Рішення № 74404902, 01.06.2018, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" червня 2018 р. справа № 809/765/18

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чуприни О.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську Івано-Франківської області про визнання дій неправомірними щодо відмови у проведення перерахунку пенсії, стягнення недоплаченої пенсії в сумі 160 441,00 гривень та зобов'язання здійснити перерахунок пенсії із врахуванням збільшення в подальшому встановленого законодавством України розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі, також - позивач, ОСОБА_1.) 07.05.2018 звернувся в суд із позовною заявою до Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську Івано-Франківської області (надалі, також - відповідач, УПФУ в м. Івано-Франківську) про визнання дій неправомірними щодо відмови у проведення перерахунку пенсії, стягнення недоплаченої пенсії в сумі 160 441,00 гривень та зобов'язання здійснити перерахунок пенсії із врахуванням збільшення в подальшому встановленого законодавством України розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем протиправно, в порушення частини 4 статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (в редакції Закону №230/96-ВР від 06.06.1996), частини 3 статті 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (в редакції Закону №231-V від 05.10.2006), пункту 4 Порядку обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання і пенсій, у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.10.1997 за №523, відмовлено у проведенні перерахунку пенсії з 01.01.2015, виходячи із 8-ми мінімальних пенсій за віком по ІІ-й групі інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції (надалі, також - Чорнобильська АЕС, ЧАЕС). Позивач переконаний, що діючі редакції нормативно-правових актів, які регулюють питання виплати йому відповідної пенсії, значно погіршили його право на належний розмір пенсії, в порівнянні із відповідними редакціями законів, які діяли раніше. Вважає, що УПФУ в м. Івано-Франківську значно занижений розмір пенсії, а тому підлягає перерахунку з 01.01.2015, а також просить суд стягнути з відповідача недоплачену суму пенсії в загальному розмірі 160 441,00 гривень.

На підставі статей 260-261 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі, також - КАС України) ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 08.05.2018 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику сторін.

Уповноваженою особою відповідача 11.05.2018 отримано ухвалу суду про відкриття провадження у справі (а.с. 21).

Відповідач, 22.05.2018, на виконання пункту 4 ухвали суду про відкриття провадження від 08.05.2018, подав через канцелярію суду витребувані судом докази, а саме: детальний розрахунок місячного розміру пенсії ОСОБА_1; копії всіх документів, які стали підставою для призначення пенсії по інвалідності ІІ групи внаслідок захворювання, пов'язаного з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС; розпорядження УПФУ в м. Івано-Франківську про призначення і перерахунок пенсії ОСОБА_1 за період з моменту призначення по 01.05.2018; довідку військової частини від 01.07.1987 за №48/98 (а.с. 33-73).

Також, відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву із відповідними письмовими доказами, які надійшли на адресу суду 23.05.2018 (а.с. 74-93). В даному відзиві відповідач не погоджується з доводами позивача, викладеними у позовній заяві, оскільки 01.01.2015 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин" від 28.12.2014 за №79-VІІІ, пунктом 63 якого, зокрема, розділ VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України доповнено пунктом 26, яким встановлено, що норми і положення статті 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 за №796-ХІІ застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування. Також, Законом України "Про внесення змін та визнання такими, що витратили чинність, деяких законодавчих актів України" №76-VIII від 28.12.2014 передбачено, що умови, порядок призначення та мінімальні розміри пенсії по інвалідності, яка настала внаслідок Чорнобильської катастрофи визначають актами Кабінету Міністрів України з відповідних питань. Крім того, зазначив, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №851 від 15.11.2017 "Про внесення змін до порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 01.10.2017 застосовувалась тільки для осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби та внаслідок цього стали особами з інвалідністю. Однак, як слідує з довідки військової частини №43187 від 01.02.1987 за №48/98 ОСОБА_1 знаходився на учбових зборах. А згідно довідки Державного ремонтно-виробничого комбінату "Прикарпатпромкультури" за №24978 в період часу з 14.02.1987 по 03.07.1987 заробітна плата за роботу в зоні відчуження виплачена позивачу за основним місцем роботи. Виходячи з наведеного, вказує на відсутність законних підстав для здійснення перерахунку та виплати позивачу пенсії, в тому числі з 01.01.2015. Просив в задоволенні позовних вимог відмовити.

Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 263 КАС України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), відзив на позовну заяву, дослідивши і оцінивши зібрані по справі докази, в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

ОСОБА_1 являється особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (1 категорія) та є інвалідом ІІ групи (безстроково), у зв'язку із захворюванням, пов'язаним із наслідками ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_2 від 30.03.2005 (а.с. 10).

