Рішення № 74411651, 01.06.2018, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2018 року Справа № 804/2994/18 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді Ількова В.В.,

за участю секретаря Загородня О.В.,

розглянувши у письмовому провадженні справу, за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи, за адміністративним позовом ОСОБА_1 до відповідача – 1: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, відповідача – 2: Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області про визнання неправомірними дій та зобов’язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

24.04.2018 року ОСОБА_1 (далі – позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з цим адміністративним позовом до відповідача – 1: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, відповідача – 2: Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області, в якому просить суд:

- визнати незаконною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області в частині нездійснення нарахування та виплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв’язку із порушенням строків виплати нарахованої з 14.08.2010 року пенсії в розмірі 52575,29 гривень;

- зобов’язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області протягом місця здійснити нарахування та виплати ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв’язку із порушенням строків виплати пенсії у розмірі 52575,29 грн. за період порушення строків з 14.08.2010 року по 08.12.2017 року;

- визнати незаконною бездіяльність Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області в частині нездійснення нарахування та виплати ОСОБА_1 трьох відсотків річних від несплаченої в строк суми пенсії у розмірі 52575,29 грн., за період з 22.04.2014 року по 08.12.2017 року;

- стягнути з Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1, за рахунок коштів Державного бюджету, три відсотки річних від несплаченої в строк суми пенсії у розмірі 52575,29 грн., за період з 22.04.2014 року по 08.12.2017 року, у розмірі 5730,00 гривень;

- встановити судовий контроль.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» він має право на державну пенсію у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та щомісячну додаткову пенсію за шкоду заподіяну здоров’ю з розрахунку 75 % мінімальної пенсії за віком згідно ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». За для захисту свого права на отримання зазначених соціальних виплат, ОСОБА_1 звернувся до Індустріального районного суду м. Дніпро про перерахунок пенсії. За наслідками розгляду справи № 0417/2а-1230/2011 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено, 12.08.2013 року видано виконавчий лист по справі № 2а-1230/2011, яким зобов’язано Управління Пенсійного фонду України в Індустріальному районі м.Дніпропетровська провести перерахунок та забезпечити виплату ОСОБА_1 державної та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров’ю, як особі віднесеній до 1 категорії, у відповідності зі статтями 50,54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого в Законі України про Державний бюджет України на 2010 рік, за період з 14.08.2010 року та зобов’язано Управління Пенсійного фонду України в Індустральному районі м.Дніпропетровська провести перерахунок та забезпечити виплату державної пенсії у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю з розрахунку 75% мінімальної пенсії за віком як особі віднесеній до 1 категорії, ОСОБА_1, відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 14.08.2010 року. У зв’язку з тим, що виконавчі документи по справі №2а-1230/2011, постановами державного виконавця від 11.01.2014р. повернуто та відмовлено у відкритті виконавчого провадження, а Управління державної казначейської служби в Індустріальному районі м. Дніпропетровська листом від 21.01.2014 року відмовила у відкритті виконавчого провадження, оскільки в органах казначейства відсутні рахунки пенсійного фонду, з яких можна стягнути зазначену у виконавчому листі суму, позивач за захистом свого права звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом про визнати незаконною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області в частині нездійснення нарахування та виплати позивачу компенсації втрати частини доходів у зв’язку із порушенням строків виплати нарахованої з 14.08.2010 року пенсії в розмірі 52575,29 гривень та зобов’язання Управління протягом місця здійснити нарахування та виплати ОСОБА_1 зазначені вище кошти.

Ухвалою суду від 25.04.2018 року відкрито провадження у справі та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи.

