Рішення № 74396552, 23.05.2018, Зарічний районний суд м. Суми

Справа № 591/4880/17

Провадження № 2/591/355/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 травня 2018 року Зарічний районний суд м. Суми в складі:

головуючого – судді Бурда Б.В.

за участю секретаря – Сітало Я.В.

розглянувши в загальному позовному провадженні у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Суми цивільну справу 591/4880/17 за позовом ОСОБА_1 (зареєстрована: ІНФОРМАЦІЯ_1; РНОКПП: НОМЕР_1) до Комунального обласного підприємства Сумської обласної ради «Навчально-виробничий центр» (місцезнаходження: м. Суми, вул. Шишкарівська, буд. 9; код ЄДРПОУ 03363370) про визнання незаконними та скасування наказів про притягнення до дисциплінарної відповідальності, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач свої вимоги мотивує тим, що з березня 2017 року вона працювала секретарем керівника КОП «Навчально-виробничий центр». Наказами № 61-к від 13.07.2017 року та № 70-к від 27.07.2017 року її притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани за порушення трудової дисципліни. Зазначила, що вона ніяких порушень трудової дисципліни не допускала. Так, 03.07.2017 року вона погано себе почувала, але вийшла на роботу. О 10-15 годині у зв’язку з поганим самопочуттям вона відпросилася з роботи та пішла додому. Наступного дня вона, незважаючи на хворобливий стан, знову вийшла на роботу та в усній формі попередила, що у зв’язку з відсутністю покрашення стану здоров’я, вона піде на лікарняний. Вранці 04.07.2017 року її примусили написати пояснення про те, що нібито вона перебувала на робочому місці в стані алкогольного сп’яніння.. Зазначила, що 03.07.2017 року вона перебувала на роботі в хворобливому стані, а не в стані алкогольного сп’яніння. Окрім того, запах алкоголю в той день від неї неможливо було виявити, оскільки у приміщенні робилися ремонтні роботи, окрім того вона у роботі використовує канцелярський одеколон. Щодо наказу №70-к зазначила, що вона не мало змоги 27.07.2017 року вчасно відправити та зареєструвати листи, оскільки у неї були відсутні конверти та марки. Конверти та марки їй було надано близько 15-00 години, а зважаючи що відправка пошти працює до 16-00 години, в той день вона встигла зареєструвати 8 листів. Про затримку відправкою листів вона проінформувала ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, а з 05.07.2017 року вона перебувала на лікарняному. Вважає, що її переслідує нове керівництво установи з метою звільнення з роботи. Зазначила, що незаконними притягненням її до дисциплінарної відповідальності їй завдано моральну шкоду, розмір грошової компенсації якої оцінює в 10000 грн. Просить скасувати вказані накази № 61-к та №70-к як незаконні та стягнути з відповідача на її користь 10000 грн. на відшкодування завданої моральної шкоди.

19 вересня 2017 року у даній справі було відкрите провадження та справу призначено до судового розгляду по суті на 31.10.2017 року.

23 жовтня 2018 року відповідачем подані заперечення на позов. Відповідач просить відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування своєї позиції посилається на те, що на початку робочого дня 03.07.2017 року було виявлено той факт, що позивач з’явилася на роботу у нетверезому стані (вона не певно трималася на ногах, була загальмована та від неї відчувався запах алкоголю). Наказом від 03.07.2017 року позивача було відсторонено від роботи. Наступного дня - 04.07.2017 року позивач написала пояснення в яких визнала той факт, що 03.07.2017 року перебувала на роботі в нетверезому стані. За наслідками службового розслідування був виданий наказ №60-к від 13.07.2017 року про притягненні позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани. Окрім того, 06.07.2017 року було виявлено, що позивач не виконала розпорядження керівника про термінову відправку листів, які підписані 27.06.2017 року. За наслідками проведення перевірки даного факту, було встановлено, що позивач недотрималася вимог своєї посадової інструкції та порушила трудову дисципліну. У зв’язку з чим, наказом № 70-к позивача було притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани. Зазначив, що вказані накази є цілком законними, а тому просив відмовити у задоволенні заявленого позову.

