Постанова № 74407117, 24.05.2018, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 травня 2018 р.м. ОдесаСправа № 815/6761/17

Категорія: 5.2.2 Головуючий в 1 інстанції: Завальнюк І. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

Головуючого судді - Єщенка О.В.

суддів - Димерлія О.О.

- Домусчі С.Д.

За участю: секретаря - Недашковської Я.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Дунайська імпортна компанія» на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23 січня 2018 року по справі № 815/6761/17 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дунайська імпортна компанія» до Одеської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Дунайська імпортна компанія» звернулось до суду першої інстанції з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці Державної фіскальної служби про коригування митної вартості товарів №UA500060/2017/000090/2 від 11.07.2017 року; визнати протиправною та скасувати Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500060/2017/00801 від 11.07.2017 року.

В обґрунтування позову зазначено, що висновки митного органу про заниження позивачем митної вартості товару та неможливість її визначення за ціною контракту зроблені в результаті неналежного аналізу поданих до митного оформлення документів. Під час митного оформлення товару позивачем надано всі документи, які підтверджують митну вартість товару за основним методом. Зазначені обставини беззаперечно свідчать про те, що рішення про коригування митної вартості та про відмову у митному оформленні товару є незаконними, прийняті без достатніх правових підстав, а тому підлягають скасуванню.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 23 січня 2018 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

В апеляційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю «Дунайська імпортна компанія», посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати судове рішення та прийняти нову постанову про задоволення позову у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 05.07.2017 між TOB «Дунайська імпортна компанія» та Фірмою «FRUTOPOLIS S.A.» (Греція) укладено Контракт на поставку №341/17 (а.с. 21-29), відповідно до умов п. 1.1. якого Фірма «FRUTOPOLIS S.A.» зобов'язана поставляти, а TOB «Дунайська імпортна компанія» - приймати та оплачувати товар, вказаний у інвойсах, які є невід'ємною частиною контракту, в порядку та на умовах обумовлених в Контракті.

Відповідно до п.п. 1.2 п. 1 Контракту поставка товару здійснюється партіями. Кількість кожної партії товару узгоджується сторонами та визначається в заказі, наданому ТОВ «Дунайська імпортна компанія». Загальна кількість товару поставленого товару складається із кількості, зазначеної в інвойсі по кожній партії товару.

Згідно із п.п. 2.1, 2.2, 2.3, 2.4 п. 2 Контракту загальна сума контракту дорівнює загальній сумі вартості товару, поставленого на умовах дійсного Контракту, та складає 500 000 Євро.

ТОВ «Дунайська імпортна компанія» зобов'язане оплатити вартість тільки тієї кількості товару, яку підприємство замовило згідно розміщених заявок.

Ціна товару зазначається в специфікаціях на товар, а також в інвойсах на оплату по кожній окремій партії товару.

Відповідно до п.п. 3.1, 3.2, 3.3 п. 3 Контракту оплата за товар ТОВ «Дунайська імпортна компанія» може здійснюватись на наступних умовах: або - протягом 14 днів після митної очистки товару ТОВ «Дунайська імпортна компанія», що підтверджується ВМД, або - на умовах 100% передоплати зі сторони ТОВ «Дунайська імпортна компанія». Вартість товару зазначається в інвойсі на кожну партію товару.

Оплата товару здійснюється ТОВ «Дунайська імпортна компанія» на підставі інвойсу, направленого Фірмою FRUTOPOLIS S.A. електронною поштою та/або факсу. Оригінал інвойсу направляється Фірмою FRUTOPOLIS S.A. разом з товаром.

Оплата товару здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на банківські реквізити Фірми FRUTOPOLIS S.A., зазначені в Контракті та/або інвойсі.

В межах вказаного Контракту Фірма «FRUTOPOLIS S.A.» поставила ТОВ «Дунайська імпортна компанія» партію товару за специфікацією №4 від 08.07.2017 року: персики свіжі, класу А, у пластикових ящиках - 1010 шт., на 13 дерев'яних піддонах, врожай 2017 р., країна виробництва Греція, виробник - FRUTOPOLIS S.A., вага брутто 10770 кг, вага нетто 10070 кг. На загальну суму 3524,50 євро, де 0,35 євро за 1 кг без транспортних витрат; персики свіжі, класу В, у пластикових ящиках 210 шт., на 3 дерев'яних піддонах, врожай 2017 р. Країна виробництва Греція, виробник - FRUTOPOLIS S.A., вага брутто 2298 кг, вага нетто 2148 кг. На загальну суму 429,60 євро, де 0,20 євро за 1 кг без транспортних витрат; нектарини свіжі, класу А, у пластикових ящиках 640 шт., на 8 дерев'яних піддонах, врожай 2017 р. Країна виробництва Греція, виробник - FRUTOPOLIS S.A., вага брутто 6916 кг., вага нетто 6476 кг. На загальну суму 3042,72 євро, де 0,47 євро за 1 кг без транспортних витрат; нектарини свіжі, класу В, у пластикових ящиках 140 шт., на 2 дерев'яних піддонах, врожай 2017 р. Країна виробництва Греція, виробник - FRUTOPOLIS S.ОСОБА_2 брутто 1544 кг, вага нетто 1444 кг. На загальну суму 476,52 євро, де 0,33 євро за кг без транспортних витрат.

