Вирок № 74395972, 01.06.2018, Чугуївський міський суд Харківської області

Справа № 636/2469/14-к Провадження № 1-кп/636/84/18

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А І Н И

01 червня 2018 рокуЧугуївський міський суд Харківської областіу складі : головуючого - судді Оболєнської С.А., за участю: прокурора – Шуляка О.В., потерпілої – ОСОБА_1, представника потерпілої – ОСОБА_2, обвинуваченого - ОСОБА_3, захисника – ОСОБА_4, секретаря – Гамоліної О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження №12013220440001519 за обвинуваченням ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, одруженого, не працюючого, зареєстрованого та мешкаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України,

в с т а н о в и в:

30 липня 2013 року о 08 годині 00 хвилин, ОСОБА_3 керував належним йому на праві приватної власності технічно справним автомобілем НОМЕР_1, на якому він рухався по вул. Рози Люксембург в м. Чугуєві, з боку вул. Гвардійської у напрямку вул. Харківської.

На перехресті вулиці Харківської та вул. ОСОБА_5, ОСОБА_3, повертаючи на вул. Харківську, відповідно до висновку судової авто- технічної експертизи №735\13 від 24.10.2013 року та комплексної судово- медичної та судової авто-технічної експертизи №292/14-91 -КЭ/14 від 04.06.2014 року, порушив вимоги п. 10.1, 16.2 Правил дорожнього руху України, згідно яких:

п. 10.1 «Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху»

п. 16.2 «На регульованих і нерегульованих перехрестях водій, повертаючи праворуч або ліворуч, повинен дати дорогу пішоходам, які переходять проїзну частину, на яку він повертає, а також велосипедистам, які рухаються прямо в попутному напрямку»

не переконався, що він рухається на автомобілі безпечно, не створюючи перешкоди іншим учасникам дорожнього руху, допустив наїзд на пішохода ОСОБА_1, яка рухалася по пішохідному переходу, перетинаючи вулицю Харківську, з права на ліво, по ходу руху автомобіля НОМЕР_2.

Внаслідок дорожньо-транспортної події, відповідно до висновків комісійної судово-медичної експертизи Ж380-КЕ/13 від 24.12.2013 року та комплексної судово-медичної та судової авто-технічної експертизи №292/14- 91-КЭ/14 від 04.06.2014 року, потерпілій ОСОБА_1 були спричинені тяжкі тілесні ушкодження, які небезпечні для життя в момент заподіяння у вигляді закритої травми шийного відділу хребта у вигляді перелому дужки 6-го хребця та його переднього підвивиху.

Порушення п. 10.1, 16.2 Правил безпеки дорожнього руху України водієм ОСОБА_3, відповідно до висновку комплексної судово- медичної та судової авто-технічної експертизи №292/14-91-Ю/14 від 04.06.2014 року, перебувають у прямому причинному зв'язку з подією та наслідками, що наступили.

Обвинувачений ОСОБА_3 винним себе не визнав. Не заперечував, що керував належним йому автомобілем НОМЕР_2, 30.07.2013 року в 07 годин 45 хвилин на вказаному в обвинувальному акті перехресті, потерпілу не збивав, на його автомобілі не має пошкоджень, однак може припустити, що видимість обмежувалась лівою стойкою його автомобіля, під час досудового розслідування себе обмовив, просив ухвалити виправдувальний вирок.

Потерпіла в судовому засіданні зазначила, що 30 липня 2013 року о 08 годині 00 хвилин ОСОБА_3 збив її на перехресті вулиці Харківської та вул. Рози Люксембург в м. Чугуєві, від поштовху в ліву частину тулуба її відкинуло та вона впала, отримала ушкодження, потім вона проходила тривале лікування в різних медичних закладах. Від отриманої травми її стан здоров’я дуже погіршився, її звичайний уклад життя змінився, просила відшкодувати їй понесені витрати у розмірі 258912,00 грн. та стягнути з обвинуваченого моральну шкоду у розмірі 300 000,00 грн.

Незважаючи на невизнання своєї винуватості обвинуваченим ОСОБА_3, його вина в порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяло потерпілому тяжкі тілесні ушкодження, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, підтверджується наступними доказами:

- показаннями свідка ОСОБА_6 про те, що вона була понятою при складанні схеми до протоколу огляду місця події від 30.07.2013 року;

- показаннями свідка ОСОБА_7 про те, що влітку 2013 року зранку він перебував на перехресті вулиці Харківської та вул. Рози Люксембург в м. Чугуєві, де бачив автомобіль обвинуваченого та потерпілу, яка перетинала проїзну частину на зелений сигнал світлофору, однак самого зіткнення не бачив;

- показаннями лікаря травматолога КЗОХ «Чугуївська центральна районна лікарня ім. М.І. Кононенка» ОСОБА_8 про те, що в день ДТП ОСОБА_1 була доставлена до їх медичного закладу з тілесними ушкодженнями, які вона отримала внаслідок ДТП;

- показаннями лікаря-нейрохірурга КЗОЗ «Обласна клінічна лікарня-центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» ОСОБА_9, який оперував потерпілу та під час допиту в суді зазначив, що 30.07.2013 року в обідній час потерпілу по лінії сан авіації переведено було до їх медичного закладу, де після клінічного та лабораторного дослідження, а також оперативного втручання встановлено діагноз: « Поєднана травма. Забиття головного мозку легкого ступеню. Розбіжність коронарного шва справа. Закритий передній підвивих С6-С7 з радікулопатією С7 справа. Стан після операції-передній металлоспонділодез С6-С7 монокортикальною пластиною». Вказані пошкодження були свіжими, про що свідчать невеликі крововиливи, перелом дужки 6-го хребця є травматичним, а не вродженим чи здобутим, поєднана травма та травма шиї виникли одночасно, для отримання таких травм повинен бути поштовх;

- показаннями лікаря- рентгенолога КЗОЗ «Обласна клінічна лікарня-центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» ОСОБА_10, який під час допиту в суді зазначив, що травма шиї у потерпілої виникла під впливом травматичної сили, її вроджена природа виключається, пошкодження відповідають даті ДТП;

Крім того, будучи дослідженими в судовому засіданні наступні письмові докази, а саме:

- протокол огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 30.07.2013 року, схема до нього, в ході яких зафіксовано місце та обставини скоєного ДТП- (а.к.п. 15-17 Т.1);

- протокол проведення слідчого експерименту від 07.10.2013 року та схема до нього, за участю потерпілої ОСОБА_1, обвинуваченого ОСОБА_3, його захисника ОСОБА_4, в ході якого обвинувачений та потерпіла виклали на місці свою власну версію обставин дорожньо-транспортної пригоди, де обвинувачений стверджував, що пішохода ОСОБА_1 він не бачив, коли здійснював поворот ліворуч на перехресті з вул. ОСОБА_5 на вул. Харківську в м. Чугуєві Харківської області, однак в той час йому здалося, що щось промайнуло та в дзеркало заднього виду побачив ОСОБА_1, яка лежала на проїзній частині. Також учасники даної слідчої дії на місці зазначили напрямок руху автомобіля обвинуваченого, місто наїзду на пішохода (а.к.п. 22-26, Т.1);

