Постанова № 74404066, 24.05.2018, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 461/15405/14-ц Головуючий у 1 інстанції: Стрельбицький В.В.

Провадження № 22-ц/783/335/18 Доповідач в 2-й інстанції: Мельничук О. Я.

Категорія: 27

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2018 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного

суду Львівської області у складі:

головуючого - судді Мельничук О.Я.,

суддів Крайник Н.П. і Савуляк Р.В.

при секретарі Куцик І.Б.

з участю представника позивача ОСОБА_3, третя особа ОСОБА_4, представника третьої особи ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_6, представника ОСОБА_7 на рішення Галицького районного суду міста Львова від 29 грудня 2017 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "ВіЕс Банк" до ОСОБА_7, третя особа: ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки,-

В С Т А Н О В И Л А :

В грудні 2014 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_7, третя особа: ОСОБА_4, в якому просить звернути стягнення на квартиру АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_7 шляхом продажу майна ПАТ "ВіЕс Банк" від свого імені, для чого забезпечити право ПАТ "ВіЕс Банк" щодо всіх повноважень продавця необхідних для здійснення такого продажу та виселити відповідача із вказаної квартири.

В обґрунтування позову покликається на те, що 05.06.2008 року між ПАТ "ВіЕс Банк" та ОСОБА_7 був укладений кредитний договір №KF49755, згідно якого останній отримав кредит в сумі 94 000,00 доларів США з кінцевим терміном повернення 05.06.2023 року та сплатою за користування кредитом 12,5% річних, а також зобов'язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом. В забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором, між ПАТ "ВіЕс Банк" та ОСОБА_7 було укладено договір іпотеки від 06.06.2008р., предметом якого є квартира АДРЕСА_1. Позичальник належним чином не виконує свої зобов"язання за кредитним договором внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 65 953,43 доларів США, що в гривневому еквіваленті становить 1 039 451,25 грн. 06.11.2014 року позивачем було направлено на адресу позичальника вимоги про виконання зобов'язань за вищевказаним кредитним договором, у зв'язку з неналежним виконанням умов кредитного договору, однак погашення простроченої заборгованості не відбулось.

27.10.2017 року позивач подав заяву про уточнення позовних вимог, згідно якої просить звернути стягнення на квартиру АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_7, шляхом визначеним статтею 38 Закону України "Про іпотеку", а саме продажу майна Публічним акціонерним товариством "ВіЕс Банк" (79000, м.Львів, вул.Грабовського, 11, рах. №32002100500 в ЛТУ НБУ м.Львова, МФО 325213, код.ЄДРПОУ19358632) від свого імені будь-якій особі покупцю, згідно договору купівлі-продажу, за ціною встановленою за згодою іпотекодавця та іпотекодержателя в договорі іпотеки, що становить 504 608 (п"ятсот чотири тисячі шістсот вісім) гривень або на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, для чого забезпечити право Публічного акціонерного товариства "ВіЕс Банк" щодо всіх повноважень продавця (в тому числі, але не виключно: отримання дублікатів правовстановлюючих документів з відповідних установ, організацій, підприємств незалежно від форм власності та підпорядкування чи органів нотаріату, здійснення будь-яких платежів за продавця, отримувати будь-які документи, довідки, витяги, а також вільного доступу уповноважених представників банку до Предмету іпотеки, тощо) необхідних для здійснення такого продажу, а кошти одержані від реалізації скерувати для задоволення вимог ПАТ "ВіЕс Банк" за кредитним договором №KF49755 від 05.06.2008 року в розмірі 65 953,43 доларів США, що в гривневому еквіваленті становить 1 039 451 (один мільйон тридцять дев'ять тисяч чотириста п'ятдесят одну ) гривню 25 копійок та виселити відповідача із вказаної квартири.

Рішенням Галицького районного суду міста Львова від 29 грудня 2017 року позов Публічного акціонерного товариства "ВіЕс Банк" задоволено.

