Постанова № 74407023, 31.05.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2018 рокуЛьвів№ 876/3406/18

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Затолочного В.С.,

суддів: Матковської З.М., Шавеля Р.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2018 року у справі № 803/350/18 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Луцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії (рішення суду першої інстанції ухвалене суддею Каленюк Ж.В. в порядку письмового провадження в м. Луцьку Волинської області 04.04.2018 року, відомості про час складання рішення відсутні), -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернулась з адміністративним позовом до Луцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області (далі - Управління ПФУ, відповідач) та просила визнати протиправними дії відповідача щодо нарахування та виплати пенсії по індивідуальному коефіцієнту заробітної плати, обчисленому на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» (далі - Постанова № 530); зобов'язати нарахувати та виплатити пенсію по індивідуальному коефіцієнту заробітної плати 2,26178, обчисленому відповідно до вимог статей 40, 42 Закону України від 09.07.2003 року № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-ІV), застосувавши показник середньої заробітної плати в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески за календарний 2010 рік, починаючи з 01 вересня 2011 року, з урахуванням різниці фактично сплаченої суми пенсії.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2018 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції оскаржила ОСОБА_1, яка просить його скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити, покликаючись на те, що вказане рішення є незаконним та прийнятим з порушенням норм матеріального і процесуального права, з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи.

В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що Управління ПФУ неправомірно при обчисленні пенсії застосувало індивідуальний коефіцієнт заробітної плати не 2,26178, а 1,69370, оскільки керувалося положеннями Постанови № 530, які суперечать Закону № 1058-ІV.

Відповідно до пункту 3 частини 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справа розглядалася в порядку письмового провадження.

Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що з 05 січня 2000 року позивач отримує пенсію за віком відповідно до Закону № 1058-ІV.

Постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 26 вересня 2011 року відповідача зобов'язано провести перерахунок та виплату позивачу пенсії із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески за календарний 2010 рік (тобто, 1982,63 грн.), з 01 вересня 2011 року відповідно до статей 40-42 Закону № 1058-ІV.

Відповідач, виконуючи рішення суду, провів перерахунок та виплату пенсії із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески за календарний 2010 рік, з 01 вересня 2011 року.

При перерахунку пенсії відповідач знизив коефіцієнт заробітної плати позивача із 2,26178 до 1,69370.

Позивач звернулася до відповідача із заявою про роз'яснення, який та на підставі чого був застосований коефіцієнт заробітної плати для перерахунку пенсії.

Листами від 09 січня 2018 року № 592/Г-01 та від 24 січня 2018 року № 26/Г-01 Управління ПФУ роз'яснило, що при перерахунку пенсії застосовувався коефіцієнт заробітної плати 1,69370, який обраховувався відповідно до положень Постанови № 530.

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду не погоджується з висновками суду першої інстанції про правильне обрахування пенсійним органом при перерахунку пенсії позивачу коефіцієнта заробітної плати.

Статтею 42 Закону № 1058-ІV регулюється порядок індексації та перерахунку пенсій у зв'язку із збільшенням середньої плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, прожиткового мінімуму та страхового стажу.

Абзац перший частини четвертої даної норми зі змінами, внесеними Законом України від 28 грудня 2007 року № 107-VI «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (далі - Закон - № 107-VI), які почали діяти з 01.01.2008 року, передбачав, що у разі якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, провадиться перерахунок пенсії з урахуванням не менше ніж 24 місяців страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі. Перерахунок пенсії здійснюється із заробітної плати (доходу), з якої була обчислена пенсія. За бажанням пенсіонера перерахунок пенсії провадиться із заробітної плати за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії, за календарний рік, що передує року перерахунку пенсії. При цьому з періоду, за який враховується заробітна плата (дохід) для перерахунку пенсії, період після призначення пенсії не підлягає виключенню згідно із абзацом третім частини першої статті 40 цього Закону.

Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, ряд положень Закону № 107-VI визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними). Поміж інших, визнано неконституційними і зміни, внесені до частини 4 ст. 42 Закону № 1058-ІV.

Тобто з 22 травня 2008 року положення частини 4 ст. 42 Закону № 1058-IV діяли в первинній редакції, яка викладена наступним чином: «У разі якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, провадиться перерахунок пенсії з урахуванням страхового стажу після призначення пенсії.

Кожний наступний перерахунок пенсії провадиться не раніш як через два роки після попереднього перерахунку з урахуванням страхового стажу після призначення пенсії.

Перерахунок пенсії здійснюється із заробітної плати (доходу), з якої була обчислена пенсія, або за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону.»

Таким чином, для обрахунку коефіцієнту заробітної плати позивачу з урахуванням періоду після призначення пенсії у відповідача не було законних підстав.

В той же час, Управління ПФУ, перераховуючи пенсію позивачу на виконання рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 26 вересня 2011 року, застосувало положення підпункту пункту 11 Постанови № 530 (в редакції на час виникнення спірних відносин), який фактично відтворював формулювання абзацу першого частини 4 ст. 42 Закону № 1058-IV в редакції, яка визнана неконституційною.

Оскільки дана норма зазначеного підзаконного акту суперечить чинній на час виникнення спірних відносин ст. 42 Закону № 1058-IV, Управління ПФУ безпідставно її застосувало.

Відтак, відповідач, діючи протиправно, при перерахунку пенсії позивачу замість коефіцієнта заробітної плати 2,26178 незаконно застосував коефіцієнт 1,69370.

Вирішуючи питання про спосіб захисту порушеного права позивача, суд апеляційної інстанції погоджується з доводами апелянта про підставність позовних вимог щодо визнання протиправними дій відповідача щодо нарахування та виплати пенсії позивачу по індивідуальному коефіцієнту заробітної плати, обчисленого по Постанові № 530.