08.05.2018 року представник відповідача, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечував, посилаючись на те, що управління в повному обсязі здійснило перерахунок пенсії Позивачу з дати значеної в постанові Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 16 березня 2011 року по справі №2а-1230/2011 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Індустріальному районі м. Дніпропетровська, із внесеними змінами відповідно до постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07 листопада 2011 року. Сума нарахування по рішенню суду склала 52575, 29 грн. Відповідно до ст. 63 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Кошти на виплату державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, враховані в Державному бюджеті України на відповідний рік у розмірах, визначених становою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 № 1210. Видатки, необхідні для виконання судових рішень про перерахунок та виплату пенсії особам, постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи, не були передбачені бюджетною програмою за КПКВК 2506020 "Дотація на виплату пенсій, надбавок та підвищень до пенсій, призначених за різними пенсійними програмами", згідно з якою Пенсійному фонду України на 2012-2014 роки були виділені бюджетні асигнування. Виконавчий лист по справі № 202/35776/13а від 27.01.2015 року, який виданий Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська відповідно до п.7 Порядку погашення заборгованості за рішеннями суду, виконання яких гарантується державою, ствердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.09.2014 № 440 прийнято обліку та включено до першої черги задоволення вимог. Дані про рішення 24.04.2015 внесені до Реєстру рішень, виконання яких гарантується державою за № 47364177. На підставі вищевикладеного нарахований розмір доплати пенсії за період з 14.08.2010 року в сумі 52 575, 29 грн. ОСОБА_1, знято з обліку Пенсійного фонду України, про що видана довідка № 4286/06/40 від 13.05.2015 року копія службової записки начальника відділу з питань виплати пенсії № 6, та копія довідки про здійснення нарахування на виконання рішення суду. Оскільки дані про рішення були внесені до Реєстру рішень, виконання яких гарантується державою та фінансується за рахунок коштів Державного бюджету, а не за рахунок коштів Пенсійного фонду України, питання щодо виплати компенсації втрати частини доходів не відноситься до органів Пенсійного фонду України.

31.05.2018 року Головне Управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області надало відзив на адміністративний позов, в якому зазначило, що Головним управлінням, як територіальним органом Казначейства, виконані усі вимоги передбачені діючим законодавством щодо виконання виконавчого листа Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 27.01.2015 року по справі №202/35376/13-а. Казначейством за рахунок бюджетної програми «Заходи щодо виконання рішень суду, що гарантовані державою» 08 грудня 2017 року погашено заборгованість за виконавчим листом, виданим Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська від 27.01.2015 року по справі №202/35376/13-а, а саме відбулась виплата ОСОБА_1 в сумі визначеній виконавчим листом у розмірі 52575,29 грн. перерахування коштів стягувачам із затримкою відбулося не через протиправність дії або бездіяльності Державної казначейської служби України чи Головного управління державної казначейської служби України у Дніпропетровській області, а виключно у зв’язку з наявністю сформованої черги, в якій перебуває на виконанні значна кількість виконавчих документів та передбаченими у Законах про Державний бюджет України асигнуваннями для погашення наявної заборгованості за поданими судовими рішеннями.

01.06.2018р. у судове засідання сторони не з’явились, про дату, час та місце розгляду справи належним чином повідомленні.

Разом з цим, матеріали справи містять клопотання позивача про розгляд справи без його участі, тому суд, керуючись приписами статті 205 КАС України перейшов у письмове провадження.

Дослідивши позовну заяву, відзив на позовну заяву, з'ясувавши усі обставини справи, перевіривши їх дослідженими доказами, суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити, з урахуванням такого.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС І категорії, інвалідом 2-ої групи, та має право на отримання державної та додаткової пенсії на підставі ст.ст. 50,54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за шкоду, заподіяну здоров'ю.

Судом встановлено та не заперечується відповідачем, що постановою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 16 березня 2011 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Індустріальному районі м. Дніпропетровська (далі - Управління) задоволено:

- визнано протиправною бездіяльність Управління щодо нездійснення перерахунку та виплати позивачу пенсії у розмірі, визначеному законом та нарахування додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, згідно ст.ст.50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»;

- зобов'язано Управління здійснити перерахунок та виплату позивачу державну та додаткову пенсію, згідно Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з розрахунку державної пенсії у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та щомісячної додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю з розрахунку 75 відсотків мінімальної пенсії за віком згідно ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за період з 14.08.2010 року по 14.02.2011 року, з урахуванням виплачених сум. Рішення набрало законної сили 07.11.2011 року.

ОСОБА_1 та Управління не погодились з постановою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 16 березня 2011 року у справі № 0417/2а-1230/2011 звернулись з апеляційною скаргою до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07.11.2011 року апеляційні скарги ОСОБА_1 та Управління Пенсійного фонду України в Індустріальному районі м. Дніпропетровська - задоволено частково.

Постанову Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 16 березня 2011 року у справі №2а-1230/2011 - змінено, виключивши з абзацу четвертого та п'ятого резолютивної частини постанови слова «по 14.02.2011 року».

В іншій частини постанову Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 16 березня 2011 року у справі №2а-1230/2011 - залишено без змін.

На виконання судового рішення 12.08.2013 року Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська було видано виконавчий лист, який був пред’явлений до виконання до Відділу примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області.

08.11.2013 року ухвалою Індустрального районного суду м. Дніпропетровськ у справ №202/35376/13-а змінено спосіб виконання судового рішення Індустрального районного суду від 16.03.2011 року №0417/2а-1230/2011.

