Постанова № 74406497, 23.05.2018, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

(49083, м. Дніпро, пр. Слобожанський, 29)

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

"23" травня 2018 р. справа № 804/19009/14 м. Дніпро

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Панченко О.М. (доповідач),

суддів: Іванова С.М., Чередниченка В.Є.,

при секретарі судового засідання Яковенко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.02.2018 р. (суддя Рябчук О.С., м. Дніпро)

у справі № 804/19009/14

за позовом ОСОБА_1

до Міністерства внутрішніх справ України

про визнання наказу незаконним, поновлення на роботі, -

встановив:

У листопаді 2014 року позивач звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив:

- визнати незаконним та скасувати наказ міністра Міністерства внутрішніх вправ України №2238 о/с від 27.10.2014 р. про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника Управління МВС України на Придніпровській залізниці на підставі підпункту 1 пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про очищення влади" та пункту 62 "а" Положення про проходження служби рядовим та навчальницьким складом органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил (із постановленням на військовий облік);

- поновити ОСОБА_1 на посаді начальника Управління МВС України на Придніпровській залізниці;

- стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу з 27.10.2014 року по день ухвалення судового рішення;

- стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 50 000 грн.;

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.02.2018 р. зупинено провадження у адміністративній справі до завершення розгляду Конституційним Судом України зведеного конституційного провадження за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 6 частини першої, пунктів 2, 13 частини другої, частини третьої статті 3 Закону України "Про очищення влади", 47 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) частин третьої, шостої статті 1, частин першої, другої, третьої, четвертої, восьмої статті 3, пункту 2 частини п'ятої статті 5, пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень цього закону, Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) частини третьої статті 1, пунктів 7, 8, 9 частини першої, пункту 4 частини другої статті 3, пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень цього закону, Служби зовнішньої розвідки України щодо офіційного тлумачення положень Закону України "Про очищення влади", або до винесення Верховним Судом рішення у зразковій адміністративній справі про звільнення з посад у зв'язку із прийняттям Закону України "Про очищення влади".

Ухвала мотивована невизначеністю у питанні про те, чи відповідають окремі положення Закону України "Про очищення влади" Конституції України, зокрема пункт 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про очищення влади".

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, позивач оскаржив її в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі позивач посилається на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 122, п. 11 ч. 1 ст. 3 КАС України (в редакції Закону, що діяв протягом майже 3-х років з часу відкриття провадження у справі) адміністративна справа має бути розглянута і вирішена протягом розумного строку, але не більше місяця з дня відкриття провадження у справі. Справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби розглядаються та вирішуються протягом розумного строку, але не більше 20 днів з дня відкриття провадження у справі. Розумним строком визначено найкоротший строк розгляду і вирішення адміністративної справи, достатній для надання своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту порушених прав, свобод та інтересів у публічно-правових відносинах.

Відповідно до положень ст. 193 КАС України в редакції, що діє на даний час, суд має розпочати розгляд справи по суті не пізніше ніж через шістдесят днів з дня відкриття провадження у справі, а у випадку продовження строку підготовчого провадження - не пізніше наступного дня з дня закінчення такого строку. Суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.

На протязі 3-х років і 3-х місяців суд не розпочав розгляд справи по суті, зупинивши провадження у справі до отримання доказів. Після отримання цих доказів суд не поновив провадження у справі та не призначив справу до розгляду по суті. Провадження у справі було відновлено лише після звернення від 18.12.2017 року, хоча з ухвали суду про поновлення провадження у справі слідує, що суд з власної ініціативи поновив провадження у справі.

Вважає, що суд порушив розумний строк розгляду справи, що в свою чергу призвело до порушення прав позивача як незаконно звільненого працівника.

