Рішення № 74411748, 30.05.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 травня 2018 р. Справа№219/662/18

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

приміщення суду за адресою: 84122, м. Слов’янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді – Бабаш Г.П.,

при секретарі – Оголь В.К.

за участю

представника відповідача – ОСОБА_1 (дов. від 12.01.2018 року),

третьої особи – ОСОБА_2,

представника третьої особи – ОСОБА_3 (дов. від 13.03.2018 року)

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального судового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_2, Іванівська сільська рада Бахмутського району Донецької області про визнання дій неправомірними та скасування реєстраційного запису, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_4 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Міськрайонного управління у Бахмутському районі та місті Бахмуті Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_2, Іванівська сільська рада Бахмутського району Донецької області, про визнання неправомірними дії Державного реєстратора Міськрайонного управління у Бахмутському районі та місті Бахмуті Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області щодо внесення до Державного земельного кадастру реєстраційного запису від 15.06.2017 року про державну реєстрацію земельної ділянки за кадастровим номером №1420985500:08:000:0173 розмір 2 гектара для ведення особистого селянського господарства, згідно проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок від 22.10.2016 року в межах села Кліщієвка Бахмутского району Донецької області на ім`я ОСОБА_2 згідно зави від 08.06.2017 року, ЗВ – 1403077032017; скасувати реєстраційний запис №1420985500:08:000:0173 від 15.06.2017 року в Державному земельному кадастрі внесеного державним реєстратором Міськрайонного управління у Бахмутському районі та місті Бахмуті Головного Управління Держгеокадастру у Донецькій області про державну реєстрацію земельної ділянки розміром 2 гектара для ведення особистого селянського господарства, згідно проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок від 22.10.2016 року в межах села Кліщіївка Бахмутського району Донецької області на ім`я ОСОБА_2 згідно заяви від 08.06.2017 року, ЗВ-1403077032017.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідно до рішення Іванівської сільської ради Бахмутського району від 28.09.2016 року за №6/74-1151 позивачу було надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення ділянки (для подальшої передачі у власність) площею 0,50 гектарів із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності, що перебувають в запасі, в межах села Кліщіївка Івановської сільської ради Бахмутського району Донецької області для ведення особистого селянського господарства.

01.03.2017 року позивач звернувся з заявою до директора ТОВ «Артемівський земельно-кадастровий центр» про розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в межах с. Кліщіївка Бахмутського району Донецької області площею 0,50 гектарів. Проект був розроблений, але затвердити та зареєструвати у відповідача не можливо у зв`язку з тим, що ОСОБА_2 ігнорує рішення Івановської сільської ради Бахмутського району Донецької області від 28.09.2016 року за №6/74-1151, якій також було виділено земельну ділянку розміром 0,50 гектарів, розробила проект щодо відведення земельної ділянки розміром 2 гектару і його, без погодження, зареєструвала у відповідача в державному реєстрі земельного кадастру про земельну ділянку згідно поданої заяви до відповідача від 08.06.2017 року, згідно якої 15.06.2017 року були внесені відомості до реєстру. Тому тепер ніхто, кому згідно рішення Івановської сільської раді Бахмутського району Донецької області від 28.09.2016 року за №6/74-1151, було надано право на виготовлення проектної документації стосовно відведення земельної ділянки розміром 0,50 гектарів в межах населеного пункту села Кліщіївка Бахмутського району Донецької області не може зареєструвати свій, зроблений окремо від усіх, проект щодо відведення земельної ділянки у власність.

Позивач вважає, що внесення відомостей відповідачем у державний земельний кадастр про земельну ділянку площею 2 гектару на ім`я ОСОБА_2 є не правомірними, що шкодить позивачу зареєструвати надану земельну ділянку 0,50 гектарів в межах села Кліщіївка Бахмутського району Донецької області наданої позивачу згідно рішення Івановської сільської ради Бахмутського району Донецької області від 28.09.2016 року за №6/74-1151.

Так, ОСОБА_2, не дочекавшись рішення Івановської сільської ради, розробила та зареєструвала в державному земельному кадастрі про земельну ділянку площею 2 гектару, якій їй не було виділено згідно рішення Івановської сільської ради Бахмутського району Донецької області від 28.09.2016 року за №6/74-1151, а було виділено тільки розміром 0,50 гектарів.