31 жовтня 2017 року позивач у судове засідання не з’явилася та подала клопотання про відкладення розгляду справи. У зв’язку з неявкою позивача, розгляд справи було відкладено на 22.12.2017 року.

10 листопада 2017 року позивач подала суду уточнений позов про визнання незаконними та скасування наказів про притягнення до дисциплінарної відповідальності, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди. Свій позов обґрунтовувала тим, що наказом №89-к від 12.10.2017 року її було звільнено з роботи. Вважає вказаний наказ незаконним, оскільки вона ніяких листів зі свого робочого комп’ютера не направляла, доступ до цього комп’ютера мають й інші особи. Зазначила, що попередні накази про притягнення її до дисциплінарної відповідальності є також незаконними, оскільки вона не з’являлася на роботу в стані алкогольного сп’яніння та належним чином виконувала свої трудові обов’язки. Звільнення її з роботи було здійснене без попередньої згоди профспілкової організації. Зазначила, що керівництво умисно створювало несприятливі умови для її роботи та займалося її переслідуванням. Такі дії відповідача призвели до заподіяння їй моральної шкоди. Тому просить скасувати наказ №89-к про звільнення її з роботи, поновити її на роботі, стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу та 10000 грн. на відшкодування завданої моральної шкоди.

18 грудня 2017 року відповідачем поданий відзив щодо уточненого позову в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування своєї позиції посилається на те, що позивач систематично невиконувана свої трудові обов’язки, неодноразово притягалася до дисциплінарної відповідальності. У зв’язку з чим, після виявлення чергового порушення трудової дисципліни позивачем, було прийняте рішення про звільнення позивача з роботи. Зазначає, що позивача було звільнено з роботи з дотриманням вимог трудового законодавства, після отримання згоди профспілки.

У зв’язку із змінами процесуального закону, за клопотанням сторін, судом 22.12.2017 року прийняте рішення про розгляд справи в порядку загального позовного провадження та проведення 22.12.2017 року підготовчого засідання. За клопотанням сторін, 22.12.2017 року підготовче засідання відкладене на 25.01.2018 року.

16 січня 2018 року позивачем подано відповідь на відзив в якому позивач зазначила на те, що вона не поширювала комерційну та конференційну інформацію, її було звільнено з роботи за систематичне невиконання трудових обов’язків, але на момент звільнення була відсутня ознака систематичності. Окрім того, її було притягнуто до дисциплінарної відповідальності після спливу 1 місяці з моменту нібито вчинення нею порушення трудової дисципліни.

19 січня 2018 року відповідачем подано заперечення на відповідь позивача в яких відповідач зазначив, що дисциплінарне стягнення було накладено за допущене порушення трудової дисципліни, була отримана згода профспілки та дотримані строки визначені законом, оскільки позивач тривалий час перебувала на лікарняному та у відпустці.

25 січня 2018 року судом проведене підготовче засідання, визначена дата розгляду справи по суті – 02.03.2018 року, вирішене клопотання сторін про виклик свідків.

02 березня 2018 року було розпочато розгляд справи по суті та оголошено перерву до 13.04.2018 року для виклику свідків.

13.04.2018 року судом продовжено розгляд справи по суті, оголошено перерву до 23.05.2018 року для виклику свідків.

В судових засіданнях позивач позов підтримала та просить скасувати накази про оголення їй доган, звільнення з роботи як незаконні. Пояснила, що 03.07.2017 була твереза, а пояснення написала під тиском, оскільки побоювалася звільнення за прогул 03.07.2017 року. Пояснила, що їй не відомо хто відправляв електронну пошту з її комп’ютера. Зазначила, що вона з 05.07 по 12.07.2017 була на року.

Представник відповідача в судовому засіданні позов заперечив.

Заслухавши пояснення сторін та їх представників, перевіривши доводи сторін в межах заявлених позовних вимог та наданих сторонами доказів, суд вважає позов необґрунтованим з огляду на таке.

Судом встановлено, що відповідно до наказу від 09.03.2017 року № 23-К позивача з 10.03.2017 року було прийнято на роботу на посаду секретаря керівника.