З 05.10.1992 позивач перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську та отримує пенсію по інвалідності ІІ групи внаслідок захворювання, пов'язаного з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 за №796-ХІІ (надалі, також - Закон №796-ХІІ).

Так, Адміністрація і комітет профспілки, правління колгоспу і рада соціального забезпечення колгоспників Державного ремонтно-виробничого комбінату "Прикарпатпромкультури", де працював позивач, направила УПФУ в м. Івано-Франківську матеріали для призначення пенсії по інвалідності ОСОБА_1, серед яких зокрема заяву останнього на призначення пенсії по інвалідності від 16.11.1992, подання про призначення пенсії №3 від 16.11.1992, довідку про заробіток ОСОБА_1 за період з 01.11.1990 по 31.10.1992, виписку із акту огляду у МСЕК від 14.10.1992, довідку військової частини 43187 від 01.07.1987 за №48/98 (а.с. 62, 64- 68, 69-70, 71, 72, 78).

Згідно рішення №4/537 від 24.11.1992 ОСОБА_1 призначено пенсію по інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та проведено розрахунок пенсії з 05.10.1992 по 01.11.1997, відповідно до якого розмір пенсії позивача становив 1 966,00 відповідної грошової одиниці (а.с. 34).

В подальшому розмір пенсії позивача щорічно змінювався, про що свідчать відповідні розрахунки та розпорядження, наявні в матеріалах справи, зокрема, розпорядження від 10.05.1995, розпорядження №342 від 19.03.1996, розпорядження від 11.12.1997, 25.03.1998, 14.10.1998, 01.02.2001, 01.03.2002, 27.09.2004, 14.03.2005, 01.06.2005, 08.01.2006, 21.06.2006, 01.01.2007, 18.07.2007, 25.09.2007, 12.03.2009, 01.12.2009, 04.01.2010, 27.04.2010, 11.05.2010, 13.05.2010, 21.08.2010, 30.11.2011, 27.12.11, 01.05.2016, 01.05.2017, 01.10.2017, 06.11.2017. (а.с. 35-61).

Згідно розрахунку місячного розміру пенсії ОСОБА_1 від 22.05.2018 за №3132/06, наданого УПФУ в м. Івано-Франківську, розмір пенсії позивача станом на 01.05.2018 складає 5 471,20гривень, в тому числі:

- 4 460,80 гривень - основний розмір пенсії (50% від заробітку за роботу в зоні відчуження за травень 1987 року - 8 921,60 гривень за статтею 54 Закону №796-ХІІ);

- 580,80 гривень - підвищення інваліду війни ІІ групи (40% від мінімальної пенсії станом на 01.10.2017 - 1 452,00 гривень за статтею 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 за №3551-ХІІ);

- 50,00 гривень - щомісячна цільова грошова допомога на прожиття інваліду війни ІІ групи за Законом України "Про поліпшення матеріального становища учасників бойових дій та інвалідів війни" від 16.03.2004 за №1603-ІV;

- 379,60 гривень - додаткова пенсія як ліквідатору ЧАЕС інваліду ІІ групи (40% від 949,00 гривень за статтею 49 Закону №796-ХІІ, постановою КМУ №112 від 25.03.2014 "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України з питань пенсійного забезпечення" (а.с. 73).

Як слідує з матеріалів справи, позивач усно звернувся до УПФУ в м. Івано-Франківську щодо надання інформації про його пенсійне забезпечення. На дане звернення відповідач листом від 29.12.2017 за №1357/Г-15 надав інформацію, згідно якої розмір пенсії позивача за віком до 01.10.2017 становив 5 449,36 гривень, однак в жовтні поточного року розмір пенсії позивача з 01.10.2017 перерахований відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" і становить 5 471,20 гривень (а.с. 17).

Позивач, 20.02.2018 звернувся до управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську із заявою про перерахунок пенсії, в якій просив здійснити перерахунок пенсії з 01.01.2015 по час звернення із заявою, посилаючись на частину 4 статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (в редакції Закону №230/96-ВР від 06.06.1996), відповідно до якої в усіх випадках розмір пенсії для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижче по ІІ групі інвалідності - 8-ми мінімальних пенсій за віком (а.с. 11-12).

