Постанова № 74407019, 31.05.2018, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 травня 2018 р.м.ОдесаСправа № 814/2071/16

Категорія: 6.1 Головуючий в 1 інстанції: Устинов І. А.

апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Джабурія О.В.

суддів: Кравченко К.В. , Вербицька Н. В.

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 17.04.2018р. по справі № 814/2071/16 за позовом ОСОБА_1 до управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області про визнання нечинною та скасування постанови від 06.10.2016р. № 250, припису від 23.09.2016р. №338,

ПОЗОВНІ ВИМОГИ ТА

НАСЛІДКИ ВИРІШЕННЯ ПОЗОВУ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

В жовтні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовною заявою до управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області, в якому просить суд:

- визнати нечинним та скасувати припис № 338 від 23.09.2016 року про усунення порушення вимог законодавства у сфері законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил;

- визнати нечинною та скасувати постанову від 06.10.2016 року № 250 по справі про адміністративне правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.7 ст.96-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 8 500,00 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що оскаржувані припис та постанова є неправомірними, винесені з порушенням норм чинного законодавства та підлягають скасуванню.

Представник відповідача надав до суду заперечення проти позову, в яких зазначив, що перевірка проводилась відповідно до встановленого законом порядку, в результаті якої встановлено склад правопорушення передбаченого ч.7 ст.96-1 КУпАП. Крім того, відповідач зазначає, що позивачем на підтвердження позовних вимог не надано жодного належного та допустимого доказу, крім пояснень, не підтверджених жодними фактичними даними. Таким чином, виявивши ряд порушень, відповідачем винесено припис про усунення порушень, розглянуто справу про правопорушення у сфері містобудівної діяльності та винесено постанову про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2018 року позов ОСОБА_1 - задоволено. Визнано протиправною та скасовано постанову № 250 по справі про адміністративне правопорушення від 06.10.2016 року, винесену управлінням Державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області. Визнано протиправним та скасовано Припис № 338 про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 23.09.2016 року, винесений управлінням Державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області (вул. Космонавтів, 61, м. Миколаїв, 54056, код ЄДРПОУ 37471912) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) судовий збір в розмірі 551,21 грн., сплачений квитанцією від 13.10.2016 року № 0.0.632813072.1 та судовий збір в розмірі 551,21 грн., сплачений квитанцією від 13.10.2016 року № 0.0.632812976.1.

На вказане рішення управління Державного архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області подало апеляційну скаргу. Апелянт просить скасувати судове рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Апелянт зазначає, що постанова суду першої інстанції ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, з неповним з'ясуванням судом всіх обставин, що мають значення при розгляді справи.

Згідно до вимог ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

КОЛЕГІЯ СУДДІВ ВСТАНОВИЛА :

Управлінням Державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області відповідно до листа Управління Служби безпеки України у Миколаївській області від 29.08.2016р. № 6977-16-16 проведено позапланову перевірку об'єкта «Капітальний ремонт м'якої покрівлі житлового будинку по пр. Жовтневий, 338 (проспект Богоявленський, 338) в м. Миколаєві».

На виконання п. п. 7, 9 Постанови КМУ «Про затвердження Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю» від 23.11.2011 року № 553, перевірка проведена відповідно до направлення № 864 від 13.09.2016р. (термін продовжено до 23.09.2016р. наказом начальника Управління від 21.09.2016 № 186), з виїздом на місце головним інспектором будівельного нагляду відділу нагляду за діяльністю уповноважених органів з питань архітектури та містобудування Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області Савчук О.С.

Роботи з капітального ремонту покрівлі на зазначеному об'єкті перевірки виконувались ТОВ «Автобіолюкс» під керівництвом ОСОБА_4, який виступав в якості виконроба, а ОСОБА_1 є особою відповідальною за ведення технічного нагляду.

Перевірка проводилась 22.09.2016р.-23.09.2016р.

