Рішення № 74410149, 04.06.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

04.06.2018

Справа № 910/3863/18

За позовом Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (м. Київ)

До Національного університету біоресурсів і природокористування України (м. Київ) в особі відокремленого підрозділу Немішаєвський агротехнічний коледж (Київська обл., смт. Немішаєве)

Про стягнення 152136,51 грн.

Суддя Ващенко Т.М.

Секретар судового засідання Шаповалов А.М.

Представники сторін: не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Національного університету біоресурсів і природокористування України в особі відокремленого підрозділу Немішаєвський агротехнічний коледж про стягнення 152136,51 грн., з яких: 85334,13 грн. пені, 4461,76 грн. 3% річних, 62340,62 грн. інфляційних втрат. Крім того, позивач просить витрати по сплаті судового збору в сумі 2282,05 грн. покласти на відповідача.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов Договору № 2577/15-БО(Т)-17 від 09.02.15. купівлі-продажу природного газу в частині здійснення несвоєчасної оплати проданого газу, що зумовило нарахування позивачем пені, 3% річних, інфляційних втрат та звернення з даним позовом до суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.04.18. відкрито провадження у справі № 910/3863/18, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження та встановлено сторонам строки для надання відзиву, відповіді на відзив, заперечень на відповідь на відзив, додаткових письмових пояснень, додаткових доказів на підтвердження своїх пояснень.

18.04.18. відповідачем було подано письмовий відзив на позовну заяву, в якому він вказує на те, що "позивачем порушено юрисдикцію, визначену ст. 27 ГПК України, відзначає, що борг за період з 17.02.15. по 31.10.15. не підлягає стягненню з огляду на пропуск строків позовної давності на 39 днів".

02.05.18. позивачем подано письмову відповідь на відзив щодо застосування приписів ст. 27 ГПК України, строку позовної давності та розрахунку заборгованості і інфляційних втрат. Крім того, у вказаній відповіді викладено клопотання про визнання поважною причини пропуску строку для подання відповіді на відзив на поновлення строку для подання відповіді на відзив.

Суд, врахувавши, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави, дійшов висновку про поновлення позивачу пропущеного процесуального строку на подачу відповіді на відзив та прийняття такої відповіді на відзив до розгляду.

Оскільки клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило, а наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ст. ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов’язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. (ст. 712 Цивільного кодексу України).

09.02.15. між позивачем (далі - продавець) та відповідачем (далі - покупець) укладено Договір № 2577/15-БО(Т)-17 купівлі-продажу природного газу (далі – Договір), за умовами якого (п. 1.1) продавець зобов’язується передати у власність покупцю у 2015 році природний газ, ввезений на митну територію України "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов’язується прийняти та оплатити цей природний газ, на умовах даного договору.

За умовами п. 1.2 Договору газ, що продається за цим Договором, використовується постачальником виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями.

У відповідності до п. 2.1 укладеного між сторонами правочину продавець передає покупцеві з 01.01.15. по 31.03.15. газ обсягом до 42 тис.куб.м, в тому числі, по місяцях і кварталах.

Згідно п. 5.2 Договору ціна за 1000 куб.м газу становить 5900,00 грн., крім того: збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, податок на додану вартість.

Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками, поширює свою дію на відносини, що фактично склались між сторонами з 01.01.15. і діє в частині реалізації газу до 31.12.15., а в частині проведення розрахунків – до їх повного здійснення (розділ 11 Договору).

З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги Договір як належну підставу, у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов’язків з постачання товару.

Згідно з ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Статтею 663 Цивільного Кодексу України передбачено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

В ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України зазначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 6.1 Договору передбачено, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Таким чином, враховуючи п. 6.1. Договору, відповідач зобов’язаний був здійснити оплату поставленого природного газу за договором до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу, тобто починаючи з 15-го числа кожного місяця, наступного за місяцем поставки газу починається прострочення виконання грошового зобов’язання.

Отже, за період з січня по березень 2015 року прострочення обраховується з 15.02.15., 15.03.15., та 15.04.15. відповідно, що спростовує доводи відповідача про те, що право вимоги за Договором у позивача виникає тільки з 15.03.15. та не узгоджується з позовом.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання.

Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов’язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов’язання.

На виконання умов договору позивачем було поставлено відповідачеві природний газ на загальну суму 408883,42 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання-передачі природного газу. Вказане відповідачем не заперечується.

