Постанова № 74406955, 15.05.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2018 рокуЛьвів№ 876/180/18

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

судді-доповідача: Гінди О.М.

суддів: Качмара В.Я., Ніколіна В.В.,

за участю секретаря судових засідань - Чопко Ю.Т.

позивача - ОСОБА_3

представника позивача - ОСОБА_4

представника відповідача - Перхач С.М.

представника відповідача - Карапінка Н.Я.

розглянувши у судовому засіданні в м. Львові апеляційні скарги Державної установи «Личаківська виправна колонія (№ 30)» Міністерства юстиції України та ОСОБА_3 на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2017 року (головуючий суддя: Гулкевич І.З., місце ухвалення - м. Львів) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Державної установи «Личаківська виправна колонія (№ 30)» Міністерства юстиції України, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про зобов'язання вчинити дії, -

встановив:

ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом до Державної установи «Личаківська виправна колонія (№ 30)» Міністерства юстиції України, в якому з урахуванням уточнених позовних вимог просив зобов'язати Державну установу «Личаківська виправна колонія (№ 30)» Міністерства юстиції України нарахувати та виплатити: доплату до посадового окладу за умови служби у кримінально-виконавчих установах закритого типу за 36 місяців в період з 30.11.2011 по 30.11.2014 роки в сумі 1170 грн; грошове забезпечення за роботу у понаднормовий час за весь період служби в сумі 39243, 52 грн; грошове забезпечення за роботу в нічний час за весь період служби в сумі 10913,28 грн; провести індексацію грошового забезпечення в сумі 16414,01 грн; здійснити перерахунок та виплатити недоплачені суми матеріальної допомоги за весь період служби; провести донарахування та виплатити одноразову допомогу при звільненні в сумі 10012,99 грн; стягнути з Державної установи «Личаківська виправна колонія (№ 30)» Міністерства юстиції України моральну шкоду в сумі 20000 грн; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити перерахунок пенсії виходячи із суми грошового забезпечення, яка враховує усі вищевказані доплати та нарахування.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що він працював фельдшером медичної частини Личаківської виправної колонії управління Державної пенетенціарної служби України у Львівській області (№ 30) в період з 26.03.2003 по 30.11.2014 роки. Після виходу на пенсію, при розрахунку належних сум пенсії до виплати, стало відомо, що практично увесь період роботи у цій установі йому не нараховували та не виплачували наступні види грошового забезпечення: доплату до посадового окладу за проходження служби у кримінально-виконавчих установах закритого типу середнього рівня безпеки, доплату за службу в нічний час, доплату за службу в понаднормовий час, індексацію грошового забезпечення, одноразову допомогу при звільненні. Все це призвело до недоотримання всіх належних сум грошового забезпечення та призначення пенсій в заниженому розмірі. Внаслідок порушення трудових прав, йому завдана моральна шкода, яка полягає у втраті ним нормальних життєвих зв'язків та постійно вимагає докладення додаткових зусиль для організації життя, оскільки змушений витрачати багато часу, зусиль та коштів на збирання доказів, доїзду з місця проживання до суду та участь у судових засіданнях.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2017 року позов задоволено частково. Зобов'язано Личаківську виправну колонію управління Державної пенетенціарної служби України у Львівській області № 30 донарахувати та виплатити ОСОБА_3: доплату до посадового окладу за умови служби у кримінально-виконавчих установах закритого типу за 36 місяців в сумі 585 грн; грошове забезпечення за роботу в нічний час за період служби в сумі 10913,28 грн; індексацію грошового забезпечення в сумі 16 414,01 грн; одноразову допомогу при звільненні в сумі 10012,99 грн; здійснити перерахунок та виплатити недоплачені суми матеріальної допомоги за весь період служби. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Із цією постановою суду першої інстанції не погодилися позивач і Державна установа «Личаківська виправна колонія (№ 30)» Міністерства юстиції України та оскаржили її в апеляційному порядку.

Обґрунтовуючи апеляційні вимоги, позивач посилається на те, що судом помилково відмовлено у задоволенні позовної вимоги щодо нарахування та виплати заборгованості за роботу у понаднормовий час, оскільки підставою для служби у понаднормовий час є не письмові накази керівника установи, а графіки роботи працівників установи та табелі обліку робочого часу, яким суд першої інстанції не надав правової оцінки, а тому просив скасувати постанову суду першої інстанції частково та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити адміністративний позов повністю.

