Постанова № 74406730, 31.05.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа №826/844/17 Суддя у 1-й інстанції - Арсірій Р.О.

Суддя-доповідач: Мельничук В.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді: Мельничука В.П.

суддів: Лічевецького І.О.

Земляної Г.В.

при секретарі: Волощук Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 лютого 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Київської міської ради, третя особа - ОСОБА_4, про визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Київської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення №530/530 від 30 червня 2016 року.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 лютого 2018 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Апелянт мотивує свої вимоги тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, неповно встановлено обставини справи. Зокрема, посилається на те, що визначена відповідачем підстава для прийняття рішення про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою не передбачена нормами Земельного кодексу України.

Також позивач у апеляційній сказі просить стягнути на його користь витрати на правову допомогу.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, 13 січня 2016 року ОСОБА_3 звернувся до Київської міської ради з клопотанням про надання згоди на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки земельної ділянки орієнтованим розміром до 0,10 га., з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування будинку і господарських споруд (присадибна ділянка). До клопотання позивачем додано: графічні матеріали, копії паспорту та ідентифікаційного номера, довідку учасника бойових дій.

30 червня 2016 року рішенням Київської міської ради N 530/530 відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_3 у Солом'янському районі м. Києва орієнтовною площею 0,10 га. (земельна ділянка комунальної власності територіальної громади міста Києва) у власність для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (К-26105).

Вважаючи, що його права та законні інтереси порушено, позивач звернувся до суду першої інстанції з даним адміністративним позовом.

Суд першої інстанції у задоволенні позовних вимог відмовив та зазначив, що рішення прийнято відповідно до норм чинного законодавства, оскільки у позивача відсутнє погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб).

Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Даючи правову оцінку викладеним фактичним обставинам справи, колегія суддів не погоджується з такою позицією суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Згідно з ч. 6 ст. 118 Земельного кодексу України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб).

Відповідно до ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних утворень, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Як вбачається з змісту спірного рішення Київської міської ради, останнє мотивоване тим, що відповідно до п. 6 ст. 118 Земельного кодексу України заявником не додано згоду землекористувача, відповідно до вимоги організації населення «Комітет мікрорайону «Жуляни» м. Києва від 04 січня 2016 року № 1/1 щодо недопущення відведення земельних ділянок, якими користуються мешканці мікрорайону «Жуляни», іншим громадянам.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до наказу радгоспу «Совки» від 15 квітня 1987 року № 150 за господарством (домоволодінням АДРЕСА_1) закріплена земельна ділянка площею 0,28 га.

Згідно з розпорядження представника Президента України від 18 квітня 1994 року № 461, відповідно до будинкової книги домоволодіння АДРЕСА_1 належить ОСОБА_5 та закріплено земельну ділянку площею 0, 28 га.

Згідно з архівною довідкою архівного відділу Києво-Святошинської районної державної адміністрації від 30 жовтня 2007 року № 963 земельна ділянка, на яку претендує позивач, належала гр. ОСОБА_5 та її родині площею 0,20 га. У подальшому домоволодіння успадковано ОСОБА_4.

Відповідно до листа Органу самоорганізації населення «Комітет мікрорайону «Жуляни» м. Києва №l/1 від 04 січня 2016 року, земельну ділянку на яку претендує позивач використовують інші особи та мають намір узаконити своє право відповідно до норм 3eмельного кодексу України. Крім того, жителі мікрорайону просили вжити заходів щодо недопущення незаконного захвату земельних ділянок мікрорайону «Жуляни».

Отже, фактичною обставиною відмови у наданні позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою є перебування такої земельної ділянки у користування третьої особи.

Проте, чинним законодавством не передбачено право міської ради відступати від положень ст.118 Земельного кодексу України, в тому числі не передбачено й прийняття рішення про відмову у задоволенні вимоги, порушеної в заяві про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, у зв'язку з наміром відведенням земельної ділянки іншій особі.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27 лютого 2018 року №545/808/17.

Окремо колегія суддів звертає увагу на те, що у матеріалах справи відсутні будь-які документи (державний акт або договір оренди), які належним чином посвідчують право користування ОСОБА_4 саме земельною ділянкою на яку претендує позивач.

Крім того, відповідачем не надано належних доказів того, що земельна ділянка на яку претендує позивач, використовується третіми особами.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Так, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено наявність фактичних та юридичних підстав для прийняття рішення про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_3.

З огляду на зазначене, колегія суддів дійшла висновку про те, що визначена відповідачем підстава для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не відповідає вимогам ст. 118 Земельного кодексу України.

Таким чином, рішення Київської міської ради № 530/530 від 30 червня 2016 року «Про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр.. ОСОБА_3 у Солом'янському районі міста Києва для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд» є протиправним та підлягає скасуванню.

Враховуючи викладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи вимоги законодавства України, колегія суддів дійшла висновку щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_3 до Київської міської ради про визнання протиправним та скасування спірного рішення.

Згідно з положеннями ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до вимог ч. 1 та 2 ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю та ухвалення нового рішення є, зокрема, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається, крім іншого, неправильне тлумачення закону.

Колегією суддів встановлено невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.

Розглянувши доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, постанова суду першої інстанції - скасуванню з ухваленням нового рішення, яким позовні вимоги - задовольнити.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд

П О С Т АН О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - задовольнити.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 лютого 2018 року - скасувати, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_3 до Київської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Київської міської ради №530/530 від 30 червня 2016 року «Про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр.. ОСОБА_3 у Солом'янському районі міста Києва для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд».

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя: В.П. Мельничук

Судді: І.О. Лічевецький

Г.В. Земляна

Повний текст складено 31.05.2018 р.