Рішення № 74411876, 04.06.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 червня 2018 р. Справа№805/2242/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Циганенка А.І., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби України у Донецькій області про визнання протиправною та скасування вимоги,

ВСТАНОВИВ:

28 березня 2018 року шляхом надіслання поштою позивач, фізична особа-підприємець ОСОБА_1, звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача, Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області, про визнання протиправною та скасування вимоги. Позовні вимоги вмотивовані тим, що відповідач незаконно сформував вимогу про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску у розмірі 22854,23 гривень. З посиланням на статтю 19 Конституції України, частину 6 статті 25 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування”, позивач просив:

- визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 20.11.2017 №Ф-29513-17 станом на 31.10.2017 на суму 22854,23 гривень.

4 квітня 2018 року відкрито провадження у справі та її розгляд призначений за правилами спрощеного позовного провадження.

5 квітня 2018 року від відповідача були витребувані докази за ініціативою суду.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що місцезнаходження позивача це територія, на якій проводиться антитерористична операція (далі – АТО), за приписами чинного законодавства позивач під час проведення АТО звільнений від обов’язку сплати єдиного внеску за Законами України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування”, “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції”. Заява про звільнення від сплати єдиного внеску була подана 27 березня 2018 року.

У відзиву на адміністративний позов відповідач не визнав позовні вимоги в повному обсязі, просив відмовити в їх задоволенні з наступних підстав. Позивач у справі є платником єдиного внесу і оскільки станом на 31.10.2017 за даними інформаційної системи органу доходів і зборі за позивачем обраховується заборгованість зі сплати єдиного внеску, відповідач правомірно сформував оскаржувану вимогу. Сума заборгованості виникла в період з 2013 по 2017 роки. На думку відповідача з 01.01.2016 ОСОБА_2 України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» не містить положень щодо будь-яких пільг для платників єдиного внеску. Позивачем не підтверджене належним чином настання обставин непереборної сили, щодо звільнення його від обов’язків, визначених статтею 6 ОСОБА_2 України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування». Також відповідач зазначає, що ОСОБА_2 України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» та розпорядження Кабінету Міністрів України №1275-р від 02.12.2015 «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція» не звільняють органи доходів і зборів від обов’язку формування вимог про сплату недоїмки на підставі наданої платниками звітності.

Дослідивши докази та письмові пояснення, викладені в заявах по суті справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти нього, суд встановив наступне.

22 червня 2016 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесений запис №2 243 000 0000 001118 про державну реєстрацію ОСОБА_3 в якості фізичної особи-підприємця, місце проживання: 85371, Донецька область, Красноармійський район, село Новоолександрівка (Новотроїцька с/р) (а.с. 8).

22 червня 2012 року Красноармійською ОДПІ Донецької області ОСОБА_1 видано свідоцтво платника єдиного податку (а.с. 9).

20 листопада 2017 року Головним управлінням ДФС у Донецькій області сформована вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-225-25 про наявність заборгованості у ОСОБА_1 зі сплати єдиного внеску станом на 31 жовтня 2017 року в сумі 22854,23 гривень (а.с. 15).

27 березня 2018 року позивачем на ім’я начальника Головного управління ДФС у Донецькій області направлена заява про звільнення від сплати єдиного внеску на час проведення антитерористичної операції (а.с. 10-11).

За даними інтегрованої картки платника єдиного соціального внеску ОСОБА_1 станом на 19 жовтня 2017 року обліковується заборгованість в сумі 22854,23 гривні, до якої входить заборгованість по термінам сплати:

21 жовтня 2013 року – 1136,24 гривень;

20 січня 2014 року – 1218,67 гривень;

22 квітня 2014 року - 1267,95 гривень (а.с. 30).

При ухваленні рішення суд виходив з наступних мотивів та керувався такими положеннями законодавства.

Спірним у справі є правомірність дій відповідача щодо формування вимоги про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного соціального внесу.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 2 Закону України від 8 липня 2010 року №2464-VI, в редакції Закону України №2148-VIII від 03.10.2017, «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі – ОСОБА_2 №2464-VI) його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Пунктом 2 частини 1 статті 1 Закону №2464-VI визначено, що єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування .

Частиною 2 статті 6 Закону №2464-VI визначені обов’язки платника єдиного внеску, зокрема, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством; виконувати інші вимоги, передбачені цим Законом.

Відповідно до частини 4 статті 25 Закону №2464-VI орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею. У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.

