Постанова № 74406980, 29.05.2018, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 травня 2018 р.м.ОдесаСправа № 814/2757/16

Категорія: 8 Головуючий в 1 інстанції: Гордієнко Т. О.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі: судді доповідача-головуючого - Шляхтицького О.І.,

суддів: Потапчука В.О., Семенюка Г.В.,

при секретарі - Ханділян Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу міста Миколаїв на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2018 року у справі за адміністративним позовом Головного управління ДФС у Миколаївській області до Квартирно-експлуатаційного відділу міста Миколаїв про стягнення податкового боргу в сумі 363126,80 грн., -

ВСТАНОВИЛА:

Короткий зміст позовних вимог.

У грудні 2016 року Головне управління ДФС у Миколаївській області звернулось з вищевказаним адміністративним позовом.

В обґрунтування позовних вимог зазначалось, що відповідач має узгоджений податковий борг, проте всупереч вимогам чинного законодавства він є не погашеним.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2018 року стягнуто з Квартирно - експлуатаційний відділ міста Миколаїв (пр-т Миру, 62-А, м. Миколаїв, 54056, ідентифікаційний код 08029523) податковий борг в сумі 363126,80 грн. (триста шістдесят три тисячі сто двадцять шість гривень 80 коп.).

Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погоджуючись з даним рішенням суду Квартирно-експлуатаційний відділ міста Миколаїв подав апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм процесуального права, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими, у зв'язку з чим просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Апелянт, мотивуючи власну правову позицію, акцентує увагу на таких обставинах і причинах незаконності і необґрунтованості оскаржуємого судового рішення:

- процедура стягнення податкового боргу за рахунок коштів на рахунку платника податків може бути ініційована шляхом внесення подання в порядку стаття 183-3 КАС України.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Обставини справи.

Суд першої інстанції встановив, що відповідач є платником податків, тому за приписами підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановленим цим кодексом.

17.02.2016 р. відповідачем до податкового органу подано декларацію з земельного податку за 2016 р., у якій самостійно визначено суму податку, що підлягає сплаті до бюджету протягом січня 2016 -листопада 2016 у розмірі 36312,68 грн., та за грудень 2016 - 36312,72 грн.

Як вбачається з розрахунку позивача, заборгованість виникла за лютий-листопад 2016 р. і становить 363126,80 грн.

Вказані обставини сторонами не заперечуються, а отже є встановленими.

Висновок суду першої інстанції.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач доказів погашення податкового боргу чи оскарження вимоги суду не подав.

Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам статей 2, 6, 8, 9, 73, 74, 75, 76, 77, 78 КАС України, Податкового кодексу України.

Джерела права й акти їх застосування та оцінка суду.

За змістом підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності

Згідно пункту 286.2 статті 286 Податкового кодексу України встановлено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.

Відповідно до пункту 287.4 статті 287 Податкового кодексу України податкове зобов'язання з плати за землю, визначене у новій звітній податковій декларації, у тому числі за нововідведені земельні ділянки, сплачується власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

В порушення вимог податкового законодавства відповідач у добровільному порядку не сплатив суму самостійно визначеного грошове зобов'язання з земельного податку, внаслідок чого у нього виник податковий борг у сумі 363126,80 грн.

За змістом підпункту 14.1.175 статті 14 Податкового кодексу України сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання являється податковим боргом.

На підставі пункту 95.2 статті 95 Податкового кодексу України на адресу відповідача надсилалась податкова вимога від 06.06.2016 р. № 101-17 на суму 145250,72 грн.

Відповідно до пункту 59.5 статті 59 Податкового кодексу України у разі, коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги.

Крім того відповідачем самостійно подано податкову декларацію, в якій визначено суму податку, а сума податкового зобов'язання, самостійно визначена платником податків, згідно з п. 56.11 ст. 56 Податкового кодексу України оскарженню не підлягає.

В ході судового розгляду відповідач доказів погашення податкового боргу чи оскарження вимоги суду не подав.

Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В ході розгляду справи позивач довів суду ті обставини, на які він посилався в обґрунтування заявлених вимог, а відповідач не надав суду належні докази на підтвердження своїх заперечень проти позову.

Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Доводи апеляційної скарги.

Стосовно доводів апелянта щодо порушення процедури стягнення податкового боргу за рахунок коштів на рахунку платника податків в порядку статті 183-3 КАС України колегія суддів зазначає, що під час розгляду справи встановлені обставини щодо існування спору про право (заперечення відповідача ґрунтуються на тому, що позивачем не надано до суду доказів реєстрації права відповідача на земельну ділянку, яка є об'єктом оподаткування), що виключає наявність підстав для здійснення провадження у цій справі за поданням контролюючого органу в порядку, встановленому статтею 183-3 КАС України (в редакції, чинній на момент звернення до суду з поданням).

Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд у своїй постанові від 08 травня 2018 року, № судового рішення в ЄДРСРУ 74003296.

Інші доводи апеляційної скарги, яким була дана оцінка в мотивувальній частині постанови, ґрунтуються на суб'єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

Таким чином, на підставі встановлених в ході судового розгляду обставин, суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що позовні вимоги Головного управління ДФС у Миколаївській області є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 308, 309, 315, 321, 322, 325, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу міста Миколаїв залишити без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2018 року у справі № 814/2757/16 - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Дата складення та підписання повного тексту судового рішення - 01 червня 2018 року.

Головуючий: Шляхтицький О.І.Суддя: Суддя: Потапчук В.О. Семенюк Г.В.