Рішенням Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 13.04.2017 року по справі №219/2245/17 в позові ОСОБА_2 до Іванівської сільської ради Бахмуського району відмовлено. Тобто, рішення Івановської сільської ради Бахмутського району Донецької області від 28.09.2016 року за №6/74-1151 є законним і підлягає виконанню. Знаючи про це рішення, ОСОБА_2 все ж звернулася до державного реєстратора, який вніс до державного земельного кадастру відомості про земельну ділянку не площею 0,50 гектарів, як це передбачено рішенням Івановської сільської ради Бахмутського району Донецької області від 28.09.2016 року зі №6/74-1151, а площею 2 гектарів, на яку було розроблено, не маючи на те правових підстав, технічну документацію щодо відведення земельної ділянки у власність.

Ухвалою Артемівського міськрайонного суду Донецької області справу №219/662/18 від 23 січня 2018 року передано до Донецького окружного адміністративного суду за предметною підсудністю.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 22.02.2018 року прийнято до розгляду справу №219/662/18 та призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження у підготовчому засіданні на 20 березня 2018 року.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 20 березня 2018 року відкладено підготовче судове засідання та витребувано додаткові докази.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 19 квітня 2018 року були вирішені всі питання, та закрито підготовче провадження, судовий розгляд призначений на 04.05.2018 року.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 15 травня 2018 року відкладено розгляд справи та витребувані докази.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 30 травня 2018 року замінено первинного відповідача на Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області, яке є юридичною особою, отже має адміністративну процесуальну дієздатність у відповідності до приписів статті 43 Кодексу адміністративного судочинства України.

Позивач надав до суду клопотання щодо розгляду адміністративної справи без його участі та просив задовольнити позовні вимоги.

Представник відповідача надав до суду відзив на адміністративний позов, в судовому засіданні проти позову заперечував.

Відповідач зазначає, що за інформацією міськрайонного управління у Бахмутському районі та м. Бахмуті Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області за заявою, яка надійшла через Центр адміністративних послуг при Артемівській райдержадміністрації від гр. ОСОБА_2 від 02.06.2017 року №01-792 державним кадастровим реєстратором управління на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність була зареєстрована земельна ділянка 15.06.2017 року комунальної форми власності для ведення особистого селянського господарства площею 2,000 га ріллі, розташована на території с. Кліщіївка Бахмутського райлону Донецької області. Кадастровий номер земельної ділянки 1420985500:08:000:0173.

ОСОБА_2 звернулась до Іванівської сільської ради з клопотання щодо надання дозволу на розробку проекту щодо відведення ділянки у власність від 07.07.2016 року. Не отримавши протягом місяця дозволу або вмотивованої відмови, у його ненаданні – вона звернулась до землевпорядної організації та уклала договір про виконання робіт із землеустрою. Підстав відмови у державного кадастрового реєстратора стосовно реєстрації із землеустрою були відсутні.

Відповідачем зазначено, що на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 31 серпня 2016 року №580 «Деякі питання реалізації пілотного проекту із запровадження екстериторіальності погодження проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки територіальними органами Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру» поданий проект землеустрою гр. ОСОБА_2 відповідає вимогам статті 50 Закону України «Про землеустрій», відтак, погоджений експертом державної експертизи ОСОБА_5 відповідно до висновку від 30.05.2017 року №2583/82-17.

На підставі викладеного, відповідач просив суд відмовити в позові в повному обсязі.

ОСОБА_2 та її представник в судовому засіданні проти позову заперечували. Надали до суду письмові пояснення, в яких ОСОБА_2 стверджує, що державним реєстратором не було встановлено невідповідності поданих документів вимогам законодавства. В межах земельної ділянки, яку вона просила зареєструвати не було розташовано іншої земельної ділянки. Тому в діях державного реєстратора відсутні порушення закону, у зв`язку з чим позовні вимоги не обґрунтовані.

Представник третьої особі Іванівської сільської ради в судове засідання не прибув, просив розглянути справу без його участі. В письмових поясненнях зауважив, що оскільки ОСОБА_2 не має погодженого радою проекту землеустрою, у відповідача не було підстав для реєстрації спірної ділянки на її ім’я.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши доводи, викладені в адміністративному позові, додаткових поясненнях та письмових запереченнях, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

07.07.2016 року ОСОБА_2 звернулась до Іванівської сільської ради з клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення ділянки безоплатно у власність площею 2 га.

21.09.2016 року ОСОБА_2 повідомила Іванівську сільську раду про замовлення розробки проекту землеустрою у зв’язку з відсутністю будь-якого рішення на подану 07.07.2016 року заяву.

