Рішення № 74409860, 29.05.2018, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 18/36/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.05.2018 справа № 908/711/18

м. Запоріжжя

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Баядера Логістик" (02088, м. Київ, вул. Харченка Євгенія, буд. 42, поштова адреса: 69009, м. Запоріжжя, поштове відділення № 9, а/с ТОВ "Баядера Логістик")

до відповідача фізичної особи-підприємця Премеленного Антона Ігоровича (69065, АДРЕСА_1)

про стягнення 46182,77 грн.,

господарський суд Запорізької області у складі судді Носівець В.В.

при секретарі судового засідання Чубар М.В.

учасники справи:

від позивача: Рудюк В.О., довіреність № б/н від 30.12.2017;

від відповідача: не з'явився

Розглядаються позовні вимоги про стягнення 27445,54 грн. заборгованості за договором поставки № 2043/15 від 08.12.2015, 5163,22 грн. пені, 1921,18 грн. штрафу, 7043,83 грн. 20% річних та 4609,00 грн. інфляційних втрат.

Ухвалою суду від 02.05.2018 відкрито спрощене позовне провадження у справі № 908/711/18, присвоєно справі номер провадження 18/36/18, призначено судове засідання на 29.05.2018.

В судовому засіданні 29.05.2018 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позові. В обґрунтування позовних вимог, позивач вказував, що ТОВ «Баядера Логістик» та ФОП Премеленним А.І. 08.12.2015 укладено договір поставки № 2043/15 на постачання алкогольних напоїв до магазина відповідача, на підставі якого позивачем передано відповідачу продукцію на загальну суму 40329,60 грн., з урахуванням часткової сплати за переданий товар та повернення товару, сума основного боргу складає 27445,54 грн. Внаслідок порушення відповідачем грошового зобов'язання, враховуючи положення договору та норми чинного законодавства, позивачем нараховані до стягнення пеня, штраф, 20% річних та інфляційні втрати. Позовні вимоги обгрунтовані ст.ст. 526, 530, 611, 625, 692, 712 ЦК України та ст.ст. 193, 265 ГК України.

Відповідач у судове засідання свого представника не направив, вимоги суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив.

Згідно ст. 120 ГПК України суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов'язковою. &?а;…&?о; Ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п'ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії. Цей термін може бути скорочений судом у випадку, коли цього вимагає терміновість вчинення відповідної процесуальної дії. &?о;…&?ч; Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає. &?м;…&?о;

Копію ухвали суду у справі від 02.05.2018, що направлялась на адресу відповідача, отримано відповідачем особисто 16.05.2018, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.

Зазначене свідчить, що судом вжиті всі заходи щодо належного повідомлення відповідача про дату, місце і час розгляду справи.

Зважаючи на належне повідомлення відповідача про розгляд справи, суд вирішив за доцільне розглянути справу за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті, за відсутністю в судовому засіданні представника відповідача.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Баядера Логістик" (постачальник, позивач у справі) та фізична особа-підприємець Премеленний Антон Ігорович (покупець, відповідач у справі) 08.12.2015 уклали договір поставки № 2043/15 (надалі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору постачальник зобов'язується передати у власність покупця алкогольні напої (надалі - товар), а покупець зобов'язується прийняти і оплатити товар в порядку, визначеному умовами цього договору.

Пунктом 2.1 договору обумовлено, що постачальник зобов'язаний поставити товар за адресою, яка зазначена в його замовленні, а також засвідчених покупцем копіях ліцензій як місце здійснення діяльності, або за адресою, яка зазначена в засвідчених покупцем копіях довідок про внесення місць зберігання алкоголю до Єдиного державного реєстру.

Постачальник поставляє товар покупцю на підставі його замовлення. Покупець має право здійснити замовлення в усній формі або за допомогою факсимільного, електронного чи поштового зв'язку (п. 3.3 договору).

Відповідно до п. 3.4 договору підпис уповноваженого представника покупця в накладній на товар засвідчує, що товар прийнятий покупцем від постачальника за кількістю та за якістю. Претензії покупця щодо якості товару після підписання ним накладної на товар розглядаються та задовольняються постачальником в окремому порядку, який визначається постачальником в кожному випадку окремо.

Пунктом 4.1 договору визначено, що найменування, кількість, асортимент товару визначається покупцем у замовленні та зазначається у видатковій накладній на товар.

