Постанова № 74406820, 31.05.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа №826/13568/16 Суддя у 1-й інстанції - Пащенко К.С.

Суддя-доповідач: Мельничук В.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді: Мельничука В.П.

суддів: Лічевецького І.О.

Земляної Г.В.

при секретарі: Волощук Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду апеляційну скаргу Державної служби геології та надр України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 січня 2018 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» до Державної служби геології та надр України про визнання протиправним та скасування наказу,

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство «Укрнафта» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної служби геології та надр України про визнання протиправним та скасування з моменту його прийняття наказу №271 від 23 серпня 2016 року «Щодо зупинення дії спеціальних дозволів на користування надрами».

Ухвалою Окружного адміністративного суду України від 31 серпня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2016 року, клопотання Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» про вжиття заходів забезпечення позову задоволено повністю: зупинено дію наказу Державної служби геології та надр України від 23 серпня 2016 року № 271 «Щодо зупинення дії спеціальних дозволів на користування надрами» до набрання законної сили рішенням суду у даній справі; заборонено Державній службі геології та надр України приймати рішення про зупинення дії спеціальних дозволів, виданих Публічному акціонерному товариству «Укрнафта», з підстав, зазначених у наказі від 23 серпня 2016 року №271 «Щодо зупинення дії спеціальних дозволів на користування надрами», а саме: у зв'язку з наявністю податкового боргу з рентної плати за користування надрами.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 січня 2018 року позовні вимоги задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасовано наказ Державної служби геології та надр України від 23 серпня 2016 року № 271 з моменту прийняття.

Не погодившись з таким рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу у якій просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 січня 2018 року та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. Апелянт мотивує свої вимоги тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права, неповно встановлено обставини справи. Зокрема, посилається на те, що спірний наказ прийнято з додержанням норм чинного законодавства України та на підставах, що встановлені Законом України «Про нафту і газ».

02 травня 2018 року до Київського апеляційного адміністративного суду від Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» надійшов відзив на апеляційну скаргу, яким підтримує правову позицію суду першої інстанції та заперечує проти доводів Державної служби геології та надр України.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, Публічне акціонерне товариство «Укрнафта», отримав такі спеціальні дозволи на користування надрами: на видобування корисних копалин: газ природній вільний Харківцівського родовища Полтавська область, строком на 20 років - № 1643 від 12 листопада 1998 року; на видобування корисних копалин: нафта Глинсько-Розбишівського родовища Полтавська область, строком на 20 років - № 2139 від 21 лютого 2000 року; на видобування корисних копалин: нафта, газ природній Рудівсько-Червонозаводського родовища Полтавська область, строком на 20 років - № 3348 від 20 липня 2004 року.

Наказом Державної служби геології та надр України № 271 від 23 серпня 2016 року, відповідно до п. 22 Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 травня 2011 року № 615, у зв'язку з надходженням листа Державної фіскальної служби України від 08 червня 2016 року № 9828/5/99-99-17-03-16 щодо невиконання позивачем особливих умов спеціальних дозволів на користування надрами, а саме: своєчасної та в повному обсязі сплати обов'язкових платежів до Державного бюджету, зупинено дію спеціальних дозволів, виданих Публічному акціонерному товариству «Укрнафта».

Вважаючи, що його права та законні інтереси порушено, позивач звернувся до суду першої інстанції з даним адміністративним позовом.

Суд першої інстанції позовні вимоги задовольнив та зазначив, що п. 22 Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 травня 2011 року № 615, у частині підстав для зупинення дії спеціального дозволу на користування надрами не відповідає положенням ст. 26 Закону України «Про нафту і газ», тому не підлягає застосуванню у силу положень ч. 1, 3 ст. 7 Кодексу адміністративного судочинства України. Також суд вказав, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено належними доказами наявність у межах спірних правовідносин підстав для зупинення дії спеціальних дозволів.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів погоджується з доводами та висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Згідно з ч. 8 ст. 16 Кодексу України про надра, переоформлення спеціальних дозволів на користування надрами, внесення до них змін, видача дублікатів, продовження терміну дії спеціальних дозволів на користування надрами, зупинення їх дії або анулювання, поновлення їх дії у разі зупинення здійснюються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до п.1, пп.13 п.4 Положення про Державну службу геології та надр України, затвердженого указом Президента України № 391/2011 від 06 квітня 2011 року, Держгеонадра України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра екології та природних ресурсів України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр. Держгеонадра України відповідно до покладених на неї завдань, зокрема, зупиняє та анулює в установленому порядку дію спеціальних дозволів на користування надрами, поновлює їх дію.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про нафту і газ», дія спеціального дозволу на користування нафтогазоносними надрами може бути тимчасово зупинена центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, безпосередньо або за поданням органів державного гірничо-технічного, екологічного і санітарного контролю та органів місцевого самоврядування у разі: порушення користувачем нафтогазоносними надрами або уповноваженим ним виконавцем робіт умов спеціального дозволу на користування нафтогазоносними надрами або угоди про умови користування нафтогазоносними надрами; виникнення внаслідок виконання робіт, пов'язаних з користуванням нафтогазоносними надрами на ділянці, безпосередньої загрози життю чи здоров'ю працівників користувача нафтогазоносними надрами або населення; неодноразового порушення вимог законодавства щодо охорони довкілля і раціонального використання нафтогазоносних надр; виконання на наданій ділянці робіт, не обумовлених спеціальним дозволом на користування нафтогазоносними надрами, крім пошуків і розвідки нових покладів нафти і газу в межах ділянки.