17.12.2013 року Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська видано виконавчий лист за наслідками розгляду справи за поданням Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області про зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення.

11 січня 2014 року відділом примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області була видана постанова про відмову у відкриті виконавчого провадження, у зв’язку з тим, що 1 січня 2013 року набрав чинності Закон України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» № 4901, який встановлює гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України «Про виконавче провадження» та особливості їх виконання.

04.03.2015 року на адресу відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області надійшла заява ОСОБА_1 про відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого листа Індустріального районного суду №202/35376/13-а, про змінення способу та порядку виконання судового рішення - постанови Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 16 березня 2011 року №0417/2а-1230/2011 та стягнення з управління Пенсійного фонду України м. Дніпропетровська на користь ОСОБА_1 суму державної та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю, як особі віднесеній до 1 категорії, у відповідності зі статтями 50, 54 ЗУ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого в Законі України про Державний бюджет України на 2010 рік, за період з 14.08.2010 р. та державної пенсії у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, з розрахунку 75% мінімальної пенсії за віком як особі віднесеній до 1 категорії, відповідно до ЗУ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", за період з 14.08.2010 року в розмірі 52515,29 грн. за рахунок коштів Державного бюджету України.

04.03.2015 року державним виконавцем, керуючись п.8 ч.1 ст.26 Закону України "Про виконавче провадження", було винесено постанову про відмову у відкриття виконавчого провадження, в якій зазначалося Кабінетом Міністрів України з метою реалізації п. 3 розд. II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» 03.09.2014 р. прийнято постанову № 440, якою затверджено Порядок погашення заборгованості за рішеннями суду, виконання яких гарантується державою.

24.04.2015 року позивач звернувся до відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області з заявою, в якій стягувач - ОСОБА_1 просив прийняти до виконання рішення Індустріального районного суду 202/35376/13-а, відповідно до пункту 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» та пункту 4 Порядку погашення заборгованості за рішенням суду, виконання яких гарантується державою, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.09.2014 № 440, заява була розглянута відповідальною особою та зареєстрована в реєстрі рішень, виконання яких гарантується державою №47364177.

08 грудня 2017 року погашено заборгованість за виконавчим листом, виданим Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська від 27.01.2015 року по справі №202/35376/13-а, а саме відбулась виплата ОСОБА_1 в сумі визначеній виконавчим листом у розмірі 52575,29 гривень.

Підставою для звернення позивача з даним позовом став той факт, що відповідачем-1,2, в порушення Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» не було виконано у трьохмісячний строк постанову Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 16 березня 2011 року у справі № 0417/2а-1230/2011, внаслідок чого, позивач вважає, що на підставі ст. 5 названого Закону, а також ст. 56 Конституції України та ст. 1173 ЦК України, має право на отримання компенсації та відшкодування матеріальної шкоди, що була завдана йому протиправною бездіяльністю Державної казначейської служби України при несвоєчасному виконанні постанови Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 16 березня 2011 року у справі № 0417/2а-1230/2011, оскільки судове рішення по справі№202/35376/13-а, було виконано лише 08 грудня 2017 року.

Вирішуючи позовні вимоги, суд виходить з наступного.

Суд зазначає, що відповідно до пункту 2 розділу 4 Указу Президента України «Про Концепцію вдосконалення судівництва для утвердження справедливого суду в Україні відповідно до європейських стандартів» від 10.05.2006 року №361/2006 адміністративне судочинство спрямоване на захист прав особи у публічно-правових відносинах від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

За своїм статусом у суспільстві учасники таких правовідносин перебувають у нерівних умовах, тому адміністративний суд має вжити всіх передбачених законом заходів, щоб захистити порушені органом влади права особи, в тому числі збирати докази з власної ініціативи, виходити за межі вимог сторін тією мірою, наскільки це необхідно для повного захисту прав особи.

Положеннями ч. 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Частиною 2 статті 129-1 Конституції України визначено, що держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Статтею 1 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" від 05.06.2012 №4901-VІ (далі - Закон №4901-VІ) зазначено, що даним законом встановлюються гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України "Про виконавче провадження" та особливості їх виконання.

Пунктом 1 статті 3 даного Закону №4901-VІ визначено, що виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує політику в сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Частини 2, 4 ст. 3 Закону №4901-VІ передбачають, що стягувач за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу звертається до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у строки, встановлені Законом України "Про виконавче провадження", із заявою про виконання рішення суду; перерахування коштів стягувачу здійснюється у тримісячний строк з дня надходження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, необхідних для цього документів та відомостей.