У пункті 4.1 договору обумовлено, що датою оплати покупцем вартості отриманого від постачальника товару є дата зарахування цих грошових коштів на рахунок постачальника.

Розрахунки за товар здійснюються покупцем протягом 14 календарних днів з дня отримання товару, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника або в іншому узгодженими сторонами порядку та формі, що не суперечить чинному законодавству України, або за домовленістю сторін - шляхом попередньої оплати (п. 6.1 договору).

Пунктом 9.6. договору встановлено, що даний договір чинний (строк дії): протягом 2 років з дати укладення. У випадку, якщо жодна із сторін не заявила про свої наміри розірвати або змінити договір за один місяць до його закінчення, даний договір вважається автоматично пролонгованим на той же термін і на тих самих умовах.

На виконання умов договору позивачем поставлено відповідачу товар загальною вартістю 40329,60 грн. Факт поставки підтверджується видатковими накладними:

№ 22992/23346 від 27.04.2017 на суму 9475,20 грн.;

№ 23127/23348 від 27.04.2017 на суму 9475,20 грн.;

№ 23126/23349 від 27.04.2017 на суму 9475,20 грн.;

№ 22991/23345 від 27.04.2017 на суму 8928,00 грн.;

№ 23134/23350 від 27.04.2017 на суму 2976,00 грн.

Зазначені видаткові накладні узгоджені сторонами та підтверджують прийняття відповідачем товару без жодних зауважень та претензій, про що свідчить підпис уповноваженої особи відповідача на видаткових накладних - ОСОБА_3

Відповідач зобов'язання щодо своєчасної та повної оплати отриманого за договором поставки № 2043/15 від 08.12.2015 товару не здійснив, частково сплатив лише 5600,00 грн. (згідно прибуткового касового ордеру № 682 від 10.01.2018), також частково повернув товар на суму 7284,06 грн. (згідно накладної на повернення № 1693 від 20.03.2018), чим порушив умови договору.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань щодо оплати отриманого товару у сумі 27445,54 грн., позивач за захистом своїх порушених прав та законних інтересів звернувся з позовом до суду.

Оцінивши надані докази, суд дійшов висновку, що вимога про стягнення з відповідача на користь позивача 27445,54 грн. основного боргу підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Приписами ст. 6 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За правилами ч. 1 ст. 193 ГК України, ст. 526 ЦК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України. Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України).

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Укладаючи договір, кожна із сторін прийняла на себе певні зобов'язання щодо його виконання, однак відповідач, покладений на нього обов'язок щодо оплати поставленої позивачем продукції, у встановлений договором строк (протягом 14 календарних днів з дня отримання товару - відповідно п. 6.1 договору), не виконав, факт порушення відповідачем умов, визначених договором, доведений та підтверджується матеріалами справи.

Отже, вимога позивача про стягнення із відповідача 27445,54 грн. основного боргу обґрунтована та задовольняється судом.

За порушення виконання відповідачем грошового зобов'язання позивач, посилаючись на пункт 7.1 договору, просив стягнути суму пені у загальному розмірі 5163,22 грн. за період з 12.05.2017 по 12.11.2017, а також штраф у розмірі сім відсотків від суми боргу, що складає 1921,18 грн.

Згідно п. 7.1 договору у випадку порушення покупцем строків оплати вартості одержаного від постачальника товару, покупець зобов'язаний сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день порушення строків оплати; у випадку порушення покупцем строків оплати вартості одержаного від постачальника товару більше ніж на 30 календарних днів, покупець сплачує постачальнику штраф в розмірі сім відсотків від суми боргу.

Приписами ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з положеннями ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочення платежу пеню, в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Перевіривши правильність нарахування пені, судом визначено, що сума пені, заявлена позивачем, є меншою ніж перераховано судом, оскільки позивачем розраховано суму пені, виходячи із суми боргу 40329,00 грн. замість 40329,60 грн., що є правом позивача, тому вимога про стягнення 5163,22 грн. пені за період з 12.05.2017 по 12.11.2017 підлягає задоволенню.

Штраф у розмірі сім відсотків від суми боргу, що складає 1921,18 грн., розраховано позивачем від суму боргу з урахуванням часткової оплати та повернення товару, а саме: від суми боргу 27445,54 грн., а не від суми заборгованості, яка існувала на момент прострочення більше ніж 30 календарних днів з дня отримання товару, про що йдеться у п. 7.1 договору, що також є правом позивача, отже вимога про стягнення 1921,18 грн. штрафу судом задовольняється.