В обґрунтування апеляційних вимог, відповідач у своїй апеляційній скарзі покликається на те, що підвищення посадового окладу за умови служби в установах середнього рівня безпеки, де утримуються чоловіки, які раніше відбували покарання у виді позбавлення волі, передбачено додатком № 28 постанови Кабінету Міністрів України № 1294 від 07.11.2017, в розмірі 10%, а відповідно до п. 7 вказаної постанови позивачу правомірно виплачувалось в максимальному розмірі - 5%.

Облік часу служби в нічний час для нарахування доплати здійснюється оформленням табеля кількості годин, відпрацьованих у нічний час, до бухгалтерської служби установи не надавалась документи, що підтверджують залучення позивача до несення служби в нічний час.

Щодо індексації грошового забезпечення, то така нарахована позивачу в повному обсязі, відповідно до п. 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078.

Також, апелянт зазначає, що матеріальна допомога нараховується з окладу за штатною посадою з урахуванням підвищень посадових окладів, окладу за спеціальне звання, надбавки за вислугу років, щомісячних надбавок і доплат постійного характеру, які були встановленні особі рядового і начальницького складу станом на перше число місяця, в якому здійснюється виплата матеріальної допомоги, премії, обчисленої як середньомісячної суми за попередні повні дванадцять календарних місяців, тобто виплата матеріальної допомоги після звільнення не передбачена.

Одноразова грошова допомога при звільненні, виплачена позивачу в повному обсязі в сумі 13662,66 грн, тому підстав для виплати її в іншому розмірі не має.

Позивач подав доповнення до апеляційної скарги, просить суд задовольнити його скаргу в повному обсязі.

Відповідачем подано заяву про повернення судового збору в сумі 1075, 29 грн, оскільки такий при подачі апеляційної скарги був сплачений за помилковими реквізитами.

Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області подало відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення.

Позивач і представник позивача ОСОБА_4 у судовому засіданні свою апеляційну скаргу підтримали, пояснення надали аналогічні викладеним в апеляційній скарзі. Просять апеляційну скаргу задовольнити, а судове рішення скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити. Апеляційну скаргу Державної установи «Личаківська виправна колонія (№ 30)» Міністерства юстиції України залишити без задоволення.

Представник Державної установи «Личаківська виправна колонія (№ 30)» Міністерства юстиції України - Перхач С.М., свою апеляційну скаргу підтримав, пояснення надав аналогічні викладеним в апеляційній скарзі. Просить апеляційну скаргу задовольнити, а судове рішення скасувати та прийняти нове, яким в задоволені позову відмовити. Апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення.

Представник Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області - Карапінка Н.Я., у судовому засіданні апеляційну скаргу Державної установи «Личаківська виправна колонія (№ 30)» Міністерства юстиції України підтримала, а апеляційну скаргу позивача просить залишити без задоволення.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_3 з 26.03.2003 працював фельдшером медичної частини Личаківської виправної колонії управління Державної пенетенціарної служби України у Львівській області № 30 та був звільнений у запас за віком 30.11.2014, що підтверджується наказом № 102 о/с від 28.11.2014. Вислуга років на день звільнення позивача становила 13 років 07 місяців 4 дні. Загальний трудовий стаж - 26 років 07 місяців 06 днів.

Також, судом першої інстанції встановлено, що позивачу протягом всього періоду проходження служби у цій установі не виплачувались або частково виплачувались щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати), а саме ОСОБА_3 всупереч п. 7 постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу», додаток № 28 здійснювалась не доплата в розмірі 5 % до посадового окладу; не виплачена доплата за роботу у нічний час; не доплачено індексацію грошового забезпечення.

Крім цього, суд першої інстанції встановив неправильне нарахування посадового окладу, доплат і надбавок, отже виплачені позивачу матеріальні допомоги були занижені, а одноразова допомога при звільненні позивачу не нараховувалась і не виплачувалась.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити частково, зобов'язати Личаківську виправну колонію управління Державної пенетенціарної служби України у Львівській області (№ 30) донарахувати та виплатити позивачу: доплату до посадового окладу за умови служби у кримінально-виконавчих установах закритого типу 36 місяців в сумі 585 грн; грошове забезпечення за роботу в нічний час в сумі 10 913,28 грн; індексацію грошового забезпечення в сумі 16 414, 01 грн; недоплачені суми матеріальної допомоги за весь період служби; одноразову допомогу при звільненні в сумі 10 012,99 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено повністю.

