Рішення № 74396416, 01.06.2018, Білопільський районний суд Сумської області

Справа № 573/512/18

Номер провадження 2/573/243/18

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

іменем України

01 червня 2018 року м. Білопілля

Білопільський районний суд Сумської області в складі:

головуючої судді: Черкашиної М.С.,

з участю секретаря: Терещенко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Білопіллі заочно справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: Вирівська сільська рада Білопільського району Сумської області, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,

В С Т А Н О В И В:

30 березня 2018 року представник за дорученням ОСОБА_3 в інтересах позивача ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням. Вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 13 січня 2009 року належить житловий будинок, розташований за адресою: Сумська область, Білопільський район, с. Вири, вул. Кавказ, буд. 24. В зазначеному будинку окрім ОСОБА_1 та його родини, зареєстрована колишня співмешканка його сина – ОСОБА_2 Починаючи з березня 2016 року ОСОБА_2 пішла з будинку, до цього часу остання за місцем реєстрації не проживає, її особисті речі в будинку відсутні, участі в утриманні будинку та оплаті житлово-комунальних послуг не приймає. Реєстрація ОСОБА_2 у будинку порушує права позивача як власника. У добровільному порядку відповідач з реєстраційного обліку не знімається, у зв’язку з чим позивач позбавлений можливості вільно розпоряджатись своєю власністю. Посилаючись на викладені вище обставини, представник за дорученням ОСОБА_3 просить визнати ОСОБА_2 такою, що втратила право користування житловим будинком № 24, що знаходиться в с. Вири Білопільського району Сумської області по вул. Кавказ.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник за дорученням ОСОБА_3 позовні вимоги підтримали у повному обсязі, посилались на обставини, викладені у позовній заяві, проти заочного винесення рішення не заперечують.

Відповідач ОСОБА_2 повідомлялась судом про розгляд справи за місцем реєстрації: с. Вири, вул. Кавказ, буд. 24 Білопільського району Сумської області. Повідомлення про вручення поштового відправлення – судової повістки про виклик у судове засідання повернулося без вручення, оскільки за зареєстрованою адресою остання не проживає. На підставі п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України судова повістка вважається врученою (а. с. 25 ).

Представник третьої особи – Вирівської сільської ради Білопільського району Сумської області в судове засідання також не з’явився. Сільський голова письмовою заявою повідомив, що позов підтримує у повному обсязі, просить розглянути справу без участі представника сільської ради (а. с. 35).

Статтею 280 ЦПК України передбачено, що в разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що представник позивача проти заочного вирішення справи не заперечує, суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення.

Заслухавши позивача ОСОБА_1, його представника за дорученням ОСОБА_3, свідка ОСОБА_4, дослідивши матеріали справи, повно, всебічно та з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

При ухваленні рішення суд керувався наступними правовими нормами.

Статтею 41 Конституції України та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №№ 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно з ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

У відповідності до ст. ст. 319, 321 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Право використання помешканням для власного проживання та для проживання членів сім’ї, інших осіб належить його власнику, а за ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користуватися та розпоряджатися своїм майном (ст. 383 ЦК України).

У відповідності до ст. 150 ЖК України громадяни, які мають в приватній власності будинок, користуються ним для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.

Згідно з ч. 2 ст. 405 ЦК України член сім’ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім’ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 156 ЖК України до членів сім’ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу. Припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням. У разі відсутності угоди між власником будинку (квартири) і колишнім членом його сім’ї про безоплатне користування жилим приміщенням до цих відносин застосовуються правила, встановлені статтею 162 цього Кодексу.

У відповідності з ч. 2 ст. 64 ЖК України до членів сім’ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім’ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.

Статтею 9 ЖК України визначено, що ніхто не може бути обмежений у праві користуватися жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Частиною першою статті 71 ЖК України передбачено, що при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім’ї за ним зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.

У п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1985 року №2 «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» судам роз'яснено, що у справах про визнання наймача або члена його сім'ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням (ст. 71 ЖК України), необхідно з'ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. В разі їх поважності (перебування у відрядженні, у осіб, які потребують догляду, внаслідок неправомірної поведінки інших членів сім'ї тощо) суд може продовжити пропущений строк.

Вичерпного переліку таких поважних причин житлове законодавства не встановлює, в зв'язку з чим указане питання вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням конкретних обставин справи.

Таким чином, під час вирішення питання про втрату особою права на користування жилим приміщенням з'ясуванню підлягають термін його відсутності та поважність причин такої відсутності.

