України не передбачено право громадян на безоплатне отримання земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для рибогосподарських потреб, а також роз’яснила порядок надання водних об’єктів у користування.

При прийнятті рішення суд виходив з такого.

Земельна ділянка, на яку претендує позивач, розташована під водним об’єктом та віднесена до земель водного фонду (арк. спр. 17).

Згідно з частинами першою та другою статті 59 Земельного кодексу України, землі водного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Громадянам та юридичним особам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть безоплатно передаватися у власність замкнені природні водойми (загальною площею до 3 гектарів). Власники на своїх земельних ділянках можуть у встановленому порядку створювати рибогосподарські, протиерозійні та інші штучні водойми.

Відповідно до частини п’ятої статті 122 Земельного кодексу України, обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.

Як вказано у частині шостій статті 118 Земельного кодексу України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до ОСОБА_2 міністрів Автономної Республіки Крим. ОСОБА_2 Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно з абзацом першим частини сьомої статті 118 Земельного кодексу України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об’єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

На думку позивача, відповідач був зобов’язаний дати дозвіл на розроблення проекту землеустрою земельної ділянки, оскільки факт відповідності місця її розташування вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку, не був спростований.

Суд з доводами позивача не погодився.

По-перше, як правильно вказав відповідач, статтею 118 Земельного кодексу України не визначена процедура безоплатного одержання у власність земельної ділянки із земель державної власності для рибогосподарських потреб.

По-друге, у частині другій статті 59 Земельного кодексу України йдеться про можливість безоплатної передачі громадянам у власність замкнених природних водойм (а не земельних ділянок водного фонду). Порядок приватизації водних об’єктів нормами Земельного кодексу України не встановлений.

На підставі викладеного суд встановив, що у відповідача не виникло обов’язку надати позивачу дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, тому дійшов висновку про те, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відносно доводів ОДА про те, що справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, суд зазначив таке. У постанові Верховного Суду, на яку послався відповідач, зазначено про спір, що виник в зв’язку з поданням позову про визнання протиправним та скасування розпорядження районної державної адміністрації про передачу у власність фізичним особам земельних ділянок. ОСОБА_2 Суд підтримав позицію судів першої та апеляційної інстанцій про закриття провадження у справі, зазначивши при цьому, що розпорядження вичерпало свою дію в зв’язку з його реалізацією і виникненням права цивільного, та оспорювання права власності на спірні земельні ділянки «… не має вирішуватися за правилами адміністративного судочинства, адже адміністративний суд позбавлений правових (законодавчих) можливостей встановлювати (визнавати) належність права власності на земельні ділянки …».

Надання ОДА дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки є публічною владно-управлінською функцією суб’єкта владних повноважень, тому цей спір, відповідно до пункту 2 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, є публічно-правовим, та його розгляд має здійснюватися адміністративним судом.

Керуючись статтями 2, 9, 19, 77, 241-243, 246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 (вул. Миру, 32, с. Кумарі, Врадіїіський район, Миколаївська область, 56309, вул. Степова, 10, с. Новоолексіївка, Врадіївський район, Миколаївська область, 56340, РНОКПП НОМЕР_1) до Миколаївської обласної державної адміністрації (вул. Адміральська, 22, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код 00022579) відмовити.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду , або справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням пункту 15.5 Розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В. Птичкіна