З цими висновками суду першої інстанції, частково погоджується суд апеляційної інстанції з огляду на таке.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про державну кримінально-виконавчу службу» правовою основою діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України є Конституція України (254к/96-ВР), цей та інші закони України, акти Президента України і Кабінету Міністрів України, чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також видані відповідно до них нормативно-правові акти Міністерства юстиції України.

Положеннями ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що держава забезпечує соціальний захист персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України відповідно до Конституції України, цього Закону та інших законів України.

Щодо позовних вимог у частині донарахування та виплати ОСОБА_3 доплати до посадового окладу за умови служби у кримінально-виконавчих установах закритого типу за 36 місяців в період з 30.11.2011 по 30.11.2014 роки в сумі 1170 грн, суд апеляційної інстанції зазначає.

Відповідно до п. 7 постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військо службовців, осіб рядового і начальницького складу», особам рядового і начальницького складу, які проходять службу в кримінально-виконавчій службі», до упорядкування додаткових видів грошового забезпечення, визначених згідно з додатками 25-28, їх виплата провадиться в межах затвердженого фонду грошового забезпечення в обсязі до 50 відсотків установленого із зазначеними додатками розміру, крім щомісячних виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу льотного та наземного складу авіації, плаваючого складу, військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, які виконують водолазні роботи, проходять службу у високо мобільних десантних військах та частинах спеціального призначення, та виплати одноразової винагороди військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, які знешкоджують вибухові предмети», від 0% до 5%.

Підвищення посадового окладу за умови служби в установах середнього рівня безпеки, де тримаються чоловіки, які раніше відбували покарання у виді позбавлення волі, передбачено додатком № 28 до вищевказаної постанови в розмірі 10 %.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач проходив службу в такій установі, однак підвищення до посадового окладу йому здійснювалось лише в розмірі 5 %, чого не заперечили сторони в судовому засіданні.

Так, згідно додатку по нарахуванню грошового забезпечення фельдшера медичної частини ОСОБА_3 за період з 01.11.2011 по 30.11.2014 років до грошового атестата № 18, видно, що посадовий оклад позивача в період з листопада 2011 року по липень 2013 року та з листопада 2013 року по листопад 2014 року становив 650 грн в місяць; в серпні 2013 року 662, 10 грн; в вересні 2013 року 775 грн; в жовтні 2013 року 706, 45 грн. Отже, сума недоплати буде становити 1179, 68 грн (33 місяці х 65 грн + 66, 21 грн + 77, 50 грн + 70, 65 грн : 2).

Відтак, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, щодо зобов'язання відповідача донарахувати та виплатити ОСОБА_3 доплату до посадового окладу за умови служби у кримінально-виконавчих установах закритого типу 36 місяців, однак в сумі 1170 грн, яку просив стягнути позивач у позовній заяві і в судовому засіданні суду апеляційної інстанції.

Щодо позову в частині нарахування та виплати ОСОБА_3 грошового забезпечення за роботу в нічний час за весь період служби, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

На момент виникнення цих спірних правовідносин у період з 18.10.2004 по 06.11.2007 був чинним Наказ Державного Департаменту України з питань виконання покарань № 203 від 18.10.2004, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 5 листопада 2004 року за № 1411/10010 «Про затвердження Інструкції про порядок застосування нормативно-правових актів з питань грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої системи», (далі - Наказ № 203) у п. 8.2 якого визначався порядок виплати доплати за роботу в нічний час.

Так, у п.п. 8.2.1. Наказу № 203 передбачалось, що особам рядового і начальницького складу, які виконують службові обов'язки в нічний час, виплачується доплата за роботу в нічний час у розмірі 35 відсотків посадового окладу.

Годинна ставка обчислюється шляхом поділу місячного посадового окладу на кількість робочих годин у даному місяці, виходячи з норми тривалості робочого часу в годинах на місяць при 41-годинному робочому тижні.

