Ухвала суду № 74411975, 25.05.2018, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ПРО ПОВЕРНЕННЯ ПОЗОВНОЇ ЗАЯВИ

25 травня 2018 року Справа № 808/1686/18 м.Запоріжжя Суддя Запорізького окружного адміністративного суду Батрак І.В., розглянувши матеріали адміністративного позову за позовом ОСОБА_1 (місце проживання: 71601, Запорізька область, м. Василівка, вул. Молодіжна, 41, ідентифікаційний номер НОМЕР_1)

до Василівського об’єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (місцезнаходження: 70202, Запорізька область, м. Василівка, пров. Шкільний, буд. 7, код ЄДРПОУ 41249121)

про визнання протиправними дій та зобов’язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Василівського об’єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, в якому просить:

визнати неправомірними дії відповідача щодо проведення з 01.12.2006 розрахунку пенсії позивачу із заробітку, який не включає виплати за період з 01 грудня 2004 року по листопад 2006 року суми матеріальної допомоги на оздоровлення та для вирішення соціально-побутових питань, індексації, грошової винагороди та компенсації за невикористану відпустку, на які справляються страхові внески на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, на загальну суму 20 062,83 грн.;

зобов’язати відповідача здійснити перерахунок позивачу з 01.12.2006 із заробітку, який включатиме виплати з 01 грудня 2004 року по листопад 2006 року суми матеріальної допомоги на оздоровлення та для вирішення соціально-побутових питань, індексації, грошової винагороди та компенсації за невикористану відпустку, на які справляються страхові внески на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, на загальну суму 20 062,83 грн., в редакції статті 37 Закону України «Про державну службу», яка діяла на момент призначення пенсії позивачу, в розмірі 86 відсотків від сум заробітної плати;

зобов’язати відповідача під час проведення перерахунку пенсії позивачу провести індексацію пенсії без зміни базового місяця;

зобов’язати відповідача виплатити позивачу різницю між розміром перерахованої та раніше виплаченої пенсії за період з 01.12.2006 по день здійснення перерахунку пенсії, а також проводити виплату перерахованого розміру пенсії до змін у законодавстві, або до зміни виду пенсійного забезпечення на підставі особистого волевиявлення позивача.

Ухвалою суду від 14.05.2018 позовну заяву залишено без руху на підставі ст.ст. 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України та позивачу наданий строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання: заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду, оформленої у відповідності до статті 167 КАС України/або обґрунтувань за яких позивач вважає, що строк звернення до суду не пропущено.

24.05.2018 позивачем на адресу суду надано заяву (вх. №16108) про поновлення строку звернення до суду разом із відповідними документами.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з’ясовує, зокрема, чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).

Суддя зазначає, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звертається до суду, та пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

За результатом вивчення заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду, позовної заяви та доданих до неї матеріалів, суддею не вбачається підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними.

Суд зазначає, що інститут строків в судовому процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

При цьому, слід зазначити, що судом вбачаються підстави для поновлення строку звернення до суду виключно з ініціативи та в межах наведених доводів особи, яка подала заяву. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Доказами того, що особа знала про порушення своїх прав, є її дії, спрямовані на захист порушених прав, зокрема, оскарження рішення (дії чи бездіяльності), письмові звернення з цього приводу, а також докази, які свідчать про те, що були створені умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.

Разом з цим, поважними причинами пропуску строку звернення до суду визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звертається до суду, та пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами. Поважність причин пропуску строку звернення до суду суд оцінює у кожному конкретному випадку з метою визначення правових наслідків. Так, поважними причинами можуть бути визнані: захворювання, що перешкоджає звернутись до суду, відрядження, несвоєчасне отримання оскаржуваного рішення, тощо.

Юридична необізнаність позивача також не є об'єктивною обставиною непереборного характеру, а відтак не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Частина перша статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року(надалі - Конвенція) передбачає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У своїй практиці Європейський суд з прав людини звертав увагу, що «стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права" ( рішення від 4 грудня 1995 року у справі «Белле проти Франції» (Bellet v. France), Series A № 333-B, crop. 42, пункт 36).

Позивачем не зазначається та з матеріалів справи не вбачається обставин, що заважали б позивачу та могли бути об'єктивними перешкодами для звернення до суду за захистом своїх прав та інтересів у передбачений законом строк, починаючи з 2006 року.

Позивачем за цей час не здійснено жодного письмового запиту до відповідача, із питань, на які позивач посилається у позові, щоб дізнатися про порушення своїх прав.

Суд зауважує, що дотримання строків звернення з адміністративним позовом є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах. Вона дисциплінує учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, запобігає зловживанням і можливості регулярно погрожувати зверненням до суду, сприяє стабільності діяльності суб'єктів владних повноважень щодо виконання своїх функцій. Відсутність цієї умови приводила б до постійного збереження стану невизначеності у публічно-правових відносинах.

Отже, з наведених доводів позивачем у заяві про поновлення строку для звернення до адміністративного суду суд не вбачає наявності поважності причин пропуску строку звернення до суду.

Згідно ч.2 ст.123 КАС України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Враховуючи вищевикладене, суддя дійшов висновку про необхідність повернення позовної заяви позивачу.

Керуючись ст.ст.123, 169, 241, 248, 294-295 КАС України, суддя -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Василівського об’єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправними дій та зобов’язання вчинити певні дії.

Копію ухвали разом з позовною заявою та всіма додатками до неї надіслати позивачеві.

Ухвала, постановлена судом в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, у відповідності до ч.2 ст. 256 КАС України набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи шляхом подачі апеляційної скарги протягом п’ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя І.В.Батрак