Рішення № 74412423, 22.05.2018, Ківерцівський районний суд Волинської області

Справа № 158/2687/17

Провадження № 2/0158/30/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 травня 2018 року м. Ківерці

Ківерцівський районний суд Волинської області у складі:

головуючого - судді Корецької В.В.

при секретарі - Процик Л.В.

за участю представників позивача - ОСОБА_1, ОСОБА_2

представника відповідача - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Ківерці цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_4 до Державного підприємства «Цуманське лісове господарство» про визнання незаконними та скасування наказів про притягнення до дисциплінарної відповідальності, про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_4 звернувся в суд з позовом до Державного підприємства «Цуманське лісове господарство» про визнання незаконними та скасування наказів про притягнення до дисциплінарної відповідальності, про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.

Позовні вимоги мотивував тим, що 15.01.2016 року наказом №07-к він був прийнятий на роботу до ДП «Цуманське лісове господарство» на посаду майстра лісу з посадовим окладом згідно штатного розпису. 25.09.2017 року наказом №120-к за підписом директора ДП «Цуманське ЛГ» ОСОБА_5 його було звільнено з роботи згідно п. З ч. 1 ст. 40 КЗпП України.

У вищевказаному наказі зазначено «за систематичне невиконання покладених обов'язків, в тому числі враховуючи наказ №65 від 31.03.2017 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності», в тому числі не обґрунтовану не появу на роботі - прогули 15 календарних днів (згідно листа Фонду соціального страхування України №03-1- 648 від 13.09.2017 року «Про результати перевірки обґрунтованості видачі листків непрацездатності»), в тому числі за неналежне виконання посадових обов’язків наказ №164 від 19.09.2017 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» звільнити ОСОБА_4, майстра лісу Цуманського лісництва з 25.09.2017 року згідно п. 3 ст. 40 КЗпП України»

Вважає застосування до нього дисциплінарних стягнень у вигляді двох доган та його звільнення відбулося без законної підстави, а тому просив поновити строк на оскарження наказу №65 від 31.03.2017 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності», визнати його незаконним та скасувати; визнати незаконними та скасувати наказ №164 від 19.09.2017 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності»; визнати незаконним та скасувати наказ №120-к від 25.09.2017 року «Про звільнення з роботи» з посади майстра лісу Цуманського лісництва та поновити його на роботі; стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу та моральну шкоду в розмірі 10000 грн.

12.12.2017 року позивачем ОСОБА_4 подано заяву про уточнення позовних вимог та зміну предмету позову в порядку ст. 31 ЦПК України (в редакції на момент подання заяви), відповідно до якої збільшив позовні вимоги, крім зазначених вимог просив суд скасувати наказ №153 від 06.09.2017 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» та стягнути з відповідача на його користь витрати на правову допомогу в розмірі 10000 грн.

Представником відповідача ДП «Цуманське ЛГ» - ОСОБА_6 подано до суду заперечення на позовну заяву та на уточнення позовних вимог, відповідно до якого остання просила відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4, оскільки законність звільнення позивача з роботи підтверджується наданими суду доказами, та проведено на підставі чинного законодавства.

Представники позивача ОСОБА_4 - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у судовому засіданні, кожен зокрема, заявлені вимоги підтримали та просили їх задовольнити повністю.

Представник відповідача ДП «Цуманське ЛГ» - ОСОБА_6 в судовому засіданні позовні вимоги не визнала повністю, у їх задоволенні просила відмовити.

Заслухавши думку осіб, які беруть участь у справі, оцінивши пояснення даних осіб в судовому засіданні свідків, аналізуючи докази по справі, суд дійшов до наступного висновку.

Частиною 1 статті 2 ЦПК України встановлено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За правилами ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.

Судом встановлено, що наказом №07-к від 15.01.2016 року ОСОБА_4 був прийнятий на роботу з 15.01.2016 року на посаду майстра лісу в Цуманське лісництво, з посадовим окладом відповідно до штатного розпису та випробувальним терміном - 2 місяці, що підтверджується копією трудової книжки /а.с.5-6/.