Згідно з ч.ч. 2, 6 ст. 4 Закону №4901-VІ у разі якщо рішення суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи не виконано протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, його виконання здійснюється за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду; перерахування коштів за рішенням суду здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у тримісячний строк з дня надходження документів та відомостей, необхідних для цього, з одночасним направленням повідомлення про виплату коштів державному виконавцю, державному підприємству або юридичній особі.

За приписами пункту 3 Перехідних положень Закону №4901-VІ заборгованість погашається в такій черговості: у першу чергу погашається заборгованість за рішеннями суду щодо пенсійних та соціальних виплат, про стягнення аліментів, відшкодування збитків та шкоди, завданих внаслідок злочину або адміністративного правопорушення, каліцтва або іншого ушкодження здоров'я, а також у зв'язку з втратою годувальника; у другу чергу погашається заборгованість за рішеннями суду, пов'язаними з трудовими правовідносинами; у третю чергу погашається заборгованість за всіма іншими рішеннями суду.

У свою чергу, механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі - рішення про стягнення коштів), прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення визначено в Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 року № 845 (далі - Порядок № 845).

Відповідно до пункту 3 Порядку № 845 рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).

Закон України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" встановлює гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України "Про виконавче провадження".

Вищевказаний закон є спеціальним у сфері гарантування державою виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України "Про виконавче провадження". Закон України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» ( надалі - Закон) встановлює гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України "Про виконавче провадження" (далі - рішення суду), та особливості їх виконання.

Держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є, зокрема, державний орган ( ч.1 ст. 2 Закону).

Відповідно до ч.1 та 2 ст. 3 Закону, виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду. Стягувач за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу звертається до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у строки, встановлені Законом України "Про виконавче провадження", із заявою про виконання рішення суду. Разом із заявою стягувач подає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документи та відомості, необхідні для перерахування коштів, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

У разі якщо центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, протягом трьох місяців не перерахував кошти за рішенням суду про стягнення коштів, крім випадку, зазначеного в частині четвертій статті 4 цього Закону, стягувачу виплачується компенсація в розмірі трьох відсотків річних від несплаченої суми за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду ( ч.1 ст. 5 Закону).

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України, судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Згідно ст. 56 Конституції України, кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів ( ст. 1173 ЦК України).

Відповідно до постанови Пленуму ВАС України від 29.09.2016 р. № 13 "Про узагальнення практики вирішення адміністративними судами спорів, які виникають у зв'язку з виконанням рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган або державна установа, підприємство, організація" юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори про стягнення компенсації за порушення строків перерахування коштів за рішенням суду про стягнення коштів на підставі статті 5 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».

У свою чергу, норми Цивільного кодексу України, у тому числі щодо відповідальності за порушення грошового зобов'язання (стаття 625), відшкодування шкоди (глава 82), які стосуються інституту цивільної відповідальності як матеріально-правового за своєю природою, не поширюються на зазначений інститут компенсації, що є процедурно-правовим за своєю природою.

Отже, беручи до уваги встановлені судом в рамках розгляду даної справи обставини, відносно бездіяльності Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області, яка полягає у невиконанні у встановлений законом строк постанови Індустріального районного суду м. Дніпро про перерахунок пенсії за наслідками розгляду справи № 0417/2а-1230/2011, яка була виконана значно пізніше, що завдало позивачеві шкоду, у зв'язку зі знеціненням національної грошової одиниці, враховуючи наведені нормативні положення, суд приходить до висновку, що позивач має право на отримання в порядку ст. 5 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» компенсації та відшкодування відповідачем матеріальної шкоди на підставі ст. 56 Конституції України та ст. 1173 ЦК України.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги про визнати незаконною бездіяльність Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області в частині нездійснення нарахування та виплати ОСОБА_1 трьох відсотків річних від несплаченої в строк суми пенсії у розмірі 52575,29 грн., за період з 22.04.2014 року по 08.12.2017 року та стягнення з Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1, за рахунок коштів Державного бюджету, три відсотки річних від несплаченої в строк суми пенсії у розмірі 52575,29 грн., за період з 22.04.2014 року по 08.12.2017 року, у розмірі 5730,00 гривень підлягають задоволенню.

Правова позиція щодо аналогічного спору викладена в рішенні Верховного Суду України від 11.05.2018 у справі №К/9901/4567/17, №К/9901/1828/18, висновок якого враховуються судом, в порядку статті ч.5 242-2 КАС України.