З метою здійснення митного оформлення товару декларантом ТОВ «Дунайська імпортна компанія» до митного поста «Одеса-порт» Одеської митниці ДФС подано електрону митну декларацію №UA500060/2017/010911 від 11.07.2017 року.

Митна вартість товару визначена за першим методом: за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються.

Для підтвердження митної вартості декларантом подано наступні документи: зовнішньоекономічний контракт; специфікацію; інвойс; сертифікат походження товару; митну декларацію країни відправлення; документи, які підтверджують транспорті витрати (контракти з перевізниками, рахунок-фактура, автотранспортна накладна, договір-заявка, довідка про транспорті витрати, книжка МДП.

Однак, під час контролю правильності визначення митної вартості товарів встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, а також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У зв'язку із чим, 11.07.2017 року Одеською митницею ДФС прийнято рішення №UA500060/2017/000090/2 про коригування митної вартості товарів за резервним методом.

На підставі рішення про коригування митної вартості товару 11.07.2017 року митним органом видано картку відмови в митному оформленні товарів №UA500060/2017/00801.

В рішенні про коригування митної вартості зазначено, що в наданій довідці на вартість перевезення не визначені умови поставки; на експортній МД не визначений клас (А, В) товару, що не дає змоги перевірити вартість товару; у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутня будь-яка інформація щодо включення / не включення даних складових митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самих товарів.

Декларанту запропоновано відповідно до ст. 53 МК України для підтвердження заявленої митної вартості протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: виписку з бухгалтерської документації; 2) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Також, відповідно до ст. 254 МК України декларанту запропоновано подати переклад копії митної декларації країни відправлення на українську мову, а також додаткові документи.

11.07.2017 декларантом було надіслано повідомлення №1107-2, в якому митний орган не знайшов вагомих роз'яснень стосовно усіх виявлених розбіжностей у поданих документа та додатково повідомлено, що інші документи надаватися не будуть.

З метою забезпечення повноти оподаткування митним органом було проведено аналіз баз даних ЄАІС, з урахуванням попередньо прийнятих рішень про визначення митної вартості, та здійснення поставки в межах одного контракту встановлено, що рівень митної вартості товару № 1 МД є більшим (МД від 04.07.2017 № UA10110/2017/097241) та становить 0,7 дол. США, ніж заявлено декларантом 0,4834 дол. США/кг.нетто; товару № 2 МД є більшим (МД від 04.07.2017 № UA10110/2017/097241) та становить 0,7 дол. США, ніж заявлено декларантом 0,3126 дол. США/кг.нетто; товару № 3 МД є більшим (МД від 17.06.2017 № UA10110/2017/138297) та становить 0,75 США/кг.нетто, ніж заявлено декларантом 0,6199 дол. США/кг.нетто; товару № 3 МД є більшим (МД від 17.06.2017 № UA10110/2017/138297) та становить 0,75 США/кг.нетто, ніж заявлено декларантом 0,4606 дол. США/кг.нетто.

Разом з цим, судом першої інстанції встановлено, що в подальшому на підставі ст. 55 МК України позивачем здійснено митне оформлення товару з наданням фінансових гарантій.

Не погоджуючись із коригуванням митної вартості товарів, посилаючись на безпідставність і необґрунтованість рішень відповідача, позивач звернувся до суду із цим позовом, в якому ставиться питання про скасування рішень суб'єкта владних повноважень.

Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції встановив, що подані позивачем до митного оформлення документи та для підтвердження заявленої митної вартості товару містять розбіжності та неповні відомості, що свідчить про обґрунтованість сумнівів митниці з приводу достовірності задекларованої митної вартості товару та правомірність рішень про коригування митної вартості товару і відмову у його митному оформленні.

Колегія суддів висновки суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову вважає правильними, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 50 Митного кодексу України відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів (пункт 1 частини 2 статті 52 Кодексу).

Згідно із ч.ч.1, 2 ст. 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

Таким чином, митна вартість товарів має підтверджуватись вищезазначеними та можуть підтверджуватись іншими документами, з яких вбачається ціна товару, фактично сплачена або яка підлягає сплаті за ці товари.

