Ухвала суду № 74405666, 01.06.2018, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/2606/18

УХВАЛА

01 червня 2018 року м.Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Тарасишина О.М., розглянувши заяву ФОП ОСОБА_1 до Департаменту муніципальної безпеки Одеської міської ради, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Приватного підприємства «Уран 777», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Одеської міської ради про визнання протиправними дії щодо демонтажу поліпшень орендованого майна на території штучного пляжу, -

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного надійшла позовна заява ФОП ОСОБА_1 до Департаменту муніципальної безпеки Одеської міської ради, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Приватного підприємства «Уран 777», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Одеської міської ради про визнання протиправними дії щодо демонтажу поліпшень орендованого майна на території штучного пляжу.

31.05.2018р. (вхід. № 15417/18) позивачем через канцелярію суду подано заяву про вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони відповідачу - Департаменту муніципальної безпеки Одеської міської ради та іншим будь-яким особам, здійснювати будь-які демонтажні/будівельні роботи, на території штучного пляжу «Курортний» між траверсами НОМЕР_1 та НОМЕР_2 (другої черги ПЗС) загальною площею 4 500 м2.

В обґрунтування заяви зазначено, що будь-які дії органів місцеового самоврядування (Департамент муніципальної безпеки Одеської міської ради) без будь-яких належних на те правових підстав, будь-якого виконавчого листа, припису, щодо демонтажу поліпшення орендованого майна (дерев'яних настилів) є незаконними та протиправними, що може спричинити достатньо суттєві матеріальні збитки особам в належному користуванні яких знаходиться вказане орендоване майно та фактично в подальшому місцевому бюджету.

У зв'язку з викладеним, на думку позивача, не застосування заходів забезпечення позову буде завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Розглянувши матеріали позовної заяви, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви позивача, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю (ч.2 ст. 150 КАС України).

Згідно ч. 1 ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

За приписами ч.2 ст. 151 КАС України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи (ч.1 ст. 154 КАС України).

Забезпечення позову може застосовуватися лише з підстав, визначених статтею 150 КАС України.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання судового рішення в разі задоволення позовних вимог. При цьому заходи забезпечення позову вживаються судом з метою охорони прав та інтересів позивача на час розгляду справи та не можуть вирішувати спірні правовідносини по суті.

З наведеного вбачається, що підставою для вжиття заходів забезпечення позову можуть стати такі обставини: 1) існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; 2) неможливість захисту прав, свобод та інтересів позивача після набрання законної сили рішенням в адміністративній справі без вжиття таких заходів; 3) необхідність докладання значних зусиль та витрат для відновлення прав позивача у майбутньому; 4) очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Ці підстави є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, наявних в справі встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Тобто інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів позивача в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

Судом не встановлено будь-яких об'єктивних даних, з яких можливо зробити висновок, що до моменту ухвалення рішення в адміністративній справі існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача, а захист цих прав, свобод або інтересів стане неможливим без вжиття заходів забезпечення позову, чи для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Наведені позивачем підстави для вжиття заходів забезпечення позову, шляхом заборони відповідачу - Департаменту муніципальної безпеки Одеської міської ради та іншим будь-яким особам, здійснювати будь-які демонтажні/будівельні роботи, на території штучного пляжу «Курортний» між траверсами НОМЕР_1 та НОМЕР_2 (другої черги ПЗС) загальною площею 4 500 м2, не знаходять свого підтвердження на час вирішення питання щодо вжиття заходів забезпечення позову.

У разі забезпечення даного позову шляхом шляхом заборони відповідачу - Департаменту муніципальної безпеки Одеської міської ради та іншим будь-яким особам, здійснювати будь-які демонтажні/будівельні роботи, на території штучного пляжу «Курортний» між траверсами НОМЕР_1 та НОМЕР_2 (другої черги ПЗС) загальною площею 4 500 м2, судом фактично ухвалюється рішення без розгляду справи по суті, що не відповідає критеріям розумності, обґрунтованості і адекватності, збалансованості інтересів учасників спірних правовідносин та не відповідає інституту забезпечення позову в адміністративному процесі.

Враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги те, що в матеріалах справи відсутні беззаперечні докази, які б свідчили про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, дані про неможливість захисту прав, свобод та інтересів позивача без вжиття таких заходів, що має очевидні ознаки протиправності, на даній стадії розгляду справи суд дійшов висновку, що заява позивача про забезпечення позову є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 150, 151, 243, 256, 295, 297 КАС України, суддя, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ФОП ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом заборони відповідачу - Департаменту муніципальної безпеки Одеської міської ради та іншим будь-яким особам, здійснювати будь-які демонтажні/будівельні роботи, на території штучного пляжу «Курортний» між траверсами НОМЕР_1 та НОМЕР_2 (другої черги ПЗС) загальною площею 4 500 м2 - відмовити.

Ухвала набирає законної сили у строки, визначені ст.256 КАС України, та може бути оскаржена у відповідності до ст. 295, 297 КАС України.

Пунктом 15.5 розділу VII "Перехідні положення" КАС України від 03 жовтня 2017 року визначено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи зберігаються порядок подачі апеляційних скарг та направлення їх до суду апеляційної інстанції, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України від 06 липня 2005 року.

Суддя О.М. Тарасишина