У підпункті 8.2.3. зазначено, що під виконанням зазначених обов'язків слід розуміти, зокрема несення служби в складі наряду чергової частини, караулу, зміни, патруля, контрольного пункту, поста, оперативно-пошукової групи, підрозділу швидкого реагування тощо.

Підставами для виконання робіт у нічний час є:

а) графіки нарядів, чергувань, затверджені керівниками органів та установ;

б) плани проведення навчань та профілактичних заходів;

в) письмові накази (розпорядження) керівників органів та установ про залучення працівників до роботи в нічний час. У наказі (розпорядженні) указуються причини, що викликали необхідність залучення працівників до роботи в нічний час, перелік працівників, які залучаються для її виконання, тривалість служби (підпункт 8.2.4).

Підпунктом 8.2.6. передбачено, що облік часу роботи в нічний час для нарахування доплати здійснюється оформленням табеля кількості годин, відпрацьованих у нічний час.

Згідно пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу» (далі - Постанова КМУ № 1294) грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Пунктом 3 вказаної Постанови встановлені додаткові види грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу у розмірах згідно з додатками 25 - 28, 33.

Так, додатком 28 до Постанови КМУ № 1294 встановлені надбавки додаткових видів грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, у тому числі доплата за службу в нічний час у розмірі 35 відсотків посадового окладу, а також доплата за максимальний рівень безпеки в розмірі 15% від посадового окладу.

Годинна ставка обчислюється шляхом поділу щомісячно посадового окладу на кількість робочих годин, у цьому місяці, виходячи з норм тривалості робочого часу в годинах на місяць при 41 - годинному робочому тижні.

Пунктом 7 постанови КМУ № 1294 визначено, що до упорядкування додаткових видів грошового забезпечення, визначених згідно з додатками 25-28, їх виплата провадиться в межах затвердженого фонду грошового забезпечення в обсязі до 50 відсотків установленого згідно із зазначеними додатками розміру, крім щомісячних виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу льотного та наземного складу авіації, плаваючого складу, військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, які виконують водолазні роботи, проходять службу у високомобільних десантних військах та частинах спеціального призначення, та виплати одноразової винагороди військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, які знешкоджують вибухові предмети.

Отже, вказаною нормою обмежено розмір додаткових видів грошового забезпечення, встановлених додатком 28 до цієї постанови та Наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань 07.10.2009 р. № 222.

Наказами про забезпечення охорони та нагляду на добу виданими начальником Личаківської ВК (№ 30), відомостями про забезпечення нагляду на добу, які затверджені начальником цієї установи, ОСОБА_3, за весь період служби, залучався до роботи в нічний час, однак як видно з особових карток по обліку заробітної плати позивача за період та підтвердили сторони в судовому засіданні такі доплати йому не нараховувались та не виплачувались.

Нарахування та виплата доплата до грошового забезпечення за роботу у нічний час за період з 26.03.2003 по 17.10.2004 роки, позивач у судовому засіданні, суду апеляційної інстанції не підтримав, а тому в цій частині позову слід відмовити.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивачу неправомірно не нараховувалась та не виплачувалась доплата до грошового забезпечення за роботу у нічний час за період: з 18.10.2004 по 06.11.2007 в розмірі 35% посадового окладу, з 07.11.2007 по 30.11.2014 в розмірі 17,5 % (50% від 35 відсотків) посадового окладу, отже позов у цій частині слід задовольнити з проведенням індексації цих сум, відповідно пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 р № 1078.

Висновок суду в частині, що відповідачем не доплачено ОСОБА_3 індексацію грошового забезпечення за вказаний період на суму 12285 грн, а також відповідачем занижено суму нарахованої індексації грошового забезпечення за період травень-листопад 2014 року на суму 4129,01 грн, оскільки посадовий оклад позивача протягом серпня 2012 року по квітень 2014 року не змінювався, не ґрунтується на доказах наявних у матеріалах справи. Оскільки, згідно наказу № 53 о/с від 29.08.2013, позивача призначено на посаду начальника відділення соціально-психологічної служби установи з посадовим окладом 775 грн. Крім того, в серпні 2013 року посадовий оклад позивача становив 662, 10 грн; в вересні 2013 року 775 грн; в жовтні 2013 року 706, 45 грн. У зв'язку з чим відбулось підвищення доходів і встановлено базовий місяць для нарахування індексації. Відтак, суд приходиться до висновку, що в цій частині позовних вимог позивачу слід відмовити.