Натомість, УПФУ в м. Івано-Франківську, листом від 28.02.2018 за №77/Г-15 повідомлено позивача про відсутність законних підстав для перерахунку пенсії, оскільки згідно статті 54 Закону №796-ХІІ умови, порядок призначення та мінімальні розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, визначаються актами Кабінету Міністрів України з відповідних питань. А саме, порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання від Чорнобильської катастрофи, передбачено постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 за №1210, згідно з якою визначений механізм обчислення пенсій по інвалідності, відповідно до статей 54 і 57 Закону №796-ХІІ. Зокрема, пенсії призваних на військові збори військовозобов'язаних, які брали участь в ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та працювали у зоні відчуження в 1986-1990 роках, призначаються виходячи із заробітної плати, яку вони одержували за основним місцем роботи, з урахуванням фактично відпрацьованого часу у зоні відчуження, характеру виконуваної роботи, місця і тривалості робочого дня (незалежно від періоду проведення розрахунку оплати праці за умови, якщо такий розрахунок проведено на підставі первинних документів про місце роботи і тривалість робочого дня згідно із сумарною кратністю оплати праці, встановленою у відповідні періоди за зонами небезпеки: у III зоні - 5, II - 4, I - 3). При цьому в усіх випадках заробітна плата для розрахунку пенсії не повинна бути нижчою від фактично одержаної суми у зазначений період. Також повідомили позивача, що даною постановою передбачено мінімальний розмір пенсії для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС ІІ групи інвалідності становить 160 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, відповідно до Закону №796-ХІІ, виплачується, серед інших, особам, що належать до категорії 1 з числа учасників ліквідації на Чорнобильській АЕС інвалідам ІІ групи у розмірі 40 відсотків від 949,00 гривень. З урахуванням вказаного, пенсія позивачу виплачується в розмірі 5 471,20 гривень - в розмірі відшкодування фактичних збитків від заробітку за роботу в зоні відчуження (а.с. 13-14).

05.04.2018 ОСОБА_1 звернувся до органу пенсійного фонду із заявою про видачу розпорядження про призначення пенсії на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 15.11.2017 за №851 та відповідно до абзацу 3 статті 59 Закону №796-ХІІ, виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року (а.с. 15).

Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську розглянуло звернення позивача і листом від 19.04.2018 за №179/Г-15 надало письмову відповідь, що постанова Кабінету Міністрів України №851 від 15.11.2017 "Про внесення змін до порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 01.10.2017 застосовувалась тільки для осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби та внаслідок цього стали особами з інвалідністю. Згідно з матеріалів пенсійної справи позивач призваний на військові збори, що не передбачено даною постановою, а тому пенсія виплачується згідно чинного законодавства (а.с. 16).

Не погоджуючись із відмовою Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську у проведенні перерахунку пенсії відповідно до частини 4 статті 54, частини 3 статті 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (в редакціях Закону №230/96-ВР від 06.06.1996 і Закону №231-V від 05.10.2006), пункту 4 постановою Кабінету Міністрів України від 30.10.1997 за №523, позивач звернувся до суду, з метою захисту свого порушеного права.

Надаючи правову оцінку публічно-правовим відносинам, суд виходить із наступного.

У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин, суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в редакції, чинній на момент врегулювання спірних правовідносин.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відповідно до частини 1 статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Статтею 49 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Державна пенсія і додаткова пенсія, на які позивач має право як особа, що постраждала внаслідок аварії на ЧАЕС, визначені статтями 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Згідно із Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" від 31.07.2014 за №1622-VII, Прикінцеві положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" №719-VІІ від 16.01.2014 були доповнені пунктом, згідно з яким норми і положення ряду законів, в тому числі і статей 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52 та 54 Закону №796-ХІІ застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на 2014 рік.

Відповідно частини 1 статті 117 Конституції України, Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання.

Законом №76-VІІІ від 28 грудня 2014 року "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" до статей 50, 54 Закону №796-ХІІ були внесені зміни, відповідно до яких особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України. Умови, порядок призначення та мінімальні розмірі пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначаються актами Кабінету Міністрів України. Зазначений закон набрав чинності з 1 січня 2015 року.

Відповідно до статті 3 Бюджетного кодексу України бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року.

Державний бюджет України затверджується щорічно Верховною Радою України на період з 1 січня до 31 грудня, а за особливих обставин - на інший період (стаття 96 Конституції України).

Згідно з бюджетними призначеннями, враховуючи вимоги статей 96, 117 Конституції України та Бюджетного кодексу України, Кабінет Міністрів України щороку встановлює розмір державної пенсії і розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю для учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Пунктом 9 "Прикінцевих положень" Закону України "Про державний бюджет України на 2015 рік" №80-VIII від 28.12.2014 (надалі, також - Закон №80-VIII) встановлено, що у 2015 році норми і положення статей 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52 та 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного та місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Пунктом 26 Закону України "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин" від 28.12.2014 за №79-VIII, згідно із Законом України від 28.12.2014 за №80-VIII, який набрав чинності з 01 січня 2015 року, встановлено, що норми і положення статей 50, 54 застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Отже, статтею 54 Закону №796-ХІІ визначено, що пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством. В усіх випадках розмір середньомісячної заробітної плати для обчислення пенсії за роботу у зоні відчуження у 1986-1990 роках не може перевищувати 3,0 тис. карбованців. Умови, порядок призначення та мінімальні розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначаються актами Кабінету Міністрів України з відповідних питань.