- повідомлення страхувальника про дорожньо-транспортну пригоду від 1 серпня 2013 року, під час складання якого обвинувачений ОСОБА_3 повідомив, що 30 липня 2013 року о 8 годині 00 хвилин при здійсненні лівого повороту на перехресті на дозволяючий сигнал світлофору стався наїзд на пішохода, який переходив проїзну частину по пішохідному переходу. Наїзд відбувся тому, що пішохід потрапив в мертву зону(зону передньої стойки лобового скла), під час ДТП пошкодження отримала ОСОБА_11 (а.к.п. 204-206 Т.2);

- висновок експерта №381/14 від 06 червня 2014 року про те, що на момент експертного огляду робоча гальмівна система автомобіля «Богдан 211120» перебувала в технічно працездатному стані, при якому були відсутні будь-які несправності, що впливали б на її вихідні параметри (а.к.п. 204-224 Т.1);

- висновок експерта №2819-ая/13 від 04 листопада 2013 року, яким встановлено, що у ОСОБА_1 в зв'язку з подіями, що мали місце 30 липня 2013 року на підставі наданої медичної документації з консультативних висновків консультантів-фахівців мали місце: закрита черепно-мозкова травма, забій головного мозку легкого ступеня; закрита тупа травма шийного відділу хребта з антеспонділолістезом (переднім вивихом) 6-го шийного хребця; садно в області лівого колінного суглоба. Вищевказані тілесні ушкодження утворилися від дії тупих твердих предметів. У його перебігу закритий антеспонділолістез вимагав проведення операції - переднього монокортікального спондилодеза монокортікальною пластиною. За ступенем тяжкості: закрита тупа травма шиї з антеспонділолістезом 6-го шийного хребця це тяжкі тілесні ушкодження, як небезпечні для життя; закрита черепно-мозкова травма це легке тілесне ушкодження, що спричинило за собою короткочасний розлад здоров'я; садно це легке тілесне ушкодження. (а.к.п.75-77 Т.1);

- висновок експерта №303-ОКБ/13 від 09 жовтня 2013 року, в якому зазначено, що ОСОБА_1 30.07.2013 р. о 07:05 год. госпіталізовано у КЗОЗ «Чугуївська ЦРБ», де встановлено діагноз: «Поєднана травма. ГЧМТ. Забиття г/мозку, субарахноїдальний крововилив. Закритий перелом акроміального кінця лівої ключиці. Забиття, садна лівого колінного суглоба». 30.07.2013р. о 12:15 год. по лінії санавіації, хвору переведено до КЗОЗ «ОКЛ ЦЕМД та МК», та госпіталізовано у відділення політравми, де після клінічного та лабораторного дослідження, а також оперативного втручання встановлено діагноз: «Поєднана травма. Забиття головного мозку легкого ступеню. Розбіжність коронарного шва справа. Закритий передній підвивих С6-С7 з радікулопатією С7 справа. Стан після операції - передній металлоспонділодез С6-С7 монокортикальною пластиною». 13.08.2013 року хвору виписано з відділення для подальшого лікування та спостереження у невропатолога, травматолога за місцем мешкання (а.к.п.81-82, Т.1);

- висновок комісійної судово-медичної експертизи № 380-КЕ/2013 від 24.12.2013 року вказує на те, що у ОСОБА_1, у зв’язку з подіями 30 липня 2013 року мали місце наступні тілесні ушкодження - сполучена травма: закрита черепно-мозкова травма у вигляді струсу головного мозку з легким клінічним перебігом та закрита травма шийного відділу хребта у вигляді перелому дужки 6-го хребця (С6) з його переднім підвивихом та розвитком посттравматичної радікулоішемії С6-С7 справа; - садно у ділянці лівого колінного суглоба. Ці ушкодження утворилися: закрита черепно-мозкова травма у вигляді струсу головного мозку внаслідок прямої ударної дії тупими предметами з безпосереднім прикладенням сили у ділянку голови (або при зіткненні об тверду поверхню); комплекс ушкоджень 6-го шийного хребця - як конструкційні ушкодження, від непрямої дії тупими предметами, що призвело до різкого та сильного перерозгинання шийного відділу хребта з його ротацією; садно - внаслідок прямих дій тупими предметами за механізмом удара-тертя-ковзання. В даних ушкодженнях не відобразилися індивідуальні особливості діючих предметів. Таким чином усі тілесні ушкодження, що мали місце у ОСОБА_1, могли утворитися в умовах автотравми, у разі зіткнення рухаючогося автотранспорту з пішоходом та його подальшим падінням на доржню поверхню. У зв’язку з виниклою посттравматичною нестабільністю у шийному відділу хребта, що було виявлено при клініко-рентгенологічному обстеженні потерпілої, та можливістю клінічного розвитку загрожуючих до життя явищ, 07.08.2013 року в умовах хірургічного стаціонару КЗОЗ „ОКЛ-ЦЕМД та МК” ОСОБА_1 було проведено спеціалізоване хірургічне втручання - передній монокортикальний спонділодез (знерухомлення сегмента хребта шляхом створення єдиного кісткового блоку) С6-С7 з подальшим задовільним перебігом післяопераційного періоду. За ступенем тяжкості закрита травма шийного відділу хребта у вигляді перелому дужки 6-го хребця та його переднього підвивиху це тяжке тілесне ушкодження, за критерієм небезпеки для життя; закрита черепно-мозкова травма у вигляді струсу головного мозку з легким клінічним перебігом - це легке тілесне ушкодження, що викликало короткочасний розлад здоров’я; садно - це легке тілесне ушкодження. Об’єм «закритої черепно-мозкової травми у вигляді забою головного мозку легкого ступеню з субарахноідальним крововиливом», що було діагностовано у ОСОБА_1 у час її обстеження та лікування в «ОКБ ЦЕМД і МК» та надалі у Чугуївської ЦРЛ, не підтверджено даними її клінічного перебігу, а також даними додаткових інструментальних методів дослідження (згідно з даними комп’ютерної томографії головного мозку № 62823 від 30.07.2013 р., травматичної патології речовини головного мозку не виявлено, дослідження спино-мозкової речовини на наявність крові не проводилося); «перелом правого коронарного шва», який було діагностовано у ОСОБА_1, також не підтверджено об’єктивними рентгенологічними даними, тому за ступенем тяжкості та у контексті з питаннями постанови до уваги не приймався.

Показання ОСОБА_1, на які вона посилається у протоколі допиту потерпілої, в цілому не суперечать об’єктивним судово-медичним даним щодо механізму утворення та способу спричинення встановлених у неї тілесних ушкоджень.

Утворення травми шиї при падінні ОСОБА_1 на розповсюджену поверхню без попереднього додання її тілу прискорення, враховуючи об'єм, характер цього ушкодження, та анатомо-фізіологічні особливості шийного відділу хребта, комісія експертів вважає маловирогідним. Ця травма могла утворитися внаслідок падіння ОСОБА_1 на тверду поверхню після попереднього додання її тілу прискорення, що можливо при зіткненні з автотранспортом. Садно у ділянці лівого колінного суглоба у ОСОБА_1 могло утворитися при падінні на тверду поверхню, як у попереднього додання її тілу прискорення, так і без нього.

