Постанова № 74406478, 22.05.2018, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

22 травня 2018 рокусправа № 804/2257/17

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючий суддя: Лукманова О.М.,

суддів: Божко Л.А., Уханенко С.А.,

при секретарі: Сонник А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро апеляційну скаргу Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.10.2017 року (суддя Єфанова О.В., м. Дніпро, повний текст постанови складено 23.10.2017 року) у справі №804/2257/17 за позовом Комунального закладу «Центр практичної психології та соціальної роботи -психолого-медико-педагогічна консультація з корекційно-розвитковим відділенням «Сузір'я» Кам'янської міської ради до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області, третя особа: Департамент з гуманітарних питань Камянської міської ради про визнання протиправною постанови, -

в с т а н о в и л а:

У квітні 2017 року КЗ «Центр практичної психології та соціальної роботи - психолого-медико-педагогічна консультація з корекційно-розвитковим відділенням «Сузір'я» Кам'янської міської ради (далі по тексту - позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області (далі по тексту - відповідач), третя особа: Департамент з гуманітарних питань Кам'янської міської ради, в якому просив визнати протиправною постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 13.03.2017 року №27/4.4-1/185, винесену відповідачем та скасувати її.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.10.2017 року позовні вимоги задоволено.

З постановою суду першої інстанції не погодилось Головне управління Держпраці у Дніпропетровській області та подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати постанову та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог. Свої вимоги обґрунтувало тим, що судом першої інстанції невірно було надано оцінку та правове значення обставинам справи. Апелянт вважав, що ОСОБА_1 працювала згідно цивільно-правової угоди, не дивлячись на присутність деяких елементів трудової угоди, їй з порушенням законодавства виплачувалась премія, заробітна плата з фонду оплати праці бюджетної установи по КЕКВ - 1111 «Заробітна плата», облік роботи не здійснювався, нарахування єдиного соціального внеску здійснювалось за весь період виконання трудових обов'язків. Апелянт вказував на те, що існували суттєві порушення при укладанні як первісної угоди, так і при продовженні відносин. Апелянт вважав, що перелічені в пунктах 2.1 та 2.2, 3.2 трудових угодах послуги та умови оплати підпадають під дію цивільного законодавства, укладеним трудовим угодам були притаманні ознаки як трудового так і цивільного законодавства.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що законодавство не містить обов'язкових приписів у яких випадках сторони зобов'язані укладати трудові договори, а в яких цивільно-правові договори (угоди) на виконання певних робіт, сторони договору (роботодавець та працівник) вільні у своєму виборі щодо форми оформлення трудових відносин, а тому на свій розсуд вправі визначати вид такого договору. У зв'язку з цим, суд вважав, що висновки Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про порушення позивачем вимог частин 1 та 3 ст. 24 КЗпП України є помилковими, а тому прийнята на підстави цих висновків постанова про накладення штрафу від 13.03.2017 року № 27/4.4-1/185 є необґрунтованою і такою, що прийнята без врахування всіх істотних обставин.

Матеріалами справи встановлено, що з 17.02.2017 року по 23.02.3017 року Головним управлінням Держпраці у Дніпропетровській області відповідно до наказу від 15.02.2017 року за №282-П була проведена позапланова перевірка Комунального закладу «Центр практичної психології та соціальної роботи-психолого-медико-педагогічна консультація з корекційно-розвитковим відділенням «Сузір'я» з питань додержання суб'єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування, за результатами якої 23.02.2017 року складений акт перевірки №27/4.4-1, згідно висновку якого позивачем були порушені вимоги нормативно-правових актів. Законодавством України не передбачена можливість нарахування та виплата премій особам, з якими уклало цивільно-правову угоду. Трудове законодавство України не дозволяє укладати такі угоди на виконання робіт, визначених у штатному розкладі, оскільки заробітна плата входить до фонду оплати праці закладу, посада бухгалтера входить до загальної штатної чисельності закладу, обов'язки бухгалтера, зокрема, визначаються у посадовій інструкції спеціаліста. Обґрунтування такого висновку міститься у відмінностях між трудовим і цивільно-правовим договорами: предметом цивільно-правового договору підряду є кінцевий результат роботи, тоді як для трудового договору основним є факт та процес трудової діяльності. Зокрема, не можна укласти із громадянином договір підряду на виконання ним функцій «спеціаліста», оскільки в такому випадку предметом договору є виконання працівником певних трудових обов'язків, а не досягнення у підсумку його роботи певного конкретного матеріального результату.

