Рішення № 74406368, 30.05.2018, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 ел.пошта : inbox@vn.arbitr.gov.ua

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"30" травня 2018 р. Cправа № 902/196/18

Господарський суд Вінницької області у складі судді Банаська О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "КАПІТЕЛЬ-ДНІПРО", м.Дніпро

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОМАШ-КАЛИНА", м.Калинівка, Калинівський район, Вінницька область

про стягнення 15 864 грн 22 коп.

За участю секретаря судового засідання Василишеної Н.О.

Представники сторін не з'явилися.

В С Т А Н О В И В :

Товариством з обмеженою відповідальністю "КАПІТЕЛЬ-ДНІПРО" заявлено позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОМАШ-КАЛИНА" про стягнення 15 864 грн 22 коп. заборгованості з яких 14 400 грн 00 коп. основного боргу, 1 129 грн 10 коп. інфляційних втрат та 335 грн 12 коп. - 3% річних за поставку товару згідно видаткових накладних.

Ухвалою суду від 15.05.2018 р. відкрито провадження у справі № 902/196/18 в порядку спрощеного позовного провадження та призначено справу до розгляду по суті на 30.05.2018 р.

23.05.2018 р. до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОМАШ-КАЛИНА" надійшов лист вих. № 80 від 21.05.2018 р., в якому останнє заперечує стосовно позовних вимог зазначаючи, що згідно платіжного доручення № 1425 від 24.04.2018 р. відповідачем перераховано позивачу грошові кошти на суму 14 400 грн 00 коп. в рахунок оплати заборгованості по позовній заяві № 11/04-18 від 11.04.2018 р. Також, у вказаному листі відповідач просить переглянути заявлені позовні вимоги та змінити суму стягнення заборгованості, враховуючи викладені обставини. Додатком до зазначеного листа відповідачем долучено копію платіжного доручення № 1425 від 24.04.2018 р.

29.05.2018 р. на електронну адресу суду надійшла заява позивача вих. № 29/05-18 від 29.05.2018 р., в якій останнім зменшено позовні вимоги в частинні стягнення 14 400 грн00 коп. основного боргу у зв’язку з його сплатою відповідачем та заявлено до стягнення з останнього 335 грн 12 коп. – 3 % річних та 1 129 грн 10 коп. – інфляційних втрат.

В судове засідання 30.05.2018 р. представники сторін не з'явилися, причин неявки не повідомили, хоча про дату, час та місце судового засідання повідомлялися належним чином ухвалою суду, яка надсилалась їм рекомендованою кореспонденцією.

Факт належного повідомлення відповідача про дату, час та місце слухання справи підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення № 2240300257176.

Крім того, факт обізнаності відповідача про розгляд справи спору в суді підтверджується наявним в справі листом останнього вих. № 80 від 21.05.2018 р.

В той же час адресована позивачу ухвала від 15.05.2018 р. відділенням зв’язку на адресу суду не повернулась.

При цьому згідно інформації отриманої з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень надіслана позивачу ухвала значиться в стані "Вручення: особисто 26.05.2018 р.".

Зважаючи на вищевикладене, судом при неявці сторін в судове засідання враховується наступне.

Згідно зі статтею 42 Господарського процесуального кодексу України учасники справи зобов'язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази тощо.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 р. (Закон України від 17.07.1997 р. № 475/97 - ВР), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993 р.), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999 р.).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України").

Суд нагадує, що роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 р. у справі "Красношапка проти України").

Суд нагадує, що це роль національних судів – організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (див.рішення Суду у справі Шульга проти України, no. 16652/04, від 02.12.2010).

До того ж організація провадження таким чином, щоб воно було швидким та ефективним, є завданням саме національних судів (див. рішення Суду у справі Білий проти України, no. 14475/03, від 21.10.2010).

При цьому ст. 248 ГПК України встановлено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Згідно із ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи положення ст.ст. 13, 74 ГПК України якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами і документами без явки в судове засідання представників сторін.

У зв’язку з неявкою учасників судового процесу фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

В судовому засіданні, надавши оцінку заяві позивача про зменшення розміру позовних вимог вих. № 29/05-18 від 29.05.2018 р., яка 29.05.2018 р. надійшла на електронну адресу суду по справі № 902/196/18, суд дійшов наступних висновків стосовно останньої.

Відповідно до п. 1.5.17 Інструкції з діловодства в господарських судах України затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.02.2013 р. № 28 документи, отримані електронною поштою без електронного цифрового підпису або каналами факсимільного зв'язку, не належать до офіційних. У разі надсилання електронних документів без електронного цифрового підпису та факсограм необхідно надсилати також оригінал документа в паперовій формі.

Як встановлено судом, згідно довідки від 29.05.2018 р., складеної відповідальним працівником апарату Господарського суду Вінницької області, вказана заява не містить електронного цифрового підпису.