Проте, відповідач виконав грошові зобов’язання з порушенням строків встановлених договором, а саме п. 6.1, що так само покупцем не заперечується.

З огляду на вказане позивачем пред’явлено до стягнення 4461,76 грн. 3% річних, 62340,62 грн. інфляційних втрат.

Згідно зі статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Верховний Суд України у постанові № 3-12г10 від 08.11.10.).

Судом перевірено визначені позивачем періоди для здійснення нарахування 3% річних та інфляційних втрат, судом здійснено власний перерахунок та встановлено, що розмір 3% річних, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача становить 4461,76 грн., розмір інфляційних втрат становить 62340,62 грн., внаслідок чого вказані суми підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Далі, позивач на підставі п. 7.2 Договору просить суд стягнути з відповідача 85334,13 грн. пені.

За умови п. 7.2 Договору, у разі невиконання покупцем умов п. 6.1. цього Договору, продавець має право не здійснювати поставку газу покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання покупцем п. 6.1. умов цього договору він зобов’язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України , що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день простроченого платежу.

Приписами ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб’єкт господарювання за порушення господарського зобов’язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов’язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов’язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов’язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Зазначене кореспондується з нормами ст. 617 Цивільного кодексу України згідно якої особа, яка порушила зобов’язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов’язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов’язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов’язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно з ст. ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Судом здійснено перерахунок та встановлено, що розмір пені до стягнення з відповідача на користь позивача становить 85334,13 грн.

Судом враховано, що відповідачем заявлено клопотання (викладено у письмовому відзиві) про застосування строку позовної давності, а саме, вказано, що з урахуванням строків позовної давності, розрахунок заборгованості не може бути складено з перевищенням останньої, а борг у період з 17.02.15. по 28.03.15. не підлягає стягненню з огляду на пропуск строків позовної давності на 39 днів.

Разом з тим, розмір основної заборгованості за поставлений газ за Договором позивачем не пред’являється, оскільки таку заборгованість відповідачем оплачено, однак, з простроченням.

Стосовно застосування позовної давності до вимог про стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат, суд відзначає наступне.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до прийняття ним рішення. (ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України).

Строк, протягом якого особа може звернутись до суду за захистом свого порушеного права, встановлюється ЦК України.

Частина перша статті 223 ГК України передбачає, що при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення в сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені ЦК України, якщо інші строки не встановлені ГК України.

Поняття позовної давності міститься в ст. 256 ЦК України, відповідно до якої позовні давність – це строк, в межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (постанова судової палати у господарських справах Верховного суду України від 27.04.12. № 3-27гс12, висновки від 01.08.12. Верховного суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 111-16 ГПК України за перше півріччя 2012 р.).

За змістом п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) передбачено спеціальну позовну давність в один рік.

Відповідно до п.4.2 Постанови №10 від 29.05.2013р. Пленуму Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів” у зобов'язальних правовідносинах, в яких визначено строк виконання зобов'язання, перебіг позовної давності починається з дня, наступного за останнім днем, у який відповідне зобов'язання мало бути виконане. Якщо договором чи іншим правочином визначено різні строки виконання окремих зобов'язань, що з нього виникають (наприклад, у зв'язку з поетапним виконанням робіт або з розстроченням оплати), позовна давність обчислюється окремо стосовно кожного з таких строків. Позовна давність за позовами, пов'язаними з простроченням почасових платежів (проценти за користування кредитом, орендна плата тощо), обчислюється окремо за кожним простроченим платежем.

Разом з тим, положеннями статті 259 ЦК України унормовано, що позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

В п. 9.3 Договору сторони узгодили, що строк, у межах якого сторони можуть звернутись до суду з вимогою про захист своїх прав за Договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, встановлюється тривалістю у п’ять років.

Таким чином, оскільки прострочення відповідачем допущено за наданими до матеріалів справи актами приймання-передачі природного газу за січень-березень 2015 року, позовна давність тривалістю 5 років станом на день звернення позивача з даним позовом до суду 29.03.18. (відбитка календарного штемпеля на конверті, яким позовну заяву направлено до суду) не сплила. Отже, позивачем строк позовної давності позивачем не пропущено.

Щодо доводів відповідача про порушення позивачем юрисдикції, визначеної ст. 27 ГПК України, суд їх відхиляє з викладених далі підстав.

Постановою Вищого господарського суду України від 13.07.17. у справі № 911/3240/16 встановлено наступне.