Наказом відповідача №61-к від 13.07.2017 року за результатами проведення службового розслідування, стосовно появи на роботі ОСОБА_1 з запахом алкоголю, позивача було притягнуто до дисциплінарної відповідальності за порушення трудової дисципліни у вигляді догани (а.с. 10).

Наказом відповідача №70-к від 27.07.2017 року за результатами проведення службового розслідування з приводу невиконання ОСОБА_1 розпорядження керівника (несвоєчасну реєстрацію та не відправлення листів звернень до міських голів та голів районних державних адміністрацій з пропозицією проведення навчання працівників, позивача було притягнуто до дисциплінарної відповідальності за порушення трудової дисципліни у вигляді догани (а.с. 16).

Наказом відповідача №89-К від 12.10.2017 року за систематичне невиконання позивачем без поважних причин трудових обов’язків позивача звільнено з роботи на підставі п. 3 ст. 40 КЗпП України. Зі змісту цього наказу вбачається, що підставою застосування такого стягнення стало те, що позивач, будучі раніше притягнутою до дисциплінарної відповідальності за порушення трудової дисципліни за наказами № 61-к та № 70-к, знову допустила порушення трудової дисципліни, що виразилося в не реєстрації листів, відправку з корпоративної електронної адреси скан копій документів, що містять конфіденційну інформацію та персональну інформацію неналежним адресатам та на невідому поштову адресу.

На підтвердження законності притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді доган та звільнення з роботи відповідачем надані матеріали відповідних службових перевірок.

З матеріалів службової перевірки за наслідками якої було видано наказ № 61-к (т. 1 а.с. 44-58) вбачається, що на підставі отриманих пояснень від працівників КОП «Навчально-виробничий центр» (КОП НВЦ), акту від 03.07.2017 року було встановлено, що 03.07.2017 року ОСОБА_1 з’явилася на робочому місці у нетверезому стані, із запахом спиртного. В це же день, 03.07.2017 року наказом відповідача позивача було відсторонено від роботи, а наступного дня (04.07.2017 року) позивач надала пояснення щодо обставин, що відбулися 03.07.2017 року, та підтвердила той факт, що з’явилася 03.07.2017 року на робочому місці в нетверезому стані.

З матеріалів службової перевірки за наслідками якої було видано наказ №70-к від 27.07.2017 року (т. 1 а.с. 61-81) вбачається, що керівником установи було надане доручення заступнику директора з навчальної роботи ОСОБА_5 підготувати листи до керівників міст, районів області з пропозицією проведення навчання працівників підприємств, установ, організацій, розташованих на відповідних територіях. Вказані листи ( 45 штук) були підготовлені ОСОБА_5 та 22.06.2017 року передані їх на підпис керівнику та відправку. 06.07.17 року було виявлено, що ОСОБА_1 не зареєструвала та не відправила листи у кількості 34 штук, чим порушила свої трудові обов’язки.

З матеріалів службової перевірки за наслідками якої було прийнято наказ №89-к про звільнення позивача з роботи (т. 1 а.с. 135 – 229) вбачається, що в ході службового розслідування проведеного на підставі наказу від 21.09.2017 року, було встановлено, що позивач не зареєструвала в журналі вихідної кореспонденції лист на адресу начальника Управляти Держпраці в Сумській області від 19.06.2017 року за № 331/1 про початок занять, лист на адресу начальника Управління Держпраці в Сумській області від 20.07.2017 р. № -481 та лист на адресу начальника Управління Держпраці в Сумській області від 02.08.2017 року №522; 17.08.2017 року та 28.08.2017 року відправила з корпоративної електронної скриньки КОП НВЦ на невідомі адреси скановані файли з документами, що містять службову конфіденційну інформацію та персональні дані; 22.08.2017 року з корпоративної електронної скриньки установи направила на електронну скриньку Біловодського КХП скановану копію листа ТОВ Агрофірма “Хвиля” з проханням по навчання працівників з охорони праці; 28.08.2017 року з корпоративної електронної скриньки установи направила на адресу Управління Держпраці в Сумській області документи, що не стосуються адресата (рахунок виписаний іншому платнику та скановану копію листа адресованого начальнику інспекції Держенергонагляд в Сумській області.