Згідно наказу №120-к «Про звільнення з роботи» ОСОБА_4 - майстра лісу Цуманського лісництва з 25.09.2017 року звільнено згідно п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України за систематичне невиконання покладених обов’язків, в тому числі, враховуючи наказ №65 від 31.03.2017 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності», в тому числі не обґрунтовану не появу на роботі - прогули 15 календарних днів (згідно листа Фонду соціального страхування України №03-1-648 від 13.09.2017 року «Про результати перевірки обгрунтованості видачі листків непрацездатності»), в тому числі за неналежне виконання посадових обов’язків наказ №164 від 19.09.2017 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності /а.с.7/.

ОСОБА_7 України, проголосивши Україну соціальною, правовою державою, визначив зміст і спрямованість діяльності держави, зокрема її обов'язок щодо утвердження, забезпечення і гарантування прав і свобод людини (статті 1, 3 Конституції України).

Складовою цього обов'язку є забезпечення державою соціальної спрямованості економіки, створення умов та гарантування можливостей для громадян заробляти собі на життя працею і своєчасно одержувати винагороду за працю (частина четверта статті 13, частини перша, друга, сьома статті 43 Конституції України).

Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Відповідно до частини сьомої статті 43, частини першої статті 55 Конституції України право на своєчасне одержання винагороди за працю працівник може захистити в суді. Конституційний Суд України в Рішенні від 24 грудня 2004 року № 22-рп/2004 зазначив, що забезпечення прав і свобод потребує законодавчого закріплення механізмів (процедур), які створюють реальні можливості для здійснення кожним громадянином прав і свобод (абзац четвертий підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини). У статті 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року № 2453-УІ, статтях 1, 3, 15 Цивільного процесуального кодексу України передбачено порядок здійснення судочинства стосовно справедливого розв'язання, зокрема, трудових спорів.

Відповідно до вимог ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Судом встановлено, що підставами для застосування до ОСОБА_4 звільнення на підставі наказу №120-к «Про звільнення» за систематичне невиконання покладених обов’язків слугували наказ №65 від 31.03.2017 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності», в тому числі не обґрунтовану не появу на роботі - прогули 15 календарних днів (згідно листа Фонду соціального страхування України №03-1-648 від 13.09.2017 року «Про результати перевірки обґрунтованості видачі листків непрацездатності»), наказ №164 від 19.09.2017 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» та наказ №153 від 06.09.2017 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності»

Згідно із ст. 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана; звільнення.

Статтею 149 КЗпП України передбачено порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівникам. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

Перш ніж винести працівникові догану чи звільнити його роботодавець повинен отримати від нього письмові пояснення з приводу вчиненого дисциплінарного правопорушення. Якщо на підставі такого пояснення працівника роботодавець дійде висновку, що дисциплінарний проступок дійсно мав місце і відсутні будь-які обставини, які можна було б вважати такими, що виключають притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності, то роботодавець видає наказ (розпорядження) про застосування дисциплінарного стягнення.

Відповідно до п. 18 вказаної вище Постанови Пленуму Верховного Суду України при розгляді справ про поновлення на роботі судам необхідно з’ясувати, з яких підстав проведено звільнення працівника згідно з наказом (розпорядженням) і перевіряти їх відповідність законові.

Згідно із пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках: систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

Відповідно до Ухвали колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 21 травня 2008 року при звільненні працівника з підстав, передбачених цією нормою закону, організація повинна навести конкретні факти допущеного ним невиконання обов'язків, зазначити, коли саме вони мали місце, які проступки вчинив працівник після застосування до нього стягнення та коли.

Вирішуючи позов про визнання незаконним наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності та відшкодування моральної шкоди, поновлення на роботі, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, суд має враховувати, що тільки правомірно накладені стягнення можуть бути підставою для звільнення працівника за п. 3 ст. 40 КЗпП України, а тому необхідно з'ясувати, систематичне невиконання яких саме трудових обов'язків позивачем передувало його звільненню.

