Постанова № 74406712, 31.05.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа №712/14072/17 Суддя у 1-й інстанції - Мельник І.О.

Суддя-доповідач: Мельничук В.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді Мельничука В.П.,

суддів: Лічевецького І.О., Горяйнова А.М.,

за участю:

секретаря Волощук Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Адміністрації державної прикордонної служби України на рішення Соснівського районного суду міста Черкаси від 17 січня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Адміністрації державної прикордонної служби України, Головного центру підготовки особового складу Державної прикордонної служби України імені генерал-майора Ігоря Мамота про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до Адміністрації Державної прикордонної служби України, Головного центру підготовки особового складу Державної прикордонної служби України імені генерала-майора Ігоря Момота про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити.

Рішенням Соснівського районного суду міста Черкаси від 17 січня 2018 позов задоволено.

Визнано протиправними дії Адміністрації Державної прикордонної служби України та Головного центру підготовки особового складу Державної прикордонної служби України імені генерал-майора Ігоря Момота щодо відмови у призначенні одноразової грошової допомоги, передбаченої ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», прапорщику запасу ОСОБА_2.

Зобов'язано Адміністрацію Державної прикордонної служби України виплатити прапорщику запасу ОСОБА_2 одноразову грошову допомогу, яка призначається і виплачується військовослужбовцю (крім військовослужбовця строкової служби), інвалідність якого настала в період проходження військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням ним військової служби, або встановлення особі, звільненій з військової служби, інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби чи після закінчення тримісячного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження зазначеної служби, у розмірі 90-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності II групи в сумі 122 175,00 грн., відповідно до Порядку, затвердженого постановою КМУ від 25.12.2013 № 975 та ст.ст. 16, 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, Адміністрацією державної прикордонної служби України було подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення, та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. Доводи апелянта аналогічні наведеним у запереченнях на адміністративний позов, та зводяться до правомірності дій Адміністрації державної прикордонної служби України та відсутності підстав для призначення одноразової грошової допомоги позивачу.

У відзиві на апеляційну скаргу, позивачем вказано на наявність права на одноразову грошову допомогу, та неправомірність дій відповідача щодо відмови у призначенні та виплаті такої допомоги, з урахуванням положень ст.22 Конституції України, ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Крім того, у відзиві позивачем наведено доводи аналогічні тим, якими аргументовано адміністративний позов у даній справі.

Згідно з ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Дослідивши матеріали справи та доводи відповідача - Адміністрації державної прикордонної служби України, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, згідно з витягом із наказу № 132-вк від 30.12.2005 по Черкаському навчальному прикордонному загоні ДПС України, прапорщика ОСОБА_2, помічника начальника фінансово-економічної служби, звільнено в Запас ЗСУ за станом здоров'я.

Вислуга років позивача станом на 30.12.2005 становить 13 років 3 місяці 6 днів, трудовий стаж - 13 років 5 місяців 20 днів, а всього - 26 років 8 місяців 26 днів.

Відповідно до свідоцтва про хворобу № 1077/504 від 14.11.2005, у ОСОБА_2 виявлено захворювання що, пов'язані з проходженням військової служби.

Згідно з довідкою серії 6ЧК № 121493 до акта огляду МСЕК, ОСОБА_2 вперше встановлено третю групу інвалідності з 25.02.2008; захворювання, пов'язане з проходженням військової служби.

Позивачу виплачено одноразову грошову допомогу у зв'язку з інвалідністю ІІІ групи - 17.10.2008 у розмірі 8 325 грн.

Відповідно до довідки серії 12 ААА № 199989 до акта огляду МСЕК, позивачу визначено ІІ групу інвалідності 06.09.2016 року безтерміново за захворюванням, що пов'язане з проходженням військової служби.

Так, 21.10.2016 року позивач звернулася до начальника Навчального центру ДПС України із заявою, в якій просила у зв'язку з встановленням ІІ групи інвалідності під час проходження військової служби - на комісії з питань виплати одноразової грошової допомоги розглянути питання про виплату їй такої допомоги. До вказаної заяви додано перелік документів, визначений Порядком, затвердженим постановою КМУ № 975.

25.10.2016 Комісією Навчального центру ДПС України надано висновок про можливість виплати позивачу одноразової грошової допомоги, передбаченої ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", у розмірі 90-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, в розмірі 122 175 грн.

Водночас, 12.12.2016 року листом Адміністрації Державної прикордонної служби України документи повернуто до Навчального центру підготовки молодших спеціалістів ДПС України у зв'язку з порушенням п. 8 Порядку, затвердженого постановою КМУ № 975 від 25.12.2013 року.

Постановою Соснівського районного суду м. Черкаси від 15 серпня 2017 року визнано протиправними дії Адміністрації Державної прикордонної служби України щодо повернення без реалізації документів прапорщика запасу ОСОБА_2, поданих 21.10.2016 для отримання виплати одноразової грошової допомоги, передбаченої ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та зобов'язано Адміністрацію Державної прикордонної служби України розглянути зазначені документи, подані для отримання допомоги, та прийняти відповідне рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги. Вказане рішення набрало законної сили у встановленому порядку.

