Рішення № 74404603, 10.05.2018, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

10 травня 2018 року (10 год. 58 хв.)Справа № 808/442/18 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Конишевої О.В.

за участю секретаря судового засідання Бойко К.О.

за участю представників сторін:

від позивача - Савоєнко Т.В.,

від відповідача - Мєхтієва К.А.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Державної установи «Кам'янська виправна колонія (№101) (70050, Запорізька область, Вільнянський район, смт. Кам'яне, вул. Зелена)

до Державної фіскальної служби України Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166)

про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Державної установи «Кам'янська виправна колонія (№101) (далі - позивач) до Державної фіскальної служби України Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску за № 0001181301 та № 0001191301 від 20.11.2017.

Позовні вимоги мотивовані протиправністю оскаржуваного рішення, яким до позивача застосовано штрафні санкції за несвоєчасну сплату єдиного внеску.

12 лютого 2018 року ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду вказана позовна заява була залишена без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків. Позивачем через канцелярію суду надані документи на виконання ухвали суду, якими були усунуті недоліки позовної заяви.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 12 березня 2018 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання на 11 квітня 2018 року.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 11 квітня 2018 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 10 травня 2018 року.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, зокрема зазначив, що не погоджується з нарахуванням пені на рішення про застосування штрафних санкцій, тому вважає рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску протиправним. Позов просить задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечував та просив суд відмовити в їх задоволенні, оскільки позивачем належним чином не виконувались норми ст. 9 Закону №2464, а саме: єдиний внесок сплачено з порушенням законодавчо встановленого строку. Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки» встановлені Законом № 2464 є недоїмкою та стягується з нарахуванням пені та застосуванням штрафів, що стало підставою для винесення оскаржуваних рішень.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

28.11.2017 року позивачем отримані рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (перерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску за №0001181301 від 20.11.2017, №0001191301 від 20.11.2017.

Позивач не погоджується з застосуванням штрафних (фінансових) санкцій та нарахуванням пені по єдиному соціальному внеску, вважає протиправними та такими, що підлягають скасуванню рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату несвоєчасне перерахування) єдиного внеску за №0001181301 від 20.11.2017 на загальну суму 123 988,82 грн., в т.ч. штрафні (фінансові) санкції у сумі 115 199,34 грн. та пеня у сумі 8 789,48 грн. та рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску за №0001191301 від 20.11.2017 на загальну суму 174 461,16 грн., в т.ч. штрафні (фінансові) санкції у сумі 157 757,48 грн. та пеня у сумі 16 703,68 грн.

Позивач звертався до Вільнянського управління ГУ ДФС у Запорізькій області з первиною скаргою про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску за №0001181301 від 20.11.2017та рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску за №0001191301 від 20.11.2017.

04.01.2018 від Вільнянського управління ГУ ДФС у Запорізькій області надійшла відповідь на скаргу у вигляді Рішення про залишення скарги без руху, на підставі ч. 14 ст. 25 Закону України від 08.07.2010 № 2464-УІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.»

Не погоджуючись із прийнятим рішенням позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав та законних інтересів.

Згідно з розрахунку штрафних санкцій до рішень №0001181301 від 20.11.2017 та рішення №0001191301 від 20.11.2017 вбачається, що штрафні санкції застосовані у зв'язку із несвоєчасною сплатою позивачем сум єдиного соціального внеску.

При цьому, позивач не оспорював самі факти наявності несвоєчасності сплати, що підтверджується зведеними даними щодо визначення грошового зобов'язання з ЄСВ та їх сплати за 2015,2016,2017 та обліковою карткою позивача, які були долучені до матеріалів справи відповідачем.

Позивач обґрунтовуючи свої позовні вимоги посилається на те, що оскаржуваним Рішенням №0001191301 від 20.11.2017 визначена пеня по єдиному соціальному внеску у сумі 16 703,68 грн. за період з 22.11.2013 до 24.11.2015, яка вже була нарахована у Рішеннях про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату або несвоєчасну сплату єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 14.10.2014 №0006031700 (нарахована пеня за період з 21.08.2013 по 05.11.2014 у сумі 1138,47 грн.) та від 14.10.2014 №0006151700 (нарахована пеня за період з 21.08.2013 по 05.11.2014 у сумі 1517,31 грн.)

Зокрема зазначає, що відповідно до п. 129.4 ст.129 Податкового кодексу України, пеня, визначена підпунктом 129.1 пункту 129.1 ст.129, нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені) із розрахунку 120 відсотків січних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого додаткового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожен календарний день прострочення його сплати.

Тому вважає, що Вільнянським управлінням ГУ ДФС у Запорізькій області порушено вимоги п.129.4. ст.129 Податкового Кодексу України, оскільки нарахування пені здійснено на рішення про застосування штрафних санкцій та пені.

Інших обґрунтувань з приводу протиправності прийнятих відповідачем рішень №0001181301 від 20.11.2017 та №0001191301 від 20.11.2017 позивачем не заявлялося.