За результатами перевірки встановлено, що замовником будівництва об'єкту є Департамент житлово-комунального господарства Миколаївської міської ради.

В ході перевірки відповідачем було встановлено ряд порушень.

За результатами перевірки складено Акт перевірки дотримання законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 23.09.2016 року (далі- Акт).

В Акті відповідач вказав, що під час перевірки йому «в якості «Проекту виконання робіт» надано документ, в якому відсутній будівельний генеральний план об'єкт, календарний план, пояснювальна записка, що не відповідає вимогам п. В1, В.5 Додатку В ДБН А.3.2-2-2009 «Охорона праці і промислова безпека у будівництві» та на підставі цього зазначив, щопідрядником ТОВ «Автобіолюкс» будівельні роботи на об'єкті «Капітальний ремонт м'якої покрівлі житлового будинку по пр. Жовтневий, 338 (проспект Богоявленський, 338) в м. Миколаєві» виконуються без проекту виконання робіт, що є порушенням вимоги абз. 2 п. 4.2 ДБН А.3.2-2- 2009 «Охорона праці і промислова безпека у будівництві».

Крім того, відповідач вказав: примикання покрівлі до труб не відповідають вимогам мал. 5 додатку 6 ДБН В 2.6-14-95 «Покриття будинків і споруд» (том 1 Проектування), що є порушенням вимог п. 2.30 ДБН В 2.6-14-95 «Покриття будинків і споруд» (том 2 Улаштування).

На підставі Акту відповідачем складено Припис № 338 від 23.09.2016 року про вжиття заходів технічного нагляду щодо усунення визначених відповідачем порушень.

Вбачаючи в діях позивача ОСОБА_1 порушення, відповідач 23.09.2016 року склав Протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч.7 ст. 96-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

06.10.2016 року відповідачем винесено Постанову № 250 по справі про адміністративне правопорушення, в якій зазначив, що в період з 30.05.2016 року по 23.09.2016 року на об'єкті «Капітальний ремонт м'якої покрівлі житлового будинку по пр. Жовтневий, 338 (проспект Богоявленський, 338) в м. Миколаєві» з боку позивача - особи, відповідальної за ведення технічного нагляду, відсутні зауваження щодо виконання будівельних робіт за відсутності проекту (далі - ПВР) та виконання примикань покрівлі до труб з порушенням вимог державних будівельних норм, що є порушенням вимог п.7 Порядку здійснення технічного нагляду під час будівництва об'єкта архітектури, затвердженого Постановою КМУ від 11.07.2007 року № 903 та визнано позивача винною у вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.7 ст. 96-1 КУпАП та накладення на ОСОБА_1 адміністративного штрафу в розмірі 8 500,00 грн.

Позивач не згодна з винесеними відповідачем Приписом від 23.09.2016 року № 338 та Постановою від 06.10.2016 року № 250, вважає їх такими, що не відповідають чинному законодавству у сфері містобудівної діяльності, що й слугувало підставою для звернення до суду.

ЗАСТОСУВАННЯ НОРМ ПРАВА

Вимогами ч.1 ст.2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає та враховує наступне.

Згідно ч. 1ст. 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» - Державний архітектурно-будівельний контроль - це сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт. Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється на об'єктах будівництва у порядку проведення планових та позапланових перевірок за територіальним принципом. Підставами для проведення позапланової перевірки є: зокрема, 2) необхідність проведення перевірки достовірності даних, наведених у повідомленні про початок виконання підготовчих робіт, повідомленні про початок виконання будівельних робіт, декларації про готовність об'єкта до експлуатації, протягом трьох місяців з дня подання зазначених документів; 3) виявлення факту самочинного будівництва об'єкта; 4) перевірка виконання суб'єктом містобудування вимог приписів органів державного архітектурно-будівельного контролю; 6) звернення фізичних чи юридичних осіб про порушення суб'єктом містобудування вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності. Підготовчі та будівельні роботи, які не відповідають вимогам законодавства, будівельним нормам, стандартам і правилам, містобудівним умовам та обмеженням, затвердженому проекту або будівельному паспорту забудови земельної ділянки, виконуються без набуття права на їх виконання, підлягають зупиненню до усунення порушень законодавства у сфері містобудівної діяльності.