Щодо вимоги про зобов'язання нарахувати та виплати ОСОБА_3 грошове забезпечення за роботу у понаднормовий час за весь період служби, суд апеляційної інстанції зазначає, що така задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Згідно п. 1.6 Наказу № 203 чинному на момент виникнення цих спірних правовідносин у період з 18.10.2004 по 06.11.2007, при залученні осіб рядового та начальницького складу до несення служби понад установлений законодавством робочий час грошове забезпечення за несення служби за цей час виплачується у розмірах, передбачених законодавством України про працю, з розрахунку посадового окладу й окладу за спеціальним званням.

Служба осіб рядового та начальницького складу в дні щотижневого відпочинку (за винятком тих осіб, які несуть службу за затвердженими в установленому порядку графіками змінності служби) та святкові дні може компенсуватися за їхньою згодою наданням іншого дня відпочинку або в грошовій формі в подвійному розмірі, виходячи з посадового окладу й окладу за спеціальним званням.

Особам рядового і начальницького складу розміри доплат (крім доплат за роботу в нічний час і несення служби на територіях радіоактивного забруднення, що мають обов'язковий характер) установлюються за рішенням керівника органу або установи, згідно пункту 8 Наказу № 203.

Відповідно до п.п. 1.9.1, 1.9.2, 1.9.3 п. 1.9 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, затвердженої наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань від 07.10.2009 року № 222, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 5 листопада 2009 р. за N 1040/17056, при залученні осіб рядового та начальницького складу до несення служби понад установлений законодавством робочий час виплата грошового забезпечення проводиться з розрахунку посадового окладу й окладу за спеціальним званням.

Годинна ставка обчислюється шляхом поділу місячного посадового окладу й окладу за спеціальним званням на кількість годин робочого часу в поточному місяці виходячи із 41-годинного робочого тижня. При цьому понаднормова служба не повинна перевищувати для кожної особи чотирьох годин протягом двох днів поспіль і 120 годин на рік. Компенсація понаднормової служби шляхом відгулів не допускається.

Служба осіб рядового та начальницького складу в дні щотижневого відпочинку (за винятком тих осіб, які несуть службу за затвердженими в установленому порядку графіками змінності служби) та святкові дні може компенсуватися за їх згодою наданням іншого дня відпочинку або в грошовій формі в подвійному розмірі виходячи з посадового окладу й окладу за спеціальним званням.

Отже, підставами для залучення осіб рядового і начальницького складу до понаднормової служби чи служби в дні щотижневого відпочинку та святкові дні є: письмові накази керівників органів і установ; графіки нарядів чергувань, затверджені керівниками органів і установ.

У матеріалах справи відсутні письмові накази керівника, щодо залучення позивача до служби в понаднормовий час, рішення керівника органу або установи про встановлення розміру доплат в понаднормовий час чи графіки нарядів чергувань, затверджені керівниками органів і установ за період служби позивача, а лише наявні накази про забезпечення охорони та нагляду на добу за період проходження служби позивача в установі. Отже, вказана позовна вимога позивача не підлягає до задоволення.

Щодо вимог позивача в частині проведення перерахунку та виплати недоплачених сум матеріальної допомоги за весь період служби, суд апеляційної інстанції зазначає.

Відповідно до підпункту 3 пункту 5 Постанови КМУ від 07.11.2007 № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» в редакції на момент виникнення спірних правовідносин, право керівників державних органів у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання надавати військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань та допомогу для оздоровлення у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.

Відповідно п. 1 ст. 51 Бюджетного кодексу України від 08.07.2010 № 2456-VI, керівники бюджетних установ утримують чисельність працівників, військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та здійснюють фактичні видатки на заробітну плату (грошове забезпечення), включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу лише в межах фонду заробітної плати (грошове забезпечення) затвердженого для бюджетних установ у кошторисах.