Судом встановлено, що при прийнятті на роботу позивач була ознайомлена зі своєю посадовою інструкцією (т. 1 а.с. 8) та правилами трудового розпорядку (а.с. 38 зв бік).

Відповідно до розділу 4 Правил внутрішнього трудового розпорядку - працівники підприємства зобов’язані: додержуватись Конституції України, законів України, інших нормативно-правових актів, Статуту та інших нормативних документів підприємства, а також посадових інструкцій і цих Правил; забезпечувати ефективну роботу та виконання завдань, поставлених керівництвом відповідно до їх компетенції; і виконувати доручену роботу особисто і не передоручати її виконання іншій особі, за винятком випадків, передбачених законодавством; сумлінно виконувати покладені на них обов'язки, у встановлений строк і в повному обсязі виконувати рішення, накази, розпорядження і доручення керівництва підприємства та керівників відповідних структурних підрозділів; не розголошувати конфіденційної, науково-технічної інформації комерційної таємниці підприємства, а також іншої інформації, яка згідно законодавством не підлягає розголошенню

За положеннями розділу 2 Посадової інструкції позивача (а.с. 8 т. 1) до обов’язків позивача як секретаря віднесено реєстрацію вхідної, вихідної кореспонденції, відправлення вихідної кореспонденції.

Згідно ст. 139 КЗпП України, працівники зобов'язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Відповідно до ст. 140 КЗпП України, трудова дисципліна на підприємствах, в установах, організаціях забезпечується створенням необхідних організаційних та економічних умов для нормальної високопродуктивної роботи, свідомим ставленням до праці, методами переконання, виховання, а також заохочення за сумлінну працю. У трудових колективах створюється обстановка нетерпимості до порушень трудової дисципліни, суворої товариської вимогливості до працівників, які несумлінно виконують трудові обов'язки. Щодо окремих несумлінних працівників застосовуються в необхідних випадках заходи дисциплінарного і громадського впливу.

Статтею 141 КЗпП України передбачено, що власник або уповноважений ним орган повинен правильно організувати працю працівників, створювати умови для зростання продуктивності праці, забезпечувати трудову і виробничу дисципліну, неухильно додержувати законодавства про працю і правил охорони праці, уважно ставитися до потреб і запитів працівників, поліпшувати умови їх праці та побуту.

Згідно ст. 147 КЗпП України, за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення. Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення.

Пунктом 3 частини 1 ст. 40 КЗпП України передбачено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 252 КЗпП України, зміна умов трудового договору, оплати праці, притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників, які є членами виборних профспілкових органів, допускається лише за попередньою згодою виборного профспілкового органу, членами якого вони є. Звільнення членів виборного профспілкового органу підприємства, установи, організації (у тому числі структурних підрозділів), його керівників, профспілкового представника (там, де не обирається виборний орган професійної спілки), крім випадків додержання загального порядку, допускається за наявності попередньої згоди виборного органу, членами якого вони є, а також вищого виборного органу цієї професійної спілки (об'єднання професійних спілок).

Відповідно до п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» № 9 від 06 листопада 1992 року, розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу допускається лише за попередньою згодою профспілкового органу, крім випадків, передбачених статтями 43 і 43-1 КЗпП. Звільнення погоджується з органом профспілки, яка утворена і діє на підприємстві, і членом якої є працівник. Згода профспілкового органу на звільнення не може бути визнана такою, що має юридичне значення, якщо не додержані вимоги про участь у засіданні цього органу більше половини його членів, або згода давалась на прохання службової особи, що не наділена правом прийняття і звільнення і не мала відповідного доручення правомочної особи, чи з ініціативи самого профспілкового органу або з інших підстав, ніж зазначалось у поданні власника чи уповноваженого ним органу, а потім і в наказі про звільнення. Оскільки у зазначених вище нормах за їх змістом йдеться про профспілковий орган підприємства, установи, організації, профспілкові органи структурних підрозділів (цехів, управлінь, відділів тощо) можуть вирішувати питання про дачу згоди на звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, якщо їм таке право делеговане профспілковим органом підприємства, установи, організації. Встановивши, що звільнення працівника проведено власником або уповноваженим ним органом без звернення до профспілкового органу, суд зупиняє провадження по справі, запитує згоду профспілкового органу і після її одержання або відмови профспілкового органу в дачі згоди на звільнення працівника розглядає спір по суті. Не буде суперечити закону, якщо до профспілкового органу в такому випадку звернеться власник чи уповноважений ним орган або суддя при підготовці справи до судового розгляду. Аналогічним чином вирішується спір про поновлення на роботі, якщо згоду профспілкового органу на звільнення визнано такою, що не має юридичного значення. Відмова профспілкового органу в згоді на звільнення є підставою для поновлення працівника на роботі.