Судово-медичних даних, які б вказували на застарілий характер перелому дужки 6-го шийного хребта та його переднього підвивиху, що мали місце у ОСОБА_1, в наданій медичній документації не мається. Слід також повідомити, що у ОСОБА_1 має місце вроджена аномалія розвитку шийного відділу хребта, а саме рентгенологічні прояви незрощення дужки 6-го шийного хребця («spina bifida»). Також, згідно з даними рентгенологічного обстеження (№8387 від 30.07.2013р.) у ОСОБА_1 має місце супутня патологія вище розташованих хребців - нетравматичне зміщення тіла 4-го шийного хребця вперед від основної осі (антелістез), що утворилося раніше на фоні остеохондрозу та може бути наслідком його нестабільності; клиноподібна деформація тіла 5-го шийного хребця 1 ст., яка також утворилася раніше, та встановити походження якої (травматичного, посттравматичного чи патологічного характеру) не представляється можливим(а.к.п.87-111, Т.1);

- висновок експерта №735/13 від 24.10.2013 року, про те, що у дорожній ситуації, що склалася, водій автомобіля «Mitsubishi Раjero» ОСОБА_3 повинен був діяти відповідно до вимог п.п. 10.1 і 16.2 Правил дорожнього руху України. Технічна можливість запобігання події для водія ОСОБА_3 визначалася виконанням ним вимог п.п. 10.1 і 16.2 Правил дорожнього руху України, для чого у нього не було будь-яких перешкод технічного характеру. У розглянутій дорожній ситуації в діях водія ОСОБА_3 вбачаються невідповідності вимогам п.п. 10.1 і 16.2 Правил дорожнього руху України, які, з технічної точки зору, перебувають в причинному зв'язку з подією ДТП (а.к.п.117-118 Т.1);

- висновок експерта №67-МК/14 від 25 березня 2014 року зазначає, що на представлених босоніжках встановлені множинні сліди побутового зносу взуття у вигляді: слабовираженних, різноспрямованих, з нечіткими контурами потертостей на слідових підошовних поверхнях взуття, стирання по краях набійок каблуків з полімерного матеріалу, з деформацією і викрошування полімерного матеріалу, наявністю різноспрямованих подряпин на підошвах в різних ділянках, поверхневих надривів шкірозамінника, більше в ділянці носка босоніжка з лівої ноги і дрібними дефектами його, потертістю і забрудненням цих поверхонь різними пилоподібними частинками, дрібними різнокольоровими волокнами тканин, частками чорного кольору, схожих на частинки дорожнього покриття, і т.д. На тлі слідів побутового зносу визначаються свіжі сліди пошкоджень взуття, які відрізняються тим, що виражені чітко і не мають забруднень, потертостей пошкоджених поверхонь. Ці ушкодження встановлені на босоніжку з лівої ноги: на внутрішньому через під’ємному ремені повне відділення його (відрив) з утворенням двох кінців, про що свідчать нерівні, місцями клаптеві края пошкодженого шкірозамінника, вистоявші на різну довжину разволокнені кінці пошкоджених ниток основи шкірозамінника, волокна яких перервані на різних рівнях, а кінці стоншені, витягнуті; - на зовнішньому черезпід’ємному ремені неповний поділ його (розрив), де встановлено повне розділення внутрішнього шару і полімерного матеріалу прошарку, з нерівними краями і частковий поділ зовнішнього шару цього ремінця; - в області п'яткової частини по зрізу підошви з боку внутрішньої поверхні пошкодження у вигляді розриву шкірозамінника, про що свідчать нерівні краї, закруглені кінці, витягнутість і сморщенность нижнього краю, наявність дрібних надірваних частинок, з вершинами спрямованими донизу;- на союзке по внутрішній поверхні, безпосередньо в області заднього ремінця пошкодження у вигляді счеса поверхневого шару шкірозамінника, про що свідчить його форма, наближена до довгастої, стирання фарби і утворення дрібних лусочок в пошкодженій частині шкірозамінника, спрямованих, в основному, зверху вниз і спереду назад;- на торцевій поверхні підошви платформи в ділянці області, під счесом шкірозамінника на внутрішній поверхні союзкі - група ушкоджень у вигляді полосовидних преривчастих потертостей зі здиранням фарби, де стереомікроскопічно встановлені потертості у вигляді трас (чергующихся валиків і бороздок), що йдуть від верхнього краю до нижнього краю зрізу підошви , спрямовані зверху вниз і спереду назад;- на підборі в місці приєднання його до підошви біля основи і по передньому краю ушкодження у вигляді крайового відлома декілька дугоподібної форми з дефектом полімерного матеріалу і додаткова тріщина з утворенням крайового надлому. На босоніжку з правої ноги:- на підборах в місті приєднання його до підошви біля основи і по передньому краю ушкодження - дві дугастих тріщини з утворенням крайових надлому. При дослідженні взуття в інфрачервоних і в ультрафіолетових променях будь-яких поглинань світла, що свідчать про накладення вуглемістких речовин (вулканізованої гуми, кіптяви і т.д.), і світіння, характерних для накладень паливно-мастильних речовин, не виявлено. На босоніжках слідів у вигляді відбитків протектора колеса (коліс) транспортного засобу не виявлено. З огляду на відомі обставини випадку, можна сказати, що дані пошкодження утворилися: - відрив і розрив черезпід’ємних ременів – від перерозтяження шкірозамінника і підлеглих шарів ременів, які могли виникнути при зміщенні стопи взутої ноги щодо фіксованого взуття до поверхні дорожнього покриття в напрямку вперед або в передньо-бічному напрямку; - крайовий відлом і надломи біля основи каблуків в місці прикріплення до підошов - від деформації вигину в результаті прикладання травмуючої сили на видаленні і зміщенням поздовжньої осі каблуків;- пошкодження з боку внутрішньої поверхні босоніжка з лівої ноги - від дії тупих твердих предметів, при ковзанні (динамічному контакті) з шорсткою поверхнею дорожнього покриття. При цьому, дія травмуючої сили була зверху вниз і спереду назад. Слід зазначити, що при проведенні судово-медичної експертизи потерпілої ОСОБА_1 комісією експертів у неї встановлено садно на лівому колінному суглобі без уточнення його локалізації (поверхні) і було розцінено, як пошкодження, утворене при падінні на тверду поверхню, як в результаті додавання попереднього прискорення тілу, так і без його. Відсутність свіжих слідів ковзання на підошовних поверхнях взуття та відсутність відповідних їм пошкоджень на нижніх кінцівках постраждалої не дає підстав судити про те, що має місце первинний контакт транспортного засобу з пішоходом. Крім цього, не можна встановити перебувала вона в цей момент в русі, або стояла. Однак, не можна виключити утворення ушкоджень взуття при самостійному падінні постраждалої на поверхню дорожнього покриття і незначному ковзанні по ньому, найімовірніше, коли вона перебувала в русі. Слідів, характерних для волочіння, на взутті не виявлено. При дослідженні взуття в інфрачервоних і в ультрафіолетових променях будь-яких поглинань світла, що свідчать про накладення вуглемістких речовин (вулканізованої гуми, кіптяви і т.д.), і світіння, характерних для накладень паливно-мастильних речовин, не виявлено. На босоніжках слідів у вигляді відбитків протектора колеса (коліс) транспортного засобу не виявлено. Слідів накату, перекату колесами автомобіля на босоніжках не виявлено (а.к.п.124-130 Т.1);