Звернуто стягнення на квартиру АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_7, шляхом визначеним статтею 38 Закону України "Про іпотеку", а саме продажу майна Публічним акціонерним товариством "ВіЕс Банк" (79000, м.Львів, вул.Грабовського, 11, рах. №32002100500 в ЛТУ НБУ м.Львова, МФО 325213, код.ЄДРПОУ19358632) від свого імені будь-якій особі покупцю, згідно договору купівлі-продажу, за ціною встановленою за згодою іпотекодавця та іпотекодержателя в договорі іпотеки, що становить 504 608 (п'ятсот чотири тисячі шістсот вісім) гривень або на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, для чого забезпечити право Публічного акціонерного товариства "ВіЕс Банк" щодо всіх повноважень продавця (в тому числі, але не виключно: отримання дублікатів правовстановлюючих документів з відповідних установ, організацій, підприємств незалежно від форм власності та підпорядкування чи органів нотаріату, здійснення будь-яких платежів за продавця, отримувати будь-які документи, довідки, витяги, а також вільного доступу уповноважених представників банку до Предмету іпотеки, тощо) необхідних для здійснення такого продажу, а кошти одержані від реалізації скерувати для задоволення вимог ПАТ "ВіЕс Банк" за кредитним договором №KF49755 від 05.06.2008 року в розмірі 65 953,43 доларів США, що в гривневому еквіваленті становить 1 039 451 (один мільйон тридцять дев'ять тисяч чотириста п'ятдесят одну ) гривню 25 копійок.

Виселено ОСОБА_7 з квартири АДРЕСА_1.

Вирішено питання судових витрат.

Вищезгадане рішення в апеляційному порядку через свого представника ОСОБА_6 оскаржив відповідач - ОСОБА_7. Вважає рішення суду незаконним та необгрунтованим. Звертає увагу, що судом не враховано, що станом на сьогодні діє мараторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті, не враховано правову позицію ВСУ від 18.03.2015 року №6-39цс15. Стверджує, що зобов"язання за договором іпотеки уже припинені. В апеляційній скарзі просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

23 травня 2018 року на адресу суду від ОСОБА_4 надійшов відзив на апеляційну скаргу. Вважає її безпідставною та такою, що скасуванню не підлягає, оскільки розгляд справи здійснено з дотримання норм чинного законодавства. Просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення Галицького районного суду міста Львова від 29 грудня 2017 року залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін по справі, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_6, представника ОСОБА_7 підлягає до часткового задоволення із наступних підстав.

У відповідності до вимог ст. 263 ЦПК України в чинній редакції, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає що рішення суду першої інстанції таким вимогам не відповідає.

Судом встановлено, що 05 червня 2008 року між ВАТ "Електрон Банк", правонаступником якого є ПАТ "ВіЕс Банк" та ОСОБА_7 було укладено Кредитний договір №KF49755. Згідно пункту 1 даного Кредитного договору Позивач зобов'язався надати Відповідачу грошові кошти в сумі 94 000,00 доларів США строком на 15 (п'ятнадцять) років.

Відповідно до п.1.2. Кредитного Договору позичальник зобов'язався повернути Банку основну суму кредиту частинами відповідно до графіку платежів за кредитом, що міститься в додатку №1 до Кредитного договору та є його невід'ємною частиною, та сплатити проценти за користування кредитом у строки та в порядку, передбаченими кредитним договором. Кінцевий строк погашення кредиту не пізніше 05 червня 2023 року.

Відповідно до п.1.3. Кредитного Договору процент за користування кредитом встановлюється в розмірі 12,5% річних.

Факт видачі кредитних коштів ОСОБА_7 підтверджується Заявою на видачу готівки №1378-41 від 05 червня 2008 року на суму 94 000,00 доларів США та ним не заперечується.

Відповідно до п.4.1. Кредитного договору початком нарахування процентів за користування кредитом є дата надання кредиту або його частини.

Відповідно до п.4.3. Кредитного договору сплата нарахованих процентів здійснюється Позичальником щомісячно до дня повернення кредиту не пізніше останнього робочого дня місяця, за який здійснюється сплата на рахунок Банку НОМЕР_1.

Відповідно до п.п. 5.2.1. - 5.2.3. Кредитного договору позичальник зобов'язаний повернути Банку отриманий кредит в повному обсязі, в строк та у порядку, встановлених кредитним договором, сплатити Банку проценти за користування кредитом у розмірі та порядку, що встановлені кредитним договором, забезпечити часткове погашення кредиту відповідно до встановленого графіку (додаток №1);

Відповідно до Додатку №1 до Кредитного договору Позичальник зобов'язаний був щомісячно впродовж строку кредитування здійснювати погашення кредиту у розмірі 522 долари США.

