Постанова № 74406763, 29.05.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 825/1990/17 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Житняк Л.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Літвіної Н.М.

суддів Федотова І.В.

Сорочка Є.О.

при секретарі: Архіповій Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Сумської митниці Державної фіскальної служби на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2018 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «Семенівська мануфактура» до Сумської митниці Державної фіскальної служби про скасування рішення та картки відмови,-

ВСТАНОВИВ :

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Сумської митниці Державної фіскальної служби про скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 06 липня 2017 року № UA805180/2017/000152/2 та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA805180/2017/00179 Сумської митниці Державної фіскальної служби.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2018 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, відповідач - Сумська митниця Державної фіскальної служби, подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить оскаржуване судове рішення скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Зокрема, апелянт посилався на те, що судом першої інстанції не з'ясовано ким саме понесені витрати на транспортування, навантаження та вивантаження доставки. Апелянт зазначає, що звіт про оцінку майна № 05-07/04/50, в частині встановлення ринкової вартості на умовах СFR Чорноморськ, не містить обґрунтування, яким чином оцінювач, беручи до уваги ринкову ціну на аналогічний товар, визначив, на яких умовах за правилами Інкотермс взяті для порівняння товари пропонуються для продажу.

Станом на 29 травня 2018 року позивачем не надано письмового відзиву на апеляційну скаргу.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами і перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що 01 вересня 2016 року ПП «Семенівська мануфактура» було укладено контракт № ВSN1-09/2016 із CHANGXING BAITE IMPORT EXPORT CO. LTD, відповідно до умов якого CHANGXING BAITE IMPORT EXPORT CO. LTD взяло на себе зобов'язання поставити ПП «Семенівська мануфактура» товари в асортименті, а ПП «Семенівська мануфактура» зобов'язалося оплатити товар згідно з умовами даного контракту.

Відповідно до умов контракту - поставка товару за даним контрактом здійснюється у повній відповідності з «ІНКОТЕРМС-2010», а умови поставки для кожної партії товару визначаються і узгоджуються Сторонами в рахунку-фактурі. Загальна кількість і асортимент товару, що підлягає поставці складається з товарних партій, кількість яких визначається у рахунку-фактурі на кожну партію товару.

Приватне підприємство «Національні традиції», відповідно до умов Договору від 20 жовтня 2014 року № 20/10-14/02 про надання послуг по декларуванню товарів, взяло на себе зобов'язання надати ПП «Семенівська мануфактура» послуги по декларуванню товарів, майна, транспортних засобів та інших предметів, та звернулося до Сумської митниці ДФС з митною декларацією для митного оформлення (випуску) товарів, які було поставлено згідно контракту від 01 вересня 2016 року № ВSN1-09/2016.

Митну вартість цієї поставки було визначено позивачем за основним методом - за ціною контракту.

Одночасно з митною декларацією по поставці товару були подані наступні документи: контракт від 01 вересня 2016 року № ВSN1-09/2016; інвойс від 17 лютого 2017 року; пакувальний лист до інвойса від 17 лютого 2017 року; видаткова накладна від 16 лютого 2017 року № 000002017063; відвантажувальна специфікація від 22 лютого 2017 року № /130063-1.

Крім того, позивачем було подано також додаткові документи, такі як: міжнароднa товарно-транспортнa накладнa від 07 квітня 2017 року №8660, коносамент від 22 лютого 2017 року № MSCUU9427370, калькуляція від 06 березня 2017 року №/01, звіт про оцінку майна від 10 квітня 2017 року № 05-07/04/50, листи постачальника та позивача, прайс-лист виробника товару, договір про надання послуг митного брокера від 20 жовтня 2014 року № 20/10-14/02, договір (контракт) про перевезення від 11 листопада 2015 року № 11-11/ЮГ; акти про зважування вантажу; копії митної декларації країни відправлення; тощо.

Товари поставлені позивачу було випущено у вільний обіг за тимчасовою митною декларацією від 10 квітня 2017 року №/2017/004946.

Для встановлення характеристик, визначальних для класифікації товарів згідно УКТ ЗЕД, відповідачем були вчинені дії, спрямовані на ідентифікацію товарів у вигляді відібрання зразків та передано їх до Харківського управління з питань експертиз та досліджень Департаменту податкових та митних експертиз ДФС для проведення дослідження.

У зв'язку з чим позивач 25 травня 2017 року звернувся до відповідача з митною декларацією №UA 805180/2017/007585. Після розгляду документів, поданих з даною декларацією, позивачу було відмовлено у митному оформленні товарів через необхідність, на переконання митного органу, в заповненні митної декларації з урахуванням висновку Харківського управління з питань експертиз та досліджень Департаменту податкових та митних експертиз ДФС.

На момент подання митної декларації №UA 805180/2017/007585 від 25 травня 2017 року, зазначений висновок був відсутній, внаслідок чого, позивач був позбавлений можливості належним чином заповнити додаткову до тимчасової митну декларацію та завершити митне оформлення товарів.

