Рішення № 74404894, 31.05.2018, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 травня 2018 р. № 814/2607/17 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мельника О.М. розглянув у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО ПРОВІЖН", вул. Даля, 2/3, м. Миколаїв, 54002

до відповідача:Головного управління ДФС у Миколаївській області, вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001

про:визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 14.08.2017 № 0022871401, від 20.11.2017 №00040681401,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «АГРО ПРОВІЖН» (далі: Позивач) звернулось з позовом до Головного управління ДФС у Миколаївській області (далі: ГУ ДФС, Відповідач) про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 14.08.2017р. № 0022871401, та від 20.11.2017 № 00040681401.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що порушень діючого податкового законодавства, а саме п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.201.1, п.201.10 ст.201, п.200.1, п.200.2 ст.200 ПК України позивачем допущено не було. На момент складання податкових накладних контрагент ТОВ «АГРО ПРОВІЖН» був зареєстрований як платник податку на додану вартість, відомості про припинення реєстрації як юридичних осіб у встановленому законом порядку не вносились тощо. Контрагент ТОВ «АГРО ПРОВІЖН» відобразив у власній податковій звітності дані про господарську операцію з постачання товару у періоді, що перевірявся.

Також позивач наголошує на відсутності з його боку порушень п.2.6 гл. 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 №637. Оскільки поворотна фінансова допомога, яка повернута у той самий податковий період, що і надійшла, не є виручкою від здійснення підприємницької діяльності, а тому не повинна враховуватись у складі доходів платника податку. Строк виконання боргового зобов'язання за договором не настав. ТОВ «АГРО ПРОВІЖН» було надано заяву про надання інформації до ПАТ «Райффайзен Банк «АВАЛЬ», результати розгляду позивач зобов'язався надати суду.

Відповідач заперечив проти задоволення позову надав відзив на позов, згідно якого зазначив, що у податковій декларації з податку на додану вартість за травень 2016 року ТОВ «АГРО ПРОВІЖН» в складі податкових зобов'язань не відображено суму ПДВ по викраденому товару (пшениці врожаю 2015 року в кількості 45,14 т собівартістю 144710грн., - на суму 28942грн. (144710 х 20%). На порушення абз. «г» п.198.5 ст.198 ПК України, ТОВ «АГРО ПРОВІЖН» не складено податкову накладну на умовне постачання викраденого товару та не нараховано податкові зобов'язання за травень 2015 року у сумі 28942грн. Щодо не оприбуткування суми готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у касовій книзі на загальну суму 90800 грн., відповідач зазначив, що у бухгалтерському обліку позивача по рахунку 685 відображені записи з надходження поворотної фінансової допомоги від фізичної особи ОСОБА_1. за договором позики від 09.07.2015 року №6/1 в загальній сумі 90800 грн. за дебетом рахунку 311 «Поточні рахунки в національній валюті» та кредитом рахунку 685 «Розрахунки з іншими кредиторами»), при цьому відсутнє документальне підтвердження надходження вказаних коштів до банківської установи фізичною особою-позикодавцем, а також відсутність у день одержання готівкових коштів їх оприбутковування в касі підприємства в повній сумі, що є порушенням п.2.6 гл.2 Положення про ведення касових операцій у Національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 №637. Просив відмовити в задоволенні позову.

Ухвалою від 22.12.2017 року справу було призначено до розгляду за правилами КАС України в редакції 03.10.2017 року в загальному провадженні.

Сторонами надані клопотання про розгляд справи в письмовому провадженні.

Суд вивчив доводи сторін, дослідив наявні в матеріалах справи докази та встановив наступне.

27.07.2017 року фахівцями відповідача проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Агро Провіжн» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 13.03.2015 по 31.03.2017, валютного та іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи, за період з 13.03.2015 по 31.03.2017, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 13.03.2015 по 31.03.2017 року та складено акт №931/14-29-14-01/39690134.

На підставі Акту перевірки прийняті податкові повідомлення-рішення від 14.08.2017р. № 0022851401 (ПДВ на суму 127 966,25грн. із них 102 373,00грн. - основний платіж та 25 593,25грн. - штрафні санкції) та № 0022871401 (РРО в сумі 454 000,00грн. - сума штрафних санкцій).

ТОВ «Агро Провіжн» не погодившись із висновками акту перевірки подало скаргу № 23/8-17 від 23.08.2017р. до ДФС України на податкові повідомлення-рішення від 14.08.2017р. № 0022851401 та №0022871401.

Рішенням ДФС України від 10.11.2017р. № 25831/6/99-99-11-01-01-25 податкове повідомлення-рішення № 0022871401 залишено без змін, а податкове повідомлення-рішення №0022851401-скасовано в частині зменшення позивачеві податкового кредиту з ПДВ по взаємовідносинах з СФГ «Юг» у відповідній частині штрафних санкцій.