Окрім цього Позичальник зобов'язаний був сплачувати проценти за користування кредитними коштами у розмірі та в порядку встановлених розділом 4 Кредитного Договору. Точна сума процентів, яка підлягала сплаті Позичальником за умовами Кредитного договору впродовж строку кредитування, а також вартість всіх супутніх послуг та інших фінансових зобов'язань позичальника, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і погашенням кредиту, на виконання п.8.2 Кредитного договору були розраховані Банком у Додатку №2 до Кредитного договору "Розрахунок орієнтовної сукупної вартості кредиту", який підписаний Банком та Позичальником.

Відповідно до п.5.3.1. Кредитного договору Банк має право у разі невиконання або неналежного виконання Позичальником зобов'язань за кредитним договором списати з рахунків Позичальника суми боргу на підставі свого наказу про примусову сплату боргового зобов'язання, звернути стягнення на предмет застави (іпотеки) інше забезпечення виконання зобов'язання позичальника за кредитним договором, звернутися до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором, вимагати виконання зобов'язань за кредитним договором від поручителя (гаранта). Вказаному праву Банку вимагати дострокового повернення кредиту кореспондує обов'язок позичальника достроково повернути кредит, передбачений п.5.2.9 Кредитного договору.

Відповідно до п.10.2. Кредитного договору всі повідомлення за кредитним договором будуть вважатися зробленими належним чином у випадку, якщо вони здійснені у письмовій формі та надіслані рекомендованим листом, кур'єром, телеграфом, або вручені особисто за зазначеними адресами сторін. Датою отримання таких повідомлень буде вважатися дата їх особистого отримання або дата поштового штемпеля відділу зв'язку одержувача.

Відповідно до п.6.2. Кредитного договору за несвоєчасне (неналежне) повернення кредиту або його частини, Позичальник сплачує Банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, обрахованої від суми боргу за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до Розділу 11 "Місцезнаходження (місце проживання) та інші реквізити сторін" ОСОБА_7 в якості адреси реєстрації та місця проживання вказано: АДРЕСА_3.

З метою забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором між Банком та ОСОБА_7 05 червня 2008 року було укладено Іпотечний Договір, посвідчений ОСОБА_9, приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу 05 червня 2008 року та зареєстрований в реєстрі за номером 0826.

Відповідно до п.2 Іпотечного договору з метою повного та своєчасного виконання основного зобов'язання, тобто зобов'язання за Кредитним договором, Іпотекодавець (ОСОБА_11) передає в іпотеку Іпотекодержателю (Банку) нерухоме майно, разом з усіма його приналежностями, а саме: квартиру АДРЕСА_1. Житлова площа квартири 31,9 кв.м. Загальна площа квартири становить 46,7 кв.м.

Відповідно до п.4 Іпотечного договору за рахунок предмета іпотеки Іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами кредитного договору, а також відшкодувати витрати, пов'язані з пред'явленням вимоги за основним зобов'язанням і зверненням стягнення на предмет іпотеки, витрати на утримання і збереження предмета іпотеки, витрати на страхування предмета іпотеки, збитки завдані порушенням основного зобов'язання чи умов даного договору.

Відповідно до п.7 Іпотечного договору за згодою між Іпотекодержателем та Іпотекодавцем на підставі статті 18 Закону України «Про іпотеку» та згідно Акту погодження договірної вартості предмету іпотеки, укладеного 05 червня 2008 року між Іпотекодавцем та Іпотекодержателем вартість предмету іпотеки за цим договором складає 504 608,00 (п'ятсот чотири тисячі шістсот вісім гривень 00 копійок) гривень.

Відповідно до п.9 Іпотечного договору Іпотекодержатель має право вищого пріоритету на задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки; у разі невиконання або неналежного виконання Іпотекодавцем основного зобов'язання задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами Іпотекодавця шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до п.14 Іпотечного договору право звернення стягнення на предмет іпотеки виникає у Іпотекодержателя з підстав невиконання або неналежного виконання Іпотекодавцем основного зобов'язання, зокрема, у випадку затримки Іпотекодавцем щомісячної сплати процентів після настання строку їх сплати, у відповідності до умов кредитного договору; у випадку затримки Іпотекодавцем часткового погашення кредиту, згідно графіку платежів, встановленого у відповідності до кредитного договору.