Відповідно до п. 9.3 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, матеріальна допомога нараховується з окладу за штатною посадою з урахуванням підвищень посадових окладів; окладу за спеціальним знанням; надбавки за вислугу років; щомісячних надбавок і доплат постійного характеру, які були встановлені особі рядового і начальницького складу за станом на перше число місяця, в якому здійснюється виплата матеріальної допомоги; премії, обчисленої, як середньомісячна сума за попередні повних дванадцять місяців.

З огляду на викладе, виплата матеріальної допомоги після звільнення не передбачена чинним законодавством.

Щодо вимоги позивача, провести донарахування та виплатити одноразову допомогу при звільненні в сумі 10012,99 грн, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Так, на момент звільнення позивача зі служби 30.11.2014, порядок виплати одноразової допомоги при звільненні визначалась Інструкцією про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, затвердженою Наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань від 07.10.2009 № 222, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 5 листопада 2009 року за № 1040/17056 (далі - Наказ № 222).

Згідно до п.18.1 та 18.2 Наказу № 222 встановлено, що особам рядового і начальницького складу, які мають право на пенсію згідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» при звільненні зі служби за вислугою строку служби, за віком, за станом здоров'я, у зв'язку із скороченням штатів або з проведенням організаційних заходів у разі неможливості використання на службі виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. Одноразова грошова допомога особам рядового і начальницького складу, звільненим зі служби, нараховується з окладів за останніми штатними посадами, займаними перед звільненням, окладів за спеціальними званнями, а також щомісячних додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру (надбавок, доплат) та премій (обчислених як середньомісячна сума за попередні повні дванадцять календарних місяців), крім одноразових додаткових видів грошового забезпечення, що були їм нараховані в останньому повному календарному місяці служби перед звільненням.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивачу при звільненні виплачена одноразова грошова допомога в розмірі 13662,66 грн. Оскільки, ця виплата проведена без врахування доплати за роботу у нічний час та доплати за умови служби в кримінально-виконавчих установах закритого типу, які є щомісячними додатковими видами грошового забезпечення постійного характеру, отже позов щодо цієї вимоги слід задовольнити частково.

Що стосується вимоги про стягнення моральної шкоди, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до ст. 56 Конституції України, кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Зі змісту цієї норми випливає, що основною умовою такого розгляду є те, що моральна шкода повинна бути заподіяна (похідною) протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин.

Проте, позивач не надав суду жодних переконливих доказів на підтвердження причинного зв'язку між бездіяльністю відповідача та завданням моральної шкоди (у вигляді розладів здоров'я внаслідок душевних страждань, психологічних переживань, тощо).

Сам лише факт порушення прав позивача не може слугувати виключною підставою для стягнення моральної шкоди. Крім того, визнання судом протиправною бездіяльності відповідача стосується виключно меж застосування трудового та спеціального законодавства, у той час як моральна шкода має бути обов'язково підтверджена належними та допустимими доказами. Покликання позивача, що внаслідок порушення трудових прав, йому завдана моральна шкода, яка полягає у втраті ним нормальних життєвих зв'язків та постійно вимагає докладення додаткових зусиль для організації життя, оскільки змушений витрачати багато часу, зусиль та коштів на збирання доказів, прибуття з місця проживання до суду та участь у судових засіданнях не є підставою для відшкодування моральної шкоди, а належить до витрат, пов'язаних з розглядом справи і їх відшкодування врегульовано Кодексом адміністративного судочинства України.

Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанцій вважає, не спростованими доводи апеляційної скарги позивача, а тому позовна вимога про стягнення моральної шкоди є необґрунтованою та безпідставною, не може бути задоволеною.

Щодо вимоги до ГУ ПФУ у Львівській області здійснити перерахунок позивачу пенсії виходячи із суми грошового забезпечення, яка враховує усі вищевказані доплати та нарахування до грошового забезпечення, суд апеляційної інстанції вважає, що ця вимога є передчасною і задоволенню не підлягає, оскільки головним управлінням не вчинялось жодних дій чи бездіяльності, що підпадають під оскарження до суду відповідно до ст. 19 КАС України.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що оскільки судом першої інстанції не вирішено всі позовні вимоги щодо доплат та нарахувань до грошового забезпечення за всі періоди служби позивача в установі, а також те, що судом першої інстанції зобов'язано здійснити донарахування та виплату грошового забезпечення Личаківську виправну колонію управління Державної пенетенціарної служби України у Львівській області № 30, хоча відповідачем по справі є Державної установи «Личаківська виправна колонія (№ 30)» Міністерства юстиції України, рішення суду першої інстанції слід скасувати.