- висновком експерта №292/14-91-КЭ/14 від 04.06.2014 року за результатами комплексної судово-медичної та автотехнічної експертизи, встановлено, що медичне дослідження: всі тілесні ушкодження у ОСОБА_1 утворилися у короткий термін. Враховуючи характер травми голови та шийного відділу хребця у ОСОБА_1, слід вважати, що на момент первинного контакту із транспортним засобом вона перебувала у вертикальному чи наближеного до нього положенні. Об’єм травми шийного відділу хребта та голови у ОСОБА_1, в цілому, виключає ймовірність їх утворення внаслідок самостійного падіння на розповсюджену поверхню, тобто ці ушкодження могли утворитися тільки після попередньої сторонньої дії, що призвело до прискорення її тіла та подальшого падіння на поверхню дорожнього покриття. Про це свідчить також характер пошкоджень на босоніжках потерпілої, які у сукупності з конструкційними особливостями взуття вказують на різкий зсув переважно лівої стопи ОСОБА_1 відносно опорної поверхні підошви, що призвело до перерозтягнення ременців взуття. Слід зазначити, що умови травми, що мала місце у ОСОБА_1, можуть виключати таку величину діючої зовнішньої сили, що зазвичай призводить до формування пошкоджень (деформації) на автомобілі, та утворення зовнішніх ушкоджень на тілі людини. Таким чином, утворення травми голови та шийного відділу хребта, що мали місце у ОСОБА_1, внаслідок її самостійного падіння на тверду поверхню дорожнього покриття, комісією експертів виключено. Між тілесними ушкодженнями, що мали місце у ОСОБА_1, та подіями 30 липня 2013 року існує прямий причинний зв’язок. У зв’язку з отриманою травмою шийного відділу хребта ОСОБА_1 рекомендовано санаторно-курортне лікування на бальнеокурортах (Хмельники, Куяльник). Вроджена аномалія розвитку 6-го шийного хребця, що було виявлено у ОСОБА_1 як рентгенологічну знахідку при її додаткових обстеженнях, не могла суттєво вплинути на формування закритого травматичного перелому дужки 6-го хребця (С6) з його переднім підвивихом, та на подальше формування посттравматичної нестабільності цього відділу хребта, що потребувало хірургічного втручання. Автотехнічне дослідження: на автомобілі НОМЕР_3 не мається будь-яких пошкоджень від контактування з пішоходом ОСОБА_1;

- речові докази – автомобіль НОМЕР_4, взуття - босоніжки ОСОБА_1 (а.к.п. 176, 180, )

не викликали сумніву, тому оцінені судом як належні письмові докази, що містять інформацію про предмет доказування у даному кримінальному провадженні.

В ході розгляду справи судом призначалася повторна комісійна судово-медична експертиза ухвалою Чугуївського міського суду від 05 листопада 2014 року, проведення якої доручено Чернівецькому обласному бюро судово-медичної експертизи (а.к.п.241-242 Т.2).