В подальшому, одразу після отримання висновку, ПП «Семенівська мануфактура» подало до Сумської митниці ДФС митну декларацію від 05 липня 2017 року №UA 805180/2017/010109 та відповідно, на підставі інформації наявної у митного органу, визначення основи вартості та обміну наявною інформацією щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів та відповідно до ч. 5 ст. 54 Митного кодексу України було здійснено перевірку достовірності інформації, що наведена в поданих до митного оформлення документах.

Після розгляду документів, поданих до митного оформлення, відповідачем було прийняте рішення про коригування митної вартості товарів від 06 липня 2017 року №/2017/000152/2. підставами для здійснення коригування митної вартості відповідач зазначив:

- в результаті здійснення контролю правильності визначення митної вартості товару встановлено, що відповідно до умов зовнішньо-економічного контракту від 25 травня 2016 року № Н210515 - пункт 2.3 розділ 2 зазначено, що «порядок оплати»: передоплата на рахунок продавця, а також оплата здійснюється на протязі 180 банківських днів з моменту отримання товару покупцем. В рахунку фактурі від 29 червня 2017 року №G-5120 не зазначено про умови оплати товару. Жодних банківських платіжних документів що підтверджують оплату товару не надано.

- основний метод не застосовувався тому, що використані декларантом відомості не є об'єктивними та достатньо підтвердженими документально. Декларантом не надані запитувані документи (за переліком).

Одночасно зазначено про причини неможливості застосування попередніх методів та вказано підстави для визначення митної вартості: цінова інформація щодо імпортних операцій ЄАІС Держмитслужби України: МД № UA100010/2017/267104 від 09 червня 2017 року, № /2017/009005 від 23 червня 2017 року, № UA100010/17/269299 від 03 липня 2017 року, № UA807190/2017/307472 від 24 червня 2017 року, № UA807170/2017/3168818 від 13 червня 2017 року.

Митним постом «Центральний» Сумської митниці ДФС було складено картку відмови в митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA805180/2017/00179, якою було відмовлено в митному оформленні (випуску) товарів.

Вважаючи зазначені дії та рішення митного органу протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивач одночасно з митною декларацією в повному обсязі надало до Митниці документи, які підтверджують митну вартість товару, згідно з ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, тоді як Митниця не довела, що подані ПП «Семенівська мануфактура» документи для визначення митної вартості товару містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значенні складових вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Колегія суддів погоджується з таким висновком, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 53 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

У частині другій цієї статті наведений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів.

Частиною 3 ст. 53 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено обов'язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з положенням частини четвертої вказаної статті, у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, подає (за наявності) визначені в ній документи.

Відповідно до ч. 1 ст. 54 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Згідно з положеннями ст. 57 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями ст.ст. 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до ст. 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до ст. 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених ст. 64 цього Кодексу.

Частиною 4 ст. 58 Митного кодексу України передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини 10 цієї статті.

Частина 5 ст. 58 Митного кодексу України, встановлює, що ціна, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

Відповідно, розрахунком митної вартості товару є ціна, що підлягає сплаті за контрактом.

Крім того, ст. 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.

Частиною 10 ст. 58 Митного кодексу України передбачено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:

1) витрати, понесені покупцем: комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов'язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням;

2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв'язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів; інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів; матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо); інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів;

3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті;

4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця;

5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

7) витрати на страхування цих товарів.

З матеріалів справи вбачається, що партія товару, що поставлялася на виконання умов контракту від 01 вересня 2016 року № ВSN1-09/2016 в митному оформленням (випуску) яких Сумською митницею ДФС було відмовлено, поставлялася на умовах, визначених інвойсом від 17 лютого 2017 року №, відповідно до якого товар поставляється за базисом поставки CFR - Чорноморськ (вартість і фрахт) «Інкотермс 2010». Тобто CHANGXING BAITE IMPORT EXPORT CO. LTD взяло на себе зобов'язання сплатити витрати і фрахт, необхідні для доставки товару в зазначений порт призначення.

При цьому, поставка товару на умовах CFR (вартість та фрахт) передбачає, що у фактурну вартість товару вже включені витрати, які впливають на митну вартість товару, та саме перевезення товару до порту призначення (фрахт). Вказана обставина підтверджується листом постачальника від 06 березня 2017 року № BTCN2017063/6, в якому визначається, що вартість морського перевезення включена до ціни товарів, вказаної у інвойсі.

Виходячи з інформації, зазначеної в інвойсі від 17 лютого 2017 року, партія товару, яка підлягає поставці складається з товарів в асортименті, встановленої кількості та загальною вартістю 49 783,48 доларів США.

Товар, визначений інвойсом від 17 лютого 2017 року, було передано перевізнику, що підтверджується коносаментом від 22 лютого 2017 року №MSCUU9427370, в якому вказується, що товар прибуде у місце призначення контейнером DFSU6548660, як і вказано в інвойсі та пакувальному листі до нього.