Підставою для такого висновку було те, що позивачем з 01.08.2014 року відповідно до наказу №16к-д від 01.08.2014 року ОСОБА_1 була прийнята на посаду бухгалтера з оплатою праці по 10-тарифному розряду ЄТС, згідно штатного розкладу (із укладенням трудової угоди). Підставою для видання вказаного наказу була заява ОСОБА_1 від 31.07.204 року про призначення її на посаду бухгалтера з 01.08.2014 року на умовах трудової угоди, трудова угода №4 від 01.08.2014 року. У подальшому щомісячно позивач укладав з ОСОБА_1 трудові угоди до 01.05.2016 року включно. 08.08.2016 року трудова угода №9 від 01.05.2016 року була розірвана згідно договору за згодою сторін, припинення трудової угоди було оформлено наказом позивача від 08.08.2016 року №11 о/д, підставою для винесення якого була заява ОСОБА_1 від 08.08.2016 року про розірвання трудової угоди.

Наказом закладу від 17.08.2016 року за №18-о-д ОСОБА_1, яка працювала бухгалтером централізованої бухгалтерії при департаменті з гуманітарних питань Кам'янської міської ради, призначено на посаду бухгалтера Центру «Сузір'я» за зовнішнім сумісництвом на 0,5 ставки з 19.08.2016 року з встановленням 10 тарифного розряду, згідно схеми тарифних розрядів. Оплату праці здійснювати згідно тарифного розряду.

Із змісту укладених трудових угод, вбачається, що предметом договорів є послуги по веденню бухгалтерського обліку фінансово-господарської діяльності комунального закладу та складання звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку в державному секторі. Позивач здійснював оплату робіт у розмірі, передбаченому у штатному розкладі на підставі актів про виконання роботи щомісячно.

Встановлено, що між позивачем та ОСОБА_1 щомісячно укладалися акти виконаних робіт, згідно яких ОСОБА_1 виконувалась робота по веденню бухгалтерського обліку фінансово-господарської діяльності позивача та складання звітності, якість та термін виконання відповідають умовам трудової угоди. Визначався розмір оплати, який відповідав розміру, передбаченому штатним розкладом.

Встановлено, що згідно наказу закладу від 23.12.2014 року №27-к-«д» бухгалтера ОСОБА_1 було премійовано в грудні 2014 року в розмірі 557,86 грн., підстава протокол №11 від 19.12.2014 року, засідання профкому, Положення про преміювання (додаток №11 до колективного договору від 20.06.2013 року).

Встановлено, що у закладі були затверджені штатні розписи на 2014, 2015, 2016 роки, в яких передбачено посаду бухгалтера (одна одиниця); встановлено розмір посадового окладу на рівні 10 розряду. Оплата праці ОСОБА_1 здійснювалась згідно штатного розкладу. Облік робочого часу та виконаної роботи у табелях обліку робочого часу робітників закладу не здійснювався. У той же час у відомостях про нарахування заробітної плати (доходу) застрахованих осіб значиться, що ОСОБА_1 нараховувалася заробітна плата та нараховувався єдиний страховий внесок до пенсійного фонду.

Встановлено, що за період роботи ОСОБА_1 з 01.08.2014 року по 08.08.2016 року записи у трудовій книжці закладом не робилися, за вказаний період ОСОБА_1 у відпустці не перебувала.

Після здійснення перевірки, відповідач прийшов до висновку про те, що укладеним договорам (трудовим угодам) з 2014 року по 2016 рік притаманні умови дії трудового законодавства, оскільки: у штатних розкладах, які діяли в закладі передбачена посада бухгалтера із встановленим розрядом; позивачем ОСОБА_1 нараховувалась премія; розірвання трудової угоди 08.08.2016 року з ОСОБА_1 здійснювалось на умовах трудового законодавства за угодою сторін; призначення на посаду бухгалтера здійснювалось на підставі наказу від 01.08.2014 №1к-«д». У зв'язку з цим відповідач зробив висновок, що в цьому випадку були порушені вимоги нормативно-правових актів, законодавством України не передбачена можливість нарахування та виплата премій особам, з якими уклало цивільно-правову угоду.