Стосовно твердження відповідача-2 про те, що рішення суду від 27.01.2015 р. по справі №202/35376/13-а надійшло до органу Казначейства від виконавчої служби відповідно до Порядку № 440, то Казначейством здійснено не стягнення коштів за рішенням суду, а погашення заборгованості за рішенням суду зобов'язального характеру. Таким чином, компенсація у зазначених категоріях справ не може бути нарахована відповідно до ст.5 Закону №4901-VІ, суд зазначає, що статтею 7 Закону України №4901-VІ передбачено, що виконання рішень суду про зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за якими є державний орган, державне підприємство, юридична особа, здійснюється в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження", з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом. У разі якщо рішення суду, зазначені в частині першій цієї статті, не виконано протягом двох місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій, державний виконавець зобов'язаний звернутися до суду із заявою про зміну способу і порядку виконання рішення.

Судом встановлено, що державний виконавець звертався із поданням про зміну способу і порядку виконання рішення шляхом стягнення коштів до суду по справі №202/35376/13-а.

Тобто, рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 16.03.2011 року № 0417/2а-1230/2011 не має зобов'язального характеру.

Щодо позовних вимог про визнання незаконною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області в частині нездійснення нарахування та виплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв’язку із порушенням строків виплати нарахованої з 14.08.2010 року пенсії в розмірі 52575,29 гривень та зобов’язання Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області протягом місця здійснити нарахування та виплати ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв’язку із порушенням строків виплати пенсії у розмірі 52575,29 грн. за період порушення строків з 14.08.2010 року по 08.12.2017 року, то такі вимоги задоволенню не підлягають виходячи з такого.

Відповідно до частини 1 статті 3 Закону України №4901-VІ виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Статтею 5 Закону України №4901-VІ встановлено, що у разі якщо центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, протягом трьох місяців не перерахувала кошти за рішенням суду про стягнення коштів, крім випадку, зазначеного в частині четвертій статті 4 цього Закону, стягувачу виплачується компенсація в розмірі трьох відсотків річних від несплаченої суми за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

З аналізу вищенаведених норм вбачається, що виконання рішень суду саме про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, покладено на Державну казначейську службу України, як центральний орган виконавчої влади у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, із визначенням тримісячного строку виконання вказаних рішень. При цьому, виплата компенсації в розмірі трьох відсотків річних передбачена лише у разі не перерахування коштів протягом трьох місяців за рішенням суду про стягнення коштів, а не зобов'язального характеру.

Враховуючи вище викладене Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, не наділене повноваженнями щодо нарахування та виплати компенсації в зв’язку із порушенням строків виплати за рішеннями суду.

Щодо вимоги позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, суд зазначає таке.

Відповідно до частини 1 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Враховуючи, що встановлення судового контролю за виконанням судового рішення є правом, а не обов'язком суду, а також приписи статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України щодо обов'язковості судових рішень та відсутності об'єктивних обставин щодо невиконання судового рішення з боку відповідача, суд не вбачає підстав для встановлення судового контролю та зобов'язання відповідача-2 подати звіт про виконання судового рішення.

У силу положень ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги і заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню частково, в частині визнання незаконною бездіяльність Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області щодо нездійснення нарахування та виплати ОСОБА_1 трьох відсотків річних від несплаченої в строк суми пенсії у розмірі 52575,29 грн., за період з 22.04.2014 року по 08.12.2017 року та стягнення з Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1, за рахунок коштів Державного бюджету, три відсотки річних від несплаченої в строк суми пенсії у розмірі 52575,29 грн., за період з 22.04.2014 року по 08.12.2017 року, у розмірі 5730,00 гривень.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі Закону України «Про судовий збір» з відповідача судові витрати у відповідності до ст. 139 КАС України не стягуються.

Керуючись статтями 77, 139, 243 - 246, 250, 255, 262, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (49000, АДРЕСА_1, код ОКПП НОМЕР_1) до відповідача – 1: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49000, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427), відповідача – 2: Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області (49000, м. Дніпро, вул. Челюскіна, 1, код ЄДРПОУ 37988155) про визнання неправомірними дій та зобов’язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати незаконною бездіяльність Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області в частині нездійснення нарахування та виплати ОСОБА_1 трьох відсотків річних від несплаченої в строк суми пенсії у розмірі 52575,29 грн., за період з 22.04.2014 року по 08.12.2017 року.

Стягнути з Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1, за рахунок коштів Державного бюджету, три відсотки річних від несплаченої в строк суми пенсії у розмірі 52575,29 грн., за період з 22.04.2014 року по 08.12.2017 року, у розмірі 5730,00 гривень.

У задоволенні інших позовних вимог – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня його складення.

Суддя В.В Ільков