Проаналізувавши наведені норми матеріального права, суд вважає, що визначення порядку та розмірів виплат зазначеним категоріям громадян делеговано Кабінету Міністрів України з 01 січня 2015 року.

Згідно з пунктом 3 статті 116 Конституції України Кабінет Міністрів України забезпечує, зокрема, проведення політики у сфері соціального захисту. Згідно з бюджетними призначеннями Кабінет Міністрів України встановлює розмір окремих видів компенсацій і допомог, зокрема, постановою Кабінету Міністрів України №1210 від 23.11.2011 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" затверджено порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (надалі, також - Порядок №1210).

Даний Порядок №1210 визначає механізм обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до статей 54, 57 і 59 Закону №796-ХІІ.

Так, пенсії призваних на військові збори військовозобов'язаних, які брали участь в ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та працювали у зоні відчуження в 1986-1990 роках, призначаються виходячи із заробітної плати, яку вони одержували за основним місцем роботи, з урахуванням фактично відпрацьованого часу у зоні відчуження, характеру виконуваної роботи, місця і тривалості робочого дня (незалежно від періоду проведення розрахунку оплати праці за умови, якщо такий розрахунок проведено на підставі первинних документів про місце роботи і тривалість робочого дня згідно із сумарною кратністю оплати праці, встановленою у відповідні періоди за зонами небезпеки: у III зоні - 5, II - 4, I - 3). При цьому в усіх випадках заробітна плата для розрахунку пенсії не повинна бути нижчою від фактично одержаної суми у зазначений період.

В усіх випадках розмір середньомісячної заробітної плати для обчислення пенсії за роботу в зоні відчуження у 1986-1990 роках не може перевищувати 3 тис. карбованців.

Вказаним Порядком також передбачено мінімальний розмір пенсії для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС ІІ групи інвалідності в розмірі 160 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

У разі коли розмір пенсійної виплати (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, сум індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім пенсій за особливі заслуги перед Україною) не досягає в осіб з інвалідністю - учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, I групи - 285 відсотків, II групи - 255 відсотків, III групи - 225 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, виплачується щомісячна державна адресна допомога до пенсії у сумі, що не вистачає до зазначених розмірів.

Суд не погоджується з доводами позивача про те, що Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську неправомірно відмовлено у перерахунку пенсії, виходячи із 8-ми мінімальних пенсій за віком, виходячи із наступного.

У адміністративному позові позивач посилається на частину 4 статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (в редакції Закону №230/96-ВР від 06.06.1996), частину 3 статті 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (в редакції Закону №231-V від 05.10.2006), пункт 4 Порядку обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання і пенсій, у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.10.1997 за №523.

Однак, суд зазначає, що дані норми матеріального права втратили свою чинність і не могли застосовуватись органом пенсійного фонду при здійсненні перерахунку пенсії позивача, в тому числі в період з 01.01.2015.

Відповідно до абзацу 8 пункту 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.01.2012 за №3-рп/2012 нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, якими регулюються бюджетні відносини, зокрема питання соціального захисту за рахунок коштів Державного бюджету України, є складовою бюджетного законодавства відповідно до пункту 5 частини 1 статті 4 Бюджетного кодексу України.

З аналізу вищевикладеного вбачається, що відповідач правомірно здійснює виплати позивачу пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання у зв'язку із ліквідацію наслідків Чорнобильської катастрофи, у розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.

Рішенням Конституційного Суду України від 26.12.2011 за №20-рп/2011 щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 4 розділу VІІ "Прикінцеві положення" Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік", було визнано таким, що відповідає Конституції України (є конституційним), пункт 4 розділу VІІ "Прикінцеві положення» Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" від 23.12.2010 з наступними змінами, де Конституційний Суд України зазначив, що Кабінет Міністрів України як вищий орган у системі органів виконавчої влади наділений конституційними повноваженнями спрямовувати і координувати діяльність міністерств, інших органів виконавчої влади, до яких належить і Пенсійний фонд України.

Крім того, у вказаному рішенні Конституційний Суд України зазначив, що розміри соціальних виплат залежать від соціально-економічних можливостей держави.