Під систематичним невиконанням трудових обов'язків мається на увазі неодноразове здійснення працівником цих вчинків. Таким чином, для звільнення за п. 3 ст. 40 КЗпП необхідна наявність факту не першого, а повторного (тобто вдруге чи більше разів) здійснення працівником винного невиконання чи неналежного виконання обов'язків після того, як до нього уже застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення за вчинення таких дій раніше. Тобто працівник і раніше (до моменту вчинення проступку, за який його роботодавець прагне звільнити за п. 3 ст. 40 КЗпП) порушував трудову дисципліну, не виконував своїх посадових обов'язків, у результаті чого до нього застосовувались заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

Наказом №65 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» від 31.03.2017 року до ОСОБА_4 застосовано дисциплінарне стягнення у виді догани. Вищевказаний наказ мотивований тим, що позивач ОСОБА_4 несвоєчасно повідомив вищестояще керівництво про виявлення самовільної порубки дерев породи дуб у кварталі 20 виділу 13. У наказі зазначено, що такий випадок є наслідком несумлінного та неналежного виконання працівником держлісохорони посадових обов’язків, які покладені на нього як на працівника державної лісової охорони /а.с.57/.

З вищевказаним наказом позивач ОСОБА_4 ознайомився 31.03.2017 року та зазначив, що з даною доганою не згідний, просив розглянути це питання на профкомі.

Судом також встановлено, що члени профспілкового комітету, які приймали участь у засіданні ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_13 в присутності ОСОБА_4, після ознайомлення з матеріалами службового розслідування погодилися з правомірністю притягнення до дисциплінарної відповідальності позивача за неналежне виконання посадових обов’язків.

Суд критично відноситься до пояснень позивача ОСОБА_4 про те, що йому не було відомо, що профспілка надала згоду на притягнення його до дисциплінарної відповідальності, оскільки він був присутній на даному засіданні, та в підтвердження такого факту жодних доказів позивачем та його представником надано не було.

Статтею 150 КЗпП України передбачено можливість оскарження працівником накладеного на нього дисциплінарного стягнення.

Відповідно до ст. 225 КЗпП України працівник може звернутися до комісії по трудових спорах у тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права. У разі пропуску з поважних причин установленого строку комісія по трудових спорах може його поновити.

Заява працівника, що надійшла до комісії, підлягає обов'язковій реєстрації.

Відповідно до ч. 1 ст. 233, ст. 234 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права. У разі пропуску з поважних причин цього строку суд може поновити цей строк.

Однак, позивач з відповідними заяви щодо оскарження вказаного вище наказу про накладення дисциплінарних стягнень у строк встановлений законом не звертався.

Таким чином, позивачем ОСОБА_4 пропущено строк на оскарження вказаного наказу, а тому в частині поновлення строку на оскарження, визнання незаконним та скасування наказу №65 від 31.03.2017 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» ОСОБА_4 слід відмовити.

Наказом №153 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» від 06.09.2017 року до майстра лісу ДП «Цуманське ЛГ» застосовано вид дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення /а.с.69-70/.

Судом встановлено, що такий вид дисциплінарного стягнення застосовано на підставі наказу №112 від 19.06.2017 року про проведення перевірки, внаслідок чого складено акт проведення службового розслідування від 26.06.2017 року.

Майстер лісу є матеріально-відповідальною особою та несе повну матеріальну відповідальність за ТМЦ та лісоснічий фонд в межах ввіреній йому майстерській дільниці.

Відповідно до посадової інструкції майстра лісу, він зобов’язаний забезпечувати надійну охорону лісу від лісопорушень, вести щоденне приймання та облік виконаних робіт на ділянці, своєчасно та правильно оформляти первинну документацію на виконанні роботи.