За порушення виконання відповідачем грошового зобов'язання позивач просив стягнути з відповідача 20% річних у розмірі 7043,83 грн. за період з 12.05.2017 по 12.04.2018 та суму інфляційних втрат в розмірі 4609,00 грн. за період з травня 2017 року по березень 2018 року.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо іншій розмір процентів не встановлений договором або законом.

Положеннями п. 9.2 договору передбачено, що у випадку порушення покупцем строків оплати отриманого від постачальника товару, покупець зобов'язаний сплатити постачальнику 20% річних від суми боргу за користування чужими коштами, отже договором встановлено інший розмір процентів.

Інфляційні витрати пов'язані з інфляційними процесами в державі та за своєю природою є компенсацією за понесені збитки, завдані знеціненням грошових коштів, а три відсотки річних - є платою за користування коштами, які не були своєчасно сплачені боржником. Вказана правова позиція викладена в інформаційному листі Верховного Суду України № 3.2-2005 від 15.07.2005.

Наданий позивачем розрахунок 20% річних суд визнав виконаним вірно, а тому вимога про стягнення 20% річних у сумі 7043,83 грн. за період з 12.05.2017 по 12.04.2018 судом задовольняється.

В розрахунку втрат від інфляції, доданому до позовної заяви, вказано періоди нарахування інфляційних втрат: на суму боргу 40329,60 грн. - з травня по грудень 2017 року включно, на суму боргу 34729,60 грн. - з січня по березень 2018 року включно.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При розрахунку втрат від інфляції треба враховувати, що початком нарахування є місяць, наступний за місяцем в якому платіж мав бути здійснений; найменший період визначення інфляційних нарахувань становить місяць, тому прострочення платежу за менший період не тягне за собою таких нарахувань.

Правомірним, в даному випадку, є нарахування втрат від інфляції, на суму боргу 40329,60 грн. - з червня по грудень 2017 року включно, на суму боргу 34729,60 грн. - з січня по лютий 2018 року включно, на суму боргу 27445,54 грн. - за березень 2018 року, враховуючи існуючу заборгованість на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, та часткові оплати.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат за допомогою інформаційної системи "Законодавство", суд встановив, що їх загальний розмір складає 3956,85 грн., тому вимога про стягнення інфляційних втрат в розмірі 4609,00 грн. за період з травня 2017 року по березень 2018 року підлягає задоволенню в частині стягнення 3956,85 грн., в частині стягнення суми 652,15 грн. відмовляється.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доказів оплати наявної заборгованості, пені, штрафу, 20% річних та інфляційних втрат відповідач суду не надав. Відповідач не скористався наданим йому законом правом відповідно до ст.ст. 73, 74 ГПК України, не надав до суду доказів, які могли б свідчити про належне виконання зобов'язань за договором щодо оплати за поставлений товар.

Таким чином, дослідивши матеріали справи та надані позивачем докази, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Судовий збір на підставі пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 46, 74, 76-80, 129, 233, 236-242, 247-248 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця Премеленного Антона Ігоровича (69065, АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки фізичної особи - платника податків НОМЕР_1, дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Баядера Логістик" (02088, м. Київ, вул. Харченка Євгенія, буд. 42, поштова адреса: 69009, м. Запоріжжя, поштове відділення № 9, а/с ТОВ "Баядера Логістик", ідентифікаційний код 35871504) 27445,54 грн. (двадцять сім тисяч чотириста сорок п'ять грн. 54 коп.) основного боргу, 5163,22 грн. (п'ять тисяч сто шістдесят три грн. 22 коп.) пені, 1921,18 грн. (одну тисячу дев'ятсот двадцять одну грн. 18 коп.) штрафу, 7043,83 грн. (сім тисяч сорок три грн. 83 коп.) 20% річних, 3956,85 грн. (три тисячі дев'ятсот п'ятдесят шість грн. 85 коп.) інфляційних втрат, 1737,12 грн. (одну тисячу сімсот тридцять сім грн. 12 коп.) судового збору. Видати наказ.

3. В іншій частині позову - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п. 17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст.ст. 240, 241 ГПК України 04.06.2018.

Суддя В.В. Носівець