У відповідності до приписів ст. 12-13 та 81 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Звертаючись з позовом (первісним та уточненим) до суду позивач свої вимоги обґрунтовувала тим, що вона не допускала порушень трудової дисципліни, відсутні належні докази появи її на роботі у стані сп’яніння та відправлення листів електронної поштою саме нею, неотримання відповідачем згоди профспілки на її звільнення та пропуск відповідачем строків застосування дисциплінарних стягнень.

Проте вказані твердження спростовують матеріалами службових розслідувань, що наведені вище та показами свідків допитаних у суді.

Наказом від 03.07.2017 року № 56-К позивача була відсторонено від роботи у зв’язку із появою на роботі із запахом алкоголю та даний наказ є чинним та позивачем не заперечувався.

Відповідно з вимогами ст. 46 КЗпП України відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння.

При цьому суд зазначає, що надаючи 04.07.2017 року письмові пояснення з цього приводу позивач підтвердила факт перебування на робочому місці 03.07.2017 року у стані сп’яніння.

З пояснень свідка ОСОБА_6 вбачається, що вона працювала в КОП «НВЦ» з червня 2015 року по липень 2017 року інспектором з кадрів. Стверджувати що позивач була саме в стані алкогольного стану вона не може, але були явні ознаки цього. Було складено відповідний акт, який передали керівнику. Керівник запросив позивача, але остання не могла нічого говорити. Після чого позивача було відсторонено від роботи. Наступного дня позивач написала пояснення, що була в стані сп’яніння тому що посварилася з співмешканцем. Також пояснила, що на нараді керівник дав доручення направити листи щодо навчання. Вказані листи були підготовлені, керівник їх підписав. Потім позивач пішла на лікарняний, а на її робочому місці виявили невідправлені листі.

Свідок ОСОБА_7 пояснила суду, що працює викладачем КОП «НВЦ» та є головою профспілки. Вона намагалася поговорити з позивачем, після отримання подання на звільнення, але позивач відмовилася. Профспілкового комітету в установі не має. Влітку 2017 року – дату вона не пам’ятає, вона зустріла позивача у коридорі. При цьому, позивач йшла похитуючись, від неї був запах та вона поводилася неадекватно. З її точки зору, позивач була в стані сп’яніння. З цього приводу вона писала службову записку. У її присутності, наступного дня, позивач сказала, що посварилася з чоловіком, вагітна та випила у зв’язку з цим. Пояснила, що за комп’ютером позивача працювала лише позивач. У період відсутності позивача, її виконувала обов’язки ОСОБА_8