Як вбачається з рішення ДФС України від 10.11.2017 року №25831/6/99-99-11-01-01-25, ТОВ «Агропровіжн» не оскаржувало повідомлення-рішення №0022851401 в частині порушення вимог абз «г» п.198.5 ст.198 ПК України, а саме щодо не складення податкової накладної на умовне постачання викраденого товару та не нарахування податкових зобов?язань за травень 2016 року у сумі 28942 грн. Саме в цій частині та частині нарахування штрафних санкцій в розмірі 25 % від суми визначеного податкового зобов?язання (28942*25/100=7235.5 грн.) податкове повідомлення рішення було залишено без змін.

Зі змісту податкового повідомлення-рішення від 20.11.2017 № 00040681401 вбачається, що воно винесене на підставі акту перевірки №931/14-29-14-01/39690134 від 27.07.2017 року, з урахуванням рішення ДФС України про результати розгляду скарги від 10.11.2017 року №25831/6/99-99-11-01-01-25, щодо встановленого порушення та застосовано штрафні санкції на підставі абз. 1,2 пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, в зв?язку з цим та згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 58.1 статті 58 ПК України збільшено суму грошового зобов?язання за платежем з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів 36177 грн 50 коп., з яких 28942 грн. основного платежу, та 7235,50 грн., -штрафна фінансова санкція.

Як вбачається з акту перевірки №931/14-29-14-01/39690134, відповідачем в ході перевірки виявлено наступне порушення норм податкового законодавства щодо ПДВ:

абз. «г» п.198.5 ст.198 ПКУ, а саме не складено податкову накладну на умовне постачання викраденого товару та не нараховано податкові зобов'язання за травень 2016 року у сумі 28942 грн.

Зі змісту адміністративного позову вбачається, що позивач не навів жодних доводів щодо спростування порушення абз. «г» п.198.5 ст.198 ПКУ, не надав доказів, щодо спростування правомірності податкового повідомлення-рішення, оскільки основними підставами скасування спірного рішення №00040681401 позивач вважає правила формування податкового кредиту та відсутність наслідків дослівно-«визнання недійсним (встановлення нікчемності чи фіктивності) правочинів, які вчинені та підтверджені первинними документами, але складені з певними недоліками…», що жодним чином не стосується предмету оскаржування в даній справі.

Натомість судом уважно вивчено зміст акту перевірки №931/14-29-14-01/39690134, зміст рішення від 20.11.2017 № 00040681401, та рішення ДФС України про результати розгляду скарги від 10.11.2017 року №25831/6/99-99-11-01-01-25 та встановлено наступне.

Відповідачем в п.3.1.1.1 розділу III акту перевірки та рішенні ДФС України про результати розгляду скарги від 10.11.2017 року №25831/6/99-99-11-01-01-25, правильно визначено зміст правопорушення, а саме у податковій декларації з податку на додану вартість за травень 2016 року ТОВ «АГРО ПРОВІЖН» в складі податкових зобов'язань не відображено суму ПДВ по викраденому товару (пшениці врожаю 2015 року в кількості 45,14 т собівартістю 144710грн., - на суму 28942грн. (144710 х 20%).

Згідно з абз. «г» п.198.5 ст.198 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI, із змінами та доповненнями, платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

В оскаржуваному повідомленні-рішенні відповідач визначив, що позивачем порушено норми п. 187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.201.1, п.201.10, п.200.1,п.200.2 ст.200 ПК України, а саме не нараховано податкове зобов?язання та застосував санкції передбачені абз. 1,2 пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України.

Враховуючи вищевикладене, податкове повідомлення-рішення № 00040681401 від 20.11.2017р. на суму 28 942,00грн. - основний платіж та 7 235,50грн. - штрафна санкція прийняте у відповідності до чинного законодавства України.

Щодо податкового повідомлення-рішення № 0022871401 (РРО в сумі 90800*5=454000,00 грн.- сума штрафних санкцій) судом встановлено таке.

Як вбачається з акту перевірки №931/14-29-14-01/39690134, відповідачем було встановлено порушення п.2.6 гл.2, п.3.1, п.3.2 гл.3 Положення №637, а саме не оприбуткування суми готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у касовій книзі на загальну суму 90800 грн.

Суть порушення детально описано в акті перевірки розділ 3.3.3 та полягає в тому, що в липні 2015 року ТОВ «АГРО ПРОВІЖН», в особі директора ОСОБА_1., діючого на підставі Статуту та «Кредитор», в особі ОСОБА_1. укладено Договір «Про надання поворотної фінансової допомоги» від 09.07.2015 року №6/1, розмір фінансової допомоги складає 1000000грн.