Відповідно до п.15 Іпотечного договору у разі порушення основного зобов'язання та/або умов цього Договору Іпотекодержатель надсилає Іпотекодавцю вимогу про усунення порушення. В цьому документі Іпотекодержатель зазначає стислий зміст порушених Іпотекодавцем зобов'язань, вимогу про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога Іпотекодержателя залишається без задоволення, Іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Договору та Закону України «Про іпотеку». Положення цього пункту не є перешкодою для реалізації права Іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку.

Відповідно до п.18 Іпотечного договору реалізація предмету іпотеки після звернення на нього стягнення може, серед іншого, здійснюватися на підставі рішення суду шляхом продажу предмета іпотеки Іпотекодержателем від свого імені будь-якій особі згідно договору купівлі-продажу.

Відповідно до п.19 Іпотечного договору при зверненні стягнення на предмет іпотеки та до його реалізації, на вимогу Іпотекодержателя може бути проведена повторна оцінка майна для визначення його вартості.

Відповідно до п.20 Іпотечного договору звернення стягнення на предмет іпотеки є підставою для виселення всіх мешканців (користувачів), зареєстрованих в установленому порядку в нерухомому майні, що є предметом іпотеки по даному договору. Після прийняття Іпотекодержателем рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки всі мешканці (користувачі) зобов'язані на письмову вимогу Іпотекодержателя, нового власника добровільно звільнити предмет іпотеки протягом одного календарного місяця з дня отримання цієї вимоги.

Постановляючи оскаржуване рішення, суд виходив з тих обставин, що позов є підставним та обґрунтованим, право позивача на звернення стягнення на предмет іпотеки повно та об'єктивно доводиться матеріалами справи, представник відповідача в судовому засіданні не надав суду належних та допустимих доказів на спростування вимог позивача та підтвердження обставин, викладених у письмових запереченнях, а тому позов слід задоволити.

Колегія суддів не погоджуєтьсь частково з такими висновками з наступних обставин.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст.1056 ЦК України кредитодавець має право відмовитися від надання позичальникові передбаченого договором кредиту частково або в повному обсязі у разі порушення процедури визнання позичальника банкрутом або за наявності інших обставин, які явно свідчать про те, що наданий позичальникові кредит своєчасно не буде повернений.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про іпотеку" основне зобов'язання - зобов'язання боржника за договорами позики, кредиту, купівлі-продажу, лізингу, а також зобов'язання, яке виникає з інших підстав, виконання якого забезпечене іпотекою.

Відповідно до ст.7 Закону України "Про іпотеку" за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання. Якщо вимога за основним зобов"язанням підлягає виконанню у грошовій формі, розмір цієї вимоги визначається на підставі іпотечного договору або договору, що обумовлює основне зобов'язання, у чітко встановленій сумі чи шляхом надання критеріїв, які дозволяють встановити розмір цієї вимоги на конкретний час протягом строку дії основного зобов'язання.

Відповідно до ст.12 Закону України "Про іпотеку" у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до ст.33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Відповідно до ст.35 Закону України "Про іпотеку" у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку.

Відповідно до ст.36 Закону України "Про іпотеку" сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати, зокрема право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

Відповідно до ст.38 Закону України «Про іпотеку» дії щодо продажу предмета іпотеки та укладання договору купівлі-продажу здійснюються іпотекодержателем від свого імені, на підставі іпотечного договору, який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки, без необхідності отримання для цього будь-якого окремого уповноваження іпотекодавця.

Відповідно до ч.6 ст.38 Закону України «Про іпотеку» ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна. У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед іншими особами згідно з пріоритетом та розміром їх зареєстрованих прав чи вимог та перед іпотекодавцем в останню чергу за відшкодування різниці між ціною продажу предмета іпотеки та звичайною ціною на нього.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується скаржником, останнім було допущено невиконання (неналежне виконання) своїх зобов'язань за Кредитним договором, а саме не погашалася заборгованість за кредитом та нарахованими процентами.

