Рішення № 74411812, 01.06.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 червня 2018 р. Справа№805/1586/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Михайлик А.С. розглянув в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Ясинуватського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про скасування рішення, зобов’язання вчинити певні дії,

ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ ОСОБА_2

ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Ясинуватського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про зобов’язання зарахувати до загального страхового стажу періоду роботи у приватному підприємстві «Вента» з 01 вересня 2014 року по 01 вересня 2015 року.

Позивач зазначив, що 21 лютого 2017 року він надав до Ясинуватського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області заяву про призначення пенсії за віком на підставі пункту а статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Рішенням № 61 від 19.05.2017 позивачу відмовлено в призначенні пенсії. Наведене рішення оскаржувалося позивачем до суду, постановою Дружківського міського суду Донецької області від 04.12.2017 у справі № 229/4394/17 вимоги ОСОБА_1 до Ясинуватського об’єднаного управління пенсійного фонду України Донецької області задоволені, рішення № 61 від 19.05.2017 року скасовано, зобов’язано Ясинуватське управління пенсійного фонду України Донецької області зарахувати до пільгового стажу періоди роботи з 05.09.1988 по 12.03.1999 та розглянути заяву ОСОБА_1 від 21.02.2017 повторно. Постанову Дружківського міського суду від 04.12.2017 у справі № 229/4394/17 залишено без змін постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 05.02.2018.

Позивач зазначив, що 22.02.2018 він звернувся до відповідача з питанням щодо призначення пенсії після розгляду судом адміністративного позову, втім отримав усну відповідь про те, що пенсію призначено не буде, оскільки до страхового стажу роботи не зараховано період роботи з 01.09.2014 по 01.09.2015 у приватному підприємстві «Вента» у зв’язку із несплатою останнім страхованих внесків. Позивач вважає, що неврахування відповідачем до загального страхового стажу періоду роботи з 01.09.2014 по 01.09.2015 з підстав несплати страхувальником внесків є протиправним, оскільки Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» обов’язок щодо нарахування та перерахування до органів пенсійного фонду України єдиного соціального внеску покладено на страхувальника. Положеннями Закону України «Про збір та облік єдиного соціального внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» обов’язок акумулювання та перерахування внеску на рахунку пенсійного фонду покладений на органи доходів та зборів, а тому страхові внески в період з 01.06.2014 по 01.09.2015 не отримані відповідачем з вини органу доходів та зборів.

24 травня 2018 року до початку розгляду справи по суті позивач надав заяву про уточнення позовних вимог, в якій просив суд скасувати рішення про відмову в призначенні пенсії № 14 від 23 лютого 2018 року та зобов’язати Ясинуватське об’єднане управління пенсійного фонду України Донецької області розглянути заяву від 21 лютого 2017 року відповідно до законодавства із врахуванням постанови Дружківського міського суду Донецької області від 4 грудня 2017 року по справі № 229/4394/17.

В позові викладено клопотання про розгляд справи за відсутності позивача в порядку спрощеного провадження.

Відповідач проти задоволення заявлених позивачем вимог заперечував, надав через канцелярію суду відзив на позов. В наданому відзиві зазначив, що заяву позивача від 21.02.2017 року розглянуто відповідачем із врахуванням висновків, викладених в постанові Дружківського міського суду Донецької області від 04.12.2017 по справі № 229/4394/17. В ході розгляду заяви встановлено, що станом на 23.02.2018 року загальний страховий стаж позивача складає 20 років 7 місяців 18 днів (на час звернення позивачу необхідно мати 21 рік), пільговий стаж складає 10 років 6 місяців 8 днів, для призначення пенсії на підставі пункту а статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» ОСОБА_1 недостатньо 4 місяці 13 днів загального страхового стажу. Рішенням № 14 від 23 лютого 2018 року ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії за віком.

З приводу неврахування до загального стажу періоду роботи в приватному підприємстві «Вента» відповідач зазначив, що за даними персоніфікованих відомостей за періоди роботи на зазначеному підприємстві з 01.09.2014 по 30.09.2015 та з 01.02.2016 по 14.02.2017 відсутнє нарахування заробітної плати, що виключає можливість включення наведених періодів роботи до загального страхового стажу.

