Рішення № 74404897, 17.05.2018, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ17 травня 2018 року Справа № 804/1350/18 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі судді Дєєва М.В. при секретарі судового засідання - Сергієнко В.Ю., за участю: представника позивача - Федоренко Р.В., представника відповідача - Зінкевич О.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Селянського (фермерського) господарства «ВІКТОРІЯ»

до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

21.02.2018 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Селянського (фермерського) господарства «ВІКТОРІЯ» до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 20.12.2017 року №0089441208 з нарахування податку на додану вартість за податковими зобов'язаннями у сумі 265 018,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 66 254,50 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем було проведено камеральну перевірку даних задекларованих у податковій звітності податку на додану вартість, за результатами якої винесено акт №191143/137/04-36-12-08-33/30443056 від 31.10.2017 року, на підставі висновків акту було винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 20.12.2017 року №0089441208 з нарахування податку на додану вартість за податковими зобов'язаннями у сумі 265 018,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 66 254,50 грн. Позивач вказав, що вказане податкове повідомлення - рішення є неправомірним та підлягає скасуванню, оскільки не відповідає чинному законодавству та прийняте на підставі хибних висновків, до яких дійшов відповідач в ході проведення перевірки. З огляду на вищевикладене, позивач просив суд позовні вимоги задовольнити.

28.02.2018 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відкрито спрощене позовне провадження без виклику (повідомлення) сторін.

16.03.2018 року від представника відповідача на адресу суду надійшла заява із запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження та заявлено клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

20.03.2018 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду було задоволено клопотання відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 19.04.2018 року.

23.03.2018 року відповідачем надано до суду відзив на позовну заяву відповідно до якого просив у задоволенні позову відмовити та у якому зазначено, що відповідачем була проведена перевірка позивача в ході якої встановлені порушення вимог діючого законодавства. За наслідками встановлених порушень відповідачем складено акт перевірки та винесено оскаржуване податкове повідомлення - рішення. Відповідач вважає податкове повідомлення - рішення правомірним, та таким, що винесено відповідно до вимог діючого законодавства, у зв'язку з чим, підстави для його скасування відсутні.

05.04.2018 року позивачем було надано до суду відповідь на відзив, відповідно до якої зазначено, що позивач заперечує проти доводів відповідача наведених у відзиві на позовну заяву.

19.04.2018 року у судовому засіданні було оголошено перерву, у зв'язку з необхідністю витребування у сторін додаткових доказів та призначено наступне судове засідання на 17.05.2018 року.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити, при цьому посилаючись на доводи вказані у письмових поясненнях та у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував та просив відмовити у його задоволенні, при цьому посилаючись на доводи наведені у відзиві на позовну заяву

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі пп. 191.1.1 п. 191.1, ст. 191, пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 та у порядку пп. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75, ст. 76 Податкового кодексу України (далі - ПК України) Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області було проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість за вересень 2017 року Селянського (фермерського) господарства «ВІКТОРІЯ», за результатами якої складено акт перевірки від 31.10.2017 року №191143/137/04-36-12-08-33/30443056 (далі - Акт перевірки).

Згідно висновків Акту перевіркою було встановлено порушення п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, ст.201 Податкового кодексу України, а саме: занижено суму ПДВ, що підлягає нарахуванню за підсумками поточного звітного (податкового) періоду в розмірі 265 018,00 грн.

На підставі висновків акту було винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 20.12.2017 року №0089441208 з нарахування податку на додану вартість за податковими зобов'язаннями у сумі 265 018,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 66 254,50 грн.

Позивач вважає вищевказане податкове повідомлення-рішення незаконним та таким, що підлягає скасуванню, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пункту 20.1.4 статті 20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Підпунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з підпунктом 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій).

Отже, статею 75 ПК України передбачено проведення камеральної перевірки даних податкової звітності платника податків, так в даному випадку перевірялись дані податкової звітності з ПДВ за вересень 2017 року, а тому суд вважає, що перевірка була проведена правомірно та в межах чинного законодавства України.

Судом встановлено, що за результатами господарських відносин з ТОВ «Катеринопільський елеватор» позивачем було сформовано податкові накладні №1 від 16.09.2017 року, №2 від 18.09.2017 року, №3 від 18.09.2017 року та №4 від 19.09.2017 року та 20.09.2017 року були направлені до Єдиного реєстру податкових накладних.