Згідно ч.2 ст.41 Закону - орган державного архітектурно-будівельного контролю розглядає відповідно до закону справи про адміністративні правопорушення та справи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності. Згідно ч.3 ст.41 Закону - посадові особи органів державного архітектурно-будівельного контролю під час перевірки мають право: 1) безперешкодного доступу до місць будівництва об'єктів та до об'єктів, що підлягають обов'язковому обстеженню; 2) складати протоколи про вчинення правопорушень, акти перевірок та накладати штрафи відповідно до закону; 3) у разі виявлення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, містобудівних умов та обмежень, затвердженого проекту або будівельного паспорта забудови земельної ділянки видавати обов'язкові для виконання приписи щодо: а) усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил; б) зупинення підготовчих та будівельних робіт; 10) здійснювати фіксування процесу проведення перевірки з використанням фото-, аудіо- та відеотехніки. На одному об'єкті будівництва, який є предметом державного архітектурно-будівельного контролю, приписи про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, про зупинення підготовчих та будівельних робіт, а також складання протоколів про вчинення правопорушень та накладення штрафів можуть стосуватися кількох суб'єктів містобудування.

Згідно ч.7 та ч.9 ст.41 Закону - постанови органів державного архітектурно-будівельного контролю можуть бути оскаржені до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, або до суду. Суб'єкт господарювання має право звернутися до суду щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності посадових осіб органу державного архітектурно-будівельного контролю.

Згідно ч.3 ст.6 Закону - до органів державного архітектурно-будівельного контролю належать:

2) виконавчі органи з питань державного архітектурно-будівельного контролю сільських, селищних, міських рад.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про архітектурну діяльність» будівництво об'єкта архітектури будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об'єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил у порядку, визначеному Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Згідно з п.8 ч.3 ст.2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» суб'єкти містобудування, які виконують будівельні роботи, несуть відповідальність у вигляді штрафу за такі правопорушення: виконання будівельних робіт з порушенням вимог будівельних норм, державних стандартів і правил або затверджених проектних рішень - у розмірі сорока п'яти прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Відповідно до п.1.1 ДБН А3.2-2-2009 «Охорона праці і промислова безпека у будівництві» - це норми, які поширюються на загальнобудівельні і спеціальні будівельні роботи під час нового будівництва, розширення, реконструкції, технічного переоснащення, капітального ремонту, реставрації будівель та споруд (далі - будівельно-монтажні роботи).

Пунктом 4.2 ДБН А3.2-2-2009 під час зведення будівельних об'єктів повинні бути вжиті заходи для запобігання впливу на працівників та населення, яке перебуває на прилеглій до будівельного об'єкта території, небезпечних і шкідливих виробничих факторів. За можливості впливу таких факторів необхідно розробити та реалізувати заходи відповідно до вимог цих Норм, інших нормативних документів, нормативно-правових актів.

Відповідно до п.8 ч.3 ст. 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» суб'єкти містобудування, які виконують будівельні роботи, несуть відповідальність у вигляді штрафу, зокрема, за виконання будівельних робіт з порушенням вимог будівельних норм, державних стандартів і правил або затверджених проектних рішень - у розмірі сорока п'яти мінімальних заробітних плат.

Таким чином, суб'єкти містобудування, які виконують будівельні роботи у відповідності до п.8 ч.3 ст. 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» несуть відповідальність за здійснення будівельних робіт без затвердженого проекту будівництв, тобто взагалі його відсутності (не розроблення) на момент початку виконання будівельних робіт.