Виходячи із підстав позову та пояснень позивача наданих у судовому засіданні позивач не погоджується лише з нарахуванням пені на суму 512,74 грн., яка увійшла в рішення №0001191301 від 20.11.2017.

Як пояснив відповідач та підтверджується розрахунком до оскаржуваного рішення №0001191301 від 20.11.2017 пеня була нарахована за несвоєчасну сплату рішення про застосування штрафних санкції та пені, проте позивач самостійно не сплатив суму за рішенням, у зв'язку із чим було застосовано пеню.

Згідно із п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464-VI недоїмка - це сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

Згідно з п 1 ч. 2 ст. 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», який набрав чинності з 01.01.2011, зі змінами та доповненнями (далі - Закон № 2464) платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця (ч. 8 ст, 9 Закону № 2464).

Згідно ч. 10 ст. 9 Закону № 2464 днем сплати єдиного внеску вважається:

у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів - день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів;

у разі сплати єдиного внеску готівкою - день прийняття до виконання банком або іншою установою - членом платіжної системи документа на переказ готівки разом із сумою коштів у готівковій формі;

у разі сплати єдиного внеску в іноземній валюті - день надходження коштів на відповідні рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що ревізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.

Згідно із ч. 3 ст. 25 Закону № 2464-VI суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

Відповідно до частини 4 ст. 25 цього Закону у разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.

Згідно внесених змін до п 2 ч. 11 ст. 25 Закону № 2464 за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) сум єдиного внеску, що виникли з 01.01.2015, накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Ч. 10 ст. 25 Закону № 2464 одночасно на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.

Ч. 13 ст. 25 Закону № 2464 нарахування пені, передбаченої цим Законом, починається з першого календарного дня, що настає за днем закінчення строку внесення відповідного платежу, до дня його фактичної сплати (перерахування) включно .

Процедуру нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування страхувальниками, визначеними Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", нарахування і сплати фінансових санкцій органами доходів і зборів, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів визначено Інструкцією про порядок формування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 20.04.2015 року № 449 (далі - Інструкцією).

Згідно розділу VI Інструкції до платників, які не виконали визначені Законом обов'язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, застосовуються заходи впливу та стягнення.

У разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції у порядку і розмірах, визначених розділом VІІ цієї Інструкції.

Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені Законом, обчислена органами доходів і зборів у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою.

Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для винесення оскаржуваних Рішень №0001181301 від 20.11.2017 та рішення №0001191301 від 20.11.2017 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне) перерахування єдиного внеску стала несвоєчасна сплата єдиного внеску позивачем.

Вказані суми єдиного внеску сплачувалися позивачем несвоєчасно, про що позивач не заперечував, що підтверджується наявними в матеріалах справи документами.

Щодо нарахування пені за несвоєчасну сплату по рішенням про застосування штрафних санкції та пені, яка складає 512 грн., згідно розрахунку штрафної санкції до оскаржуваного рішення №0001191301 від 20.11.2017, суд зазначає наступне.

Визначення податкового боргу подано в п.п.14.1.175 Податкового кодексу України. Під ним слід розуміти суму узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлені строки ПКУ, а також пені, нарахованої на суму такого грошового зобов'язання.

У свою чергу, Закону № 2464-VI визначає суму ЄСВ, своєчасно не нараховану та/або не сплачену у строки, установлені цим Законом як недоїмку.

З наведеного вище вбачається, що сума своєчасно не нарахованого/не перерахованого підприємством ЄСВ є недоїмкою, а не податковим боргом. Таким чином, недоїмка зі сплати ЄСВ не може розглядатись як податковий борг. Саме цей момент і є принциповим при вирішенні питання щодо застосування пені ні за Податковим кодексом України,як зазначає позивач, а відповідно до Закону № 2464-VI.

Як вже зазначалося нарахування пені, передбаченої цим Законом, починається з першого календарного дня, що настає за днем закінчення строку внесення відповідного платежу, до дня його фактичної сплати (перерахування) включно( ч. 13 ст. 25 Закону № 2464), тобто застосування пені в даному випадку є законним та обґрунтованим.

Виходячи із системного аналізу фактичних обставин справи, беручи до уваги, що позивачем не спростовано факту несвоєчасної сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, суд вважає, що відповідач довів правомірності винесення оскаржуваних рішень про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску .

Згідно ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

З урахуванням з'ясованих обставин, досліджених матеріалів справи суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно вимог ст.139 КАС України судові витрати не підлягають відшкодуванню.

Керуючись ст.ст. 241-246, 250,255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову Державної установи «Кам'янська виправна колонія (№101) (70050, Запорізька область, Вільнянський район, смт. Кам'яне, вул. Зелена, код ЄДРПОУ 08563560) до Державної фіскальної служби України Головного управління ДФС у Запорізькій (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166, код ЄДРПОУ 39396146) відмовити в повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відповідно до п.п. 15.5 п. 15 ч. 1 Перехідних положень КАС України рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення виготовлено в повному обсязі 21.05.2018.

Суддя О.В. Конишева