Враховуючи викладене відповідач зазначив про відсутність підстав для врахування періоду роботи з 01.09.2014 по 30.09.2015 року до загального стажу позивача, через що заявлений позов не підлягає задоволенню.

В поясненнях від 15 травня 2018 року відповідач повідомив суд, що ОСОБА_1 16 квітня 2018 року укладено договір добровільного страхування № 01805459100001 для набуття необхідного загального стажу.

До судового засідання відповідач уповноваженого представника не направив, про дату час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 7 березня 2018 року провадження у справі відкрито, справу призначено до розгляду в спрощеному позовному провадженні з повідомленням сторін, відкрите судове засідання по справі призначено на 2 квітня 2018 року. Ухвалою від 2 квітня 2108 року провадження у справі зупинено до 1 травня 2018 року. Ухвалою від 3 травня 2018 року строк зупинення провадження у справ продовжено до 24 травня 2018 року. 24 травня 2018 року судове засідання не відбулося, наступне судове засідання призначено на 01 червня 2018 року. 01 червня 2018 року провадження у справі поновлено.

Враховуючи заявлене позивачем клопотання про розгляд справи за його відсутності та неявку до судового засідання представника відповідача без повідомлення причин неприбуття та на підставі частини 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності осіб, що приймають участь у розгляді справи в порядку письмового провадження.

ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ОБСТАВИНИ

ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1.

21.02.2017 позивач звернувся до Ясинуватського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області із заявою про призначення пенсії за віком на підставі пункту а статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення». За наслідком розгляду зазначеного звернення відповідачем прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії № 61 від 19 травня 2017 року.

Згідно рішення № 61 від 19.05.2017 року загальний стаж позивача – 20 років 2 місяці 18 днів, пільговий стаж відсутній.

Зазначене рішення скасовано постановою Дружківського міського суду Донецької області від 04 грудня 2017 року по справі № 229/4394/17, залишеною без змін постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 05 лютого 2018 року. Згідно постанови Дружківського районного суду Донецької області відповідачем при вирішенні питання про призначення пенсії безпідставно не включено до пільгового стажу період роботи позивача з 05 вересня 1988 року по 12 березня 1999 року. Постановою Дружківського міського суду Донецької області відповідача зобов’язано повторно розглянути заяву позивача від 21 лютого 2017 року про призначення пенсії на підставі пункту а статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Згідно наявних в матеріалах справи відомостей про застраховану особу форми ОК-5 позивачем після прийняття рішення № 61 від 19.05.2017 року на підставі договору про добровільну участь у пенсійному страхуванні № О1705459100001 від 08.11.2017 сплачено добровільні внески для нарахування пенсії за 12 місяців (2010 рік) та 4 місяці (2011 рік) (арк. справи 17-19).

23 лютого 2018 року відповідачем прийнято рішення № 14, яким за наслідком повторного розгляду заяви про призначення пенсії позивачу відмовлено в призначенні пенсії через недостатність в позивача загального страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком. Згідно рішення № 14 від 23.02.2018 загальний стаж позивача – 20 років 7 місяців 18 днів, пільговий стаж – 10 років 6 місяців 8 днів.

До складу загального страхового стаж відповідачем не включені періоди роботи позивача в приватному підприємстві «Вента» з 01.09.2014 по 30.09.2015, з 01.02.2016 по 14.02.2017 у зв’язку із відсутністю нарахувань заробітної плати та страхових внесків в системі персоніфікованого обліку.

Протягом розгляду справи позивачем на підставі договору про добровільну участь у пенсійному страхуванні № О1805459100001 від 16 квітня 2018 року сплачено добровільні внески для нарахування пенсії за 5 місяців 2004 року для зарахування зазначеного періоду роботи в приватному підприємстві «Вента» до загального страхового стажу (арк. справи 78-81).

ОСОБА_3 ОСОБА_4 ПРАВА

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення» N 1788-XII та Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» N 1058-IV.

Громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж мають право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи (стаття 8 Закону № 1058).

Згідно статті 26 Закону України № 1058 по 31 грудня 2017 року особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років.

Статтею 114 Закону № 1058 передбачено, що право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті.

На пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

За відсутності стажу роботи, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається в період з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року за наявності страхового стажу не менше 21 року у чоловіків на дату досягнення ними пільгового віку.

Положення аналогічного змісту містяться в статтях 12, пункту а статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” № 1788.

Статтею 1 закону 1058 передбачено, що страховий стаж це період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески;

Згідно частин 1 та 2 статті 24 Закону № 1058 страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Частиною 3 статті 24 передбачено, що страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.

Якщо сума сплачених за відповідний місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є меншою, ніж мінімальний страховий внесок, цей період зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови здійснення в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду, відповідної доплати до суми страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, таким чином, щоб загальна сума сплачених коштів за відповідний місяць була не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.

Перелік осіб, які підлягають загальнообов’язковому державному пенсійному страхуванню визначений статтею 11 Закону № 1058. Зокрема, до таких осіб віднесені, громадяни України, іноземці (якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України) та особи без громадянства, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах цих підприємств та організацій, у громадських об’єднаннях, у фізичних осіб - підприємців, осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, та в інших фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або працюють на інших умовах, передбачених законодавством, або виконують роботи (надають послуги) на зазначених підприємствах, в установах, організаціях чи у фізичних осіб за договорами цивільно-правового характеру.

Частиною 2 статті 20 Закону 1058 передбачено, що обчислення страхових внесків застрахованих осіб, зазначених у пунктах 1, 2, 5 - 7, 9, 10, 12, 15, 17 і 18 статті 11 цього Закону, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

Згідно статті 12 цього Закону особи, які досягли 16-річного віку та не належать до кола осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню відповідно до статті 11 цього Закону, у тому числі особи, які навчаються у вищих навчальних закладах за денною формою навчання, а також в аспірантурі та докторантурі, іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають або працюють на території України, громадяни України, які постійно проживають або працюють за межами України, якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, мають право на добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.

Зазначені особи можуть брати добровільну участь у солідарній системі або в накопичувальній системі пенсійного страхування, або одночасно в обох системах відповідно до укладеного договору про добровільну участь у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування (далі - договір про добровільну участь) згідно із Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування".

Статтею 15 Закону № 1058 передбачено, що платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, і застраховані особи, зазначені в частині першій статті 12 цього Закону.

Відповідно до частини першої статті 14 закону страхувальниками є, роботодавці : підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - підприємці та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - підприємців, які обрали особливий спосіб оподаткування (єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, - для осіб, зазначених у пунктах 1, 10 статті 11 цього Закону;

Застраховані особи є страхувальниками у випадках, зазначених у пунктах 2, 3 і 13 статті 11 та частині першій статті 12 цього Закону, а саме: фізичні особи - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування або особи, які провадять незалежну професійну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності; члени фермерського господарства, якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню на інших підставах; особи, які приймають добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ ОСОБА_5 СУДУ

Як вбачається з наявних в матеріалах справи документів спір, що виник між сторонами, стосується достатності загального стажу роботи для призначення пенсії на пільгових умовах на підставі пункту а статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та статті 114 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Виходячи із приписів Закону України № 1058 до страхового стажу зараховується період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески. За загальним правилом обов’язок щодо сплати та перерахування страхових внесків покладений на роботодавця, у разі добровільної участі особи в системі загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, страхові внески сплачує безпосередньо застрахована особа.

Як вбачається з наявної в матеріалах справи копії трудової книжки в період з 01.08.2011 по 25.03.2013 та з 27.05.2013 по 14.02.2017 позивач працював в приватному підприємстві «Вента», втім за даними персоніфікованого обліку страхові внески в період з вересня 2014 року по серпень 2015 року, лютий 2016 року по лютий 2017 року підприємством не нараховувалися та не сплачувалися. З огляду на таке зазначений період роботи не був включений відповідачем до страхового стажу цілком обґрунтовано.

Втім, як вбачається з відомостей персоніфікованого обліку позивачем на підставі договорів про добровільну участь в системі загальнообов’язкового державного пенсійного страхування від 08.11.2017 року сплачені внески за період з січня 2010 року по квітень 2011 року, за умовами договору від 16.04.2018 - за січень – травень 2004 року.