Враховуючи, що ДБН А3.2-2-2009 розповсюджується у тому числі і на роботи з капітального ремонту, які у ДБН узагальнюючи іменуються будівельно-монтажними роботами, а відповідно до абз.3 п.4.2 виконання будівельно-монтажних робіт без ПВР забороняється, суд погоджується з відповідачем, що у ТОВ «Автобіолюкс» під час проведення робіт з капітального ремонту шиферної покрівлі повинен бути розроблений проект виконання робіт (ПВР).

Відповідач в акті перевірки зазначав, що в якості «Проекту виконання робіт» надано документ, в якому відсутній будівельний генеральний план об'єкту, календарний план, пояснювальна записка.

Підставою для прийняття оскаржуваного припису та постанови слугували висновки контролюючого органу щодо відсутності зауважень особи відповідальної за ведення технічного нагляду щодо виконання робіт на об'єкті без проекту виконання робіт (ПВР) та виконання примикань покрівлі до труб з порушенням вимог державних будівельних норм, тобто технічний нагляд на будівництві ведеться з порушенням вимог законодавства.

Крім цього, відповідач також зазначив, що позивачем допущено порушення п.2.30 ДБН В 2.6-14-95 «Покриття будинків і споруд», яким встановлено, що схеми конструктивних вирішень основних вузлів покрівель суміщеного покриття наведені на мал.1-5 додатках 6 ДБН В 2.6-14-95,т.1.

ОБГРУНТУВАННЯ ДОВОДІВ СТОРІН

В апеляційній скарзі апелянт посилається на те, що в порушення п.4.2 ДБН А.3.2-2-2009 в проекті виконання робіт позивача відсутній будівельний генеральний план об'єкту, календарний план та пояснювальна записка.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, проект виконання робіт, який був наданий контролюючому органу під час проведення перевірки, містить в собі, зокрема, графік виконання робіт, в якому зазначено, які конкретно роботи на об'єкті мають виконуватися, їх обсяг, затрати трудові витрати та тривалість процесу на об'єкті робіт.

Разом з цим, у технологічній картці проекту виконання робіт зазначено зміст робіт, калькуляція витрат труда, контроль якості, техніка безпеки і охорона праці, екологічна та пожарна безпека, вимоги безпеки при роботі з газовими горілками, при роботі з даховими кранами, пожарна безпека, техніко-економічні показники, інструкція по охороні труда при погрузочних роботах.

Вказані апелянтом недоліки в проекті виконання робіт, а саме відсутність назви на генеральному плані об'єкту, відсутність дат на календарному плані об'єкту та відсутність пояснювальної записки, яка по суті відображена в технологічній карті не можуть бути підставою для притягнення позивача до відповідальності.

Також, колегія суддів вважає безпідставними твердження апелянта щодо допущення позивачем порушення п.2.30 ДБН В 2.6-14-95 «Покриття будинків і споруд», яким встановлено, що схеми конструктивних вирішень основних вузлів покрівель суміщеного покриття наведені на мал.1-5 додатках 6 ДБН В 2.6-14-95,т.1., оскільки, як було вірно встановлено судом першої інстанції під час здійснення перевірки роботи на об'єкті не були завершені та декларація про завершення будівельних робіт не була подана та зареєстрована, а відтак висновки контролюючого органу про те, що примикання покрівлі труб не відповідає вимогам ДБН є передчасним.

Під час здійснення перевірки роботи на об'єкті не були завершені, декларація про завершення будівельних робіт не була подана відповідача та не була зареєстрована, тому висновки відповідача про те, що примикання покрівлі труб не відповідає вимогам ДБН є передчасним.

Посилання відповідача на те, що під час перевірки було зафіксовано порушення, що підтверджується на фото, тому не має значення, чи завершені роботи чи не завершені, не приймається судом до уваги, оскільки відповідач надав суду фотографії, які різняться один від одного, тому неможливо встановити достеменно, з даху, якого будинку зроблені ці фото, оскільки ТОВ «Автобіолюкс», як підрядником виконувались роботи на декілька об'єктах -дахах будинків м. Миколаєва.