Враховуючи невиконання ОСОБА_7 своїх зобов'язань за Кредитним договором 06 листопада 2014 року ПАТ "ВіЕс Банк" у відповідності до вимог п.14, п.15 Іпотечного договору, ст.ст.35, 36 Закону України "Про іпотеку" надіслав на адресу ОСОБА_7 Повідомлення-вимогу №09-3/23989 та Повідомлення-вимогу №09-3/23990, у яких вимагав достроково повністю повернути кредит, а саме: 54 980,44 долари США основного боргу та 4070,74 доларів США простроченої заборгованості за процентами, а також повідомляв Позичальника про те, що Банком прийнято рішення звернути стягнення на предмет іпотеки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та вимагав від Позичальника (Іпотекодавця) та інших мешканців протягом 30 днів з моменту отримання цієї вимоги звільнити вказане житлове приміщення.

Відправлення вказаних вимог на адресу Відповідача підтверджується копіями конвертів про направлення поштової кореспонденції за адресою зазначеною Відповідачем в Кредитному договорі та які повернулися на адресу Банку у зв'язку із тим, що закінчився термін зберігання поштових відправлень на поштовому відділенні за місцем проживання Відповідача. Відповідно до відбитку штемпеля 7-го поштового відділення м. Львів, надіслані Банком вимоги про повне дострокове повернення кредиту надійшли на адресу Позичальника у листопаді 2014 року та були повернуті на адресу Відправника 09 грудня 2014 року. Відтак з урахуванням п.10.2. Кредитного договору такі вимоги вважаються врученими Позичальнику.

Позичальник вимоги Банку у строк встановлений у них не виконав, заборгованість за кредитом не погасив.

Відтак у Банку виникло право на задоволення своїх вимог за рахунок Іпотечного майна, а саме за рахунок звернення стягнення на квартиру АДРЕСА_1.

Відповідно до розрахунку загальної заборгованості ОСОБА_7 перед Публічним акціонерним товариством "ВіЕс Банк" по Кредитному договору №KF49755 від 05 червня 2008 року станом на 16 грудня 2014 року сума простроченої заборгованості по тілу кредиту становить 57 980,44 долари США; сума нарахованих та несплачених процентів за користування кредитними коштами 5 142,98 долари США; сума пені 2 830,01 доларів США, що разом складає 65 953,43 долари США та в гривневому еквіваленті становить 1 039 451,25 гривень.

Обгрунтованість та правильність розрахунку заборгованості, яка підлягає стягненню з Позичальника підтверджується рішення Галицького районного суду м. Львова від 20 жовтня 2017 року у справі №461/13054/14-ц за позовом ПАТ "ВіЕс Банк" до ОСОБА_7 та ОСОБА_12 про стягнення солідарно заборгованості за Кредитним договором №KF49755 від 05 червня 2008 року. Вказане рішення суду відповідно до ч.2 ст.273 ЦПК України набрало законної сили 26 грудня 2017 року, після постановлення Апеляційним судом Львівської області Ухвали від 26 грудня 2018 року про повернення апеляційної скарги ОСОБА_7

Відповідно до ч.4 ст.82 ЦПК України обставини встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Водночас судом береться до уваги те, що під час розгляду справи №461/13054/14-ц проведено судово-економічну експертизи. Як вбачається з рішення Галицького районного суду м. Львова від 20 жовтня 2017 року, відповідно до Висновку №7551 судово-економічної експертизи від 19 квітня 2017 року встановлено, що заборгованість по сумі кредиту в розмірі 57 980,44 долари США відповідає сумі зазначеній в розрахунку.

Щодо розрахунку пені за несвоєчасне виконання Позичальником зобов'язань з повернення кредиту, розмір якої змінюється в залежності від строку прострочення, суми на яку нараховується пеня та інших складових, судом до уваги береться лише порядок та спосіб розрахунку пені Банком, поданий суду під час розгляду справи №461/13054/14-ц, який є аналогічним порядку розрахунку пені у справі №461/15405/14-ц. А тому суд відхиляє доводи апелянта щодо незаконності та необгрунтованості такого розрахунку.

Рішення суду від 27 грудня 2017 року щодо заборгованості за процентами ОСОБА_7 не оскаржується, а тому відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України в цій частині не перевіряється.