Вказані податкові накладні були доставлені до Державної фіскальної служби України, документ прийнято, реєстрація зупинена, що підтверджується квитанціями №1 від 20.09.2017 року. Підставою для зупинення вказаних податкових накладних, зазначено - виявлено невідповідність обсягів постачання обсягам придбання по товарах згідно з УКТ ЗЕД 1206 та запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатні для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України (в редакції, що діяла на час спірних правовідносин) на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України (в редакції, що діяла на час спірних правовідносин) при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладній/ розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.

У разі якщо реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування у Єдиному реєстрі податкових накладних зупинена в порядку, визначеному в пункті 201.16 цієї статті, реєстрація таких податкових накладних/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється з урахуванням особливостей, визначених у підпункті 201.16.4 пункту 201.16 цієї статті.

Пунктом 20.2 ст.20 Податкового кодексу України визначено, що центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, приймає рішення про реєстрацію / відмову в реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Відповідно до п. 201.16 ст. 201 Податкового кодексу України (в редакції, що діяла на час спірних правовідносин) реєстрація податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, у разі відповідності такої податкової накладної / розрахунку коригування сукупності критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлених відповідно до пункту 74.2 статті 74 цього Кодексу.

Згідно положень ст. 201 Податкового кодексу України (в редакції, що діяла на час спірних правовідносин) у разі зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних платнику податку протягом операційного дня контролюючий орган в автоматичному режимі надсилає (в електронному вигляді у текстовому форматі) квитанцію про зупинення реєстрації такої податкової накладної / розрахунку коригування. Така квитанція є підтвердженням зупинення такої реєстрації.

Платник податку має право подати до контролюючого органу за основним місцем обліку такого платника податку протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов'язання, відображеного у такій податковій накладній/розрахунку коригування письмові пояснення та/або копії документів, зазначені у підпункті "в" підпункту 201.16.1 цього пункту, (п.п. 201.16.2 п.201.16 ст. 201 ПК України).

Письмові пояснення та/або копії документів, подані платником податків до контролюючого органу відповідно до підпункту 201.16.2 цього пункту, розглядаються комісією центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику (п.п. 201.16.3 п.201.16 ст. 201 ПК України).

З аналізу наведених норм вбачається, що за платником податків закріплено право надання додаткових документів та/чи пояснень на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної, у разі зупинення контролюючим органом процесу реєстрації податкової накладної.

При цьому, згідно пункту 21 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015 № 1307, у разі здійснення коригування сум податкових зобов'язань, а також у випадку виправлення помилок, допущених при складанні податкової накладної, не пов'язаних із зміною суми компенсації вартості товарів/послуг, відповідно до статті 192 розділу V Податкового кодексу України постачальник (продавець) товарів/послуг складає розрахунок коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної (далі - розрахунок коригування) за формою згідно з додатком 2 до податкової накладної.

Порядок складання розрахунку коригування та його реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних аналогічний порядку, передбаченому для податкових накладних, крім випадків, передбачених цим Порядком.

У разі складання розрахунку коригування з метою виправлення помилок, допущених при складанні податкової накладної, не пов'язаних із зміною суми компенсації вартості товарів/послуг, у розрахунку коригування зазначаються виправлені дані.

Підпунктом 192.1.1 п. 192.1 ст. 192 Податкового кодексу України передбачено, якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов'язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок.

Постачальник має право зменшити суму податкових зобов'язань лише після реєстрації в ЄРПН розрахунку коригування до податкової накладної.

Отже, виходячи з вказаних вище норм, у випадку помилкового складання податкової накладної на операцію з постачання товарів/послуг, платник податків повинен завершити процедуру реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (надати пояснення та/чи документи, у разі зупинення реєстрації податкової накладної, що передбачено приписами п. 201.16 ст. 201 Податкового кодексу України), а також в подальшому, з метою виправлення допущеної помилки, має право згідно п. 192.1 ст. 192 Податкового кодексу України скласти розрахунок коригування до помилково виписаної податкової накладної.

Суд зазначає, що Селянським (фермерським) господарством «Вікторія» самостійно було складено податкові накладні №1 від 16.09.2017 року, №2 від 18.09.2017 року, №3 від 18.09.2017 року та №4 від 19.09.2017 року, в яких позивачем були визначені суми податку на додану вартість, які підлягають сплаті до бюджету.