Враховуючи те, що заяву позивачем надіслано без електронного цифрового підпису, а тому не є офіційною, вона не підлягає розгляду.

Розглянувши подані документи і матеріали даної справи, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

Як вбачається із позовної заяви позивач в якості підстави позовних вимог посилається на Як вбачається із позовної заяви позивач в якості підстави позовних вимог посилається на те що, 19.06.2017 р. ним поставлено відповідачу на підставі видаткових накладних товар, а саме грунт-емаль УРФ-1101 RAL та УРФ-1101 жовтий в кількості 200 кг, загальною вартістю 14 400 грн 00 коп., за який останній не розрахувався, в зв'язку з чим у нього виникла заборгованість за поставлений товар.

те що, 19.06.2017 р. ним поставлено відповідачу на підставі видаткових накладних товар, а саме грунт-емаль УРФ-1101 RAL та УРФ-1101 жовтий в кількості 200 кг, загальною вартістю 14 400 грн 00 коп., за який останній не розрахувався, в зв'язку з чим у нього виникла заборгованість за поставлений товар.З огляду на вказане, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 14 400 грн 00 коп. основного боргу, 1 129 грн 10 коп. інфляційних втрат та 335 грн 12 коп. - 3% річних.

Відповідач в свою чергу у надісланому на адресу суду листі вих. № 80 від 21.05.2018 р. заперечує стосовно позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "КАПІТЕЛЬ-ДНІПРО" зазначаючи, що згідно платіжного доручення № 1425 від 24.04.2018 р. ним перераховано позивачу грошові кошти на суму 14 400 грн 00 коп. в рахунок оплати заборгованості по позовній заяві № 11/04-18 від 11.04.2018 р.

Із наявних у справі та досліджених судом доказів, слідує, що 19.06.2017 р. Товариством з обмеженою відповідальністю "КАПІТЕЛЬ-ДНІПРО" передано, а Товариством з обмеженою відповідальністю "АГРОМАШ-КАЛИНА" прийнято товар: грунт-емаль УРФ-1101 RAL в кількості 150 кг та УРФ-1101 жовтий в кількості 50 кг на загальну суму 14 400 грн 00 коп.

Факт передачі товару позивачем та його отримання відповідачем підтверджується видатковими накладними № 182 від 19.06.2017 р. на суму 10 800 грн 00 коп. та № 183 від 19.06.2017 на суму 3 600 грн 00 коп., а також довіреністю на отримання товару № 348 від 12.06.2017 р. (а.с. 12-13, 16, т. 1).

Крім того на підтвердження факту передачі позивачем товару відповідачу в матеріалах справи також містяться податкові накладні: № 22 та 23 (дата складання 19.06.2017 р.), в яких відображено господарську операцію з продажу товару на загальну суму 14 400 грн 00 коп. (а.с. 14-15, т. 1).

Згідно рахунків № 3-175 від 15.06.2017 р. та № 3-178 від 19.06.2017 р. відповідачу належить до сплати позивачу за отриманий товар сума в розмірі 14 400 грн 00 коп. (а.с. 10-11, т. 1).

У зв'язку із невиконання відповідачем зобов'язання з оплати отриманого товару позивач звернувся з даним позовом до суду про стягнення з останнього заборгованості за переданий товар, 3 % річних та інфляційних втрат.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи позивачем до відділення поштового зв'язку позовну заяву вих. № 11/04-18 від 11.04.2018 р. здано для відправки 17.04.2018 р.

Разом з тим відповідачем 24.04.2018 р. було проведено повне погашення суми основного боргу в розмірі 14 400 грн 00 коп. згідно платіжного доручення № 1425 від 24.04.2018 р.

З врахуванням встановлених обставин, суд дійшов наступних висновків.

За змістом ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно із ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (ч. 4 ст. 203 ЦК України).

Частиною 1 ст. 205 ЦК України встановлено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони маю право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Пунктом 1 ч.1 ст. 208 ЦК України встановлено, що правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі.

Разом з тим, згідно із п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 218 ЦК України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом. Заперечення однією з сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у письмовій формі. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телефонограмами тощо, а також прийняттям до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно зі ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України)

Відповідно до ст.527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Як встановлено судом та слідує з матеріалів справи № 902/196/18 позовна заява вих. № 11/04-18 від 11.04.2018 р. з додатками здана представником позивача до поштового відділення для направлення до суду 17.04.2018 р., про що свідчить відбиток печатки поштового відділення на поштовому конверті в якому надійшла позовна заява до суду.

Разом з тим, як свідчить надане відповідачем платіжне доручення № 1425 від 24.04.2018 р. сплачено основний боргу в сумі 14 400 грн 00 коп. - 24.04.2018 р.

В свою чергу, провадження у справі № 902/196/18 за вказаним позовом було відкрито 15.05.2018 р., тобто ще до відкриття провадження у справі предмет спору в частині стягнення основного боргу між сторонами у даній справі був відсутній.