У рішенні від 25.01.2012 за №3-рп/2012 Конституційним Судом України визначено, що надання Верховною Радою України права Кабінету Міністрів України встановлювати у випадках, передбачених законом, порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, пов'язується з його функціями, визначеними в пунктах 2, 3 статті 116 Конституції України. Отже, Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України. Даним рішенням Конституційного суду дано тлумачення, що нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України під час вирішення справ про соціальний захист підлягають застосуванню тоді, коли вони видані у межах його компетенції, на основі і виконання Бюджетного кодексу України, закону про Державний бюджет України на відповідний рік та інших законів України.

Системний аналіз викладених правових норм та рішень Конституційного Суду України дає підстави стверджувати, що розмір і порядок отримання соціальних виплат за статтями 50, 54 Закону №796-ХІІ, визначається Кабінетом Міністрів України і в даному випадку мала місце зміна законодавства, а отже відповідач правомірно з 01.01.2015 здійснював нарахування і виплату позивачу його пенсії з відповідними надбавками за статтями 50, 54 Закону №796-ХІІ у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.

При вирішенні даного спору судом також враховується правова позиція Європейського суду з прав людини (надалі, також - Суд, Європейський суд), викладена в рішенні "Великода проти України" від 03.06.2014 (заява №43331/12), в якому Суд зазначив, що законодавчі норми можуть змінюватися, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.

Крім того, у зазначеному рішенні Європейський суд став на бік держави України та, між іншим, наголосив на складній економічній ситуації в країні, а також на необхідності пошуку саме державою Україна додаткових інструментів її подолання шляхом раціонального використання бюджетних коштів та необхідності збереження "справедливого балансу" між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами щодо захисту прав і свобод окремої особи.

Аналогічний правовий підхід Європейським судом з прав людини застосований і в рішеннях від 09.10.1979 у справі "Ейрі проти Ірландії" та від 12.10.2004 у справі "Кйартан Асмундсон проти Ісландії", в якому Суд зазначив, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового, і такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат.

Посилання позивача, що відповідно до статті 22 Конституції України відмова пенсійного органу у здійсненні перерахунку пенсії позивача приводить до звуження змісту та обсягу його конституційних прав на пенсійне забезпечення не приймається судом до уваги, оскільки саме Кабінет Міністрів України повноважний вживати заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина та проводити політику у сфері соціального захисту, а наслідки внесення змін до законодавства, які врегульовували правовідносини, пов'язані з пенсійним забезпеченням чорнобильців не відносяться до компетенції відповідача.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постановах від 13 лютого 2018 року у справі №756/8380/16-а (провадження №К9901/3377/17), від 08 травня 2018 року у справі №385/1319/15-а (провадження №К/9901/14513/18), а також Вищим адміністративним судом України в ухвалі від 29 серпня 2017 року у справі №398/4273/16-а (2-а/398/221/16) (провадження №К/800/23964/17).

Про недотримання інших вимог законодавства, чи іншого невірного застосування відповідачем норм права при обчисленні розміру пенсії, ОСОБА_1 в адміністративному позові не вказав.

Варто також відзначити, що відповідач у відзиві на адміністративний позов зазначив, що позивач був обізнаний про відповідний розмір пенсії, який виплачувався йому з 01.01.2015, в зв'язку з цим зазначає про пропущення ОСОБА_1 строків, визначений статтею 122 КАС України. При цьому відповідач не звернувся до суду з відповідним клопотанням про вирішення питання щодо залишення без розгляду частини позовних вимог позивача на підставі статті 123 та пункту 8 частини 1 статті 240 КАС України.

Відповідна ж вимога не міститься у вимогах відзиву на адміністративний позов.

Відтак, на переконання суду, за таких обставин, відсутні підстави для вирішення питання дотримання ОСОБА_1 строків звернення до суду у зв'язку із не наполяганням на цьому сторони відповідача.

З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку, що Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську Івано-Франківської області, виплачуючи позивачу пенсію у порядку та розмірах, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 за №1210 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", діяло правомірно та у межах наданих йому повноважень, а тому позовні вимоги позивача є не обґрунтованими та такими що не підлягають до задоволення.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Відповідно до статей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається до Львівського апеляційного адміністративного суду або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1, адреса: АДРЕСА_1 76000, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1.

Відповідач - Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську Івано-Франківської області, адреса: вул. Незалежності, буд. 44, м. Івано-Франківськ, Івано-Франківська область, 76018, ідентифікаційний код юридичної особи 20550895.

Суддя /підпис/ Чуприна О.В.