Постанова № 74402556, 21.05.2018, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 734/413/18 Провадження № 22-ц/795/606/2018 Головуючий у I інстанції – Іванюк Т.І. Доповідач - Лакіза Г.П.Категорія – цивільна

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 травня 2018 року м. Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого-судді Лакізи Г.П.,

суддів: Скрипки А.А., Харечко Л.К.,

секретар: Поклад Д.В.

за участі: позивача ОСОБА_1, представників відповідача - відділу освіти Козелецької районної державної адміністрації ОСОБА_2 і ОСОБА_3, представника третьої особи Кіптівської сільської ради Козелецького району ОСОБА_4,

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою відділу освіти Козелецької районної державної адміністрації на рішення Козелецького районного суду Чернігівської області в складі судді Іванюка Т.І. від 15 березня 2018 року в справі за позовом ОСОБА_1 до відділу освіти Козелецької районної державної адміністрації про стягнення грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки та середнього заробітку за весь час затримки розрахунку,

- третя особа - Кіптівська сільська рада Козелецького району,

У С Т А Н О В И В:

В лютому 2018 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до відділу освіти Козелецької районної державної адміністрації про стягнення грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки та середнього заробітку за весь час затримки розрахунку, в якому просила стягнути з відповідача на її користь грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, за 2012 рік, 2013 рік, 2014 рік, 2015 рік у розмірі 6834, 00 гривень та середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 01.03.2016 року по дату ухвалення судового рішення, але не менше ніж в розмірі станом на 07.02.2018 року, що становить 194953,73 грн.

Рішенням Козелецького районного суду Чернігівської області від 15 березня 2018 року позов задоволено частково. Стягнуто з відділу освіти Козелецької районної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки за 2012 рік, 2013 рік, 2014 рік, 2015 рік у розмірі 6834 грн 00 коп. та середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 19 травня 2017 року по 19 березня 2018 року у сумі 56918 грн 79 коп. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто з відділу освіти Козелецької районної державної адміністрації на користь держави судовий збір у сумі 704 грн 80 коп.

В апеляційній скарзі відділ освіти Козелецької районної державної адміністрації просить рішення Козелецького районного суду Чернігівської області від 15 березня 2018 року скасувати в частині стягнення з відділу освіти на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку за період з 19 травня 2017 року по 19 березня 2018 року у сумі 56918 грн 79 коп., а в іншій частині рішення залишити без змін, та стягнути з ОСОБА_1 на користь відділу освіти Козелецької РДА суму сплаченого судового збору.

Доводи апеляційної скарги відділу освіти зводяться до того, що рішення Козелецького районного суду від 15 березня 2018 року в оскаржуваній частині ухвалене судом з порушення норм матеріального права та при невідповідності висновків суду обставинам справи.

Відділ освіти зазначає, що судом безпідставно до спірних правовідносин застосовані положення статей 116 та 117 КЗпП України. Зазначені норми закону визначають порядок виплати підприємством, установою, організацією середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, тобто в день звільнення, або якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Відділ зазначає, що на момент звільнення ОСОБА_1, їй було виплачено всі належні суми при розрахунку, а тому посилання першої інстанції на те, що відділ освіти Козелецької РДА не здійснив виплату всіх належних ОСОБА_1 сум при звільненні, а тому з відповідача підлягає стягненню на користь позивача середній заробіток за весь час затримки розрахунку до ухвалення судового рішення, є помилковим.

Також відповідач вказує, що через тривалий термін після звільнення 19.05.2017 року ОСОБА_1 звернулася до відділу освіти Козелецької РДА з заявою про надання їй довідки про невикористані відпустки, а також письмових пояснень щодо причин відмови у виплаті компенсації при звільненні, які їй потрібні для звернення до суду за стягненням компенсації за невикористану відпустку. Ці вимоги відділом освіти були задоволені. Фактично, у цій заяві ОСОБА_1 не вимагала виплатити їй компенсацію за невикористану додаткову відпустку за період 2012-2015 років, а лише мала намір звернутися з цього приводу до суду.

Відділ освіти звертає увагу суду також на те, що ними в повному обсязі визнано позовні вимоги в частині стягнення грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки за 2012-2015 роки в сумі 6834 грн., оскільки ОСОБА_1 дійсно мала б право на її отримання, а також на виплату компенсації при звільненні у разі своєчасного надання документів, які б підтверджували статус одинокої матері в період перебування у трудових відносинах з відділом освіти Козелецької РДА або на момент звільнення.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення позивача ОСОБА_1, представників відповідача - відділу освіти Козелецької районної державної адміністрації ОСОБА_2 і ОСОБА_3, представника третьої особи Кіптівської сільської ради Козелецького району ОСОБА_4, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду – залишенню без змін, враховуючи таке.

Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

По справі встановлено, що у період з 01.11.2011 по 29.02.2016 ОСОБА_1 працювала на посаді директора загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів імені ОСОБА_5 Козелецької районної ради Чернігівської області (а.с.9).