Погашення відповідачем основної суми боргу ще до відкриття провадження у даній справі безпосередньо слідує з змісту надіслано позивачем до суду супровідного листа № 03-05/18 від 03.05.2018 р. щодо усунення недоліків до позовної заяви (а.с. 32, т. 1).

Згідно із ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Тобто, порушення права чи законного інтересу або спір щодо них повинні існувати на момент прийняття судом позову до розгляду та відкриття провадження по справі.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

У п. 4.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" роз’яснено, що господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Визнання боржником претензії кредитора не є способом припинення зобов'язання і не свідчить про відсутність спору; особа, претензія якої визнана боржником, вправі звернутися до господарського суду з позовом про стягнення визнаної суми коштів. Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

З урахуванням зазначено, права і охоронювані законом інтереси позивача в частині стягнення 14 400 грн 00 коп. основного боргу відповідачем не були порушені, що вказує на безпідставність заявлення позовних вимог в цій частині, оскільки сума основного боргу вже була погашена відповідачем на момент відкриття провадження у даній справі.

Відтак, в задоволенні позову в частинні стягнення 14 400 грн 00 коп. основного боргу слід відмовити.

Також судом розглянуто вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 335 грн 12 коп. - 3% річних за період з 20.06.2017 р. по 30.03.2018 р. та 1 129 грн 10 коп. інфляційних втрат за період липень 2017 р. – березень 2018 р. за результатами чого суд дійшов наступних висновків.

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов'язання, згідно ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною першою статті 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до частини другої статті 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов'язку негайного виконання; такий обов'язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 Цивільного кодексу України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов'язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту частини другої статті 530 Цивільного кодексу України.

Відтак, обов'язок покупця оплатити товар (з огляду на приписи статті 692 Цивільного кодексу України) виникає з моменту його прийняття якщо спеціальними правилами або договором купівлі - продажу не встановлено інший строк оплати.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд України в своїй постанові від 19.08.2014 р. у справі № 925/1332/13 та Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постанові від 28.02.2018 р. у справі № 910/9075/17.

Як встановлено судом у видаткових накладних від 19.06.2017 р., підписаних і скріплених печатками обох сторін, які засвідчують передачу і прийняття товару, строк його оплати не вказано, отже, відповідач зобов'язаний оплатити товар після його прийняття, тобто з 19.06.2017 р.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином суд вважає, що вимоги позивача щодо стягнення 3 % річних та інфляційних втрат є правомірними, оскільки відповідають умовам чинного законодавства.

Здійснивши за допомогою інтегрованого в систему інформаційно-правового забезпечення "Ліга:Закон Еліт 9.5.3" перевірку правильності наданого позивачем розрахунку 3 % річних та інфляційних втрат судом визначено їх в наступних розмірах: 3 % річних в сумі 336 грн 13 коп. та інфляційних втрат - 1 299 грн 91 коп., які є більшими ніж ті, що заявлені позивачем: 3 % річних - 335 грн 12 коп. та інфляційні втрати - 1 129 грн 10 коп., однак враховуючи те, що визначення ціни позову є правом та прерогативою позивача до стягнення підлягають останні у заявленому позивачем розмірі.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Як визначає ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із ч.ч.1, 3 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст.ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвали суду відповідач не подав до суду жодних належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення 3 % річних та інфляційних втрат, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів) чи відсутності вини в допущеному ним порушенні зобов'язання.

За таких обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, з урахуванням мотивів щодо відмови в задоволенні позову в частині стягнення основного боргу.

Витрати зі сплати судового збору підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ч.9 ст.129 ГПК України відповідно до якої у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

30.05.2018 р. в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення із зазначенням про відкладення складання тексту повного судового рішення на строк не більше ніж на п’ять днів з дня закінчення розгляду справи.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42 45, 46, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОМАШ-КАЛИНА", вул.Незалежності, буд.46, м.Калинівка, Калинівський район, Вінницька область, 22400 (ідентифікаційний код - 32320510) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КАПІТЕЛЬ-ДНІПРО", вул. Космічна, буд. 49-Г, м.Дніпро, 49040 (ідентифікаційний код - 34775930) – 335 грн 12 коп. – 3 % річних, 1 129 грн 10 коп. інфляційних втрат та 1 762 грн 00 коп. витрат зі сплати судового збору.

3. У задоволенні позову в частині стягнення 14 400 грн 00 коп. основного боргу відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Згідно з приписами ч.1 ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

6. Згідно з положеннями ч.1 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

7. Примірник повного судового рішення надіслати учасникам справи рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Повне рішення складено 01 червня 2018 р.

Суддя О.О. Банасько

віддрук. 3 прим.:

1 - до справи.

2 - позивачу - вул. Космічна, буд. 49-Г, м. Дніпро, 49040.

3 - відповідачу - вул. Незалежності, буд. 46, м. Калинівка, Калинівський район, Вінницька область, 22400.