У висновку повторної комісійної судово-медичної експертизи № 011 від 11.03.2015 року зазначено наступне: гр. ОСОБА_1 з 30.07.2013 р. надійшла на стаціонарне лікування у КЗОЗ «Чугуївська ЦРЛ», де встановлено діагноз: «Поєднана травма. ГЧМТ (гостра черепно-мозкова травма). Забиття головного мозку, субарахноїдальний крововилив. Закритий перелом акроміального кінця лівої ключиці. Забиття, садна лівого колінного суглоба». Того ж дня, 30.07.2013 р. о 12:15 год. по лінії санавіації, хвору переведено до КЗОЗ «ОКЛ ЦЕМД та МК» та госпіталізовано у вілення політравми, де після клінічного та лабораторного дослідження, а також оперативного втручання встановлено діагноз: «Поєднана травма. Забиття головного мозку легкого ступеню. Розходження коронарного шва справа. Закритий передній підвивих С6-С7 з радікулопатією С7 справа. Стан після операції - передній металлоспонділодез С6-С7 монокортикальною пластиною «Atlantis». 13.08.2013 р. хвору виписано з відділення для подальшого лікування та спостереження у невропатолога, травматолога за місцем мешкання. Згідно з даними наданої медичної документації та даними попередніх судово- медичних експертиз у гр. ОСОБА_1 після подій, згаданих у фабулі Ухвали про призначення дійсної експертизи, були наявні наступні тілесні ушкодження: поєднана травма: закрита черепно-мозкова травма у вигляді струсу головного мозку з легким клінічним перебігом та закрита травма шийного відділу хребта у вигляді перелому дужки 6-го хребця (С6) з його переднім підвивихом та розвитком посттравматичної радікулоішемїї С6-С7 справа; садно у ділянці лівого колінного суглоба. Крім того, в медичних документах на ім’я гр. ОСОБА_1 також вказується діагноз «лінійний перелом в ділянці вінцевого шва справа». Дане тілесне ушкодження не може бути прийнятим до уваги при оцінці ступеню важкості тілесних ушкоджень, як не підтверджене рентгенологічними даними. Тілесне ушкодження у вигляді садна лівого коліна виникло внаслідок тангенційної (під кутом до травмованої поверхні з елементом ковзання) дії тупого твердого предмета або від співударяння з таким, можливо в термін та обставин, вказаних в фабулі ухвали, відноситься до легких тілесних ушкоджень. Діагноз «Забій головного мозку легкого ступеню з субарахноїдальним крововиливом» при оцінці ступеню важкості тілесних ушкоджень до уваги не приймався як такий, що не підтверджений об’єктивними неврологічними клінічними даними, а також даними інструментальних методів дослідження (при комп’ютерній томографії головного мозку №62823 від 30.07.2013 р. травматичної патології речовини головного мозку не виявлено, дослідження спино-мозкової речовини на наявність крові не проводилося). Неврологічна картина, описана в медичних документах на ім’я гр. ОСОБА_1, зумовлена, на думку комісії експертів ,нестабільністю шийного відділу хребта внаслідок шийного остеохондрозу, про що, зокрема, може свідчити наявність у хворої симптому Лермітта (відчуття проходження електричного розряду вздовж всього хребта з іррадіадіцією болю в руки і ноги при рухах головою), який зустрічається у хворих із шийним остеохондрозом як прояв мієлопатії. З метою встановлення характеру, особливостей та механізму виникнення ушкоджень шийного відділу хребта комісією експертів були додатково консультовані результати комп’ютерної томографії шийного відділу хребта гр. ОСОБА_1 (CD-R диск від 30.07.2013 р.). При вивченні вказаних медичних результатів встановлено наступне: на серіях КТ-сканів шийного відділу хребта завтовшки 5 мм від 30.07.13 р. : Відзначаються лінії перелому дужки хребця С6, що знаходяться в основах дужки хребця з обох боків. Контури країв ліній перелому рівні чіткі. По краях кісткових уламків ліній перелому виявляється замикаюча пластинка. Виявляється зміщення хребця С6 до переду на 3мм. Незрощення остистого відростка С6 по серединній лінії (spina bifida). Виявляється субхондральний склероз замикаючих пластинок та крайові остеофіти по передньо-бічних поверхнях тіл хребців С5, С6. Висновок: Задавнений перелом дужки хребця Сб з обох боків з формуванням несправжніх суглобів в місцях перелому. Підвивих допереду хребця С6. Spina bifida С6. Остеохондроз шийного відділу хребта. . Зазвичай, рентгенологічна та КТ-картина зміни в ділянках зламів хребців у вигляді розмитості країв, фібротизації, кальцинації, утворення замикаючих пластинок в загальномедичній практиці починають зустрічатися через досить тривалий проміжок часу після виникнення зламу, який може вимірюватися багатьма місяцями. Зазначена картина, в подальшому після її формування, може спостерігатися на протязі багатьох років в незміненому вигляді через утворення несправжнього суглоба і фактичне не зростання кісткових фрагментів. Таким чином, наявний у гр. ОСОБА_1 перелом дужки шостого шийного хребця (С6) з обох боків виник задовго до вказаних у фабулі подій за не відомих обставин. Точний термін виникнення цього перелому на основі виключно судово- медичних даних, не може бути визначений з достатнім ступенем достовірності та доказовості. З урахуванням вищенаведеного, комісія експертів приходить до висновку, що травма шийного відділу хребта і її наслідки, які діагностовані у гр. ОСОБА_1, не мають будь-якого відношення до подій, описаних у фабулі ухвали про призначення дійсної експертизи. Тілесні ушкодження у вигляді закритої травми шийного відділу хребта, перелому (з обох) боків дужки 6-го хребця (С6) з його переднім підвивихом та розвитком посттравматичної радікулоішемії С6-С7 справа виникли внаслідок непрямої дії твердого тупого предмета (прикладання сили на віддалі від місця травматизації), що проявилось у вигляді надмірного розгинання хребта у шийному відділі, за ознакою «небезпека для життя» відносяться до тяжких тілесних ушкоджень. З урахуванням вродженої аномалії розвитку шийного відділу хребта ОСОБА_1 та набутого дегенеративно-дистрофічного захворювання хребта (остеохондроз шийного відділу хребта) та приймаючи до уваги те, що в момент дорожньо-транспортної пригоди потерпіла була взута у взуття (босоніжки) з висотою підборів 12 см, комісія експертів не виключає можливості травмування підекспертної за умов, вказаних в запитанні № 1 ухвали про призначення дійсної експертизи, наприклад, внаслідок самопризвільного падіння потерпілої за невстановлених обставин або оступитися, спіткнутися, наступити на камінець чи за інших умов втрати людиною статичної чи динамічної рівноваги із наступним падінням на тверду рівну поверхню із співударянням з нею та виникненням травми шийного відділу хребта. При цьому слід зауважити, що як при проведенні первинної, так і повторної медико-криміналістичних експертиз взуття гр. ОСОБА_1 не виявлено пошкоджень, зокрема в проекції підошов взуття, котрі б могли свідчити про наявний первинний контакт транспортного засобу з тілом пішохода. При проведенні експертизи комісією вивчається та аналізується лише конкретний фактичний матеріал, який стосується усіх аспектів підекспертної особи та події, під час якої вона зазнала тілесних ушкоджень, відповідно, при виконанні експертизи не можуть бути використані, вивчені та піддані аналізу довільно узяті гіпотетично-уявні посилання. Тобто, комісія експертів, не порушуючи вимог чинного законодавства та діючих інструктивних документів, не може формулювати відповіді на питання, побудовані за алгоритмом «що було б, якби ?...». Таким чином, питання №2 ухвали про призначення дійсної експертизи не може бути вирішеним в межах проведення дійсної експертизи. Приймаючи до уваги дані, отримані при проведенні дійсної експертизи, комісія експертів приходить до висновку, що до подій, вказаних в фабулі ухвали про призначення дійсної експертизи, гр. ОСОБА_1 страждала на вроджену аномалію розвитку кістково-зв’язкового апарату шийного відділу хребта - незарощення остистого відростка С6 по серединній лінії (spina bifida), а також на набуте, хронічне захворювання хребта - шийний остеохондроз. Поєднання вказаних нозологічних одиниць спричинило виникнення нестабільності кістково-зв’язкового апарату шийного відділу хребта задовго до травми (моменту виникнення зламу дужки С6) з відповідними клінічними проявами такої патології.Виявлена у гр. ОСОБА_1 аномалія розвитку 6-го шийного хребця у вигляді незарощення остистого відростка С6 по серединній лінії (spina bifida) є вродженою патологією, а остеохондроз шийного відділу хребта, відповідно, набутою. Як відомо зі спеціальних медичних джерел у галузі травматології та синдесмології з часом, за наявності шийного остеохондрозу, у хворих настає поступова дегенерація кістково-зв’язкового апарату із прогресивним зменшенням його стабільності, що призводить до порушення опорної та динамічної функції шийного відділу хребта з відповідним уможливленням травматичного ураження даних структур за умови в тому числі і незначного травматичного навантаження У процесі надання відповіді на питання № 5 ухвали про призначення дійсної експертизи, слід зазначити, що комісія експертів не може розглядати травму та порушення функції окремо взятого хребця (у даному випадку 6-го шийного), а виключно в комплексі, як складову частину шийного відділу хребта. З іншого боку, загострення перебігу остеохондрозу шийного відділу хребта у вигляді, наприклад, гриж міжхребцевих дисків, остеофітів, артрозів суглобів хребта з відповідними локальними та периферійними проявами болю, корінцевого синдрому та мієлопатії (порушенням чутливої та рухової функції спинного мозку) могло виникнути і без травмування, у своєму звичайному клінічному перебігу. Згідно п. 4.7 Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, затверджених наказом №6 Міністерства охорони здоров’я України від 17.05.1995 року «Загострення попередніх захворювань після заподіяння тілесного ушкодження, а також інші наслідки ушкодження, що обумовлені не власне характером цього ушкодження, а випадковими обставинами (наприклад, алкогольним сп’янінням, правцем), індивідуальними особливостями організму (наприклад, гемофілією), дефектами надання медичної допомоги тощо не повинні враховуватися при оцінці ступеня тяжкості, в таких випадках експерт зобов’язаний вказувати характер причинно-наслідкових зв’язків між ушкодженням і такими наслідками. Ушкодження хворобливо змінених тканин і органів може бути розцінено за ступенем тяжкості як ушкодження здорових, якщо між цими ушкодженнями і несприятливим кінцем є прямий причинний зв’язок». Комісія експертів не вбачає наявності безпосереднього причинного зв’язку між ушкодженнями анатомічних структур 6-го шийного хребця гр. ОСОБА_1 і «несприятливим кінцем», а саме фактом виникнення загрози для життя підекспертної під час утворення чи в подальшому клінічному перебігу (а.к.п.2-22 Т.3).

