Постанова № 74404073, 24.05.2018, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 456/3996/16-ц Головуючий у 1 інстанції: Сас С.С.

Провадження № 22-ц/783/782/18 Доповідач в 2-й інстанції: Мельничук О. Я.

Категорія: 47

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2018 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного

суду Львівської області у складі:

головуючого - судді Мельничук О.Я.,

суддів Крайник Н.П. і Савуляк Р.В.

при секретарі Куцик І.Б.

з участю представника позивача ОСОБА_3, відповідача ОСОБА_4, представника відповідача ОСОБА_5, представника Стрийської міської Ради ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_7 на рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 24 січня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_4, треті особи Стрийська міська рада, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 про встановлення земельного сервітуту,-

В С Т А Н О В И Л А :

В грудні 2016 року позивач ОСОБА_7 звернулася до суду із позовом, який в подальшому уточнила, просить встановити безстроково та безоплатно земельний сервітут для неї та інших користувачів земельної ділянки за адресою АДРЕСА_2 на право користування частиною земельної ділянки ОСОБА_4, шириною 3,35м, довжиною 24,7м з західної сторони, та 24,6 м з східної сторони згідно плану меж земельної ділянки, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_1 для проїзду на транспортних засобах по наявному шляху з вулиці Шевченка. В обгрунтування позовних вимог покликається на те, що позивачу згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом серії НОМЕР_2 від 04 листопада 2002 року належить житловий будинок разом з належними до нього господарськими спорудами, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 та розташований на земельній ділянці площею 503 кв.м. Згідно рішення виконавчого комітету Стрийської міської ради Львівської області № 245 від 23 червня 1998 року громадянці ОСОБА_11 передано у приватну власність земельну ділянку за адресою АДРЕСА_1 площею 249 кв.м., а згідно рішення виконавчого комітету Стрийської міської ради № 52 від 23 лютого 1999 року "Про передачу земельних ділянок у приватну власність громадянам та затвердження уточнених площ, видачу державних актів на право власності на землю" ОСОБА_11, що проживає за адресою АДРЕСА_1, стара адреса домоволодіння на генеральному плані АДРЕСА_3, на плані забудови кварталу від 1979 року АДРЕСА_4, передано у приватну власність, шляхом уточнення площі земельної ділянки, проїзд загального користування площею 60 кв.м. Вказаним проїздом позивач та члени її родини, а також сусіди постійно користувалися. В подальшому ОСОБА_11 подарувала земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 площею 0,0309 га, кадастровий номер НОМЕР_1 відповідачу ОСОБА_4 згідно договору дарування земельної ділянки від 31 грудня 2004 року, посвідченого приватним нотаріусом Стрийського районного нотаріального округу ОСОБА_12 Уточнення площі земельної ділянки ОСОБА_11 відбулось за рахунок включення до складу первинної ділянки розміром 249 кв.м, ділянки розміром 60 кв.м, яка за свої правовим статусом є земельною ділянкою загального користування, а саме частиною проїзду до житлових будинків за адресою АДРЕСА_6, АДРЕСА_7, АДРЕСА_5, АДРЕСА_2, і ніколи не належала до будинку за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується витягом з генерального плану від 23.05.1952 року та викопіюванням з плану забудови кварталу від 29.01.1979 року зі змінами від 10.01.1991 року. Відсутність заїзду порушує права позивача щодо користування майном, яке знаходиться за адресою: м. Стрий, АДРЕСА_2, і заїзд, який передано ОСОБА_11, є єдиним можливим проїздом. Його передача у приватну власність робить неможливим заїзд пожежного автомобіля, карети швидкої допомоги, асенізаційної машини, створює неможливі умови для проживання та обслуговування будинку. 28.10.2016 року позивач звернулася до Стрийської міської ради із заявою про скасування рішення виконавчого комітету Стрийської міської ради Львівської області №52 від 23 лютого 1999 року, оскільки рішення є незаконним та згідно ст. 4 ч. 4 ЗК УРСР діючого на момент прийняття рішення, не можуть передаватись у колективну або приватну власність землі загального користування населених пунктів, в тому числі проїзди. 07 грудня 2016 року позивачем було отримано відповідь виконавчого комітету Стрийської міської ради від 07.12.2016 року № Ч-703/3.22 про те, що питання скасування вищезазначеного рішення було предметом розгляду постійної депутатської комісії з питань землекористування, охорони довкілля, будівництва та архітектури 09.11.2016 року. У відповідності до надісланого позивачу витягу з протоколу засідання постійної депутатської комісії з питань землекористування, охорони довкілля, будівництва та архітектури від 09.11.2016 року було вирішено відмовити у скасуванні рішення виконавчого комітету Стрийської міської Ради Львівської області № 52 від 23 лютого 1999 року у зв'язку з тим, що земельна ділянка перебуває у приватній власності ОСОБА_11 і в тому числі спірний проїзд загального користування площею 60 кв.м. та запропоновано позивачу встановити земельний сервітут для користування проїздом 60 кв.м. у судовому порядку, так як згідно із генеральним планом проїзд перебуває в спільному користуванні, а тому позивач звернулась з даним позовом до суду.

Рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 24 січня 2018 року в задоволенні позову ОСОБА_7 відмовлено.

Вищезгадане рішення в апеляційному порядку оскаржив позивач - ОСОБА_7. Вважає рішення суду таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права. Вважає, що суд прийшов до помилкового висновку, що обслуговування її будинковолодіння можливе без заїзду до нього. В апеляційній скарзі просить рішення скасувати та ухвалити нове про задоволення позову.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін по справі, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_7 підлягає до задоволення із наступних підстав.

Відповідно до норм ЦПК України в редакції чинній на момент ухвалення оскаржуваного рішення, ст. ст.11,59, 60 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданих відповідно до вимог цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб які беруть участь у справі. При цьому кожна із сторін зобов"язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. У відповідності до вимог ст.213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з"ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень.

У відповідності до вимог ст. 263 ЦПК України в чинній редакції, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає що рішення суду першої інстанції таким вимогам не відповідає.

Судом встановлено, що згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом, посвідченого 04.11.2002 року державним нотаріусом Стрийської державної нотаріальної контори ОСОБА_13, ОСОБА_14 успадкувала за заповітом житловий будинок за адресою АДРЕСА_2 після смерті батька ОСОБА_15.

З рішення виконавчого комітету Стрийської міської ради №52 від 23.02.1999 року про передачу земельних ділянок у приватну власність громадянам та затвердження уточнених площ, видачу державних актів на право власності на землю вбачається, що затверджено уточнені площі земельних ділянок, які передані громадянам у приватну власність на підставі рішення №245 від 23.06.1998 року та ОСОБА_11 АДРЕСА_1 передано у приватну власність 309 кв.м.

З договору дарування земельної ділянки посвідченого 31.12.2004 року приватним нотаріусом Стрийського районного нотаріального округу ОСОБА_12 вбачається, що ОСОБА_11 подарувала ОСОБА_4 земельну ділянку площею 0,0309 га, що знаходиться в м.Стрий на території Стрийської міської ради Львівської області по АДРЕСА_1. Земельна ділянка належить «Дарителю» на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії НОМЕР_3, виданого 23.03.1999 року на підставі рішення виконавчого комітету Стрийської міської ради №52 від 23.02.1999 року та зареєстрованого в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 1143. Кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_1. Земельна ділянка призначена для обслуговування житлового будинку і немає обмежень для використання.

З відповіді виконавчого комітету Стрийської міської ради №Ч-703/3.22 від 07.12.2016 року ОСОБА_7 вбачається, що виконавчим комітетом Стрийської міської ради розглянуто звернення від 28.10.2016 року ОСОБА_7 про скасування рішення виконавчого комітету Стрийської міської ради №52 від 23.02.1999 року та повідомлено її, що вищевказане рішення було предметом розгляду постійної депутатської комісії з питань землекористування, охорони довкілля будівництва та архітектури 09.11.2016 року.

З витягу з протоколу засідання постійної комісії з питань землекористування, охорони довкілля, будівництва та архітектури від 09.11.2016 року вбачається, що комісією було відмовлено в скасуванні рішення виконавчого комітету Стрийської міської ради №52 від 23.02.1999 року у зв'язку з тим, що земельна ділянка перебуває у приватній власності ОСОБА_11 і в тому числі спірний проїзд загального користування площею 60 кв.м. Запропоновано встановити земельний сервітут для користування проїздом 60 кв.м у судовому порядку.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд виходив з тих обстав, що позивач ОСОБА_7 не зверталась до відповідача ОСОБА_4 із пропозицією укласти договір про встановлення земельного сервітуту, в якому необхідно встановити порядок, умови та час доступу на земельну ділянку відповідача ОСОБА_4, порядок та форми оплати за встановлення сервітуту. Позивач не довела в суді, що нормальне господарське використання її земельної ділянки неможливе без обтяження сервітутом земельної ділянки відповідача, а також те, що встановлення сервітуту забезпечить позивачу проїзд до житлового будинку АДРЕСА_2.