Як вбачається з матеріалів справи, 10 лютого 2015 року Галицьким районним судом м. Львова у даній справі було ухвалено заочне рішення, яким суд позовні вимоги Банку задовольнив у повному обсязі та звернув стягнення на предмет іпотеки, а саме: на квартиру АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_7, шляхом продажу Публічним акціонерним товариством "ВіЕс Банк" від свого імені будь-якій особі покупцю згідно договору купівлі-продажу за ціною визначеною уповноваженим експертом оцінювачем на день проведення продажу, для чого забезпечив право ПАТ "ВіЕс Банк" щодо всіх повноважень продавця необхідних для здійснення такого продажу, а також прийняв рішення про виселення ОСОБА_7 ча з квартири АДРЕСА_1.

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 27 вересня 2017 року заочне рішення Галицького районного суду м.Львова від 10 лютого 2015 року у справі №461/15405/14-ц за позовом ПАТ "ВіЕс Банк" до ОСОБА_7 було скасоване, а справу призначено до розгляду в загальному порядку.

Однак до моменту скасування заочного рішення воно набрало законної сили і на його підставі 08 серпня 2017 року між ПАТ "ВіЕс Банк" та ОСОБА_4 було укладено Договір купівлі-продажу квартири, який був посвідчений ОСОБА_13 приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу та зареєстровано в реєстрі за номером 1888.

Відповідно до п.1 даного договору купівлі-продажу квартири ПАТ "ВіЕс Банк" продав, а ОСОБА_4 купила квартиру АДРЕСА_1.

Відповідно до п.3 Договору купівлі-продажу продаж квартири вчинено за 773 679,00 гривень, які Покупець сплатила Продавцю до підписання договору.

Відповідно до п.4 Договору купівлі-продажу ринкова вартість квартири становить 773 679,00 гривень, що підтверджується Звітом про оцінку, складеним 08 серпня 2017 року Приватним підприємством «Оціночна компанія "Лемберг".

Враховуючи вищенаведене судом встановлено, що в розумінні ч.2 ст.388 ЦК України ОСОБА_4 є добросовісним набувачем, оскільки придбала квартиру АДРЕСА_1 на підставі рішення суду, яке на момент укладення Договору купівлі-продажу квартири було чинним та не було скасоване.

Суд звертає увагу відповідача, що дія Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" застосовується при одночасній наявності таких ознак: кредит видано в іноземній валюті; кредит є споживчим; предмет іпотеки є постійним місцем проживання позичальника або майнового поручителя, якщо його особа є відмінною від позичальника за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; предмет іпотеки - квартира повинна мати площу не більше 140 кв. метрів.

Окрім цього мораторій у юридичному розумінні має значення для відстрочки виконання певних обов'язків, відкладення певних дій на визначений чи невизначений період на підставі спеціального акта. Норми Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" не передбачають підстав для відмови в захисті порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів кредитора. У разі задоволення вимог кредитора про звернення стягнення на іпотечне майно суд, ухвалюючи відповідне судове рішення та за наявності для цього відповідних підстав, повинен вирішити питання про зупинення стягнення на час дії Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті".

Проте як встановлено судом, станом на момент ухвалення Галицьким районним судом м. Львова заочного рішення від 10 лютого 2015 року, а також на момент укладення між ПАТ «ВіЕс Банк» та ОСОБА_4 договору купівлі-продажу квартири підстав для зупинення виконання рішення суду не було, оскільки Відповідачу на праві приватної спільної часткової власності на підставі Договору купівлі-продажу, посвідченого 04 липня 2006 року приватним нотаріусом Коломийського нотаріального округу Івано-Франківської області ОСОБА_14 належала 1/3 будинку АДРЕСА_2, що підтверджується поданою Відповідачем суду першої інстанції Інформаційною довідкою №109185193 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 27 грудня 2017 року та аналогічною довідкою №125023932 від 23 травня 2018 року.

Суд не приймає до уваги Договір дарування 1/3 частини житлового будинку, укладеного 22 листопада 2017 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_15, посвідченого ОСОБА_16 приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу та зареєстрованого в реєстрі за номером 4705, оскільки такий договір укладений Відповідачем вже після продажу Банком предмету іпотеки на користь ОСОБА_4, а також, на переконання суду, Договір дарування 1/3 частини будинку укладений Відповідачем з метою уникнути можливого звернення Банком стягнення як на предмет іпотеки так і на 1/3 будинку АДРЕСА_2 та подання Відповідачем суду доказів відсутності у нього іншого житла, окрім квартири, яка перебувала в іпотеці.