При первинному розгляді заяви позивача та прийнятті рішення про відмову в призначенні пенсії № 61 від 19 травня 2007 року відповідачем встановлено, що страховий стаж позивача становить 20 років 2 місяці 18 днів, при повторному розгляді заяви про призначення пенсії на виконання рішення суду та прийняття рішення про відмову № 14 від 23.02.2018 року за даними відповідача страховий стаж склав 20 років 7 місяців 18 днів. Втім, в період в період між прийняттям цих рішень позивачем сплачено страхові внески за 16 місяців – з січня 2010 року по квітень 2011 року на підставі договорів добровільної участі в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування від 08.11.2017 року. Крім цього, позивачем на умовах добровільної участі в системі загальнообов’язкового державного пенсійного страхування сплачено страхові внески за січень – травень 2004 року.

З огляду на викладене вище, враховуючи відсутність в матеріалах справи документів, які б надавали можливість ідентифікувати періоди роботи, що включені відповідачем до загального стажу при вирішенні питання про призначення пенсії позивачу за віком та перевірити правильність визначення загального стажу позивача та врахування при його визначенні суми сплачених позивачем страхових внесків на умовах добровільної участі в загальнодержавному пенсійному страхуванні, суд дійшов висновку про недоведення відповідачем обґрунтованості прийнятого рішення № 14 від 23 лютого 2018 року про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.

Отже, заявлені позивачем вимоги в частині скасування рішення від 23.02.2018 року підлягають задоволенню.

Що стосується вимог позивача про зобов’язання розглянути заяву призначення пенсії із врахуванням висновків, викладених в постанові Дружківського міського суду Донецької області від 04 грудня 2017 року по справі № 229/4394/17, то в цій частині вимоги позивача є необґрунтованими, оскільки відповідач при повторному розгляді заяви врахував висновки , викладені в наведеному судовому рішенні, на час розгляду цієї справи спір з приводу правильності визначення пільгового стажу позивача відсутній.

Із врахуванням висновків суду про наявність підстав для скасування рішення про відмову в призначенні пенсії № 14 від 23 лютого 2018 року, відповідач має розглянути повторно заяву позивача про призначення пенсії від 21 лютого 2017 року.

Таким чином, заявлений позивачем позов підлягає задоволенню частково

Згідно частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб’єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Позивачем при поданні позову сплачено судовий збір в розмірі 704,80 грн. за квитанцією 130 від 25.02.2018 року.

Сума сплаченого судового збору із врахуванням приписів статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України підлягає стягненню з бюджетних асигнувань відповідача. Відтак, з урахуванням часткового задоволення позовних вимог та враховуючи їх немайновий характер, присудженню на користь позивача підлягає судовий збір у розмірі 352,40 грн.

З огляду на викладене вище, на підставі положень Закону України «Про пенсійне забезпечення», Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 9, 12, 15, 19, 22, 25, 32, 72, 76, 77, 79, 139, 194, 205, 241-243, 245, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 (зареєстрований за адресою: м Донецька об., АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до Ясинуватського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (ідентифікаційний код юридичної особи 37544393, адреса: Донецька область, Ясинуватський район, смт Очеретине, м-н Гідростроітелів, будинок 12) про визнання протиправним та скасування рішення № 14 від 23.02.2018 про відмову у призначенні пенсії та зобов’язання Ясинуватського об’єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області розглянути заяву від 21 лютого 2017 року відповідно до законодавства із врахуванням постанови Дружківського міського суду Донецької області від 4 грудня 2017 року по справі №229/4394/17,- задовольнити частково.

Скасувати рішення Ясинуватського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області № 14 від 23.02.2018 про відмову в призначенні пенсії.

Зобов’язати Ясинуватське об’єднане управління Пенсійного фонду України в Донецькій області потворно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 21 лютого 2017 року.

В задоволенні решти вимог відмовити.

Стягнути з бюджетних асигнувань Ясинуватського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області на користь ОСОБА_1 суму судового збору в розмірі 352 (триста п’ятдесят дві) гривні 40 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У відповідності до пп. 15.5 п. 15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Повний текст рішення складено та підписано 1 червня 2018 року.

Суддя Михайлик А.С.