Ухвала суду № 74396492, 01.06.2018, Великописарівський районний суд Сумської області

Справа № 575/626/18

Провадження № 1-кп/575/80/18

У Х В А Л А

01 червня 2018 р. смт. Велика Писарівка

ОСОБА_1 районний суд Сумської області у складі:

головуючого судді Савєльєвої А.І.

за участю секретаря Доценко Т.Г.

прокурора Петльованого В.В.

захисника ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду смт.В.Писарівка кримінальне провадження № 12018200150000067 від 02.04.2018, що надійшло до суду з обвинувальним актом та угодою про визнання винуватості, стосовно

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина ОСОБА_4 Федерації, зареєстрованого за адресою: РФ, Чеченська республіка, Грозненський район, с.Карла-Юрт, вул..Алханчурська,11, раніше на території України не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.332 КК України,

в с т а н о в и в :

Громадянин ОСОБА_4 Федерації ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, у невстановлені досудовим слідством час та місці, вступив у попередню змову з невстановленими особами (матеріали досудового розслідування стосовно яких виділені в окреме кримінальне провадження) з метою незаконного переправлення осіб через державний кордон України в обхід встановлених пунктів пропуску з території ОСОБА_4 Федерації.

Діючи за попередньою змовою, 30.03.2018 невстановлені особи узгоджено з ОСОБА_3, підшукавши бажаючих незаконно потрапити на територію України п’ятьох громадян ОСОБА_5 Республіки ОСОБА_6, а саме : Nguyen Van Dung, ІНФОРМАЦІЯ_4, Nguyen Van Kiem, ІНФОРМАЦІЯ_5, На Danh Toan, ІНФОРМАЦІЯ_6, Le Gia Giang, ІНФОРМАЦІЯ_7, Phan Van Trieu, ІНФОРМАЦІЯ_8, організували їх доставку з м. Москва до кордону з Україною в районі с. Сподарюшино Грайворонського району Бєлгородської області.

Реалізуючи свої злочинні наміри по незаконному переправленню осіб через державний кордон України, ОСОБА_3, діючи з прямим умислом, за попередньою змовою з невстановленими особами, в ніч з 30 на 31 березня 2018 року, очоливши вказану групу осіб громадян ОСОБА_5 Республіки ОСОБА_6, використовуючи свій мобільний телефон «Samsung» та дані мобільного інтернету для орієнтування на місцевості, вказуючи їм шлях слідування в лісовому масиві, незаконно перевів їх через державний кордон України з території ОСОБА_4 Федерації в напрямку населеного пункту Сподарюшино (ОСОБА_4 Федерація) - населеного пункту Попівка (Україна), в районі інформаційного покажчика № 132/3.

Після незаконного перетину державного кордону України ОСОБА_3 повідомив невстановленим особам про своє місцезнаходження з вказаними громадянами ОСОБА_5 Республіки ОСОБА_6 в районі с. Пожня Великописарівського району Сумської області. Невстановлені особи організували приїзд автомобіля таксі «Mercedes-Benz», реєстраційний номер KTT68FM, під керуванням ОСОБА_7 для подальшого слідування ОСОБА_3 та громадян ОСОБА_6 по території України. Однак, на автошляху Краснопілля-Велика Писарівка біля с.Пожня Великописарівського району вказаний автомобіль під керуванням ОСОБА_7, в якому знаходився ОСОБА_3 та п’ятеро вказаних громадян ОСОБА_5 Республіки ОСОБА_6, був затриманий прикордонним нарядом у складі оперативних співробітників оперативно-розшукового відділу (з м.д.н.п. Суми) ОРУ Східного регіонального управління ДПС України та військовослужбовців ВПС «Велика Писарівка» Сумського прикордонного загону ДПС України.

Дії ОСОБА_3 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч.2 ст.332 КК України, як незаконне переправлення осіб через державний кордон України, вчинене щодо кількох осіб, за попередньою змовою групою осіб.

18 травня 2018 року між прокурором першого відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення прокуратури Сумської області молодшим радником юстиції ОСОБА_8, якому на підставі ст.37 КПК України надані повноваження прокурора у кримінальному провадженні, та підозрюваним ОСОБА_3, у присутності захисника – адвоката ОСОБА_2, в порядку ст. ст. 468, 469, 472 КПК України укладена угода про визнання винуватості.