Рішенням Іванівської сільської ради Бахмутського району від 28.09.2016 року за №6/74-1151 позивачу ОСОБА_4, а також ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_7 наданий дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення ділянки (для подальшої передачі у власність) площею по 0,50 га кожному із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності, що перебувають в запасі, в межах села Кліщіївка Івановської сільської ради Бахмутського району Донецької області для ведення особистого селянського господарства.

Рішенням від 20.12.2016 року № 6/76-1197 ОСОБА_2 відмовлено у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

Аналогічні рішення прийняті 05.07.2017 року № 6/83-1331, 10.08.2017 року № 6/84-1355, відмова обґрунтована тим, що дана земельна ділянка (2 га сільськогосподарських угідь) надана чотирьом громадянам по 0,5 га кожному.

Рішенням Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 13.04.2017 року по справі №219/2245/17 за позовом ОСОБА_2 до Іванівської сільської ради Бахмуського району Донецької області про визнання незаконним та скасування рішення від 28.09.2016 року за №6/74-1151 відмовлено, оскільки суд дійшов висновку про безпідставність доводів позивача, що оскаржуване рішення порушує її матеріальне право.

15.06.2017 року Відділом у Бахмутському районі Міськрайонного управління у Бахмутському районі та місті Бахмуті Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області здійснено державну реєстрацію земельної ділянки сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства площею 2.0га на праві комунальної власності за кадастровим номером 1420985500:08:000:0173.

Законом України “Про державний земельний кадастр” від 07.07.2011 року № 3613 визначено, що державна реєстрація земельної ділянки – це внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера.

Статтею 24 даного Закону визначений порядок державної реєстрації земельної ділянки:

Зокрема, згідно частини 3 цієї статті державна реєстрація земельних ділянок здійснюється за заявою особи, якій за рішенням органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою, що є підставою для формування земельної ділянки при передачі її у власність чи користування із земель державної чи комунальної власності, або уповноваженої нею особи.

Відповідно до частини 4 статті 24 Закону для державної реєстрації земельної ділянки Державному кадастровому реєстратору, який здійснює таку реєстрацію, подаються:

заява за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері земельних відносин;

оригінал документації із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки;

документація із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки у формі електронного документа.

Заява з доданими документами надається заявником особисто чи уповноваженою ним особою або надсилається поштою цінним листом з описом вкладення та повідомленням про вручення.

Частиною 5 статті визначено, що державний кадастровий реєстратор, який здійснює державну реєстрацію земельних ділянок, протягом чотирнадцяти днів з дня реєстрації заяви:

перевіряє відповідність документів вимогам законодавства;

за результатами перевірки здійснює державну реєстрацію земельної ділянки або надає заявнику мотивовану відмову у державній реєстрації.

Згідно частини 6 цієї ж статті підставою для відмови у здійсненні державної реєстрації земельної ділянки є:

розташування земельної ділянки на території дії повноважень іншого Державного кадастрового реєстратора;

подання заявником документів, передбачених частиною четвертою цієї статті, не в повному обсязі;

невідповідність поданих документів вимогам законодавства;

знаходження в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини.

8. На підтвердження державної реєстрації земельної ділянки заявнику безоплатно видається витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку. Витяг містить всі відомості про земельну ділянку, внесені до Поземельної книги. Складовою частиною витягу є кадастровий план земельної ділянки.

9. При здійсненні державної реєстрації земельної ділянки їй присвоюється кадастровий номер.

10. Державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі:

поділу чи об'єднання земельних ділянок;

якщо протягом одного року з дня здійснення державної реєстрації земельної ділянки речове право на неї не зареєстровано з вини заявника.

11. У разі скасування державної реєстрації з підстав, зазначених в абзаці третьому цієї частини, Державний кадастровий реєстратор у десятиденний термін повідомляє про це особу, за заявою якої здійснено державну реєстрацію земельної ділянки.

Таким чином, як вбачається з наведеної норми, державна реєстрація земельних ділянок здійснюється за заявою особи, якій за рішенням органу місцевого самоврядування надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою.

Порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування визначений статтею 123 Земельного Кодексу України:

Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною ОСОБА_8 Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі:

надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення;

формування нової земельної ділянки (крім поділу та об’єднання).

Згідно частини 2 даної статті особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

Частиною 3 встановлено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Забороняється відмова у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, місце розташування об'єктів на яких погоджено відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування згідно із статтею 151 цього Кодексу.