Кількість та вартість товару, що поставляється, підтверджується також видатковою накладною від 16 лютого 2017 року № 000002017063, яка визначає, що на виконання контракту контейнером DFSU6548660 буде здійснено поставку товару, а саме товарів в асортименті встановленої кількості та загальною вартістю 49 783,48 доларів США.

Вказаний товар у порту призначення було отримано ТОВ «ЮРІЯ-ГРУП», яке відповідно до умов Договору від 11 листопада 2015 року № 11-11/ЮГ на транспортно-експедиторське обслуговування, укладеного між ПП «Семенівська мануфактура» та вказаним підприємством, надає транспортно-експедиторські послуги щодо перевезення експортно-імпортних вантажів по території України, для доправлення їх до Сумської митниці ДФС для митного оформлення (випуску) товарів.

Оскільки умови поставки за базисом CFR не передбачають обов'язку страхування товару від ризику загибелі або пошкодження під час перевезення, постачальником не здійснювалось морське страхування від ризику загибелі або пошкодження під час перевезення, що підтверджується повідомленням постачальника від 09 березня 2017 року №/9, яким позивача було повідомлено, що у відношенні до товарів, відвантажених за інвойсом страхування вантажу не здійснювалось. Позивач також не здійснював страхування товарів, що підтверджується листом від 10 березня 2017 року №11.001/10.03.

У апеляційній скарзі відповідач в обґрунтування правомірності своїх дій щодо коригування митної вартості товару посилається, зокрема, на відсутність у поданих позивачем документах інформації щодо включення до ціни товару вартості навантаження та доставки товару до порту відправки.

Однак, колегія суддів вважає такий висновок апелянта безпідставним, оскільки за офіційними правилами тлумачення торговельних правил ІНКОТЕРМС у редакції 2010 року термін CIF означає, що продавець виконав постачання, коли товар перейшов через поручні судна в порту відвантаження. Продавець зобов'язаний оплатити витрати і фрахт, необхідні для доставки товару в зазначений порт призначення, але ризик втрати чи ушкодження товару, як і будь-які додаткові витрати, що виникають після відвантаження товару, переходять із продавця на покупця. Однак, за умовами терміна CIF на продавця покладається також обов'язок придбання морського страхування на користь покупця проти ризику втрати й ушкодження товару під час перевезення. Отже, термін CIF передбачає обов'язок продавця щодо оплати витрат і фрахт.

З матеріалів справи також встановлено, що відповідач не мав до основних документів конкретних зауважень, проте, як вбачається з пояснень представника відповідача, однією із підстав відмови Сумської митниці ДФС було те, що з наданої калькуляції ціни було встановлено, що до ціни не включені вартість навантаження та доставки товару до порту відправки, внаслідок чого відповідачем витребувались додаткові документи.

Проте, такі посилання відповідача, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки дана калькуляція не є документом, по якому здійснюється оплата та поставка товару, адже такими підтверджуючими документами є інвойс та коносамент, а сама калькуляція лише розшифровує вартість товару. При цьому, суд звертає увагу, що калькуляція містить розшифровку витрат, пов'язаних зі збутом товарів постачальника, зокрема, до вказаних витрат включаються адміністративні витрати, витрати на упаковку, прибуток виробника, фрахт, тощо.

Крім того, з аналізу положень ст. 53 Митного кодексу України, калькуляція не є обов'язковим документом для визначення митної вартості товарів, а є допоміжним документом, який надається декларантом на власний розсуд, та підпадає під визначення абзацу 5 ч. 1 ст. 53 Митного кодексу України, оскільки підтверджує вартість товару та містить реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

Колегією суддів не приймаються до уваги також надані митним органом зауваження стосовно звіту про оцінку майна № 05-07/04/50, оскільки висновок експерта по своїй суті є лише результатом практичної діяльності фахівця-оцінювача щодо визначення вартості об'єкта оцінювання, в зв'язку з чим він не може містити інформацію про ціноутворення, адже вказані дії знаходяться поза межами професійної діяльності фахівця оцінювача та здійснюються кожним суб'єктом господарювання на власний розсуд.

Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що при митному оформленні товарів по спірним поставкам, підстави для коригування митної вартості та відмови в митному оформленні, що встановлені п. 2 ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України, як і інші підстави, виключний перелік яких визначено в ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України, були відсутні, що свідчить про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

При цьому, доводи викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновки суду першої інстанції та не знайшли свого належного підтвердження в суді апеляційної інстанції.

Приймаючи до уваги те, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду доводами апелянта не спростовані, колегія суддів вважає, що підстави для задоволення апеляційної скарги - відсутні.

Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Сумської митниці Державної фіскальної служби - залишити без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2018 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів, з урахуванням положень ст. 329 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Н.М. Літвіна

Судді І.В. Федотов

Є.О. Сорочко

Повний текст постанови виготовлено 31 травня 2018 року.