Згідно даної угоди ОСОБА_3 повністю визнав свою винуватість у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.332 КК України; зобов’язався беззастережно визнати обвинувачення в обсязі підозри у судовому провадженні, співпрацювати у викритті кримінального правопорушення, вчиненого іншою особою, зокрема, повідомити слідче управління ГУНП в Сумській області про осіб, які спільно з ним вчиняли незаконне переправлення осіб через державний кордон України, зазначивши їх дані; а також сторони погодили покарання, яке повинен понести ОСОБА_3, із застосуванням ст..69 КК України призначити інший, більш м’який вид основного покарання, не передбачений санкцією ч.2 ст.332 КК України, у виді штрафу у розмірі 1800 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 30 600 гривень.

Розглядаючи питання про затвердження угоди про визнання винуватості, суд виходить з наступного.

Згідно ч. 3 ст.314 КПК України при прийнятті рішення у підготовчому судовому засіданні суд має право, зокрема, затвердити угоду або відмовити у її затвердженні та повернути кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому ст.ст. 468-475 КПК України.

Відповідно до п.1 ст.468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.

Згідно з ч. 4 ст.469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам.

Як встановлено судом у підготовчому судовому засіданні, ОСОБА_3 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.332 КК України, який згідно ст.12 КК України, є тяжким злочином.

Частина 1 статті 69 КК України, застосування якої погодили сторони угоди, встановлює, що за наявності кількох обставин, що пом’якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд може, крім випадків засудження за корупційний злочин, зокрема, перейти до іншого, більш м’якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за цей злочин. У цьому випадку суд не має права призначити покарання нижче від найнижчої межі, встановленого для такого виду покарання в Загальній частині цього Кодексу.

Частина 2 статті 53 КК України наголошує, що розмір штрафу визначається судом залежно від тяжкості злочину.

Аналіз норм частини 3 та 4 ст.12 КК України приводить до висновку, що за вчинення тяжкого злочину суд може призначити покарання у виді штрафу у розмірі не менше десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Крім того, суд зазначає, що стаття 69 КК України може бути застосована за наявності кількох обставин, що пом’якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину. При цьому, щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину відповідно до п.1 ч.1 ст.66 КК України є однією пом’якшуючою обставиною. Повне визнання винуватості суд не розцінює як окрему пом’якшуючу обставину, оскільки щире каяття передбачає саме повне визнання вини.

Отже, розглянувши умови угоди, суд доходить висновку про те, що її умови суперечать вимогам закону про кримінальну відповідальність (КК України), а саме: порушені загальні засади призначення покарання, передбачені ст..65 КК України, відповідно до яких суд призначає покарання у межах, встановлених у санкції статті Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, за винятком випадків, передбачених ч.2 ст.53 цього Кодексу; відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

За правилами ч.7 ст.474 КПК України у разі відмови у затвердженні угоди судове провадження продовжується у загальному порядку.

За таких обставин, суд вважає, що у затвердженні угоди про визнання винуватості, укладеної 18 травня 2018 року між прокурором першого відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення прокуратури Сумської області молодшим радником юстиції ОСОБА_8 та підозрюваним ОСОБА_3, у присутності захисника – адвоката ОСОБА_2, необхідно відмовити, та продовжити судове провадження у даному кримінальному провадженні в загальному порядку.

Керуючись ст.ст. 314-316, 369-372, п.7 ст.474 КПК України, суд-

у х в а л и в :

Відмовити у затвердженні угоди про визнання винуватості, укладеної 18 травня 2018 року між прокурором першого відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення прокуратури Сумської області молодшим радником юстиції ОСОБА_8 та підозрюваним ОСОБА_3, у присутності захисника – адвоката ОСОБА_2.

Продовжити підготовче судове засідання для виконання дій, передбачених ст.314 КПК України, і вирішення питання можливості призначення судового розгляду матеріалів кримінального провадження № 12018200150000067 від 02.04.2018 стосовно ОСОБА_3, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.332 КК України.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію ухвали суду.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: А.І.Савєльєва