В подальшому, 30 вересня 2015 року ухвалою Чугуївського міського суду Харківської області призначена повторна комплексна судово-медична, медико-криміналістична та автотехнічна експертиза, проведення якої доручено ДУ «Головне бюро Судово-медичної експертизи МОЗ України» (а.к.п. 140-142 Т.3)

У висновку експерта комісійної судово-медичної експертизи № 380/15 від 14.12.2015 року зазначено, що на основі даних матеріалів справи, медичної документації на ім’я гр. ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, враховуючи відомі обставини та відповідаючи на питання, комісія приходить до наступних підсумків: 1-5,15-19,21-26,44-46,49,51-54 при вивченні наданих рентгенограм та КТ-сканів шийного відділу хребта було встановлено, що у гр. ОСОБА_1 0.0. мали місце: «остеохондроз шийного відділу хребта, дегенеративне зниження висоти тіл хребців С5,С6, аномалія розвитку тіла хребця С6 у вигляді розщеплення остистого виростку та дуг хребця з обох боків, ознаки нестабільності шийного відділу хребта в сегменті тіл хребців С6-С7». Ці зміни не є травматичними, мають хронічний характер, існували задовго до події 30.07.13 р., а отже і не можуть оцінюватись за ступенем тяжкості. Скарги гр. ОСОБА_1 після події 30.07.13 р. можуть бути пов’язані із загостренням вказаних нетравматичних змін у шийному відділі хребта, що відповідно до п. 4.7 Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості узгоджених з Верховним Судом України, Генеральною прокуратурою України, Службою безпеки України, Міністерством внутрішніх справ України, затверджених Наказом МОЗ України від 17.01.1995р. за № 6, зареєстрованих в Мінюсті України 26.07.1995р. за №255/791: «Загострення попередніх захворювань після заподіяння тілесного ушкодження... не повинні враховуватись при оцінці ступеня тяжкості». В наданих медичних документах відсутні об’єктивні дані, які б вказували на наявність у гр. ОСОБА_1 черепно-мозкової травми. Таким чином, враховуючи вказане вище, у гр. ОСОБА_1 після події 30.07.13р. мало місце садно в ділянці лівого колінного суглоба, яке виникло внаслідок дії тупого предмета, не було небезпечним для життя, не спричинило втрату працездатності і відповідно до "Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень", затверджених Наказом МОЗ України від 17.01.1995 № 6 відноситься до легких тілесних ушкоджень. Експерта комісія вважає, що гр. ОСОБА_1, в зв'язку з подіями від З0 липня 2013 року, не потребувала санаторно-курортного лікування. Згідно п.7 Правил проведення комісійних судово-медичних експертиз в бюро судово-медичної експертизи затверджених Наказом МОЗ України від 17.01.1995р. за № 6, зареєстрованих в Мінюсті України 26.07.1995р. за №256/792: «Експертиза може бути проведена лише при наданні особою, яка призначила експертизу, всіх необхідних матеріалів з даної справи. До їх складу повинні обов'язково входити кримінальні або цивільні справи /надалі - матеріали/ і оригінали медичної, в тому числі первинної експертної документації». У «Висновку експерта» № 011, який складений в період з 28.01.2015року по 11.03.2015 року вказано, що на експертизу були надані матеріали кримінального провадження №12013220440001519 де містилися «... «Висновок експерта №2819-Ая/13» від 26.09.2013 року... «Висновок експерта №303-ОКБ//13» від 27.09.2013року... «Висновок експерта №380-КЕ/2013 року …Висновок експерта №67-МК» Ці документи містять в собі дані як медичних карт стаціонарного хворого так і амбулаторної карти на ім’я ОСОБА_1 Тобто, фактично, експертами Чернівецького ОБСМЕ не були «... допущені порущення Правил проведення комісійних судово-медичних експертиз в бюро судово-медичної експертизи, затверджених наказом МОЗ №6 від 17 січня 1995 року... при проведенні експертизи №011». В Україні відсутні нормативно-правові документи, які б регламентували порядок складання «Висновка спеціаліста». Правила проведення комісійних судово-медичних експертиз в бюро судово-медичної експертизи затверджених Наказом МОЗ України від 17.01.1995р. за №6, зареєстрованих в Мінюсті України 26.07.1995р. за №256/792 стосуються проведення комісійних судово-медичних експертиз. Згідно «Висновку спеціаліста» №11/15 ОСОБА_12 були вивчені: «Висновок експерта» № 011 від 11.03.2015, що виконаний судово-медичною експертною комісією Чернівецького обласного бюро судово-медичної експертизи (ЧОБСМЕ), та ... копії судово- медичних експертиз №2819-ая/13; №380-КЕ/2013; №67-МК; №292-14-91-КЭ/14.», тобто мав всі необхідні дані для складання «Висновку спеціаліста».

У підсумках висновку експерта № 96-МК від 14.12.2015 року судово-медичної експертизи речових доказів зазначено, що на наданій на експертизу парі жіночих босоніжок виявлено три групи пошкоджень: 1) розриви черезп’яткового ремінця (тільки лівої босоніжки); 2) поверхневі сліди ковзання на обох підошвах; 3) сліди зносу виробів (експлуатаційні) на обох босоніжках. Розриви черезп’яткового ремінця лівої босоніжки утворились внаслідок його перерозтягу. Знайдені численні сліди експлуатаційного характеру є проявом використання взуття певний час. Сліди сковзання обох підошов сформувались внаслідок їх руху по якійсь шорсткій поверхні в різний час і в різних напрямках.. Враховуючи неможливість встановити які з цих слідів виникли в результаті автотранспортної події чи в інших умовах, неможливо визначити і положення потерпілої в момент можливого контакту тіла з автомобілем (стоячи чи при ходьбі), напрямок удару (якщо він мав місце), опорну ногу, інші питання механізму слідоутворення (в результаті самостійного чи примусового падіння тощо). Яких-небудь виражених слідів сторонніх включень на босоніжках не знайдено. Безсумнівно, що деяка частина слідів на взутті потерпілої є експлуатаційними (в результаті зношення). Розриви ремінця могли утворитись в момент падіння (з прискоренням чи самостійного) ОСОБА_1 на дорогу і його перерозтягу.

Висновок експерта № 380-А/15-24084/15/52 від 14.01.2016 року повторної комплексної судово-медичної, медико-криміналістичної та автотехнічної експертизи містить наступні підсумки, що прогнозування можливих наслідків можливої пригоди не входить в компетенцію повторної комплексної судово-медичної, медико-криміналістичної та авто-технічної експертизи. За даними наданої медичної документації у гр. ОСОБА_1 після події 30.07.13 р. мало місце садно в ділянці лівого колінного суглоба, яке виникло внаслідок дії тупого предмета, що можливо при падінні (з попереднім прискоренням чи без нього) на площину з абразивною поверхнею, якою могло бути дорожнє покриття. Слід зазначити, що в наданих матеріалах відсутні будь-які об’єктивні експертні дані (детально див. в протокольній частині), які б вказували на наявність безпосереднього контактування саме автомобіля НОМЕР_5 з гр. ОСОБА_1 під час вказаної в постанові події (30.07.13р.)

Відповідно до роз’яснень, які містяться в п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України № 8 від 30 травня 1997 р. «Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах», висновок експерта не є обов’язковим для суду, не має переваги над іншими джерелами доказів і наперед встановленої сили, а підлягає перевірці й оцінці відповідно до вимог закону, за внутрішнім переконанням суду, у сукупності і взаємозв’язку з іншими зібраними у справі доказами.

Згідно п.10 ст.101 КПК України висновок експерта не є обов’язковим для особи або органу, яка здійснює провадження, але незгода з висновком експерта повинна бути вмотивована у відповідних постанові, ухвалі, вироку.