Указом Президента України від 14.04.2014 №405/2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» та розпочато проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей.

З метою забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення, Верховною Радою України прийнято ОСОБА_2 України від 02.09.2014 №1669-VII «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», яким були внесені зміни до Закону №2464-VI, а саме його розділ VIII «Прикінцеві та перехідні положення» доповнено пунктом 9-3( в подальшому пункту 9.4):

«Платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14.04.2014 №405/2014, звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», на період з 14.04.2014 до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14.04.2014 до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються».

З аналізу зазначених норм законодавства, чинного на момент виникнення спірних правовідносин вбачається, що підставою для звільнення платника єдиного внеску від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону №2464-VI, є факт перебування такого платника на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, де проводиться АТО, та заява, подана у довільній формі до органу доходів та зборів.

На дату формування спірної вимоги діяло розпорядження Кабінету Міністрів України №1275-р від 02.12.2015 «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція», згідно якого м. Красноармійськ віднесено до населених пунктів на території яких здійснювалася АТО.

Постановою Верховної Ради від 12 травня 2016 року № 1353-VIII «Про перейменування деяких населених пунктів» місто Красноармійськ було перейменовано в місто Покровськ.

Судом встановлено, що позивач у справі перебуває на обліку в Красноармійській ОДПІ Головного управління ДФС у Донецькій області, яка на теперішній час перейменована в Покровську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Донецькій області відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14 грудня 2016 року №941 «Про перейменування деяких територіальних органів Державної фіскальної служби» та наказу ДФС України від 25.01.2017 №39 «Про перейменування деяких територіальних органів ДФС», місцезнаходженням якої є вул. Європейська, буд.1, м. Покровськ, Донецька область, 85300.

Заява у довільній формі подана до Головного управління ДФС у Донецькій області.

Судом враховано, що заборгованість зі сплати єдиного внеску включає в себе борг, який виник в період з 21 жовтня 2013 року по 22 квітня 2014 року, тобто до начала проведення АТО, а від так відповідач правомірно вимагає сплати цього боргу в сумі 3622,86 гривень.

З урахуванням наведеного та встановлених у справі обставин, суд приходить до висновку, що вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-225-25 від 20.11.2017 є протиправною в частини суми боргу 19231,37 гривень (22854,23-3622,86), який виник після начала проведення АТО.

Згідно з частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Відповідно частини 2 статті 9 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Беручи до уваги, що позивач просив визнати протиправним та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 20.11.2017 №Ф-29513-17, належним способом захисту прав позивача у спірних відносинах є визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-225-25 від 20.11.2017 в частини суми боргу 19231,37 гривень.

Заперечення відповідача проти правових підстав позову судом не приймаються до уваги з огляду на наступне.

Відповідач зазначає, що з 01 січня 2016 року втратив чинність пункт 9-3 (пункт 9-4) розділу VIII Закону №2464-VI. Така позиція обґрунтована тим, що на підставі Закону України від 24 грудня 2015 року № 911-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» було виключено підпункт 8 пункту 4 статті 11 Закону №1669-VII, а саме цим підпунктом розділ VIII Закону № 2464-VI доповнено пунктом 9-3 (пунктом 9-4).

Суд не приймає наведений довід, оскільки положення підпункту 8 пункту 4 статті 11 Закону №1669-VII були реалізовані шляхом внесення відповідних змін до Закону №2464-VІ, після чого пункт 9-3 (пункту 9-4) розділу VIII став частиною відповідного Закону. Зміни до Закону №2464-VІ в частині виключення спірної норми не вносилися та залишаються чинними.

ОСОБА_2 висновок суду узгоджується з пункту 4 «Правил оформлення проектів законів та основних вимог законодавчої техніки» (Методичні рекомендації Апарату Верховної Ради України, видання четверте, виправлене і доповнене, 2014 рік), відповідно до якого зміни вносяться до оригінального закону, а не до закону про внесення змін до цього закону чи про визнання закону таким, що втратив чинність.

Відповідач вказує на те, що позивач не підтвердив належним чином настання обставин непереборної сили для звільнення останнього від обов’язків, передбачених частиною 2 статті 6 Закону №2464-VІ.

Суд не приймає цей довід, оскільки ОСОБА_2 №2464-VІ, який визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, є спеціальним законом. І цей спеціальний закон не передбачає надання доказів настання непереборної сили для звільнення платника єдиного внеску від обов’язків, передбачених частиною 2 статті 6 Закону №2464-VІ.

