Ухвала суду № 74412535, 20.03.2018, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі

20 березня 2018 року № 810/1228/18

Суддя Київського окружного адміністративного суду Брагіна О.Є., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Глевахівської селищної ради Васильківського району Київської області, третя особа: товариство з обмеженою відповідальністю «Сількомунгосп» про визнання рішення таким, що не набуло чинності,

в с т а н о в и в:

до суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до виконавчого комітету Глевахівської селищної ради Васильківського району Київської області, третя особа: ТОВ "Сількомунгосп" про визнання рішення виконавчого комітету від 29.04.2017 р. № 41 таким, що не набуло чинності.

Вирішуючи питання щодо можливості відкриття провадження у даній справі, з урахуванням положень ст. 171 КАСУ, відповідно до яких суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом, суд звертає увагу на таке:

згідно з ч. 1 ст. 2 КАСУ, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Частиною 1 ст. 5 КАСУ передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій.

Статтею 124 Конституції України встановлено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Однак, це не означає, що правопорядок в Україні допускає можливість звертатися з будь-якими позовами (позовними вимогами) до будь-якого суду, адже порядок здійснення судочинства в силу ст. 92 Конституції України визначається виключно Законами України, тому право на звернення до суду фізичні та юридичні особи мають здійснювати у порядку та спосіб, визначений законами з питань судочинства.

За приписами ст. 6 Конституції України, органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 19 КАСУ, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: 1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 4 КАСУ передбачено, що публічно-правовий спір - це спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи. При цьому, необхідною ознакою суб'єкта владних повноважень є здійснення ним управлінських функцій саме у тих відносинах, у яких виник спір.

В Постановах Верховного Суду України від 11.11.2014 р. у справі № 21-493а14, від 09.12.2014 р. у справі № 21-308а14 зазначена наступна правова позиція: відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 р., кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у справі Zand v. Austria від 12.10.1978 р. вказав, що словосполучення “встановлений законом” поширюється не лише на правову основу самого існування “суду”, але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття “суд, встановлений законом” у ч. 1 ст. 6 Конвенції передбачає “усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…)”. З огляду на це, не вважається “судом, встановленим законом” орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом. Аналогічна позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 26.11.2015 р. № К/800/14359/15.

Зі змісту поданої заяви вбачається, що позивач своєчасно та в повному обсязі оплачував надані ТОВ "Сількомунгосп" комунальні послуги. В жовтні 2017 р., від третьої особи він одержав рахунок на оплату комунальних послуг, який значно перевищував раніше визначену суму. Після звернення до суб'єкта господарювання, який надає такі послуги -ТОВ "Сількомунгосп" позивачеві стало відомо, що рішенням Глевахівської селищної ради від 13.04.2017 р. були підвищені тарифи на послуги, які надаються КЖЕП, тобто третьою особою, проте це рішення, на думку позивача, не було опубліковано у встановленому законом порядку як для нормативно-правового акта, тому вважає рішення виконкому Глевахівської селищної ради таким, що не набуло чинності.

Дослідивши вимоги позовної заяви, суд вважає за необхідне відмовити у відкритті провадження у даній справі, з огляду на таке:

статтею 19 КАСУ справою адміністративної юрисдикції визнається справа у спорах фізичних та юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень з приводу оскарження його рішень, (нормативно-правових актів, чи індивідуальних), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Приписами п.18 ч.1 ст.4 КАСУ визначено поняття нормативно-правового акта, - акт управління (рішення) суб'єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування

Згідно п. 19 ч.1 ст.4 КАСУ індивідуальний акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адмінпослуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи, осіб, та дія якого вичерпується його виконанням.

Як слідує із рішення від 13.09.2017 р. №83, виконкомом Глевахівської селищної ради, в порядку виконання владних управлінських функцій, були затверджені нові тарифи для комунальних житлово-експлуатаційних підприємств, які надають комунальні послуги фізичним та юридичним особам в межах відповідної ради.

Однією із підставою для прийняття рішення стало положення п. 2 ст.28 Закону України "Про місцеве самоврядування", в якому зазначено, що до відання виконавчих органiв сiльських, селищних, мiських рад належать встановлення в порядку i межах, визначених законодавством, тарифiв щодо оплати побутових, комунальних, транспортних та iнших послуг, якi надаються пiдприємствами та органiзацiями комунальної власностi вiдповiдної територiальної громади.

Крім того, в основу оскаржуваного рішення відповідачем було покладено постанову КМУ від 01.06.2011р. №869 "Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги", яка встановлює механізм формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води для суб'єктів, які провадять або мають намір провадити господарську діяльність з виробництва теплової енергії, її транспортування магістральними і місцевими (розподільними) тепловими мережами (далі - транспортування) та постачання, надання послуг з централізованого опалення і постачання гарячої води.

Житлово-комунальне підприємство є різновидом господарюючого суб'єкта, який забезпечує життя і роботу населення шляхом забезпечення необхідними ресурсами води, газу, тепла й електроенергії.

Отже, в оскаржуваному рішенні чітко визначені особи, яких це рішення стосується - це комунальні житлово-експлуатаційні підприємства Глевахівської селищної ради, як суб'єктам господарювання, яким надано право надавати житлово-комунальні послуги населенню Глевахівської територіальної громади. Дія вказаного рішення вичерпується фактом його виконання. Про те, що рішення виконано вказує позивач, який стверджує про підвищення вартості послуг ТОВ "Сількомунгоспом".

Таким чином, оскаржуване рішення не є нормативно-правовим актом, а є актом індивідуальної дії, яке загалом стосується прав та інтересів КЖЕП, зокрема ТОВ "Сількомунгосп" та опосередковано позивача, як одержувача послуг КЖЕП.

У поданій заяві позивач просить визнати рішення таким, що не набуло чинності, тобто фактично просить встановити юридичний факт.

Відповідно до ч.2 ст. 315 України в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо- згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення.

Частиною 1 ст. 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відповідно до ст. 19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, - п. 1 ч. 1 ст. 170 КАСУ.

Керуючись ст.ст. 170, 171, 240, 243 КАСУ суд

у х в а л и в:

відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Глевахівської селищної ради Васильківського району Київської області, третя особа: товариство з обмеженою відповідальністю «Сількомунгосп» про визнання рішення таким, що не набуло чинності.

Роз'яснити позивачеві, що повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

Копію ухвали надіслати позивачеві.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом п’ятнадцяти днів з дня проголошення (підписання) ухвали.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Брагіна О.Є.