Відповідно до положення про відокремлений підрозділ Національного університету біоресурсів і природокористування України "Немішаївський агротехнічний коледж" Коледж є відокремленим підрозділом Національного університету біоресурсів і природокористування України (далі - НУБіП України), створеним за наказом ректора від 20.01.2005 за №23 на підставі рішення вченої ради Національного аграрного університету (протокол №5 від 30.12.14) (п. 1. Положення про відокремлений підрозділ Національного університету біоресурсів і природокористування України "Немішаївський агротехнічний коледж").

Відповідно до п. 1.6. Положення Коледж є відокремленим підрозділом НУБіП України з окремими правами юридичної особи, в тому числі: веде самостійний баланс, наділений частиною майна НУБіП України, має реєстраційні рахунки в Державному казначействі України, з питань діяльності Коледжу від імені НУБіП України може бути стороною у суді, має гербову печатку, штамп, власні знаки, логотип тощо.

Відповідно до ч. 4 ст. 64 Господарського кодексу України, підприємство має право створювати філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, погоджуючи питання про розміщення таких підрозділів підприємства з відповідними органами місцевого самоврядування в установленому законодавством порядку. Такі відокремлені підрозділи не мають статусу юридичної особи і діють на основі положення про них, затвердженого підприємством. Підприємства можуть відкривати рахунки в установах банків через свої відокремлені підрозділи відповідно до закону.

Відповідно до ст. 95 Цивільного кодексу України, філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій. Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення. Керівники філій та представництв призначаються юридичною особою і діють на підставі виданої нею довіреності. Відомості про філії та представництва юридичної особи включаються до єдиного державного реєстру.

Згідно з наявних в матеріалах справи відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань "Немішаївський агротехнічний коледж" є відокремленим підрозділом юридичної особи - Національного університету біоресурсів і природокористування України.

Згідно до ч.1 ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

Згідно п. 1.7. Постанови №18 від 26.12.2011 Пленуму Вищого господарського суд України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" відповідно до чинного законодавства, зокрема, Цивільного та Господарського кодексів України, Законів України "Про господарські товариства", «Про акціонерні товариства», «Про банки і банківську діяльність, юридичні особи для здійснення своїх функцій мають право створювати філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами. Коло повноважень відокремленого підрозділу юридичної особи стосовно здійснення у господарському суді повноваження сторони у справі від імені цієї особи визначається установчими документами останньої, положенням про відокремлений підрозділ, яке затверджено юридичною особою, або довіреністю, виданою нею ж у встановленому порядку керівникові цього підрозділу. При цьому слід мати на увазі, що стороною у справі є юридична особа, від імені якої діє відокремлений підрозділ, і рішення приймається саме стосовно підприємства чи організації - юридичної особи, але в особі її відокремленого підрозділу.

Відокремлений підрозділ Національного університету біоресурсів і природокористування України "Немішаївський агротехнічний коледж" не має статусу юридичної особи, не може бути самостійним учасником судового процесу, а може лише представляти інтереси юридичної особи, що її утворила, за наявності відповідних повноважень.

Відокремлений підрозділ Національного університету біоресурсів і природокористування України "Немішаївський агротехнічний коледж" не може виступати відповідачем (самостійним учасником судового процесу) взагалі в силу свого правового статусу.

Обставини, встановлені постановою Вищого господарського суду України від 13.07.17. у справі № 911/3240/16, суд під час провадження у даній справі вважає такими, що України не підлягають повторному доказуванню відповідно до приписів ст. 75 ГПК, за умовами якої обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст. ст. 76-77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на викладене вище в сукупності позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Національного університету біоресурсів і природокористування України (03041, м. Київ, вул. Героїв Оборони, б. 15; ідентифікаційний код 00493706) в особі відокремленого підрозділу Немішаєвський агротехнічний коледж (07854, Київська обл., Бородянський р-н, смт. Немішаєве, вул. Технікумівська, 4; ідентифікаційний код 33295412) на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01001, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6; ідентифікаційний код 20077720) 85334 (вісімдесят п’ять тисяч триста тридцять чотири) грн. 13 коп. пені, 4461 (чотири тисячі чотириста шістдесят одну) грн. 76 коп. 3% річних, 62340 (шістдесят дві тисячі триста сорок) грн. 62 коп. інфляційних втрат, 2282 (дві тисячі двісті вісімдесят дві) грн. 05 коп. судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України та п.п. 17.5 п. 17 Розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Т.М. Ващенко