Рішення № 74412897, 30.05.2018, Луганський окружний адміністративний суд

10.2.4

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

30 травня 2018 рокуСєвєродонецькСправа № 812/1219/18

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Свергун І.О.,

за участі секретаря судового засідання - Карча В.М.,

позивача - ОСОБА_1,

представника позивача - ОСОБА_2 (довіреність від 25.05.2018),

розглянувши в відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Старобільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

26.04.2018 до суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Старобільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області (далі - Старобільське ОУПФУ, відповідач), в якому позивач просив суд: визнати неправомірними дії Старобільського ОУПФУ щодо відмови йому у здійсненні переходу з пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV на пенсію за віком відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-XII та Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII; скасувати рішення Старобільського ОУПФУ від 16.03.2018 № 3949/03-01; зобов'язати Старобільське ОУПФУ здійснити йому, ОСОБА_1, перехід з пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV на пенсію за віком відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-XII, Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII, та здійснити її перерахунок з моменту звернення 28.02.2018. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на таке.

З 30.11.2011 позивач узятий на облік Старобільським ОУПФУ, де йому було призначено пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-XII за наявності стажу на посаді державного службовця 31 рік 8 місяців 27 днів.

Позивач продовжував працювати на посадах державного службовця в межах категорії «Б» відповідно до Закону України «Про запобігання корупції» та 21.11.2016 був звільнений у зв'язку з досягненням 65-річного віку відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 83 Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII.

12.01.2017 позивач звернувся до відповідача із заявою та був переведений на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV.

Таким чином, виплати по призначеній пенсії за віком відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII було припинено.

28.02.2018 позивач звернувся до відповідача із заявою щодо здійснення переходу з пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-IV на раніше вже призначену 30.11.2011 пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ та пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII. Закон № 3723-ХІІ втратив чинність з 01.05.2016, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу, та разом із заявою були надані документи, на підставі яких позивач має право на здійснення перерахунку пенсії відповідно до ст. 37 Закону.

16.03.2018 позивач отримав рішення відповідача за № 3943/03-01, в якому останній зазначив, що з 01.05.2016 набув чинності Закон України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII, яким визначено право на пенсійне забезпечення державних службовців відповідно до ст. 37 Закону України № 3723-ХІІ.

Порядок призначення таких пенсій затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 № 622 «Деякі питання пенсійного забезпечення окремих категорій осіб», яка застосовується з 01.05.2016.

Відповідно до п. 3 цього Порядку право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону України № 3723-ХІІ за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням стажу державної служби, передбаченого пунктом 2 цього Порядку, якщо до набрання чинності Законом України від 10.12.2015 № 889-VIII «Про державну службу» не призначалась пенсія відповідно до Закону України від 16.12.1993 № 3723-ХІІ, мають чоловіки, які досягли віку 62 роки.

На підставі того, що позивачеві 30.11.2011 вже призначалася пенсія за віком відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ, прийнято рішення про відмову позивачу в переведенні з пенсії за віком, призначеної згідно із Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу».

Позивач вважає, що дії відповідача щодо нездійснення переходу позивача з одного виду пенсії на інший, нездійснення її перерахунку суперечать положенням Законів та порушують його права.

Так, позивач зазначає, що відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» особам, які мають право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором. Позивач вважає, що він набув право на одержання пенсії за Законом України «Про державну службу» та не може бути позбавлений свого права. Крім того, в заяві позивач ставив питання не про призначення пенсії, а про перехід на інший вид пенсії. Також зазначає, що відповідачем не було вирішено питання про перерахунок пенсії.

Ухвалою суду від 02.05.2018 відкрито провадження у справі, визначено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

У судовому засіданні позивач та представник позивача підтримали позовні вимоги в повному обсязі з підстав, викладених у позові.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, 24.05.2018 від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній заперечував проти позову та просив розглядати справу без його участі, посилаючись на таке.

ОСОБА_1 вперше звернувся до управління із заявою про призначення пенсії 30.11.2011, позивачу було призначено пенсію за віком у відповідності до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ, що підтверджується протоколом від 23.01.2012.

Вдруге позивач звернувся до управління 12.01.2017 з метою переведення його з пенсії за віком, призначеної у відповідності до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ, на пенсію за віком згідно з нормами Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV.

З 01.05.2016 набув чинності Закон України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII, яким визначено право на пенсійне забезпечення державних службовців відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ.

Відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII Закон № 3723-ХІІ втратив чинність з 01.05.2016, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.

Порядок призначення таких пенсій затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 № 622 «Деякі питання пенсійного забезпечення окремих категорій осіб», яка застосовується з 01.05.2016.

Відповідно до зазначеного Порядку згідно з пунктами 10 і 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII мають право особи, які на день набрання чинності Законом № 889-VIII станом на 1 травня 2016 року:

мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону та актами Кабінету Міністрів України;

займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону та актами Кабінету Міністрів України.

Відповідно до пункту 3 цього Порядку право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням стажу державної служби, передбаченого пунктом 2 цього Порядку, якщо до набрання чинності Законом України від 10 грудня 2015 р. № 889-VIII «Про державну службу» не призначалася пенсія відповідно до Закону, мають чоловіки, які досягли віку 62 роки.

До досягнення зазначеного віку право на призначення пенсії мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку:

61 рік - які народилися по 31 грудня 1954 р.;

61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 р. по 31 грудня 1955 р.

Оскільки з 30.11.2011 ОСОБА_1 вже призначалася пенсія за віком відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ, при наявності стажу на посаді державного службовця 31 р. 8 міс. 27 дн., а з 12.01.2017 позивача (за його бажанням) переведено на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV, відповідач вважає, що у позивача відсутнє право на призначення пенсії за віком відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ (арк. спр. 41-42).