Свідок ОСОБА_9 пояснив суду, що працює заступником директора КОП «НВЦ», до 01.02.2018 року працював в КОП «НВЦ» начальником господарсько-обслуговуючого відділу. Секретар у станові один – посада позивача. 03.07.2017 року зранку він побачив позивача, яка була в стані алкогольного сп’яніння (запах алкоголю, нетверда хода). Було складено акт та передано директору. Директор запросив його, ОСОБА_5 та позивача. На запитання директора позивач нічого зрозумілого не пояснила, наказом позивача було відсторонено від роботи. Наступного дня позивача знову запросили і позивач підтвердила, що була нетвереза, оскільки вагітна та посварилася з чоловіком. 06.07.2017 року позивач була на лікарняному, він у приймальній копіював документи та побачив на робочому місці позивача листи з підписом директора, які лежали з 26.06.2017 року. Взяв подивитися і побачив, що це листи з пропозицію державним органам направляти людей на навчання, листи не були зареєстровані та не були відправлені. Він написав доповідну директору. Було призначено та проведене розслідування. Позивач нічого зрозумілого не змогла не пояснила з цього приводу. 29 серпня, у зв’язку з хворобою позивача, йому була передана комп’ютерна техніка на який працював позивач. Він намагався зі стандартним паролем зайти до комп’ютера, але він не підійшов. Потім знайшли пароль адміністратора і запустили комп’ютер, після цього був встановлений інший пароль. 30.08.2017 року він почав розбиратися і виявив, що позивач неправильним адресатам відправляла листи, а на невідому адресу відправлено 86 файлів сканованих документів. Він склав доповідну та було призначено розслідування. Після виходу позивача з лікарняному була проведена нарада. На нараді позивач з цього приводу пояснила, що відправили ці документи на свою електронну адресу для використання з посиланням на те, що в неї погано працює робочий комп’ютер.

Свідок ОСОБА_10 пояснив, суду що працює директором КОП «НВЦ» (з 07.06.2017 року виконуючим обов’язки, а з 08.07.2017 року - директором). Влітку (дату не пам’ятає) зранку йому доповіли, що позивач з’явилася на роботу в такому стані, що не можна працювати. Після цього, до нього прийшла ОСОБА_4, потім ОСОБА_6 і сказали, що секретар знаходиться в незрозумілому та неадекватному стані. Він запросив секретаря в кабінет, на питання позивач відповідала не зрозуміло. При цьому у неї була млява мова. Він прийняв рішення відсторонити позивача від роботи. Наступного дня він запросив позивача та інших працівників. Позивач пояснила, що вона сказала другу що вагітна, він її не зрозумів, а тому вона напилася. ЇХ установа збиткова, а тому на нараді дав завдання підготувати листи керівникам установ з пропозицію направляти людей на навчання. Потім він спілкувався з керівниками, які повідомили йому, що ніяких листів не отримували. Дані листи були виявлені у секретаря (пролежали близько тижня). Позивач йому повідомила, що не хотіла писати що він виконуючий обов’язки, а коли його призначать вона не знала, а тому вирішила не направляти листи. Потім ще виявилося, що позивач направляла листи електронною поштою не належним адресатам. Почали розбиратися, а позивач відразу пішла на лікарняний. Він наполіг, щоб позивач передала техніку іншому працівнику та виявили, що позивач направила велику кількість документів на невідому адресу. На нараді позивач пояснила, що вона направила ці документу на власну адресою, щоб зберегти їх в разі пошкодження комп’ютера. До робочого комп’ютера позивача мала лише позивач. Коли позивач пішла на лікарняний вона пароль від свого комп’ютера нікому не дала. Він направив подання до профспілки, профспілка надала згоду на звільнення позивача. Доступ до електронної пошти мала також заступник директора ОСОБА_5.

Свідок ОСОБА_11 пояснила, суду, що працює методистом КОП «НВЦ». 03.07.2017 року позивач перебувала на роботі у стані алкогольного сп’яніння і це не перший випадок. Позивач не відправила вчасно листи з приводу роботу установи. Позивач пояснювала, що не встигає, але надавати пояснення відмовлялася. За комп’ютером працювала лише позивач. Коли позивач пішла на лікарняний, у її присутності передавалися її документи ОСОБА_9. Чи передавали паролі до електронної пошти вона такого не пам’ятає.

Свідок ОСОБА_12 пояснила суду, що працює викладачем КОП «НВЦ». 03.07.2017 року зранку вона зустріла позивача та зауважили, що остання була в стані схожому на алкогольне сп’яніння (поведінка, хода та запах). Про це вона повідомила керівництво та написала доповідну. Позивача було відсторонено від роботи, про що працівникам повідомили на загальних зборах. Пояснила, що директор дав доручення підготувати на направити листи керівникам райдержадміністрацій, вказані листи були підготовлені, але в подальшому виявлені в шухляді столу позивача, яка їх не відправила. Також в ході перевірок було виявлено, що позивач направляла документи те тим адресатам, яким листи були адресовані. У серпні 2017 року позивач зі свого комп’ютера відправила велику кількість файлів, що містять службову та конференційну інформацію. Письмові пояснення з цього приводу позивач надавати відмовилася, а в усній формі сказала, що вона направила файли на свою поштову адресу для подальшої роботи. Пояснила, що в ході перевірки було встановлено, що ніхто не мав доступу до комп’ютера позивача.