Митна вартість визначається самостійно декларантом, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів.

У разі, якщо документи, зазначені у ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, містять розбіжності або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи (ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України).

Згідно із ст. 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Частинами 1, 2 ст. 55 Митного кодексу України визначено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Разом з цим, за правилами цієї статті, прийняте митним органом рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом.

За змістом ст. 57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції), а кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

При цьому, застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Аналіз наведених норм показав, що обов'язок доведення митної вартості товару покладається на позивача, а митний орган, у випадку наявності сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, може витребувати додаткові документи, при цьому такі сумніви мають бути обґрунтованими, а дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю.

Судом першої інстанції вірно зазначено, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено, що за правилами зовнішньоекономічного контракту оплата за товар здійснюється на умовах: протягом 14 днів після митної очистки Товару Покупцем; на умовах 100% передплати зі сторони покупця.

Інших умов оплати товару у контракті не наведено.

Оплата товарів здійснюється покупцем на підставі інвойсу, який повинен містити інформацію про вартість товару.

Водночас, сума за контрактом складає 500 000 євро, а в інвойсі № 107 від 17.08.2017 вартість товарів становить 7494,35 євро.

Не підтверджена оплата товару за контрактом і на підставі банківської довідки.

Отже, платіжне доручення без вказівки у ньому на рахунок-фактуру (інвойс), на підставі яких здійснено платіж (у разі коли відповідно до умов відповідних зовнішньоекономічних договорів такий авансовий платіж мав здійснюватися лише після отримання декларантом рахунку-фактури (інвойсу), не є доказом, достатнім для доведення митної вартості певної поставки товару.

Водночас, судом першої інстанції вірно враховано, що відповідно до зовнішньоекономічного контракту (п.п. 7.1, 7.2) товар може постачатись Покупцю у зворотній тарі, а саме у пластикових ящиках призначених для транспортування свіжих цитрусових фруктів та овочів або у тарі Постачальника призначеної для транспортування свіжих цитрусових фруктів та овочів. У випадку постачання товару у тарі Постачальника, остання включається у вартість товару та не підлягає поверненню. Обов'язок пакування та маркування товару покладається на Постачальника, такі витрати входять у вартість товару та додатковому відшкодуванню зі сторони покупця не підлягають.

Суд першої інстанції правильно вказав не те, що зазначення достовірних відомостей про вартість товарів (в тому числі і про вартість упаковки або вартості пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних з пакуванням) передбачено не тільки в зовнішньоекономічному договорі (контракті), але й в рахунках-фактурі (інвойсі), пакувальному листі, тощо, а тому відсутність у поданих до митного оформлення документах (інвойсі, пакувальному листі) відомостей про вартість упаковки або вартості пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних з пакуванням, виключало можливість перевірки органом доходів і зборів числового значення заявленої митної вартості у відповідності до умов ч. 1 ст. 54 Митного кодексу України.

Також, в експортній митній декларації від 08.07.2017 № GRЕX410100041332 не визначено клас (А, В) товарів, що не давало змоги перевірити вартість товару за якісними характеристиками. Митна декларація країни відправлення складена грецькою мовою та переклад на українську мову ТОВ «Д.І.К.» до митного органу не надано. Оскільки відомості, що містяться у вказаній МД є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей щодо митної вартості товарів, зазначених МД та доданих до неї документів, - не визначення класу товару (А, В) у МД країни відправлення виключало можливість перевірки органом доходів і зборів числового значення заявленої митної вартості у відповідності до ч. 1 ст. 54 Митного кодексу України.

Крім того, згідно п. 4.2 контракту постачання здійснюється на умовах Інкотермс: CIF (Одеса, Іллічівськ), - всі витрати та фрахт, необхідні для поставки товару покупцю (в тому числі й завантаження) несе постачальник та відшкодуванню з боку покупця вони не підлягають; CPT (Одеса, Іллічівськ), - перевезення забезпечується за рахунок постачальника, відповідальність за навантаження покладено на постачальника; FCA (склад постачальника - Греція), - перевезення здійснюється за рахунок покупця, відповідальність за навантаження покладено на постачальника; FOB (порт відвантаження - Греція), - витрати з доставки товару на судно та відповідальність за його навантаження покладено на постачальника. Покупець несе витрати за перевезення з моменту завантаження постачальником товару на судно.

Отже, вибір місця поставки впливає на зобов'язання щодо завантаження та розвантаження товару у такому місці. Якщо поставка здійснюється на площах продавця, продавець відповідає за завантаження. Якщо поставка здійснюється в іншому місці, продавець не несе відповідальності за розвантаження товару. Покупець зобов'язаний за власний рахунок укласти договір перевезення товару від названого місця.