Як вказувалося раніше, для звільнення платника єдиного внеску від обов’язків, передбачених частиною 2 статті 6 Закону №2464-VІ, є факт перебування такого платника на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, де проводиться АТО, та заява, подана ним у довільній формі до органу доходів та зборів.

За приписами частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

30 січня 2018 року в постанові Верховного Суду по справі №812/505/17 зроблений висновок про те, що відсутність (відстрочення в силу закону) у платника єдиного внеску обов’язку сплати внесків унеможливлює складання органом доходів і зборів та направлення платнику вимоги про сплату боргу.

Щодо строку звернення до суду з даним адміністративним позовом суд зазначає наступне.

Даний позов був поданий до суду 28 березня 2018 року шляхом надсилання поштою. Позивач зазначає, що спірна вимога була отримана ним 27 березня 2018 року у державного виконавця, а тому, вважає, що строк звернення до суду не пропущений (а.с. 12-15).

У відзиву на адміністративний позов відповідач не вказує на те, що позивачем пропущений строк звернення до суду, також не надає доказів надсилання спірної вимоги позивачу (а.с. 24-27).

Відповідно до пункту 7 розділу VII “Фінансові санкції” “Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування”, затвердженої наказом Міністерства фінансів України 20.04.2015 № 449, у редакції наказу Міністерства фінансів України 28.03.2016 №393, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 07 травня 2015 року за № 508/26953, у разі якщо неможливо вручити платнику єдиного внеску рішення про нарахування пені та застосування штрафів поштою у зв’язку з його відсутністю за місцезнаходженням (службових осіб платника єдиного внеску за його місцезнаходженням), відмовою службових осіб платника єдиного внеску прийняти рішення, рішення про нарахування пені та застосування штрафів вважається врученим платнику єдиного внеску у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

Відповідно до вимог абзацу другого частини 14 статті 25 Закону №2464-VI рішення про нарахування пені та застосування штрафів, передбачених цим Законом, може бути оскаржено платником до суду протягом десяти календарних днів після його надходження з одночасним обов'язковим письмовим повідомленням про це територіального органу доходів і зборів, яким прийнято це рішення.

ОСОБА_2 визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Закон №2464-VI у розумінні статті частини 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), є тим законом який встановлює інший, ніж КАС України, строк звернення до адміністративного суду.

З урахуванням наведених приписів чинного законодавства та встановлених обставин, суд дійшов висновку, що позивачем не пропущений строк звернення до адміністративного суду для оскарження вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-225-25 від 20.11.2017, оскільки остання була отримана позивачем 27 березня 2018 року і відповідачем не доведено зворотне, а позов був поданий 28 березня 2018 року.

Оскільки суд прийшов до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог, судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (частина 1 статті 139 КАС України).

Судом задоволені вимоги позивача в сумі 19231,37 гривень, що становить 84,15% (19231,37:22854,23)х100) від заявлених вимог.

При подачі позову позивачем був сплачений судовий збір в сумі 704,80 гривень, а від так на його користь має бути стягнуто 593,09 гривень (704,8х84,15%) за рахунок бюджетного асигнування відповідача.

Керуючись статтями 2, 5-10, 20, 22, 25,72-76, 90, 122, 32, 139, 143, 241-246, 250, 251, 255, 295, 297, підпунктом 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (місцезнаходження: 85371, Донецька область, Покровський район, с. Новоолександрівка, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області (місцезнаходження: 87526, Донецька область, м. Маріуполь, вул. 130-ї Таганрозької дивізії, буд. 114, код ЄДРПОУ 39406028) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), - задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-225-25 на суму 19231,37 гривень станом на 31 жовтня 2017 року, сформовану Головним управлінням Державної фіскальної служби у Донецькій області 20 листопада 2017 року.

В задоволенні позовних вимог про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-225-25 на суму 3622,86 гривень станом на 31 жовтня 2017 року, сформовану Головним управлінням Державної фіскальної служби у Донецькій області 20 листопада 2017 року – відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (місцезнаходження: 85371, Донецька область, Покровський район, с. Новоолександрівка, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) судові витрати по сплаті судового збору в сумі 593 (п’ятсот дев’яносто три) гривні 09 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Донецької області (85726 Донецька область, м. Маріуполь, вул. 130-ї Таганрозької дивізії, 114, код ЄДРПОУ 39406028).

Рішення в повному обсязі складено 4 червня 2018 року.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана до Донецького окружного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Суддя Циганенко А.І.