У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна ОСОБА_8 Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення документації із землеустрою або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення документації із землеустрою без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє ОСОБА_8 Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

При цьому суд звертає увагу, що частина 3 статті 123 Кодексу була доповнена абзацом 3 згідно із Законом № 366 від 02.07.2013 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення процедури відведення земельних ділянок».

Як вбачається зі змісту цього закону, він встановлює відповідальність посадових осіб за порушення строків розгляду документів з землеустрою, забороняє витребування не передбачених законом документів, визначає наслідки не прийняття уповноваженими суб'єктами рішень. Тобто даний закон покликаний додатково упорядкувати земельні правовідносини, захистити права осіб, зацікавлених в отриманні земельних ділянок, від зволікань, безпідставних рішень органів влади.

Відтак суд вважає, що запроваджений цією нормою принцип мовчазної згоди, надає особі, яка звернулась за наданням дозволу на розробку проекту землеустрою та не отримала у визначений законом строк рішення, такі ж права, які має особа, яка цей дозвіл отримала. При цьому ні Земельний кодекс, ні інші закони не визначають різних алгоритмів дій для таких осіб, ніж ті, які визначені у статті 24 Закону “Про державний земельний кадастр”.

Тобто особа, яка розробила проект землеустрою за принципом мовчазної згоди, також має право на звернення за державною реєстрацією земельних ділянок.

При цьому суд критично сприймає доводи позивача та Іванівської сільської ради щодо здійснення спірною реєстраційною дією реєстрації земельної ділянки саме за ОСОБА_2, оскільки у витягу з Державного земельного кадастру вона зазначена лише як заявник. При цьому форма власності визначена комунальна.

За приписами статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Такого права за третьою особою не зареєстровано.

Також суд вважає необґрунтованим в даних правовідносинах посилання позивача на рішення Іванівської сільської ради від 28.09.2016 року за №6/74-1151, яким позивачу, ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_7 наданий дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення ділянки (для подальшої передачі у власність) площею по 0,50 га кожному.

Суду не надано жодного рішення про затвердження проекту землеустрою та фактичне відведення спірної земельної ділянки ні позивачу, ні будь-якому іншому. При цьому законодавством не визначено такого стану земельної діялнки як її перебування у стані "відведення".

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 Земельного кодексу України.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність. (частина дев'ята статті 118 Земельного кодексу України).

Згідно зі статтею 186-1 Земельного кодексу, проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності підлягає обов'язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин (частина перша). Розробник подає на погодження до органу, визначеного в частині першій цієї статті, за місцем розташування земельної ділянки оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а до органів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, - завірені ним копії проекту (частина четверта). Органи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, зобов'язані протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов'язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері (частина п'ята).

Частиною шостою наведеної статті передбачено, що підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації. У разі якщо проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки підлягає обов'язковій державній експертизі землевпорядної документації, погоджений проект подається замовником або розробником до центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин, або його територіального органу для здійснення такої експертизи.

Частиною десятою статті 118 Земельного кодексу України закріплено, що відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

Системний аналіз наведених норм права дає підстави вважати, що ними встановлені підстави, порядок, строки передачі земельної ділянки у власність громадян та органи, уповноважені розглядати ці питання. Вони передбачають, зокрема, що для передачі земельної ділянки у власність зацікавлена особа звертається до відповідних органів із заявами для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, за результатами розгляду яких визначені в статті 118 ЗК органи приймають одне з відповідних рішень. Отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність.

У відповідності до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно частини 2 цієї статті в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд вважає, що в даній справі відповідачем обґрунтована правомірність проведеної реєстраційної дії.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_4 не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати не підлягають відшкодуванню.

Керуючись ст. ст. 139, 244-250, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволені адміністративного позову ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_1, Донецька область, Бахмутський район, с. Кліщіївка, вул. Шкільна, 75а; зареєстрований ІНФОРМАЦІЯ_1) до Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області (код ЄДРПОУ 39767332, Донецька область, м. Костянтинівка, вул. Європейська, 13), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2, Донецька область, Бахмутський район, с. Кліщіївка, вул. Шкільна, 79), Іванівська сільська рада Бахмутського району Донецької області (Донецька область, Бахмутський район, с. Іванівське, вул. Зарічна, 2) про визнання дій неправомірними та скасування реєстраційного запису – відмовити.

Рішення ухвалено у нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частини у судовому засіданні 30 травня 2018 року.

Повний текст рішення складено 4 червня 2018 року.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 243 КАС України зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Бабаш Г.П.