Крім того, при обліку та руху ТМЦ (лісопродукції) майстер лісу керується Тимчасовою інструкцією з електронного обліку продукції лісозаготівель, лісопиляння і деревообробки на підприємствах Державного агентства лісових ресурсів України, затвердженої наказом Держлісагенства №202 від 27.06.2012 року та Порядком здійснення електронного обліку деревини в лісництвах, обліку використання засобів маркування (бирок), затвердженого наказом ДП «Цуманський лісгосп» від 08.11.2016 року №220.

Відповідно до акту проведення службового розслідування від 26.06.2017 року, комісією виявлено ряд порушень при здійсненні відвантаження лісопродукції - дров паливних ОСОБА_4 в лютому, березні, червні, серпні, вересні, листопаді, грудні 2016 року.

За результатами перевірки в червні 2017 року директор ДП «Цуманське ЛГ» звернувся до поліції із заявою про наявність в діях позивача, ОСОБА_4 корупційних правопорушень.

У судовому засіданні встановлено, що постановою Ківерцівського районного суду Волинської області від 01.08.2017 року вирішено закрити провадження по справі про притягнення ОСОБА_4 до адміністративної відповідальності, за ч.ч. 1, 2 ст. 172-7 КУпАП, на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, у зв’язку з відсутністю в його діях складу адміністративних правопорушень /а.с.26-27/.

Постановою Апеляційного суду Волинської області від 23.08.2017 року, постанову Ківерцівського районного суду Волинської області від 01.08.2017 року залишено без змін /а.с.28-29/.

Вищезазначені постанови суду першої та апеляційної інстанції підтверджують факт відсутності в діях ОСОБА_4 складу адміністративних (корупційних) правопорушень.

Крім того, ст. 148 КЗпП України передбачено, що дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

Таким чином, судом встановлено, що строк притягнення ОСОБА_4 до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення відповідно до наказу №153 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» від 06.09.2017 року минув, а тому даний наказ є незаконним та підлягає скасуванню.

Також, наказом №164 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» від 19.09.2017 року до ОСОБА_4 застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення, за порушення вимог з охорони праці та не дотримання правил техніки безпеки. У даному наказі зазначено, що у кварталі 27 виділу 42 Цуманського лісництва, робітник ОСОБА_14 здійснював догляд за лісовими культурами бензомоторною косою, при цьому не був споряджений індивідуальними засобами захисту (шолому, захисних окулярів, спецвзуття, відсутності на бензомоторній косі захисту ріжучого інструменту).

Згідно акту від 12.09.2017 року, складеного по місцю виконання робіт ОСОБА_15, майстер лісу ОСОБА_4 був відсутній на зазначеній ділянці.

Відповідно до посадової інструкції майстра лісу, майстер лісу є організатором всіх лісогосподарських робіт, здійснює керівництво на лісокультурних, лісозахисних, протипожежних та інших лісогосподарських роботах. Забезпечує виконання у встановленні терміни завдань з обсягів зазначених робіт та природоохоронних заходів, підвищення продуктивності праці, зниження трудомісткості робіт (послуг, продукції) на основі повного і раціонального використання лісогосподарських машин, знарядь, сировини і матеріалів. Крім того, контролює дотримання робітниками виробничої і трудової дисципліни, правил охорони праці. За неналежне виконання або невиконання своїх посадових обов’язків, а також за невикористання або неповне використання своїх функціональних прав, що передбачені посадовою інструкцією майстер лісу несе відповідальність.