Відповідно до п.17 постанови Пленуму Верховного Суду України № 8 від 30 травня 1997 р. «Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах» при перевірці й оцінці експертного висновку суд повинен з'ясувати: - чи було додержано вимоги законодавства при призначенні та проведенні експертизи; - чи не було обставин, які виключали участь експерта у справі; - компетентність експерта і чи не вийшов він за межі своїх повноважень; - достатність поданих експертові об'єктів дослідження; - повноту відповідей на порушені питання та їх відповідність іншим фактичним даним; - узгодженість між дослідницькою частиною та підсумковим висновком експертизи; - обґрунтованість експертного висновку та його узгодженість з іншими матеріалами справи.

Відповідно супровідних листів до висновків повторної комісійної судово-медичної експертизи, яка проведена Чернівецьким обласним бюро судово-медичної експертизи таповторної комплексної судово-медичної, медико-криміналістичної та автотехнічної експертизи, яка проведена ДУ «Головне бюро Судово-медичної експертизи МОЗ України» експертам надавалися матеріали кримінального провадження, в яких місяться вихідні дані про обставини ДТП, зокрема, протокол слідчого експерименту від 07.10.2013 року та схема до нього, за участю потерпілої ОСОБА_1, обвинуваченого ОСОБА_3, його захисника ОСОБА_4, в яких детально зазначена відстань та обставини ДТП за версіями обох учасників ДТП, медична документація, в тому числі амбулаторні картки ОСОБА_1, речові докази (а.к.п. 1, 156 Т.3).

Разом з цим, дослідна частина двох останніх вказаних висновків експертів аналогічна за змістом, з дублюванням тих самих документів та без врахування попередніх вихідних даних, що містяться у протоколах огляду місця ДТП, слідчого експерименту, без вивчення та аналізу медичної (амбулаторної) документації потерпілої.

У зв’язку з викладеним, суд з висновками повторної комісійної судово-медичної експертизи, яка проведена Чернівецьким обласним бюро судово-медичної експертизи таповторної комплексної судово-медичної, медико-криміналістичної та автотехнічної експертизи, яка проведена ДУ «Головне бюро Судово-медичної експертизи МОЗ України» не погоджується, оскільки вони зроблені з порушенням вимог Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень №53/5 від 08.10.98 року, а також не узгоджуються з іншими матеріалами справи, виходячи з наступного.

Так, лікарі, допитані під час судового розгляду, ОСОБА_9 та ОСОБА_10, які безпосередньо оглядали потерпілу, аналізували отриману інформацію в результаті обстеження, а лікар ОСОБА_9 її оперував однозначно, вказали на те, що закрита травма шийного відділу хребта у вигляді перелому дужки 6-го хребця та його переднього підвивиху ОСОБА_1 має травматичну природу та була отримана в день скоєння ДТП в результаті падіння на тверду поверхню після поштовху, не має ознак вродженої чи набутої травми.

Крім того, експерт ОСОБА_13, під час допиту в суді, повністю підтвердив обґрунтованість висновків комісійної судово-медичної експертизи № 380-КЕ/2013 від 24.12.2013 року та додатково пояснив, що тілесні ушкодження - сполучена травма: закрита черепно-мозкова травма у вигляді струсу головного мозку з легким клінічним перебігом та закрита травма шийного відділу хребта у вигляді перелому дужки 6-го хребця (С6) з його переднім підвивихом та розвитком посттравматичної радікулоішемії С6-С7 з права; утворитися при самовільному падінні не могли, сумнівів у членів комісії про те, що дані ушкодження виникли під впливом травматичної дії, не було, також вказав, що патології, які були виявлені, ніяк не пов’язані з травмою, отриманою потерпілою внаслідок ДТП.

Суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів – з точки зору достатності та взаємозв’язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жодний доказ не має наперед встановленої сили (ст.94 КПК України).

Оцінив висновки повторної комісійної судово-медичної експертизи, яка проведена Чернівецьким обласним бюро судово-медичної експертизи, таповторної комплексної судово-медичної, медико-криміналістичної та автотехнічної експертизи, яка проведена ДУ «Головне бюро Судово-медичної експертизи МОЗ України» в системному та логічному взаємозв’язку з іншими зібраними у справі доказами, суд приходить до висновку про їх неузгодженість з іншими доказами, які досліджені судом та не викликали сумніву.

Висновки спеціаліста №11/15 від 04.06.2015 року суд не враховує при оцінці доказів, оскільки даний спеціаліст в своїх висновках фактично надав оцінку проведеним по справі експертизам, що не входить в його компетенцію згідно з ч.1 ст.71 КПК України, відповідно до якої до компетенції спеціаліста належить надання консультацій під час судового розгляду з питань, що потребують спеціальних знань і навичок (а.к.п.98-100 Т.3).

Крім того, суд зазначає, що метою залучення спеціаліста до проведення процесуальної дії є надання допомоги сторонам кримінального провадження чи суду в проведенні цієї дії, а не в оцінці доказів, яким є висновок експерта в розумінні ст.84 КПК України. Письмові акти спеціаліста не є самостійним джерелом доказів і не замінюють висновок експерта.

Завідувач кафедри судово-медичної експертизи Харківської медичної академії післядипломної освіти ОСОБА_12 вийшов за межі своєї компетенції, як спеціаліст у даному кримінальному провадженні.

Показання слідчого Чугуївського ВП ГУНП Харківської області ОСОБА_14 суд на підставі ч.7 ст.97 КПК України визнає недопустимими.

До показів експерта ОСОБА_15, яка входила до складу комісії при проведенні комплексної судово-медичної, медико-криміналістичної та автотехнічної експертизи ДУ «Головне бюро Судово-медичної експертизи МОЗ України» суд ставиться критично, з підстав, зазначених у вироку стосовно висновків даної експертизи.

Посилання обвинуваченого на те, що він не здійснював наїзд на потерпілу, оскільки його автомобіль не має пошкоджень, є такими, що суперечать іншим, зібраним у справі доказам, є способом захисту й обумовлені намаганням уникнути відповідальності та покарання за фактично вчинений ним злочин, а також спростовуються даними, які зазначені в протоколі слідчого експерименту від 07.10.2013 року за участі обвинуваченого ОСОБА_3, його захисника ОСОБА_4, потерпілої ОСОБА_1 та підписані всіма учасниками без будь-яких зауважень, в ході якого саме обвинувачений вказував місце, де знаходився пішохід та де знаходився автомобіль, їх взаємне розташування, місце наїзду на пішохода, а також даними зазначеними самим обвинуваченим при складанні повідомлення страхувальника про дорожньо-транспортну пригоду від 1 серпня 2013 року, під час складання якого обвинувачений ОСОБА_3 повідомив, що відбувся наїзд на потерпілу тому, що пішохід потрапив в мертву зону, під час ДТП ОСОБА_11 отримала пошкодження.

Аналізуючи позицію обвинуваченого, зіставляючи її з обвинуваченням, що йому інкримінується, а також з показами свідків та з іншими доказами, дослідженими судом, які повністю викривають обвинуваченого у вчиненні інкримінованого злочину, суд робить висновок про те, що вищезазначені покази та інші наведені судом докази мають характер логічних, послідовних та об'єктивних.

Оцінивши досліджені у справі докази в сукупності, дії ОСОБА_3 суд кваліфікує за ч.2 ст.286 КК України – порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяло потерпілому тяжкі тілесні ушкодження.

Як особа ОСОБА_3 характеризується за місцем проживання позитивно, раніше не судимий, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, не працює.