Відповідно до укладеного договору ТОВ «АГРО ПРОВІЖН», зокрема, отримано поворотну фінансову допомогу в сумі 90800 грн. на рахунок товариства №26003477995, відкритого в ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» (МФО 380805). У бухгалтерському обліку по рахунку 685 відображені записи з надходження поворотної фінансової допомоги від фізичної особи ОСОБА_1. за договором позики від 09.07.2015 року №6/1 в загальній сумі 90800 грн. за дебетом рахунку 311 «Поточні рахунки в національній валюті» та кредитом рахунку 685 «Розрахунки з іншими кредиторами»), при цьому відсутнє документальне підтвердження надходження вказаних коштів до банківської установи фізичною особою-позикодавцем, а також відсутність у день одержання готівкових коштів їх оприбутковування в касі підприємства в повній сумі, - ТОВ «АГРО ПРОВІЖН».

Як вбачається з акту перевірки документальних підтверджень щодо оприбуткування поворотної фінансової допомоги в сумі 90800 грн., відповідно до норм діючого законодавства під час перевірки надано не було.

Позивачем було подано клопотання про залучення копій договору №6/1 від 09.07.2015 року, сторінок касової книги із видатковими ордерами та прибуткових касових ордерів №65, 66,67,69,70 до матеріалів справи.

Клопотання судом задоволено.

Згідно п. 2.5. Положення №637 Положення про ведення касових операцій у національній валюті України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 №637, якщо підприємства (підприємці) та фізичні особи здійснюють готівкові розрахунки без відкриття поточного рахунку шляхом унесення до банків готівки для подальшого її перерахування на рахунки інших підприємств (підприємців) або фізичних осіб, то такі розрахунки для платників коштів є готівковими, а для отримувачів коштів безготівковими.

Згідно п. 2.6. Положення №637 уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.

Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.

Пунктом 3.7. Положення №637, визначено: «Документом, що свідчить про здавання виручки до банку, є відповідна квитанція до прибуткового документа банку на внесення готівки, засвідчена підписами відповідальних осіб банку та відбитком печатки (штампа) банку. Документом, що свідчить про здавання виручки до банку через інкасаторів, є копія супровідної відомості до сумки з готівковою виручкою (готівкою), засвідчена підписом та відбитком печатки інкасатора-збирача. Документом, що свідчить про приймання готівки програмно-технічним комплексом самообслуговування для подальшого її переказу, є чек банкомата та квитанція, яка містить обов'язкові реквізити документа на переказ готівки і підтверджує внесення відповідної суми готівки до цього програмно-технічного комплексу самообслуговування та здійснення ініціювання операції з переказу готівки.»

На час проведення перевірки відповідачем визначені діючим законодавством документи, що підтверджують оприбуткування готівкових коштів у повній сумі їх надходження не надавались. Під час адміністративного оскарження, як вбачається зі скарги від 23.08.2017 року №23/8-17, позивач також не надавав жодних обґрунтувань та доказів щодо спростування зазначеного порушення.

Відповідно до ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

44.3. Платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Відповідно до п. 44.6. ПК України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим

особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Таким чином, надані позивачем до суду копії сторінок касової книги із видатковими ордерами та прибуткових касових ордерів №65, 66,67,69,70, не можуть братись до уваги судом, оскільки відповідно до п. 44.6. ПК України вони вважаються такими, що були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Крім того, зі змісту адміністративного позову вбачається, що позивач посилається в обґрунтування вимог на норми не діючого Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994р. № 334/94, який втратив чинність на підставі Кодексу N 2755-VI ( 2755-17 ) від 02.12.2010, що свідчить про неякісну підготовку позову та взагалі нерозуміння суті правопорушення п. 2.6. Положення №637.

Отже, враховуючи викладене вище та зважаючи на той факт, що порушення позивачем п.2.6 гл.2 Положення про ведення касових операцій у Національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 №637, із змінами та доповненнями, доведено відповідачем та накладено правомірно, позов не підлягає задоволенню, а податкове повідомлення-рішення № 0022871401 не підлягає скасуванню.

З огляду на відмову в задоволенні позову судові витрати відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні Позову Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО ПРОВІЖН" (вул. Даля, 2/3, м. Миколаїв, 54002 ідентифікаційний код 39690134) до Головного управління ДФС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001 ідентифікаційний код 39394277) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 14.08.2017 № 0022871401, та від 20.11.2017 № 00040681401- відмовити повністю.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Строк на апеляційне оскарження рішення суду - 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження - 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається в порядку та строки, визначені ст.ст. 295-297 КАС України і п. 15.5 Перехідних положень КАС України.

Суддя О.М. Мельник