З письмових показів ОСОБА_14 (робітник, який працював без засобів індивідуального захисту) доданих до матеріалів справи та даних показів останнього в судовому засіданні вбачається, що зранку 12.09.2017 року до нього зателефонував лісничий ОСОБА_16 та повідомив його, про необхідність терміново здійснити догляд за лісовими культурами кущорізом в кварталі 27 виділ 4.2 Цуманського лісництва. Свідок повідомив, що у нього поламаний мотоцикл і добратися до даного кварталу він не зможе, однак ОСОБА_16 вказав, що відправить по нього, майстра лісу ОСОБА_4 Через деякий проміжок часу приїхав ОСОБА_4 та вони разом поїхали на об’єкт. Не доїжджаючи до вказаного кварталу він попросив ОСОБА_4 зупинитися на узбіччі і зазначив, що дійде до кварталу пішки, після чого ОСОБА_4 поїхав у невідомому йому напрямку. Разом з тим зазначив, що не повідомляв ОСОБА_4 на якій саме квартал йому необхідно. Покосивши 10 соток до нього підійшов лісничий та заборонив йому продовжувати роботу у зв’язку із порушенням правил безпеки, оскільки він працював без захисного шолому та захисту пилки. Також свідок зазначив, що при прийнятті його на роботу захисний шолом йому не видавався, завжди він працював без нього, про що відомо як директору, так і лісничому. Вказав, що його ніколи за це не штрафували та ні разу не перевіряли. Крім того до відповідальності за даною подією його не притягували.

У суду немає підстав ставити під сумнів показання даного свідка і таких доказів суду ні відповідачем, ні його представником не надано.

Судом не беруться до уваги наявні в матеріалах справи письмові пояснення ОСОБА_16, про те, що останній повідомив ОСОБА_4 про необхідність проведення роботи на його кварталі, а саме здійснення догляду за лісовими культурами, оскільки письмового плану - завдання лісничим та керівництвом підприємства йому не видавалось. І такі дані представником відповідача суду подано не було.

Окрім цього, варто зазначити, що план - завдання - це письмовий документ, який видається майстру лісу та в якому зазначаються всі заходи, які мають виконуватись протягом певного часу на його ділянці - рубка дерев, догляд за лісовими культурами, пожежоохоронні заходи та інше.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Виходячи з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Разом з тим, в посадовій інструкції майстра лісу не зазначено, що останній повинен забезпечувати робітників засобами індивідуального захисту, а саме шоломом, захисними окулярами, спецвзуттям, захисним ріжучого інструменту.

З врахуванням вищезазначеного, суд приходить до висновку, що наказ №164 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» від 19.09.2017 року с незаконним, порушує чинні норми законодавства та підлягає скасуванню.

Як зазначено у п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів", у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з'ясувати, в чому конкретно виявилося порушення, що стало приводом до звільнення; чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за п. З ст. 40 КЗпП України; чи додержано власником або уповноваженим ним органом передбачених статтями 147-1, 148, 149 КЗпП України правил і порядку застосування дисциплінарних стягнень.

Судом не береться до уваги доводи відповідача щодо необґрунтованої не появи ОСОБА_4 на роботі - прогули 15 календарних днів з посиланням на лист Фонду соціального страхування України №03-1-648 від 13.09.2017 року «Про результати перевірки обґрунтованості видачі листків непрацездатності», оскільки в пропозиціях до матеріалів перевірки вказані порушення допущені відповідальними особами при видачі ОСОБА_4 листків непрацездатності, а не дії ОСОБА_4 відносно прогулів, терміном 15 календарних днів.

Разом з тим, підставою для розірвання трудового договору за п. З ст. 40 КЗпП є систематичне невиконання працівником трудових обов'язків.

Легальне тлумачення систематичності було спочатку дане роз'ясненням Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС "Про деякі питання, пов'язані із застосуванням законодавства про трудову дисципліну" (п. 3.2).

Такими, що систематично порушують трудову дисципліну, були визнані працівники, які мають дисциплінарне або громадське стягнення за порушення трудової дисципліни та порушили її знову протягом року з дня застосування стягнення за перше порушення. Дисциплінарні та громадські стягнення погашаються, якщо протягом року після їх застосування працівник не порушив дисципліну знову (ст. 151 КЗпП).