Рішенням № 133, затвердженим Головою Державної прикордонної служби України генерал-лейтенантом П. Цигикал від 19.10.2017, відмовлено позивачу у призначенні одноразової грошової допомоги, передбаченої ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в зв'язку з тим, що відповідно до довідок МСЕК від 25.02.2008 серії 6 ЧК № 121493 та від 23.09.2016 серії 12 ААА № 199989, термін між первинним встановленням інвалідності та повторним оглядом складає понад дворічний термін, а також згідно з абзацом другим пункту 4 статті 163 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та пункту 8 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у і загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою КМУ від 25.12.2013 № 975 у разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін, виплата одноразової грошової допомоги у зв'язку із змінами, що відбулися не здійснюється.

Листом Навчального центру підготовки молодших спеціалістів ДПС України імені генерал-майора Ігоря Момота від 26.10.2017 за № 14/Г-53-4-351 1 документи повернуто у зв'язку з відмовою у призначенні виплати одноразової грошової допомоги.

Не погоджуючись із зазначеними діями ДПС України, позивач звернувся з вказаним адміністративним позовом до суду.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що позивач має право на проведення відповідної виплати відповідно до вимог закону, з чим погоджується і колегія суддів, з огляду на таке.

Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» гарантує соціальний захист військовослужбовців, за яким діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб| військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Приписами ч. 2 ст. 41 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», оплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в рядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист з військовослужбовців та членів їх сімей».

Згідно із п. 1 ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які дно з цим Законом мають право на її отримання; підпункт 4 п. 2 ст. 16 вказаного Закону передбачає, що одноразова грошова допомога призначається та виплачується у разі встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням км обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

Відповідно до абзацу третього підпункту 2 пункту 6 Порядку, затвердженого постановою ГУ від 25 грудня 2013 року № 975 (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується військовослужбовцю (крім військовослужбовця строкової служби), інвалідність якого настала в період проходження військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням ним військової служби, або встановлення особі, звільненій з військової служби, інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби чи після вчення тримісячного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження зазначеної служби, у розмірі 90-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності II групи.

Тобто право на призначення і виплату одноразової грошової допомоги у разі загибелі, інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчання (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві встановлюються згідно із Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а механізм виплати, визначається Порядком, затвердженим постановою КМУ від 25 грудня 2013 року № 975.

Суд першої інстанції вірно вказав на неправомірність дій відповідача, з огляду на безпідставну відмову позивачу у наданні одноразової допомоги посилаючись на абз. 2 п. 4 ст. 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а також п. 8 Порядку затвердженого постановою КМУ від 25.12.2013 № 975 зі змінами внесеними від 06.12.2016 (Законом № 1774-VIII) та 18.05.2017 (Постановою КМ № 335) відповідно, оскільки позивач у встановленому порядку звернулась до Держаної прикордонної служби України із заявою про розгляд питання про виплату зазначеної грошової допомоги, передбаченої ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», ст. 26 Закону України «Про державну прикордонну службу України» та відповідно до Порядку, затвердженого постановою КМУ від 25.12.2013 № 975, 21 жовтня 2016 року, тобто до внесення змін в законодавство, на підтвердження чого надала всі передбачені Порядком документи, копії яких наявні в матеріалах справи, та які, на переконання колегії суддів, відповідають вимогам ст.ст.73 - 76 КАС України.

В той же час, відповідачем не вказано жодних обґрунтованих підстав, які б унеможливлювали виплату зазначеної допомоги.

Відповідно до положень ст. 3 Конституції України, що є нормою прямої дії, людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Відтак, колегія суддів зазначає про безпідставність доводів апелянта щодо відсутності підстав для призначення та виплати позивачу зазначеної допомоги, з посиланням на те, що між первинним оглядом позивача МСЕК, та повторним таким оглядом минуло більше двох років, оскільки в контексті вищенаведених вимог закону, такі доводи не є підставою для позбавлення позивача права на соціальний захист, шляхом відмови у призначенні одноразової грошової допомоги, передбаченої ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Колегією суддів критично оцінюються доводи апелянта, які стосуються обставин справи та містять посилання на загальні норми законодавства, які жодним чином не спростовують обґрунтування суду першої інстанції.

Стосовно інших посилань апеляційної скарги, то колегія суддів критично оцінює такі з огляду на їх необґрунтованість, та зазначає, що згідно п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Крім того, колегією суддів враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

За змістом частини першої статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись статтями 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Адміністрації державної прикордонної служби України залишити без задоволення, а рішення Соснівського районного суду міста Черкаси від 17 січня 2018 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя : В.П. Мельничук

Судді: І.О. Лічевецький

А.М. Горяйнов

Постанову у повному обсязі складено 31.05.2018 р.