Відповідно до п. 22 Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 травня 2011 року № 615 (далі по тексту - Порядок №615), дія дозволу може бути зупинена органом з питань надання дозволу безпосередньо або за поданням центральних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері здійснення державного гірничого нагляду, епідеміологічного нагляду (спостереження), державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, органів місцевого самоврядування, органів ДФС у разі: 1) порушення надрокористувачем умов користування надрами, передбачених дозволом або угодою про умови користування ділянкою надр; 2) виникнення внаслідок проведення робіт, пов'язаних з користуванням ділянкою надр, безпосередньої загрози життю чи здоров'ю працівників або населення; 3) наявності заборгованості із сплати загальнодержавних податків та зборів; 4) невиконання в установлений строк приписів уповноважених органів щодо усунення порушень законодавства у сфері надрокористування або охорони навколишнього природного середовища.

Так, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що п. 22 Порядку № 615, у частині підстав для зупинення дії спеціального дозволу на користування надрами не відповідає положенням ст. 26 Закону України «Про нафту і газ», тому не підлягає застосуванню у силу положень ч. 1, 3 ст. 7 Кодексу адміністративного судочинства України.

Зазначене твердження суду першої інстанції відповідачем у апеляційній скарзі не спростовується. Натомість, Державна служба геології та надр України зазначає, що підстава для зупинення дії спеціальних дозволів визначена у ст. 26 Закону України «Про нафту і газ», а саме: порушення користувачем нафтогазоносними надрами або уповноваженим ним виконавцем робіт умов спеціального дозволу на користування нафтогазоносними надрами або угоди про умови користування нафтогазоносними надрами.

Фактичною підставою для зупинення дії спеціальних дозволів у спірному наказі відповідачем визначено несвоєчасну та в не повному обсязі сплату обов'язкових платежів до Державного бюджету.

Як вбачається з матеріалів справи, такий висновок Державної служби геології та надр України зроблено внаслідок надходження листа Державної фіскальної служби України від 08 червня 2016 року №9828/5/99-99-17-03-16.

У листі Державної фіскальної служби України від 08 червня 2016 року №9828/5/99-99-17-03-16 зазначено, що позивач не виконує свої податкові зобов'язання з плати за користування надрами, має заборгованість по платежах до бюджету з податку на прибуток, ПДВ та збору у вигляді надбавки до діючого тарифу на природний газ. З посиланням на дані ІС «Податковий блок», зазначено, що станом на 01 червня 2016 року загальна сума заборгованості суб'єкта господарювання із зазначених платежів по Полтавській області складає 1956,2 млн. гривень, у тому числі: 1278,7 млн. грн.. - плата за користування надрами для видобування природного газу; 61, 8 млн. грн.. - плата за користування надрами для видобування газового конденсату.

Проте, згідно з копіями платіжних доручень, що містяться у матеріалах справи, позивачем сплачено за спеціальними дозволами рентні платежі: за четвертий квартал 2015 року - 41790521, 66 грн.; за січень-червень 2016 - 227673290, 21 грн.

За змістом пп. 258.2.2 п. 258.2 ст. 258 Податкового кодексу України, за фактами, які відбуваються протягом шести місяців, щодо невнесення, несвоєчасного внесення платником рентної плати сум податкових зобов'язань або невиконання платником податкових зобов'язань з рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, порушує перед відповідним центральним органом виконавчої влади питання зупинення дії відповідного спеціального дозволу.

Аналіз зазначеної норми права дає підстави для висновку про те, що обов'язковою умовою для ініціювання питання про зупинення дії відповідного спеціального дозволу є факт невиконання платником своїх зобов'язань з рентної плати протягом шести місяців.

Натомість, у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази того, що позивач не виконував свої зобов'язання з рентної плати протягом шести місяців саме за спеціальними дозволами дія яких зупинена спірним наказом.

Згідно ст. 25 Кодексу України про надра, права користувачів надр охороняються законом і можуть бути обмежені лише у випадках, передбачених законодавством України.

Відповідно до ч. 2 ст. 74 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з ч. 1 ст. 76 Кодексу адміністративного судочинства України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Так, колегія суддів звертає увагу, що посилання Державної фіскальної служби України у листі від 08 червня 2016 року №9828/5/99-99-17-03-16 не може визнаватись достатнім доказом невиконання позивачем зобов'язання з рентної плати протягом шести місяців. Будь-яких інших доказів, які б підтверджували зазначений факт відповідачем не надано, а судом не встановлено.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено наявність фактичних підстав для зупинення дії спеціальних дозволів на користування надрами Публічному акціонерному товариству «Укрнафта».

Колегія суддів враховує правову позицію, висловлену в рішенні Європейського Суду з прав людини від 20 жовтня 2011 року у справі «Рисовський проти України», в якому Суд зазначив, що принцип «належного урядування», зокрема передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому, на них покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість уникати виконання своїх обов'язків.

Також колегія суддів окремо звертає увагу на те, що Державна служба геології та надр України не була позбавлена права перевіряти факти, що викладені у листі Державної фіскальної служби України від 08 червня 2016 року №9828/5/99-99-17-03-16 щодо невиконання позивачем зобов'язань. Натомість, не здійснивши таку перевірку, відповідач дійшов протиправного висновку щодо наявності правових підстав для зупинення дії спеціальних дозволів на користування надрами.

Згідно з ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи викладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» до Державної служби геології та надр України про визнання протиправним та скасування наказу.

Згідно з положеннями ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції повно та всебічно з'ясовано обставини в адміністративній справі, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального права та при дотриманні норм процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розглянувши доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд

П О С Т АН О В И В:

Апеляційну скаргу Державної служби геології та надр України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 січня 2018 року - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 січня 2018 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя: В.П. Мельничук

Судді І.О. Лічевецький

Г.В. Земляна

Повний текст складено 31.05.2018 року