Якщо дисциплінарне чи громадське стягнення не погашене часом або не зняте до закінчення встановленого річного строку, порушення трудової дисципліни працівником дає підставу для його звільнення за п. З ст. 40 КЗпП. Оскільки чинність згаданого роз'яснення поняття систематичності невиконання трудових обов'язків може бути піддана сумніву, Пленум Верховного Суду України в п. 23 постанови "Про практику розгляду судами трудових спорів" дав таке ж тлумачення систематичності.

Пленум Верховного Суду України у п. 23 постанови №9 від 06 листопада 1992 року «Про практику розгляду трудових спорів» роз’яснив, що за передбаченими п. 3 ст. 40 КЗпП України підставами працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов’язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку.

У таких випадках враховуються ті заходи дисциплінарного стягнення, які встановлені чинним законодавством і не втратили юридичної сили за давністю або зняті достроково (ст. 151 КЗпП), і ті громадські стягнення, які застосовані до працівника за порушення трудової дисципліни у відповідності до положення або статуту, що визначає діяльність громадської організації, і з дня накладення яких до видання наказу про звільнення минуло не більше одного року.

З урахуванням того, що рішенням суду накази про накладення дисциплінарних стягнень визнані незаконними, а доказів про вчинення працівником іншого дисциплінарного проступку, який передував безпосередньо звільненню та за який застосовувались інші заходи дисциплінарного стягнення, відповідач не надав, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для звільнення ОСОБА_4 за п. 3 ч. 1 ст. 40 КзПП України.

Частиною 1 ст. 235 КЗпП України передбачено, що у разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі.

Оскільки позивач звільнений з роботи без законних підстав, він підлягає поновленню на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір, тобто судом.

За правилами вищезазначеної статті закону при винесенні рішення про поновлення на роботі суд одночасно вирішує питання щодо виплати працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Частиною 2 ст. 235 КЗпП України передбачено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більше як за один рік.

Суд вважає, що вимушений прогул ОСОБА_4 тривав з 26.09.2017 року по 15.05.2018 року, що становить 158 робочих днів.

Порядок обчислення середньої заробітної плати визначений Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100.

Відповідно до п. 2 Порядку у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата... Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку.

Пунктом 4 Порядку визначено, що в інших випадках, коли нарахування проводяться виходячи із середньої заробітної плати, працівник не мав заробітку, не з вини працівника, розрахунки проводяться виходячи з установлених йому в трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу.

Судом встановлено, що заробітна плата за останні два місяці, які передували звільненню ОСОБА_4, останній не працював з 26.09.2017 року по 15.05.2018 року (ухвалення рішення по даній справі), становить 1697,30 грн. при 8 робочих днях.

Таким чином, середньоденна заробітна плата ОСОБА_4 за період з 26.09.2017 року по 15.05.2018 року становить 212,16 грн. (1697,30 грн. : 8 робочих днів).

З п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» вбачається, що задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум. що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян (податку на доходи фізичних осіб) є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку і інших обов'язкових платежів.

Таким чином середній заробіток за час вимушеного прогулу, який підлягає стягненню з відповідача на користь ОСОБА_4 складає 33521,28 грн. (212,16 грн. х 158 днів) без обов'язкових відрахувань.

Стаття 237-1 КЗпП України передбачає, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівникові провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», від 25.05.2001 року під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи,юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Рішеннями Європейського суду з прав людини у справах «Тома проти Люксембургу» (2001), «Надбала проти Польщі» (2000) визнається, що визнання звільнення позивача незаконним, суд вважає доведеним, що порушення законних прав позивача призвели до моральних страждань, вимагали від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

При визначенні розміру моральної шкоди суд виходить із ступеня та характеру перенесених позивачем моральних страждань, що були викликані порушенням її гарантованого конституцією права на працю, характеру та способу заподіяння моральної шкоди, враховує також ту обставину, що задоволення позову в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є одночасно і частковою компенсацією заподіяної моральної шкоди.