Щодо визначення судом першої інстанції початкової ціни продажу предмета іпотеки суд звертає увагу на таке. Відповідно до ч.6 ст.38 Закону України "Про іпотеку" ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між Іпотекодавцем і Іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб'єкта оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.

Відповідно до п.7 Іпотечного договору за згодою між Іпотекодержателем та Іпотекодавцем на підставі статті 18 Закону України "Про іпотеку" та згідно Акту погодження договірної вартості предмету іпотеки, укладеного 05 червня 2008 року між Іпотекодавцем та Іпотекодержателем вартість предмету іпотеки за цим договором складає 504 608,00 (п'ятсот чотири тисячі шістсот вісім гривень 00 копійок) гривень.

На підставі наведеного вище п.7 Іпотечного договору суд обгрунтовано зазначив початкову ціну продажу предмету іпотеки у розмірі 504 608,00 гривень, встановивши водночас альтернативний варіант визначення ціни продажу квартири на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності на рівні, не нижчому за звичайні ціни на вид майна.

В матеріалах справи знаходиться «Звіт про оцінку двокімнатної квартири розташованої за адресою: АДРЕСА_1, виконаний ПП "Оціночна компанія "Лемберг" (Сертифікат суб'єкта оціночної діяльності №306/16 від 28 серпня 2016 року) на замовлення ПАТ "ВіЕс Банк".

Відповідно до "Висновку про вартість майна" ринкова вартість квартири АДРЕСА_1 станом на 08 серпня 2017 року склала 773 679,00 гривень. Як вбачається з п.3 Договору купівлі-продажу, укладеного між Банком та ОСОБА_4 продаж квартири вчинено за 773 679,00 гривень, тобто за ринковою ціною, визначеною суб'єктом оціночної діяльності.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що рішення суду в частині звернення стягнення на квартиру АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_7, шляхом визначеним статтею 38 Закону України "Про іпотеку", а саме продажу Публічним акціонерним товариством "ВіЕс Банк" від свого імені будь-якій особі покупцю згідно договору купівлі-продажу за ціною встановленою за згодою іпотекодавця та іпотекодержателя в договорі іпотеки, що становить 504 608,00 гривень або на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності на рівні, не нижчому за звичайні ціни на вид майна, а кошти одержані від реалізації скерувати для задоволення вимог ПАТ "ВіЕс Банк" за Кредитним Договором №KF49755 від 05 червня 2008 року в розмірі 65 953,43 доларів США, що в гривневому еквіваленті становить 1 039 451,25 гривень слід залишити без змін.

Водночас колегія суддів Апеляційного суду Львівської області погоджується з доводами апеляційної скарги щодо незаконності рішення Галицького районного суду м. Львова від 27 грудня 2017 року в частині що стосується виселення відповідача з квартири АДРЕСА_1.

До матеріалів справи ОСОБА_4 долучено Довідку №4632 з місця проживання про склад сім'ї і прописки від 28 серпня 2017року, видану Львівським комунальним підприємством "Старий Львів". Відповідно до вказаної довідки, станом на 28 серпня 2017 року в квартирі АДРЕСА_1 зареєстрованих осіб не має. Тобто станом на момент ухвалення оскаржуваного рішення у суду були відсутні законні та обгрунтовані підстави для прийняття рішення про виселення ОСОБА_7 із вказаної квартири, оскільки відповідач за вказаною адресою не проживав та не був зареєстрований.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що рішення суду в частині виселення ОСОБА_7 з квартири АДРЕСА_1 слід скасувати, а в задоволенні позовних вимог ПАТ "ВіЕс Банк" в цій частині слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п.2 ч.1 ст. 374, ст.ст. 375, 381, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_6, представника ОСОБА_7 - задовольнити частково.

Рішення Галицького районного суду міста Львова від 29 грудня 2017 року в частині виселення ОСОБА_7 з квартири АДРЕСА_1 скасувати.

У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства "ВіЕс Банк" до ОСОБА_7, третя особа: ОСОБА_4 про виселення відмовити.

В решті рішення Галицького районного суду міста Львова від 29 грудня 2017 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складено 01 червня 2018 року.

Головуючий: О.Я.Мельничук

Судді: Н.П. Крайник

Р.В. Савуляк