Постанова № 74403325, 01.06.2018, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/2647/18 Справа № 199/8604/17 Головуючий у 1 й інстанції - Руденко В. В. Доповідач - Петешенкова М.Ю.

Категорія 32

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2018 року м. Дніпро

Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі колегії суддів:

головуючого - Петешенкової М.Ю.

суддів - Демченко Е.Л., Макарова М.О.

учасники справи:

позивач (скаржник) - ОСОБА_2,

відповідач - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб,

третя особа - уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу судді Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 15 січня 2018 року у складі судді Руденко В.В., -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до п. 3 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах.

Ухвалою судді Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 15 січня 2018 року відмовлено ОСОБА_2 у звільненні від сплати судового збору. Позовну заяву ОСОБА_2 визнано неподаною та повернуто позивачеві.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що оскільки позивачем не надано доказів неможливості сплати судового збору у зв'язку із скрутним матеріальним станом, підстав для звільнення позивача від сплати судового збору, немає. Крім того, спірні правовідносини регулюються Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», а тому позивач не є звільненою особою від сплати судового збору.

В апеляційній скарзі, поданій 01 лютого 2018 року, ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, ставить питання про скасування ухвали судді.

Апеляційна скарга мотивована тим, що позивач звернулася до суду як вкладник за захистом своїх прав, які виникли з договору банківського вкладу і підпадають під дію Закону України «Про захист прав споживачів», а тому має право бути звільненою від сплати судового збору.

Відзив на апеляційну скаргу учасники не подали.

Апеляційну скаргу слід задовольнити, а ухвалу судді скасувати, з таких підстав.

За змістом частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з ч.1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Як вбачається із матеріалів справи, ухвалою судді Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 06 грудня 2017 року позовна заява була залишена без руху, як така, що не відповідає вимогам ст.119-120 ЦПК України, в редакції, що діяла до 15 грудня 2017 року (заявником не сплачено судовий збір).

Ухвалою судді Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 15 січня 2018 року відмовлено ОСОБА_2 у звільненні від сплати судового збору. Позовну заяву ОСОБА_2 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, третя особа уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» про відшкодування банківського вкладу визнано неподаною та повернуто позивачеві, оскільки у зазначений в ухвалі судді від 06 грудня 2017 року строк, вона не усунула недоліки позовної заяви.

Визнаючи позовну заяву неподаною та повертаючи її, суд першої інстанції послався на те, що позивачем не надано доказів неможливості сплати судового збору у зв'язку із скрутним матеріальним станом. Крім того вважав, що спірні правовідносини регулюються Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», а тому позивач не є звільненою особою від сплати судового збору

Однак, як вбачається із тексту позовної заяви, позивач звернулася до суду як вкладник за захистом своїх прав, які виникли з договору банківського вкладу і підпадають під дію Закону України «Про захист прав споживачів», а тому має право бути звільненою від сплати судового збору.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, пов'язаними з порушенням їх прав.

Відповідно до Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судовий збір» у ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» (Відомості Верховної Ради України, 2006 р., N 7, ст. 84) слова «державного мита» замінені словами «судового збору».

Отже, при прийнятті Закону України «Про судовий збір» законодавець передбачив можливість застосування Закону України «Про захист прав споживачів» при визначенні пільг певних категорій осіб щодо сплати судового збору.

У постановах Верховного Суду України від 06 вересня 2017 року у справі № 6-185цс17 та від 11 жовтня 2017 року у справі № 6-916цс17 висловлена правова позиція про те, що споживач звільняється від сплати судового збору лише при поданні позовної заяви і має сплатити судовий збір за подання до суду, зокрема апеляційної скарги.

Суд першої інстанції наведеного не врахував та безпідставно поклав на ОСОБА_2, яка звернулася до суду за захистом прав споживача, обов'язок зі сплати судового збору та передчасно визнав позовну заяву неподаною і повернув її.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала судді постановлена з порушенням норм процесуального права, що відповідно до вимог п.4 ч.1 ст. 379 ЦПК України є підставою для скасування ухвали судді, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направленню справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 379 ЦПК України, ч.ч.3-6 ст.147 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів», колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.

Ухвалу судді Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 15 січня 2018 року скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Судді: М.Ю. Петешенкова

Е.Л. Демченко

М.О. Макаров