Суд вважає, що розмір моральної шкоди, заявленої позивачем є завищеним, у ході судового розгляду позивачем та його представником у заявленому розмірі не доведений і вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача ОСОБА_4 на відшкодування моральної шкоди 500 грн., тобто його вимоги про стягнення моральної шкоди задовольнити частково.

Відповідно до п. 2, п. 4 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про: присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць; поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника.

Таким чином, суд вважає за необхідне допусти дане рішення в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць до негайного виконання.

Відповідно ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Згідно ч. 4 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Разом з тим, ст. 1 Закону України від 20 грудня 2011 року «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» визначено граничний розмір витрат на правову допомогу.

Відповідно до ст. 1 вищезазначеного Закону, розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Така позиція закріплена і у п. п. 47, 48 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 «Про застосування судами Законодавства про судові витрати у цивільних справах», судам роз'яснено, що при стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (ст. 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору

Визначаючи розмір до стягнення понесених витрат на правову допомогу, що підлягають стягнення з відповідача на користь ОСОБА_4 суд враховує, наданий до матеріалів справи розрахунок плати за надану правову допомогу, додаткову угоду до договору про надання правової допомоги від 19.09.2017 року, прибутковий касовий ордер №30 від 19.09.2017 року, квитанцію до нього та вважає за необхідне вимоги задовольнити, стягнувши витрати на правову допомогу в розмірі 10000 (десять тисяч) грн.

Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Згідно до п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються позивачі за подання позовів про стягнення заробітної плати, поновлення на роботі.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви немайнового характеру фізичною особою сплачується 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи, за подання позову майнового характеру 1% ціни позову.

Тобто, при подачі даного позову ОСОБА_4 необхідно було б сплатити по 640 грн. за кожну з п’яти вимог немайнового характеру та 640 грн. за вимогу майнового характеру.

Судом було задоволено шість позовних вимог ОСОБА_4 чотири вимоги немайнового характеру (скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, скасування наказів та стягнення моральної шкоди) та дві вимоги майнового характеру (стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення витрат на правову допомогу), а тому суд вважає за необхідне стягнути з відповідача ДП «Цуманське ЛГ» на користь держави судовий збір в сумі 3240 грн.

На підставі ст. 40, 43, 149, 235, КЗпП України, керуючись ст.ст. 13, 81, 89, 141, 258-259, 263-265 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_4 до Державного підприємства «Цуманське лісове господарство» про визнання незаконними та скасування наказів про притягнення до дисциплінарної відповідальності, про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди - задовольнити частково.

Визнати незаконними та скасувати накази №153 від 06.09.2017 року, №164 від 19.09.2017 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» ОСОБА_4.

Визнати незаконним та скасувати наказ №120-к від 25.09.2017 року «Про звільнення з роботи» ОСОБА_4 з посади майстра лісу Цуманського лісництва.

Поновити ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 на посаді майстра лісу Цуманського лісництва ДП «Цуманське лісове господарство» з 25.09.2017 року.

Стягнути з Державного підприємства «Цуманське лісове господарство» в користь ОСОБА_4 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з року по 15.05.2018 року в сумі 33521 (тридцять три тисячі п’ятсот двадцять одна) грн. 28 коп.

Стягнути з Державного підприємства «Цуманське лісове господарство» в користь ОСОБА_4 моральну шкоду в розмірі 500 (п’ятсот) грн.

Стягнути з Державного підприємства «Цуманське лісове господарство» в користь ОСОБА_4 витрати на правову допомогу в розмірі 10000 (десять тисяч)грн.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 430 ЦПК України допустити дане рішення до негайного виконання в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць.

Стягнути з Державного підприємства «Цуманське лісове господарство» на користь держави судовий збір в сумі 3840 (три тисячі вісімсот сорок) грн.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Апеляційного суду у Волинській області протягом тридцяти днів з дня вручення повного тексту рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Ківерцівського районного суду В.В. Корецька

Повний текст рішення суду виготовлено 04.06.2018 року