Таким чином, у МД країни відправлення має бути наведена назва географічного пункту доставки товарів. Не зазначення у вказаній МД географічного пункту переходу відповідальності за втрату товарів та витрат на транспортування товарів від продавця до покупця, у той час як при застосуванні умов поставки FCA вибір місця поставки впливає на зобов'язання щодо завантаження та розвантаження товару у такому місці, укладення договору перевезення товару від названого місця (тобто безпосередньо впливає на витрати, які є складовими митної вартості товарів), а зазначене виключало можливість перевірки органом доходів і зборів числового значення заявленої митної вартості у відповідності до умов ч. 1 ст. 54 Митного кодексу України.

Враховуючи відсутність у копії митної декларації країни відправлення та доданих до неї документах визначення класу товару (А, В), а також відсутність у наданій до митного оформлення довідці про транспортні витрати відомостей щодо умов поставки товарів згідно Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (Інкотермс), виключала можливість органу доходів і зборів здійснити перевірку числового значення заявленої митної вартості відповідно до умов ч. 1 ст. 54 Митного кодексу України.

Оскільки позивачем не надано та не зазначено будь-яких відомостей про фактичні витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, для розрахунку зазначених витрат використовуються тарифи, які застосовуються перевізниками для відповідного виду транспорту, що діяли на дату транспортування товару, а в наданій довідці про вартість перевезення не визначені умови поставки, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про обґрунтованість доводів митного органу щодо ненадання позивачем у повному обсязі документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Судом першої інстанції вірно враховано, що ціна зовнішньоекономічного договору є обов'язковою умовою договору, та за умови відсутності ціни товару в договорі, документ в якому вона зазначена фактично, в цьому випадку - інвойс є невід'ємною частиною договору.

Разом з цим, за контрактом визначено, що оплата за товар Покупцем можуть здійснюватися на умовах 100% передплати з боку Покупця чи протягом 14 днів після митної очистки Товару Покупцем, вартість товару вказується в інвойсі на кожну партію товару. Оплата товарів здійснюється покупцем на підставі інвойсу, відповідно до п 4.5 контракту інвойс повинен містити інформацію про вартість товару. Сума за контрактом № 341/17 від 05.07.2017 року на постачання товару складає 500000 євро, а в інвойсі № 060 від 08.07.2017 року зазначено 7474,34 євро.

З огляду на наведене, суд першої інстанції правильно погодився з висновками відповідача, що у зв'язку із наявністю вказаних розбіжностей у документах, які були виявлені посадовою особою митниці під час митного оформлення, у митного органу обґрунтовано виникли підстави для сумнівів з приводу достовірності задекларованої позивачем митної вартості товарів.

Оскільки митну вартість товарів не можна було визначити шляхом використання методу митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів та за результатом проведеної консультації між органом доходів і зборів та декларантом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості, було обрано резервний метод визначення митної вартості. При цьому відповідач зазначив, що в зв'язку з відсутністю в органі доходів і зборів інформації щодо вартості операцій з ідентичними товарами та подібними (аналогічними) відповідно до ст. 59, 60 МК України неможливим є застосування методу за ціною договору щодо ідентичних та подібних (аналогічних) товарів. Застосування відповідно до ст. 59, 60 МК України методів визначення митної вартості на основі віднімання та додавання виявилось неможливим в зв'язку з відсутністю в органі доходів і зборі інформації щодо обчисленої вартості, наданої виробником товарів.

Разом з цим, судом першої інстанції вірно враховано те, що товар випущено у вільний обіг, після спливу 5 місяців рішення оскаржено до суду та протягом цього часу позивачем до митного органу не надавалося будь-яких додаткових документів.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що при винесенні спірних рішень відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, пропорційно, своєчасно та з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

Наявність у наданих декларантом до митного оформлення товару документах розбіжностей і неповних даних слугувало достатньою підставою для відмови ТОВ «Дунайська імпортна компанія» у розмитненні товарів за заявленою митною вартістю та коригування митної вартості товарів, у зв'язку із чим правомірно прийнято оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів, а також картку відмови в митному оформленні товарів.

Постанова суду першої інстанції викладена достатньо повно, висновки обґрунтовані з посиланням на конкретні норми Законів України та відповідають чинному законодавству та доводи апеляційної скарги цих висновків суду не спростовують.

Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б призвести до зміни чи скасування рішення суду та задоволення апеляційної скарги не встановлено.

Керуючись ст.ст. 139, 308, 310, п. 1 ч. 1 ст. 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Дунайська імпортна компанія» - залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23 січня 2018 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, але може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено та підписано 01.06.2018 року.

Головуючий суддя: О.В. Єщенко

судді: О.О. Димерлій

С.Д. Домусчі