Чинним законодавством України не передбачено скасування раніше складеної податкової накладної. Натомість, ПК України та Порядок заповнення податкової накладної № 1307 дає платникам податку на додану вартість можливість на виправлення помилок, допущених при складанні податкової накладної, не пов'язаних із зміною суми компенсації вартості товарів/послуг, шляхом подання розрахунку коригування до податкової накладної.

В свою чергу, суд зазначає, що даний розрахунок повинен бути складений платником податку на додану вартість та зареєстрований в Єдиному реєстрі податкових накладних протягом 15 календарних днів, наступних за датою виникнення податкових зобов'язань, відображених у відповідній податковій накладній та/або розрахунках коригування.

Тобто, знаючи, що податкові накладні №1 від 16.09.2017 року, №2 від 18.09.2017 року, №3 від 18.09.2017 року та №4 від 19.09.2017 року було складено помилково позивач повинен був завершити процедуру реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та скласти розрахунок коригування до вищезазначених податкових накладних та зареєструвати його в Єдиному реєстрі податкових накладних в термін, визначений законодавством.

При цьому, 21.09.2017 року позивач виявивши помилки в реквізитах вказаних податкових накладних, подав нові виправлені податкові накладні №5 від 16.09.2017 року, №6 від 18.09.2017 року, №7 від 18.09.2017 року та №8 від 19.09.2017 року, в результаті чого на одну господарську операцію було подано по два примірника одних і тих самих податкових накладних.

Судом встановлено, що рішеннями комісії ДФС України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації №207738/30443056 від 05.10.2017 року, №270180/30443056 від 06.11.2017 року, №309844/30443056 від 23.11.2017 року та №270181/30443056 було відмовлено у реєстрації податкових накладних №1 від 16.09.2017 року, №2 від 18.09.2017 року, №3 від 18.09.2017 року та №4 від 19.09.2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до п.п. 201.16.3 п.201.16 статті 201 Податкового кодексу України (в редакції, що діяла на час спірних правовідносин) рішення про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути оскаржено в адміністративному або судовому порядку.

При цьому, вищевказані рішення комісії ДФС про відмову в реєстрації податкових накладних №1 від 16.09.2017 року, №2 від 18.09.2017 року, №3 від 18.09.2017 року та №4 від 19.09.2017 року, позивачем у судовому порядку не оскаржувались.

Таким чином, позивачем не вживались заходи для виправлення помилок передбачені податковим законодавством.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що 12.01.2018 року відповідно до вимог пункту 57-1 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України податкові накладні №1 від 16.09.2017 року, №2 від 18.09.2017 року, №3 від 18.09.2017 року та №4 від 19.09.2017 року були зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, а 19.01.2018 року та 20.01.2018 року позивачем було подано розрахунок коригування (скасування) кількісних і якісних показників до помилкових податкових накладних.

При цьому, суд зазначає, що Селянським (фермерським) господарством «Вікторія» було подано розрахунок коригування податкових накладних №1 від 16.09.2017 року, №2 від 18.09.2017 року, №3 від 18.09.2017 року та №4 від 19.09.2017 року лише 19.01.2018 року та 20.01.2018 року, у зв'язку з чим, під час проведення камеральної перевірки у жовтні 2017 року в ЄРПН було відображено вказані податкові накладні без відповідних розрахунків коригування, а тому відповідач в даному випадку надавав оцінку лише тим документам, які були зареєстровані позивачем в ЄРПН.

Таким чином, Селянське (фермерське) господарство «Вікторія» зареєструвавши податкові накладні допустилось помилки не вносячи дані таких накладних до податкової звітності за вересень 2017 року, що і було встановлено під час проведення камеральної перевірки, помилковість реєстрації податкових накладних було усунено лише після проведення камеральної перевірки.

Згідно п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1,54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Таким чином, враховуючи, що позивач допустив порушення при реєстрації податкових накладних, суд дійшов висновку, що Головне управління ДФС у Дніпропетровській області відповідно ст. 123 ПК України, обґрунтовано застосувало до Селянського (фермерського) господарства «Вікторія» штрафні санкції та дорахувало податкове зобов'язання.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України,-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Селянського (фермерського) господарства «ВІКТОРІЯ» (51030, Дніпропетровська область, Царичанський район, с.Бабайківка, вул.Українська, 28, код ЄДРПОУ 30443056) до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (49600, м.Дніпро, вул.Сімферопольська 17-а, код ЄДРПОУ 39394856) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст. ст.295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складено 29.05.2018 року.

Суддя М.В. Дєєв