Крім цього, постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 04 травня 2017 року позов товариства з обмеженою відповідальністю «Автобіолюкс» до управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області про визнання нечинними та скасування постанови №93/1014-7117-16 про накладання штрафу за порушення у сфері містобудівної діяльності від 06 жовтня 2016 року, припису №133 від 23 вересня 2016 року про зупинення підготовчих та будівельних робіт задоволено. Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 04 липня 2017 року постанова Миколаївського окружного адміністративного суду від 04 травня 2017 року залишена без змін та набрала законної сили.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що позивач, як особа відповідальна за ведення технічного нагляду щодо виконання робіт на об'єкті, не допускала порушення норм п.7 Порядку здійснення технічного нагляду під час будівництва об'єкта архітектури, затвердженого постановою КМУ від 11.07.2007р. № 903, тому таке припущення не може бути підставою для притягнення позивача до відповідальності.

Згідно до вимог ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає, вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно до вимог ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Відповідно до вимог ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Крім того, відповідно до вимог ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до вимог ст.293 КУпАП і роз'яснень, викладених в пункті 7 постанови Пленуму Верховного Суду України № 15 «Про практику розгляду судами скарг на постанови у справах про адміністративні правопорушення» орган (посадова особа) при розгляді скарги або протесту на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови. Суд повинен перевірити: чи накладено адміністративне стягнення правомочним органом; чи є в діях даної особи ознаки проступку, за який законом передбачена адміністративна відповідальність, і вина у його вчиненні; чи не сплив строк давності для притягнення до адміністративної відповідальності; чи правильні висновки органу (посадової особи), який виніс постанову, про тяжкість вчиненого проступку і обтяжуючі обставини; чи враховані пом'якшуючі обставини, майновий стан винного, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Разом з тим, виходячи із закріпленого в частині 4 статті 129 Конституції України принципу змагальності і рівності сторін у судочинстві, обов'язок доказування законності застосування адміністративного стягнення при розгляді скарги громадянина в суді покладається на орган (посадову особу), яким винесено оскаржувану постанову.

Суд при розгляді даної категорії адміністративних справ перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови та її поважність згідно з вимогами п.3 ч.1 ст.293 КУпАП.

Відповідно до вимог ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до вимог ч.2 ст.6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно з статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Судом апеляційної інстанції враховується, що Першим і найголовнішим правилом статті 1 Першого додаткового до Конвенції протоколу є те, що будь-яке втручання державних органів у право на мирне володіння майном має бути законним і повинно переслідувати легітимну мету «в інтересах суспільства». Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним по відношенню до переслідуваної мети. Іншими словами, має бути забезпечено «справедливий баланс» між загальними інтересами суспільства та обов'язком захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на відповідну особу або осіб буде покладено особистий та надмірний тягар (див., серед багатьох інших джерел, рішення у справі «Колишній Король Греції та інші проти Греції» (Former King of Greece and Others v. Greece) [ВП], заява № 25701/94, пп. 79 та 82, ЄСПЛ 2000-XII).

Тлумачення та застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов'язаний переконатися в тому, що спосіб, в який тлумачиться і застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних з принципами Конвенції з точки зору тлумачення їх у світлі практики Суду (див. рішення у справі «Скордіно проти Італії» (Scordino v. Italy) (№ 1) [ВП], № 36813/97, пункти 190 та 191, ECHR 2006-V та п.52 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Щокін проти України» (заяви №№ 23759/03 та 37943/06), від 14 жовтня 2010року, яке набуло статусу остаточного 14 січня 2011року).

За таких обставин колегія суддів вважає наведені висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 8, 9, 10, 73, 74, 77 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що постанова підлягає скасуванню.

Відповідно до вимог ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів. Відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, свою позицію суду не доказав та не обґрунтував її.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 272, 308; 311; 315; 316; 321; 322; 325 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу управління Державного архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївські області залишити без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2018 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий суддя Джабурія О.В.Судді Кравченко К.В. Вербицька Н. В.