Вислухавши пояснення позивача та його представника, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-76 КАС України, суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Позивач ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, перебуває на обліку в Старобільському ОУПФУ як пенсіонер за віком.

30.11.2011 позивач звернувся до Старобільського ОУПФУ з заявою про призначення пенсії (арк. спр. 96). Позивачеві було призначено пенсію за віком на підставі Закону України «Про державну службу», у подальшому здійснювалися перерахунки вказаної пенсії, що підтверджується відповідними розпорядженнями відповідача та протоколами, а також не заперечується позивачем.

12.01.2017 позивач звернувся до Старобільського ОУПФУ з заявою, в якій просив перевести його з одного виду пенсійного забезпечення на інший, а саме - з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ, на пенсію за віком згідно з нормами Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (арк. спр. 47). Вказана обставина також не заперечується позивачем.

Згідно з розпорядженням Старобільського ОУПФУ від 13.01.2017 здійснено вказане переведення позивача з одного виду пенсійного забезпечення на інший (звор. бік арк. спр. 43).

28.02.2018 позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив перерахувати пенсію у зв'язку з переходом на інший вид пенсії (арк. спр. 85). Також надав довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (арк. спр. 87-90).

Рішенням від 09.03.2018 Старобільське ОУПФУ відмовило ОСОБА_1 у переведенні з пенсії за віком, призначеної згідно з Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» (арк. спр. 83-84). При прийнятті рішення відповідач керувався, зокрема, пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 № 622 «Деякі питання пенсійного забезпечення окремих категорій осіб» та врахував ту обставину, що 30.11.2011 ОСОБА_1 вже призначалася пенсія за віком відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» при наявності стажу на посаді державного службовця 31 рік 8 місяців 27 днів.

Вирішуючи спір по суті, суд керується такими нормами.

Згідно з преамбулою Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV) цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Статтею 9 Закону № 1058-IV визначено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати:

1) пенсія за віком;

2) пенсія по інвалідності;

3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.

За рахунок коштів накопичувальної системи пенсійного страхування, що обліковуються на накопичувальних пенсійних рахунках Накопичувального фонду або на індивідуальних пенсійних рахунках у відповідних недержавних пенсійних фондах - суб'єктах другого рівня системи пенсійного забезпечення, здійснюються такі пенсійні виплати, як довічні пенсії і одноразова виплата.

Право вибору виду пенсії закріплено у статті 10 Закону № 1058-IV. Так, особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Особі, яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором.

Згідно з частиною третьою статті 45 Закону № 1058-IV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

З 01.05.2016 набув чинності Закон України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII, яким визначено право на пенсійне забезпечення державних службовців відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-XII від 16.12.1993.

Відповідно до пункту першого частини другої Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» № 889-VIII визнано таким, що втратив чинність Закон України «Про державну службу» № 3723-XII, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.

Порядок призначення таких пенсій затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 № 622 «Деякі питання пенсійного забезпечення окремих категорій осіб» (далі - Порядок), яка застосовується з 01.05.2016.

Відповідно до пункту 2 вказаного Порядку згідно з пунктами 10 і 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 10 грудня 2015 р. № 889-VIII «Про державну службу» на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України від 16 грудня 1993 р. № 3723-XII «Про державну службу» (далі - Закон) мають право особи, які на день набрання чинності Законом України від 10 грудня 2015 р. № 889-VIII «Про державну службу»:

мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону та актами Кабінету Міністрів України;

займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону та актами Кабінету Міністрів України.

Відповідно до пункту 3 Порядку право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням стажу державної служби, передбаченого пунктом 2 цього Порядку, якщо до набрання чинності Законом України від 10 грудня 2015 р. № 889-VIII «Про державну службу» не призначалася пенсія відповідно до Закону, мають:

чоловіки, які досягли віку 62 роки. До досягнення зазначеного віку право на призначення пенсії мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку:

61 рік - які народилися по 31 грудня 1954 р.;

61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 р. по 31 грудня 1955 р.;

жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Згідно з пунктом 4 Порядку пенсія державним службовцям призначається з дати звернення, але не раніше дати виникнення права, в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та відповідного рангу за останнім місцем роботи на державній службі, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Таким чином, зважаючи, що позивачеві вже призначалася пенсія за віком відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ, а згодом позивача за його заявою було переведено на інший вид пенсійного забезпечення, відповідно до пункту 3 Порядку позивачеві не може бути призначено пенсію за Законом України «Про державну службу».

Вказаний Порядок є чинним, не визнавався неконституційним та не скасовувався.

Суд не бере до уваги посилання позивача про те, що в даному випадку позивач не просив призначити йому пенсію за Законом України «Про державну службу», а просив здійснити переведення на вказаний вид пенсії. Аналіз вище наведених норм дозволяє дійти висновку, що в частині третій статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мова йде про переведення з одного виду пенсії на інший вид пенсії, які передбачені статтею 9 зазначеного Закону (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), у той час як у спірних правовідносинах ставиться питання про перехід на інший вид пенсії за іншим Законом. За таких обставин у спірних правовідносинах має місце звернення ОСОБА_1 за призначенням пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу».

На підставі викладеного суд не знаходить підстав для задоволення позову.

У зв'язку з відмовою в задоволенні позовних вимог судові витрати зі сплати судового збору позивачеві не відшкодовуються.

Керуючись статтями 2, 9, 241-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Старобільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення складено 04 червня 2018 року.

Суддя І.О. Свергун