При призначенні покарання суд керується загальними положеннями призначення покарання, передбаченими ст. 65 КК України, та враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу обвинуваченого, а також обставини, які впливають на призначення покарання та його індивідуалізацію.

На підставі п. 2-1 ч. 1 ст. 66 КК України, суд визнає обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_3 – надання допомоги потерпілій безпосередньо після вчинення злочину.

Враховуючи у сукупності обставини справи та особу обвинуваченого, в тому числі наявність пом'якшуючої покарання обставини, відсутність обставини, яка обтяжує покарання, ставлення обвинуваченого до скоєного, обставини дорожньо-транспортної пригоди, її тяжкі наслідки, враховуючи думку потерпілої, яка просила максимального покарання у вигляді позбавлення волі, для досягнення мети покарання, що являє собою не тільки кару, а і виправлення засудженого, а також запобігання вчинення нових злочинів засудженим, суд вважає необхідним призначити покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч. 2 ст. 286 КК України на мінімальний строк із застосуванням додаткової міри покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами на два роки, при цьому суд не знаходить підстав для звільнення обвинуваченого від відбування покарання, оскільки не встановлено у судовому засіданні обставин, які б свідчили, що обвинувачений щиро покаявся, шкодує про скоєне та наслідки, які настали. Не зазначено такої обставини і стороною захисту, при цьому обвинувачений добровільно не відшкодував спричинену шкоду, вибачення потерпілій не приніс, тому без ізоляції обвинуваченого від суспільства не буде досягнута мета покарання і попередження вчинення ним нових злочинів.

Чугуївським міжрайонним прокурором Харківської області у справі заявлено цивільний позов про стягнення з ОСОБА_3 на користь держави в особі КЗОЗ «Обласна клінічна лікарня – центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» витрат на стаціонарне лікування потерпілої ОСОБА_1 в сумі 3969,94 грн., у зв’язку зі скоєним відносно неї кримінальним правопорушенням.

Також, Чугуївським міжрайонним прокурором Харківської області у справі заявлено цивільний позов про стягнення з ОСОБА_3 на користь держави в особі КЗОХ «Чугуївська центральна районна лікарня ім. М.І. Кононенка» витрат на стаціонарне лікування потерпілої ОСОБА_1 в сумі 2732,79 грн., у зв’язку зі скоєним відносно неї кримінальним правопорушенням.

Вказані позови підлягають задоволенню, так як витрати понесені медичними закладами підтверджені документально.

Цивільний позов ОСОБА_1 пред’явлений до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди, спричиненої дорожньо-транспортною пригодою підлягає частковому задоволенню у загальному розмірі 27477,00 грн., з яких: 6819,00 грн. – витрати на лікування, 10 000,00 грн. – витрати в рахунок відшкодування вартості імплантанта спінального, 658,00 грн. - витрати в рахунок відшкодування вартості пошкоджених речей, як такі, що підтверджені документально (а.к.п. 188-198, 230 Т.2), що відповідає положенню ч.1 ст.124 КПК України,10 000,00 грн. – витрати на професійну правничу допомогу, які є співмірними зі складністю справи, її тривалістю, кількістю судових засідань та обсягом наданих адвокатом послуг, що відповідає ст.137 ЦПК України, п.1 ч.1 ст.118 КПК України (а.к.п.102,103 Т.3).

Цивільний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди у розмірі 300 000,00 грн. підлягає частковому задоволенню, враховуючи спричинення потерпілій в результаті вказаного злочину моральні страждання, які виразились в завданні їй фізичного болю від отриманих тілесних ушкоджень, порушенні нормального образу життя, виходячи з принципу розумності та справедливості, суд вважає необхідним стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 200 000,00 грн.

В решті заявлених позовних вимог суд відмовляє, у зв’язку з тим, що вони не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду.

Процесуальні витрати на залучення експерта, пов'язані з проведенням судової автотехнічної експертизи № 735/13 від 24.10.2013 року на суму 1586,80 грн., комплексної судово-медичної та автотехнічної експертизи №292/14-91-КЭ/14 від 04.06.2014 року на суму 586,80 грн., підлягають стягненню з ОСОБА_3 на користь держави.

Арешт накладений на автомобілі НОМЕР_6, «Mitsubishi ASX1/8 АТ» р.н. НОМЕР_7, «ВАЗ 2105» р.н. Ш2305ХА, на підставі ухвали Чугуївського міського суду Харківської області від 03 лютого 2014 року (а.к.п.175 Т.1) підлягає скасуванню на підставі ч.4 ст.174 КПК України.

Враховуючу думку прокурора, оцінюючи в сукупності всі обставини, передбачені ст.178 КПК України та наявні ризики, передбачені ст.177 КПК України, суд вважає за можливе не обирати відносно ОСОБА_3 захід кримінального провадження до набрання вироком законної сили.

Долю речових доказів вирішити у відповідності до вимог ст.100 КПК України.

Керуючись ст. ст. 368, 370, 374 КПК України, суд, –

у х в а л и в:

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, і призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 (два) роки.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у розмірі 27477,00 (двадцять сім тисяч чотириста сімдесят сім) гривень 00 копійок та моральну шкоду у розмірі 200 000 (двісті тисяч) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_3 витрати на стаціонарне лікування потерпілої ОСОБА_1 у КЗОЗ «Обласна клінічна лікарня – центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» в розмірі 3969 (три тисячі дев’ятсот шістдесят дев’ять) грн. 94 коп. на користь держави в особі Управління державної казначейської служби в Харківській області МФО 851011, р/с 31413544700001 в ГУ ІКСУ Харківської області, код 37874947, призначення «КБК» 224060300.

Стягнути з ОСОБА_3 витрати на стаціонарне лікування потерпілої ОСОБА_1 у КЗОХ «Чугуївська центральна районна лікарня ім. М.І. Кононенка» в розмірі 2732 (дві тисячі дев’ятсот сімсот тридцять дві) грн. 79 коп. на користь держави в особі Управління державної казначейської служби в Харківській області МФО 851011, р/с 35416001054709 в ГУ ІКСУ Харківської області, код 02002380.

Скасувати арешт, накладений на підставі ухвали Чугуївського міського суду Харківської області від 03 лютого 2014 року на належні ОСОБА_3 автомобілі НОМЕР_8, «Mitsubishi ASX1/8 АТ» р.н. НОМЕР_7, «ВАЗ 2105» р.н. Ш2305ХА, які передані йому на відповідальне зберігання.

Речові докази – автомобіль НОМЕР_8, повернути ОСОБА_3, босоніжки – ОСОБА_1

Судові витрати за проведення судової автотехнічної експертизи № 735/13 від 24.10.2013 року на суму 1586,80 грн., комплексної судово-медичної та автотехнічної експертизи №292/14-91-КЭ/14 від 04.06.2014 року на суму 586,80 грн. покласти на ОСОБА_3, та стягнути їх із засудженого на користь Державного бюджету України.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Харківської області через Чугуївський міський суд Харківської області протягом 30 днів з дня його проголошення, а засудженому у той же строк з моменту вручення йому копії вироку.

Вирок суду першої інстанції набирає сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Обвинуваченому та прокурору копію вироку вручити негайно після його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя С.А. Оболєнська