При цьому, не можна погодитись із висновком суду першої інстанції про те, що визнати протиправними дії відповідача немає підстав, оскільки його лист від 24.01.2018 року носить роз'яснювальний характер і не є рішенням - актом індивідуальної дії.

Колегія суддів враховує, що позивач оскаржує не лист від 24.01.2018 року, а дії Управління ПФУ щодо неправомірного застосування іншого, ніж мав бути застосований, коефіцієнту заробітної плати.

Відповідача слід зобов'язати здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачу із застосуванням коефіцієнта заробітної плати 2,26178, обчисленого відповідно до положень частини 4 ст. 42 Закону № 1058-IV, оскільки при перерахунку пенсії позивачу ним незаконно застосовано коефіцієнт заробітної плати 1,69370, обчислений відповідно до Постанови № 530.

В той же час, колегія суддів не погоджується із періодом, за який слід визнати протиправними дії відповідача та за який на відповідача слід покласти обов'язок перерахунку пенсії.

ОСОБА_1 звернулася з позовом 02.03.2018 року.

Відповідно до частини 1 та абзацу 1 частини 2 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України) позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно частини 3 та ст. 123 КАС України у разі якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Таким чином, з врахуванням даних положень КАС України, слід визнати протиправним дії відповідача з 02.09.2017 року та з цієї ж дати зобов'язати його здійснити перерахунок пенсії позивачу.

Правових підстав для зобов'язань здійснювати перерахунок поза межами цього строку немає.

Вимоги про перерахунок пенсії за період до 02.09.2017 року підлягають залишенню залишенню без розгляду.

Крім того, колегія суддів погоджується з наступними висновками суду першої інстанції в частині законності обрахунку пенсії позивачу з 01.10.2017 року.

Як вбачається з матеріалів справи, з 01 жовтня 2017 року ОСОБА_1 проведено перерахунок пенсії на підставі Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» (далі - Закон № 2148-VIII), що набрав чинності з 11 жовтня 2017 року. Цим Законом було внесено зміни і до Закону № 1058-IV.

Зокрема, відповідно до пункту 4-3 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV пенсії, призначені відповідно до цього Закону до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій», з 1 жовтня 2017 року перераховуються із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%. При здійсненні перерахунку пенсій відповідно до абзацу першого цього пункту використовується розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, установлений на 1 грудня 2017 року Законом України «Про Державний бюджет України на 2017 рік», збільшений на 79 гривень.

Таким чином, з 01 жовтня 2017 року відповідно до вимог Закону № 2148-VІІІ Управлінням ПФУ було здійснено перерахунок пенсії ОСОБА_1, внаслідок чого було осучаснено її пенсію. Позивачу перераховано пенсію із використанням показника середньої заробітної плати на рівні 3764,40 грн. з урахуванням страхового стажу ОСОБА_1 (45 років 3 місяці 17 днів) та середньомісячного заробітку 6375,76 грн. Відповідно розмір пенсії збільшився та згідно з розпорядженням відповідача становить 3314,46 грн. При цьому, як видно із матеріалів справи, при перерахунку пенсії не застосовувався коефіцієнт заробітної плати.

Отже, відповідачем правомірно, з 01 жовтня 2017 року відповідно до Закону № 1058-IV проведено перерахунок пенсії позивача згідно з діючим законодавством та дотримано показники застосування середньої заробітної плати (середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки).

Тому не підлягають задоволенню вимоги ОСОБА_1 щодо визнання протиправними дій відповідача щодо перерахунку пенсії позивача за період з 01.10.2017 року, а також щодо зобов'язання відповідача здійснити нарахування та виплату пенсії позивачу по індивідуальному коефіцієнту заробітної плати 2,26178, з 01 жовтня 2017 року.

За частиною першою статті 319 КАС України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 8 частини 1 статті 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу, тобто, якщо її подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до адміністративного суду і суд не знайшов підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.

Згідно частини 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:

1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, про необхідність скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 05 січня 2018 року відстрочено апелянту сплату судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2018 року до ухвалення рішення у справі. З урахуванням того, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню і відповідно до частини їх задоволення сума судового збору, яка мала бути сплачена позивачем, повинна була б відшкодована їй за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, підстави для стягнення із сторін судових витрат відсутні.

Керуючись ст.ст. 241, 308, 311, 315, 317, 319, 321, 370 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2018 року у справі № 803/350/18 скасувати та винести постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Позовні вимоги ОСОБА_1 в частині вимог про визнання протиправними дій відповідача щодо перерахунку пенсії та зобов'язання здійснити перерахунок пенсії за період по 01 вересня 2017 року включно - залишити без розгляду.

Визнати протиправними дії відповідача, Луцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області щодо нарахування та виплати пенсії позивачу, ОСОБА_1 з 02.09.2017 року по 30.09.2017 року із застосуванням індивідуального коефіцієнта заробітної плати в розмірі 1,69370, обчисленого по індивідуальному коефіцієнту заробітної плати, обчисленому на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян».

Зобов'язати відповідача, Луцьке об'єднане управління пенсійного фонду України Волинської області нарахувати та виплатити позивачу, ОСОБА_1 пенсію за період з 02.09.2017 року по 30.09.2017 року із застосуванням індивідуального коефіцієнта заробітної плати 2,26178, обчисленого відповідно до вимог статей 40, 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням різниці фактично сплаченої суми пенсії.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню відповідно до пункту 2 частини 5 ст. 328 КАС України не підлягає.

Головуючий суддя В. С. Затолочний судді З. М. Матковська З. М. Матковська