Судом встановлено, що на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 13 січня 2009 року держаним нотаріусом Улянівської держаної нотаріальної контори Білопільського району ОСОБА_5, позивач ОСОБА_1 є власником житлового будинку, розташованого за адресою: Сумська область, Білопільський район, с. Вири, вул. Кавказ, буд. 24 (а. с. 14).

З ОСОБА_6 про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 26 січня 2009 року вбачається, що власником об’єкта нерухомого майна – будинку № 24, який розташований по вул. Кавказ в с. Вири Білопільського району Сумської області на праві приватної власності належить ОСОБА_1. Підставою виникнення права власності є свідоцтво про право на спадщину серії ВМВ № 324393 від 13 січня 2009 року, видане Улянівською нотаріальною конторою, реєстр № 57 (а. с. 15).

Аналогічне підтверджується реєстраційним посвідченням Філіалу Білопільської ГВД КП «Сумське МБТІ» на житловий будинок № 24 по вул. Кавказ в с. Вири Білопільського району Сумської області (а. с. 16).

З довідки про склад сім’ї, виданої виконавчим комітетом Вирівської сільської ради Білопільського району Сумської області від 22 березня 2018 року за № 423 ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1. До складу його сім’ї входить: дружина – ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, син – ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, мати – ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_4, онук – ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_6 (а. с. 9).

За даними Вирівської сільської ради за адресою: с. Вири, вул. Кавказ, 24 Білопільського району Сумської області проживають ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3 (а. с. 10).

Зі змісту довідки депутата Вирівської сільської ради Білопільського району Сумської області від 30 березня 2018 року ОСОБА_9 вбачається, що ОСОБА_2 за адресою: Сумська область, Білопільський район, с. Вири, вул. Кавказ, 24, не проживає з березня 2016 року по теперішній час, хоча зареєстрована за вказаною адресою (а. с. 11).

У судовому засіданні позивач підтвердив той факт, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_6 не є членом сім’ї власника будинку. Відповідач зареєстрована у домогосподарстві, що знаходиться за вказаною вище адресою, проте з березня 2016 року відповідач пішла з будинку і не проживає на даний час, участі в утриманні будинку та сплаті комунальних послуг не приймає, її речі у домогосподарстві відсутні.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_4 підтвердив, що його співмешканка ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_6, дійсно зареєстрована, але фактично не проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_7. Остання, починаючи з березня 2016 року проживає за іншою адресою.

Підстав сумніватись у показах вищевказаного свідка у суду немає, так як вони не суперечать один одному і підтверджуються дослідженими судом письмовими матеріалами справи в їх сукупності.

Суд вважає, що реєстрація відповідача у будинку, що належить позивачу, порушує права останнього, оскільки перешкоджає здійсненню ним права користування та розпорядження своїм майном, як складовими частинами права власності.

За приписами ст. 72 ЖК України визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач ОСОБА_2 не є членом сім’ї власника будинку, не є співвласником або наймачем житлового будинку, розташованого в с. Вири Білопільського району Сумської області по вул. Кавказ, буд. 24, який належить позивачу ОСОБА_1 на праві приватної власності, понад рік без поважних причин не проживає у вказаному будинку, а лише зареєстрована у ньому, не приймає участі в утриманні житла та сплаті комунальних послуг, між сторонами не досягнуто будь-якої домовленості щодо укладення договору найму (оренди) житла. У зв’язку з цим позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання про судові витрати у справі, суд керується положеннями п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, згідно з яким судові витрати покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

З матеріалів справи вбачається, що у зв’язку зі зверненням до суду з даним позовом ОСОБА_1 поніс судові витрати у виді судового збору у сумі 704 грн. 80 коп. Вказана сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 41 Конституції України, ст. ст. 9, 64, 71, 72, 150, 156 ЖК України, ст. ст. 316, 317, 319, 321, 383, 391, 405 ЦК України, ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1985 року № 2 «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України», ст. ст. 10, 81, 141, 247, 259, 265, 273, 280, 354-355, ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 (паспорт серія ВВ № 565798, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_8) до ОСОБА_2 (зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_8), третя особа: Вирівська сільська рада Білопільського району Сумської області (місце знаходження: с. Вири, вул. Шкільна, буд. 1 Білопільського району Сумської області, код ЄДРПОУ: 04390954), про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, задовольнити.

Визнати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_9, такою, що втратила право користування будинком № 24 по вулиці Кавказ в с. Вири Білопільського району Сумської області.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 704 (сімсот чотири) гривні 80 коп. судових витрат.

Відповідно до п. п. 15.5 п. 15 Перехідних положень ЦПК апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Сумської області через Білопільський районний суд Сумської області.

Заочне рішення може бути переглянуте Білопільським районним судом Сумської області за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Суддя