За результатами перевірки 13.03.2017 року винесено постанову про накладення штрафу №27/4.4-1/185.

Відповідно до пунктів 1, 2, 7 Положення про Державну інспекцію України з питань праці, затвердженого Указом Президента України від 06.04.2011 року за №386/2011 Державна інспекція України з питань праці (Держпраці України) є центральним органом виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, на випадок безробіття в частині призначення нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб та здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені у встановленому порядку територіальні органи.

Відповідно до статей 21, 23, 24 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи. Трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч.1 ст.626 та ч.1 ст.628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти). Визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною другою ст.265 КЗпП України передбачено, що юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Згідно п.2 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 року за №509 штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками (далі - уповноважені посадові особи). Штрафи можуть бути накладені на підставі, зокрема, акта про виявлення під час перевірки суб'єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу.

Аналізуючи обставини у справі та законодавство, яке регулює спірні правовідносини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо обґрунтованості позовних вимог, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ОСОБА_1 укладалися трудові угоди на визначений строк та на виконання певної роботи, що не суперечить положенню ч.1 ст.23 КЗпП України.

Оформлення трудових відносин було здійснено шляхом винесення наказу про прийняття ОСОБА_1 на посаду бухгалтера, яка передбачена штатним розкладом. Оплата праці здійснювалась у розмірі посадового окладу, передбаченого штатним розкладом, наказом передбачався розмір оплати праці. Згідно наказу закладу ОСОБА_1 виплачувалася за результатами роботи премія. Із заробітної плати ОСОБА_1 відраховувалися всі передбачені законодавством податки та внески.

Колегія суддів звертає увагу на те, що відповідач сам вказував, що укладеним трудовим угодам притаманні умови дії трудового законодавства: наявність посади бухгалтера у штатному розкладі; нарахування та виплата премії; розірвання трудової угоди здійснювалось на умовах трудового законодавства за угодою сторін; призначення та звільнення здійснювались на підставі наказу.

З системного аналізу статей 21, 23. 24 КЗпП України та статей 626, 628 ЦК України вбачається, що законодавством передбачено лише основні положення трудового договору та цивільного договору.

Як вбачається зі змісту договорів (трудових угод), укладених позивачем з ОСОБА_1, ними передбачено виконання певної роботи, а саме: ведення бухгалтерського обліку фінансово-господарської діяльності закладу та складання звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку в державному секторі; передбачено розмір оплати праці, який відповідає штатному розкладу.

Щодо складення щомісячних актів виконаних робіт, відповідно до яких здійснювалась оплата праці ОСОБА_1, та яке притаманне цивільному законодавству, колегія суддів зазначає, що трудовим законодавством не передбачено заборони на складення таких актів за згодою сторін. Колегія суддів зазначає, що п.3 ч.1 ст.23 КЗпП України передбачено укладання трудового договору на виконання певної роботи, що, у свою чергу, може оформлюватися актами виконаних робіт.

Колегія суддів зазначає, що відсутність запису про роботу у трудовій книжці при умові виконання відповідної роботи згідно трудового договору, відсутність ОСОБА_1 в табелі обліку робочого часу при наявності відомостей про неї у відомостях про нарахування заробітної плати, відрахування з її заробітної плати обов'язкових податків та внесків не є порушенням, передбаченим абзацем 2 ч.2 ст.265 КЗпП України, а саме: фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору.

Враховуючи вище викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, постанову суду першої інстанції слід залишити без змін, як таку, що прийнята з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись статтями 315, 316, 321, 322 КАС України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.10.2017 року у справі №804/2257/17 - залишити без змін.

Постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів відповідно до ст.,ст.328, 329 КАС України.

Головуючий суддя: О.М. Лукманова

Суддя: Л.А. Божко

Суддя: С.А. Уханенко