Наказом відділу освіти Козелецької районної державної адміністрації Чернігівської області №51 від 29.02.2016 ОСОБА_1 було звільнено із займаної посади у зв’язку із переведенням до Кіптівської загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів Кіптівської сільської ради Чернігівської області згідно п.5 ст.36 КЗпП України. З 16.01.2017 ОСОБА_1 призначено на посаду вихователя групи продовженого дня Прогресівської загальноосвітньої школи І-ІІІ степенів (а.с.12).

19.05.2017 ОСОБА_1 звернулась до відділу освіти Козелецької районної державної адміністрації Чернігівської області з проханням виплатити їй грошову компенсацію за невикористані дні додаткової соціальної відпустки за 2012, 2013, 2014 та 2015 роки, оскільки вона має сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, якого виховує одна і має статус одинокої матері, що підтверджується копією свідоцтва про народження ОСОБА_6 ОСОБА_4 І-ЕЛ №051928, витягом №00015654903 від 04 серпня 2015 року з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України та довідкою виконкому Кіптівської сільської ради від 01.02.2018 (а.с.13, 14, 15).

Листом №01-26/85 від 22.05.2017 року відділ освіти Козелецької РДА на звернення ОСОБА_1 01-25/317 від 19.05.2017 року повідомив останню, що згідно ст.ст. 19,24 Закону України "Про відпустки" їй, як одинокій матері, повинна надаватися щорічна додаткова оплачувана відпустка тривалістю 10 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів. За період: 2012 р., 2013 р., 2014 р., 2015 р. додаткова відпустка відділом освіти Козелецької РДА не надавалася і компенсація не виплачувалась в зв’язку з не подачею заяви на даний вид відпустки. Також ОСОБА_1 роз'яснено, що оскільки на даний час вона перейшла на інше місце роботи, грошова компенсація за невикористані дні відпустки, за її бажанням, може бути перерахована на підприємство, де вона працює зараз, для чого їй необхідно надати відділу освіти Козелецької РДА довідку з Кіптівської сільської ради про те, що за період 2012-2015 років щорічна додаткова оплачувана відпустка їй не надавалася і компенсація не виплачувалась, та довідку з реквізитами підприємства, на яке вони повинні перерахувати кошти (Кіптівська сільська рада) (а.с.17).

26.05.2017 відділом освіти Козелецької РДА було нараховано ОСОБА_1 компенсацію за невикористану щорічну додаткову оплачувану відпустку за період 2012 р., 2013 р., 2014 р., 2015 р., яка загалом складає 40 днів, в сумі 6834,00 грн. та нараховано 1503,48 грн виплат до Пенсійного фонду (розрахунок відпускних від 26.05.2017 та розрахунково-платіжні відомості на а.с.18, 19, 20, 21).

Листом №10-01/12 від 14.01.2018 Кіптівська сільська рада повідомила ОСОБА_1, що довідку з реквізитами Кіптівської сільської ради для перерахування грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку сільська рада надати не може у зв’язку з тим, що можливості перерахування грошової компенсації за невикористані дні зазначеної соціальної відпустки за рахунок підприємства, на яке перейшов працівник при звільненні за переведенням, чинним законодавством не передбачено, відповідно до роз’яснення Міністерства соціальної політики України (лист від 24.03.2015 р. №4053/0/14-15/18 на а.с.22).

Задовольняючи позов в частині стягнення компенсації за невикористану відпустку, суд першої інстанції виходив з того, що під час розгляду справи судом було встановлено, що ОСОБА_1 є одинокою матір'ю, перебула у трудових відносинах з відділом освіти Козелецької районної державної адміністрації у період з 01.11.2011 року по 29.02.2016 року, а тому мала право на додаткову відпустку як одинока мати, але в 2012-2015 роках її не використовувала, а відділ освіти Козелецької районної державної адміністрації не виплатив компенсацію за невикористану щорічну додаткову оплачувану відпустку їй не виплатив. Тому суд дійшов висновку про необхідність задоволення вимог ОСОБА_1 в цій частині, тим більше, що представником відповідача у судовому засіданні вимоги позову щодо стягнення грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки за 2012 рік, 2013 рік, 2014 рік, 2015 рік у розмірі 6834 гривні 00 коп. визнані повністю.

Рішення суду першої інстанції в цій частині не оскаржується, тому не є предметом апеляційного перегляду.

Частково задовольняючи позов про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку, місцевий суд виходив з того, що відділ освіти Козелецької районної державної адміністрації не виплатив ОСОБА_1 належну їй компенсацію за невикористану щорічну додаткову оплачувану відпустку, але період затримки розрахунку визначив не з 01.03.2016, як просила позивач, в з 19.05.2017 - дати звернення ОСОБА_1 до відділу освіти із заявою про виплату компенсації за невикористану відпустку. Доводи представника відповідача про відсутність вини відповідача в несвоєчасному виконанні зобов'язань по виплаті компенсації за невикористані дні додаткової відпустки суд визнав безпідставними.