Посилання суду на неможливість розгляду справи до завершення розгляду Конституційним Судом України зведеного конституційного провадження за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України положень ЗУ "Про очищення влади" або до винесення Верховним Судом рішення у зразковій адміністративній справі про звільнення з посад у зв'язку із прийняттям Закону України "Про очищення влади" є необґрунтованим, оскільки ЗУ "Про очищення влади" в частині підстав звільнення суперечить Конституції України та практиці Європейського суду з прав людини, яка є частиною національного законодавства, а тому суд повинен керуватися вказаними нормами права та положеннями КАС України.

Крім того, як зазначив суд у своїй ухвалі, Конституційний Суд України розглядає конституційне подання ще з 2014 року, але вини позивача в цьому немає.

Саме держава повинна нести відповідальність за те, що Конституційний Суд України вже 4-й рік не виконує свої обов'язки щодо розгляду конституційного подання. В зв'язку з не розглядом справи позивач не має можливості: вирішити питання щодо працевлаштування, а у разі відмови в позові - оскаржити судові рішення у вищестоящих судових інстанціях, в тому числі до Європейському суді з прав людини; знайти гідну роботу та отримувати достатній заробіток, щоб утримувати свою сім'ю.

Вимогою щодо розгляду справи впродовж розумного строку у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) підкреслюється важливість правозастосування без відкладень, що можуть зашкодити його ефективності чи правдивості (рішення у справі Катте Клітше де ла Грандж проти Італії). Стаття 6 параграф 1 Конвенції зобов'язує держави-учасниці організовувати правові системи таким чином, аби забезпечити відповідність судів її різноманітним вимогам. Сукупність порушень держави створює судову практику, що несумісна з Конвенцією (рішення у справі Боттацці проти Італії, п.22).

Обґрунтованість тривалості провадження повинна бути оцінена з урахуванням наступних критеріїв, заснованих практикою ЄСПЛ: складність справи, внесок заявника і відповідних органів влади, а також предмет спору. Як правило, Європейський суд виключає з цього строку періоди, коли зволікання ініціювалося приватною особою, тобто заявником. Натомість невиправдані дії державних органів, а також судів (відмова у прийнятті позовних заяв, необ'єктивний розгляд справ, невиправдане об'єднання справ, зміна суддів, зупинення чи призупинення розгляду тощо) розцінюються як факти, що свідчать про порушення принципу розумності строку розгляду.

Просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та та направити справу для продовження розгляду по суті до суду першої інстанції.

В судовому засіданні позивач апеляційну скаргу підтримав.

Представник відповідача, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з'явився, що не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши пояснення позивача, дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.02.2018 р. зупинено провадження у цій справі, оскільки:

- наказом Міністерства внутрішніх справ України від 27.10.2014 р. № 2238о/с, який є предметом спору у даній справі, підполковника міліції ОСОБА_1 звільнено з органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил згідно з підпунктом 1 пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про очищення влади" та підпунктом 62 "а" Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ. Отже, припинення публічної служби позивача відбулося на підставі підпункту 1 пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про очищення влади" та "а" пункту 62 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ;

- відповідно до інформації, розміщеної на офіційному веб-сайті Конституційного Суду України (www.ccu.gov.ua), до Конституційного Суду України звернулися Верховний Суд України із конституційним поданням щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 6 частини першої, пунктів 2, 13 частини другої, частини третьої статті 3 Закону України "Про очищення влади", 47 народних депутатів України із конституційним поданням щодо відповідності Конституції України (конституційності) частин третьої, шостої статті 1, частин першої, другої, третьої, четвертої, восьмої статті З, пункту 2 частини п'ятої статті 5, пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про очищення влади", Верховний Суд України щодо відповідності Конституції України (конституційності) частини 3 статті 1, пунктів 7, 8, 9 частини 1, пункту 4 частини другої статті 3 пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону та Служба зовнішньої розвідки України з клопотанням дати офіційне тлумачення положень пункту 7 частини першої, пункту 3 частини другої статті 3, підпункту 1 пункту 2 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про очищення влади" від 16 вересня 2014 року №1682-VII, зі змінами (далі - Закон); частини третьої статті 4, підпункту 1 пункту 2 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Закону у взаємозв'язку з його положеннями частини другої статті 1; статті 19 Конституції України у взаємозв'язку з положеннями її статті 64, частини третьої статті 4, підпункту 1 пункту 2 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Закону. 19 березня 2015 року колегія суддів Конституційного Суду України прийняла ухвалу про об'єднання конституційних проваджень у цих справах в одне конституційне провадження. Наразі Конституційним Судом України не прийнято остаточного судового рішення щодо конституційності положень (відповідності Конституції України) положень Закону України "Про очищення влади";

- відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 236 КАС України суд зупиняє провадження у справі в разі об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду щодо зупинення провадження у справі з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до суду першої інстанції 18.11.2014 року та ухвалою суду першої інстанції від 19.11.2014 року відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду на 19.12.2014 року о 10:30 год.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Статтею 193 КАС України передбачено, що суд має розпочати розгляд справи по суті не пізніше ніж через шістдесят днів з дня відкриття провадження у справі, а у випадку продовження строку підготовчого провадження - не пізніше наступного дня з дня закінчення такого строку.

Суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.

Провадження у справі на стадії її розгляду по суті зупиняється тільки з підстав, встановлених пунктами 1-6 частини першої та пунктами 1-3 частини другої статті 236 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України в редакції, що діяла на час звернення позивача з позовом та відкриття провадження по справі, було встановлено, що адміністративна справа має бути розглянута і вирішена протягом розумного строку, але не більше місяця з дня відкриття провадження у справі, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби розглядаються та вирішуються протягом розумного строку, але не більше двадцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

В рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Фрідлендер проти Франції" зазначено, що розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі.

З часу відкриття провадження у справі по час прийняття судом першої інстанції ухвали від 05.02.2018 р. минуло більше трьох років, що з урахуванням обставини справи, на думку колегії суддів, не відповідає вимогам п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо розгляду справи упродовж розумного строку.

Щодо посилання суду першої інстанції в обґрунтування ухвали від 05.02.2018 р. на положення п. 3 ч. 1 ст. 236 КАС України колегія суддів зазначає наступне.

З відомостей, розміщених на офіційному веб-сайті Конституційного Суду України (www.ccu.gov.ua), вбачається, що починаючи з 2015 року до Конституційного Суду України надходили конституційні подання Верховного Суду України та народних депутатів України щодо відповідності Конституції України положень Закону України "Про очищення влади", проте, станом на 05.02.2018 р. за результатом розгляду цих звернень рішення не було прийнято.

Відповідно до ч. 3 та ч. 4 ст. 7 КАС України у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України. Якщо суд доходить висновку, що закон чи інший правовий акт суперечить Конституції України, суд не застосовує такий закон чи інший правовий акт, а застосовує норми Конституції України як норми прямої дії.

Отже, з огляду на тривалий розгляд Конституційним Судом України конституційних подань щодо відповідності Конституції України положень Закону України "Про очищення влади", положення ч. 3, ч. 4 ст. 7 КАС України та практику Європейського суду з прав людини, суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку щодо об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи - конституційних подань до Конституційного Суду України та зупинення провадження у справі.

Стосовно посилання суду першої інстанції в обґрунтування ухвали від 05.02.2018 р. на невизначеність у питанні про те, чи відповідають окремі положення Закону України "Про очищення влади" Конституції України, колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 4 ст. 6 КАС України забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

З огляду на викладені обставини справи, суд апеляційної інстанції доходить висновку про те, що судом першої інстанції ухвалено рішення з порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання і є підставою для скасування ували суду першої інстанції з прийняттям постанови про направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись статтями 241-245, 250, 315, 320, 321, 322, 327, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.02.2018 р. у справі № 804/19009/14 скасувати.

Справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Повний текст постанови складено 29.05.2018 р.

Головуючий суддя: О.М. Панченко

Суддя: С.М. Іванов

Суддя: В.Є. Чередниченко