Слід зазнати, що надаючи пояснення з приводу несвоєчасного відправлення листів, позивач, окрім відсутності марок та конвертів, дану подію обґрунтувала тим, що відправку електронною поштою листів вважала недоцільною, бо на її думку такі листи не є ефективними, а тому вона вирішила зачекати кілька днів, щоб зареєструвати їх одним числом. Окрім того, вона не реєструвала і не відправляли листи-звернення, оскільки не вважала вірним оголосити на всю область посаду керівника, як виконуючого обов’язки директора, а коли обласна рада мала призначити його директором вона не знала (т.1 а.с. 71, 73).

З матеріалів справи (т. 1 а.с. 163-165) вбачається, зо директором КОП НВЦ на ім’я голови первинної профспілкової організації ОСОБА_7 22 вересня 2017 року було подане подання про отримання згоди на звільнення ОСОБА_1 з роботи за систематичне невиконання трудових обов’язків. Вказане подання було розглянуте та за підписом голови первинної профспілкової організації ОСОБА_7 22 вересня 2017 року надана згода на звільнення ОСОБА_1 за п. 3 ст. 40 КЗпП України.

Суд погоджується з позицією відповідача про те, що дисциплінарні стягнення накладені з дотриманням визначених КЗпП України строків з огляду на те, що в період з 29.08.2017 року по 20.09.2017 року позивач не перебувала на роботі у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю , а у період з 28.09.2017р. по 11.10.2017 року позивач перебувала у щорічній відпустці. До роботи позивач стала 12 жовтня 2017 року та була звільнена.

Суд зазначає, що за положеннями ст. 148 КЗпП України, дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці.

Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

Згідно з частиною першою ст. 151 КЗпП України, якщо протягом року з дня накладення дисциплінарного стягнення працівника не буде піддано новому дисциплінарному стягненню, то він вважається таким, що не мав дисциплінарного стягнення.

Суд не може взяти до уваги пояснення свідка ОСОБА_5, яка є родичом позивача та яка надала покази, що явно суперечать показам інших свідків, письмовим доказам отриманим в ході службових розслідувань та власним поясненням позивача, які остання надала в ході службових розслідувань.

Аналізуючи вище викладене суд не вбачає підстав для задоволення позову, оскільки систематичне невиконання позивачем без поважних причин трудових обов’язків та наявність підстав для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності за оспорюваними наказами підтверджується зібраними по справі доказами, що наведені вище. Згода на звільнення позивача надана профспілковими органами.

Позивач на спростування заперечень відповідача не надала жодного належного доказу на підтвердження своїх вимог.

Тобто при притягненні позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді доган та звільненні з роботи відповідачем були дотримані вимоги трудового законодавства, а відтак відсутні підстави для задоволення позову.

З огляду на те, що судом не встановлені факти порушення прав позивача при накладенні дисциплінарних стягнень, у суду відсутні підстава й для покладення на відповідача обов’язку відшкодовувати позивачу моральну шкоду.

З огляду на наведене суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позову в повному обсязі за необґрунтованістю усіх заявлених позивачем позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 5, 10-13, 19, 76-82, 141, 258, 259, 264, 265, 273 ЦПК, суд –

ВИРІШИВ :

Відмовити ОСОБА_1 (зареєстрована: ІНФОРМАЦІЯ_1; РНОКПП: НОМЕР_1) у задоволенні позову за необґрунтованістю вимог.

Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо до Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Сумської області, шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення. В разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.

До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарги подаються учасниками справи через Зарічний районний суд м. Суми.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повне судове рішення складене 01 червня 2018 року.

Суддя