Апелянтом подано заяву про повернення судового збору, оскільки при поданні апеляційної скарги було сплачено судовий збір в сумі 1071,84 грн за реквізитами іншого суду.

Суд апеляційної інстанції вважає, що в задоволенні вказаної заяви необхідно відмовити, з огляду на таке.

В ст. 7 Закону України «Про судовий збір» передбачено, перелік підстав для повернення судового збору, однак у вказаній статті відсутня підстава для повернення судового збору, у зв'язку зі сплатою судового збору за помилковими реквізитами.

Порядок повернення помилкового сплаченого судового збору передбачено наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 № 787 «Про затвердження Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів».

Згідно з абз. 1 п. 5 Порядку № 787, повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за ухвалою суду, яка набрала законної сили.

Відповідно до абз. 1, 2 п. 3 Порядку № 787, повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету платежів у національній валюті здійснюється органами Державної казначейської служби України (далі - органи Казначейства) з відповідних бюджетних рахунків для зарахування надходжень (далі - рахунки за надходженнями), відкритих в органах Казначейства відповідно до законодавства, шляхом оформлення розрахункових документів.

Повернення платежів у національній валюті здійснюється на рахунки одержувачів коштів, відкриті в банках або органах Казначейства, вказані у поданні або заяві платника. Повернення платежів фізичним особам, які не мають рахунків у банках, може здійснюватись шляхом повернення у готівковій формі коштів за чеком органу Казначейства з відповідних рахунків, відкритих у банках на ім'я органу Казначейства, або з відповідних рахунків банку чи підприємства поштового зв'язку, вказаних у поданні або заяві платника (його довіреної особи).

Таким чином, з метою повернення помилково сплаченого судового збору платнику необхідно звернутись до суду (на рахунок якого помилково перерахований судовий збір - Львівський окружний адміністративний суд) із заявою про отримання подання на повернення помилково сплачених до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджету, форму якого затверджено Порядком № 787. Після отримання в суді подання платник має право звернутись до органу Державної казначейської служби за місцем помилково зарахованого платежу із заявою про повернення коштів з бюджету.

Згідно ст. 139 КАС України, підстав для стягнення судових витрат не має.

З наведеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції при відмові у задоволенні позову допустив невідповідність своїх висновків обставинам справи та неправильно застосував норми матеріального права, що відповідно до приписів ст. 317 КАС України є підставою для скасування судового рішення та прийняття постанови про задоволення позову частково.

Керуючись ст. ст. 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

постановив:

апеляційні скарги Державної установи «Личаківська виправна колонія (№ 30)» Міністерства юстиції України та ОСОБА_3 задовольнити частково.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2017 року у справі № 466/7927/15-а скасувати та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити частково.

Зобов'язати Державну установу «Личаківська виправна колонія (№ 30)» Міністерства юстиції України донарахувати та виплатити ОСОБА_3 доплату до посадового окладу за умови служби в кримінально-виконавчих установах закритого типу за 36 місяців, з 30.11.2011 по 30.11.2014 в розмірі 1170 грн.

Зобов'язати Державну установу «Личаківська виправна колонія (№ 30)» Міністерства юстиції України донарахувати та виплатити ОСОБА_3 грошове забезпечення за роботу у нічний час з 07.11.2007 по 30.11.2014, в розмірі 17,5 % посадового окладу, з 18.10.2004 по 06.11.2007 в розмірі 35% посадового окладу та провести індексацію цих сум.

Зобов'язати Державну установу «Личаківська виправна колонія (№ 30)» Міністерства юстиції України донарахувати та виплатити ОСОБА_3 одноразову грошову допомогу при звільненні з врахуванням доплати за роботу у нічний час та доплати за умови служби в кримінально-виконавчих установах закритого типу.

У задоволенні решти позову відмовити.

У задоволенні заяви Державної установи «Личаківська виправна колонія (№ 30)» Міністерства юстиції України про повернення судового збору - відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання до Верховного суду касаційної скарги.

Суддя-доповідач: О.М. Гінда

Судді: В.Я. Качмар

В.В. Ніколін

Повне судове рішення складено 30.05.2018.