З такими висновками колегія суддів не погоджується з наступних обставин.

Відповідно до ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Частиною 1 статті 401 ЦК України передбачено, що право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.

Відповідно до ч.1 ст.102-1 ЗК України право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) і право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) виникають на підставі договору між власником земельної ділянки та особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для таких потреб, відповідно до Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч.2 та ч.3 ст.402 ЦК України земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (володільцем) земельної ділянки. У разі недосягнення домовленості про встановлення сервітуту та про його умови спір вирішується судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту.

Відповідно до ч. 2 ст. 404 ЦК України особа має право вимагати від власника (володільця) сусідньої земельної ділянки, а в разі необхідності - від власника (володільця) іншої земельної ділянки надання земельного сервітуту.

Судом встановлено, що Постановою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 10.08.2012 року у справі №2а-59/2011 було визнано протиправним та скасовано рішення виконавчого комітету Стрийської міської ради №52 від 23.02.1999 року в частині, що стосується затвердження уточненої площі та передачі у приватну власність ОСОБА_11 земельної ділянки, уточненою площею зі 249 кв.м. до 309 кв. м. (п.2 додатку № 2 до рішення № 52 від 23.02.1999 року), власником якого з 31.12.2004 року по даний час є ОСОБА_4 в порядку дарування. Вказане судове рішення ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.04.2013 року у справі №14789/12/9104 в подальшому було скасоване та позовні вимоги ОСОБА_7 залишено без розгляду оскільки адміністративний позов було подано з пропуском строку звернення до адміністративного суду. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 05.11.2015 року у справі № К/800/31636/13, К/800/331111/13 ухвала Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.04.2013 року була залишена без змін.

Заїзд на земельну ділянку площею 503 кв.м. за адресою АДРЕСА_2, землекористувачем якої є позивач, в силу її місця розташування можливий лише вздовж житлових будинків № 199, 201, 203 та 205 по вул. Шевченка зі сторони будинковолодінь №№ 195 та 197 по вказаній вулиці, як це було раніше до рішення виконавчого комітету Стрийської міської ради №52 від 23.02.1999 року.

Земельна ділянка позивача за адресою АДРЕСА_2 є присадибною земельною ділянкою, тобто земельною ділянкою на якій розміщені житловий будинок, господарські будівлі та споруди, сад, город тощо та у відповідності до норм чинного законодавства повинна бути забезпечена доїздом до неї.

Доступ до земельної ділянки позивача є необхідний для належного обслуговування та експлуатації житлового будинку, а саме, позивачу для проведення у ньому поточного ремонту, підвезення будівельних матеріалів, вивезення сміття, заїзду асенізаційної машини, заїзд пожежного автомобіля та машини швидкої допомоги.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач заперечує проти встановлення земельного сервітуту.

Колегія суддів враховуючи встановлені обставини, вважає, що суд першої інстанції прийшов до передчасного висновку про відмову в задоволенні позову, оскільки право позивача на обслуговування і користування позивачем своїм будинковолодіння в даному випадку є порушеним і єдиним способом захисту порушеного права є встановлення безстрокового та безоплатного земельного сервітуту для позивача - ОСОБА_7 та інших користувачів земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 на право користування частиною земельної ділянки ОСОБА_4, шириною 3,35 м, довжиною 24,7 м з західної сторони, та 24,6 м з східної сторони згідно плану меж земельної ділянки, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_1 для проїзду на транспортних засобах по наявному шляху з вулиці Шевченка.

Згідно ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У разі задоволення позову, судовий збір покладається на відповідача.

Оскільки суд приходить до висновку про підставність заявлених позовних вимог і про необхідність задоволення позову повністю, судові витрати (судовий збір) в розмірі 1378 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 141, 367, 368, п.2 ч.1 ст. 374, ст.ст. 375, 381, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_7 - задовольнити.

Рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 24 січня 2018 року скасувати.

Позов ОСОБА_7 задовольнити.

Встановити безстроково та безоплатно земельний сервітут для ОСОБА_7 та інших користувачів земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 на право користування частиною земельної ділянки ОСОБА_4, шириною 3,35 м, довжиною 24,7 м з західної сторони, та 24,6 м з східної сторони згідно плану меж земельної ділянки, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_1 для проїзду на транспортних засобах по наявному шляху з вулиці Шевченка.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_7 судові витрати в розмірі 1378 грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складено 01 червня 2018 року.

Головуючий: О.Я.Мельничук

Судді: Н.П. Крайник

Р.В. Савуляк