З такими висновками суду першої інстанції погоджується апеляційний суд, зважаючи на таке.

Частиною 1 ст. 83 КЗпП України передбачено, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - інваліда з дитинства підгрупи А I групи.

У разі переведення працівника на роботу на інше підприємство, в установу, організацію грошова компенсація за не використані ним дні щорічних відпусток за його бажанням повинна бути перерахована на рахунок підприємства, установи, організації, куди перейшов працівник (ч.3 ст.83 КЗпП).

Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

За змістом ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівнику сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

В п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року №13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" роз'яснено, що встановивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини.

Судами встановлено, що ОСОБА_1 належить до виплати грошова компенсація за невикористані щорічні додаткові оплачувані відпустки як одинокій матері за 2012, 2013, 2014 і 2015 роки в сумі 6834 грн. Спір про розмір суми цієї компенсації відсутній.

Вказана сума компенсації позивачу на день її звільнення не була нарахована і виплачена у зв’язку з тим, що ОСОБА_1 до відповідача з вимогою про виплату компенсації за невикористану щорічну додаткову оплачувану відпустку не зверталася, документів на підтвердження у неї права на отримання відпусток у вказані періоди не надавала.

З 19.05.2017 – дня звернення ОСОБА_1 з відповідними вимогами у відділу освіти Козелецької РДА виникло зобов'язання по виплаті ОСОБА_1 компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, який до дня постановлення судового рішення ним не виконано.

За таких обставин суд першої інстанції обґрунтовано застосував положення ч. 1 ст. 117 КЗпП України та правильно зазначив, що початком періоду затримки розрахунку є 19 травня 2017 року - день звернення ОСОБА_1 до відділу освіти Козелецької РДА з обґрунтованою вимогою про виплату компенсації за невикористану щорічну додаткову оплачувану відпустку.

Посилання відповідача на відсутність вини у не проведенні повного розрахунку з ОСОБА_1 не можуть бути визнані обґрунтованими.

Так, 19.05.2017 ОСОБА_1 звернулась до відділу освіти з проханням випалити їй грошову компенсацію за невикористані щорічні додаткові оплачувані відпустки. При цьому ОСОБА_1 не висловлювала бажання про перерахування вказаної компенсації на рахунок установи, куди вона перейшла за переведенням, і чітко виклала своє прохання виплатити грошову компенсацію їй. Тому передбачених ч.3 ст.83 КЗпП України підстав для проведення перерахування коштів за новим місцем роботи ОСОБА_7 не було.

Проте листом №01-26/85 від 22.05.2017 року відділ освіти Козелецької РДА на звернення ОСОБА_1 01-25/317 від 19.05.2017 року про виплату грошової компенсації повідомив останню, що оскільки вона перейшла на інше місце роботи, грошова компенсація за невикористані дні відпустки, за її бажанням, може бути перерахована на підприємство, де вона працює, для чого їй необхідно надати відділу освіти Козелецької РДА довідку з Кіптівської сільської ради про те, що за період 2012-2015 років щорічна додаткова оплачувана відпустка їй не надавалася і компенсація не виплачувалась, та довідку з реквізитами підприємства, на яке вони повинні перерахувати кошти (Кіптівська сільська рада).

Після цього відділом освіти жодних дій для проведення розрахунку з ОСОБА_1 вжито не було.

За таких обставин, висновок суду про наявність вини відповідача у не проведенні з ОСОБА_1 повного розрахунку за 207 робочих днів в період з 19.05.2017 по 15 березня 2018 року (день постановлення рішення) є обґрунтованим.

З довідки про доходи ОСОБА_1 № 01-24/47 від 01.02.2018 вбачається, що середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 на посаді директора Кіптівської ЗОШ І-ІІ ст. за січень-лютий 2016 року складала 274 грн 97 коп. (а.с.23).

Розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку судом першої інстанції обчислений відповідно до приписів ст.117 КЗпП: 207 робочих днів затримки х 274,97 грн. середньоденного заробітку = 56 918,79 грн. Підстав для зменшення розміру вказаної суми не встановлено, оскільки спір щодо розміру невиплаченої звільненому працівнику суми відсутній, розмір заборгованості 6834 грн. перевищує середньомісячний розмір заробітної плати позивачки, який складав 5499,31 грн., і принцип співмірності судом першої інстанції не порушений.

Оскільки доводи апеляційної скарги не містять підстав для скасування рішення суду першої інстанції, яке ухвалене судом з дотриманням норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції – залишенню без змін.

Керуючись статтями 367, 368, 374 п.1 ч.1, 375, 381, 382, 383, 384, 389, 390, 391 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу відділу освіти Козелецької районної державної адміністрації залишити без задоволення.

Рішення Козелецького районного суду Чернігівської області від 15 березня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складений 29 травня 2018 року.

Головуючий:Судді: