Рішення № 7439461, 19.11.2009, Приморський районний суд м. Одеси

РІШЕННЯ Справа №2-6855/09

ІМ’ЯМ УКРАЇНИ

19 листопада 2009 року, Приморський районний суд міста ОСОБА_1, в складі:

головуючого – судді Терьохіна С.Є.,

при секретарі – Лапшинської Н.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті ОСОБА_1 цивільну справу за позовом громадянки ОСОБА_2 до Відкритого акціонерного товариства (ВАТ) «Банк «ОСОБА_3 та кредит» громадянина ОСОБА_4, про визнання договору іпотеки недійсним,

ВСТАНОВИВ:

10 березня 2009 року позивачка звернулася до суду із позовною заявою до ВАТ «Банк «ОСОБА_3 та кредит» та ОСОБА_4 про визнання договору іпотеки недійсним, мотивуючи свої вимоги тим,

Від позивачки надійшла заява про розгляд справи за її відсутності.

В судовому засіданні представник відповідача – ОСОБА_4 визнав позов і наполягав на задоволенні позову в повному обсязі.

В судовому засіданні представник відповідача – ВАТ «Банк «ОСОБА_3 та кредит»

Судом установлені такі факти і відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про іпотеку»:

основне зобов'язання - зобов'язання боржника за договорами позики, кредиту, купівлі-продажу, лізингу, а також зобов'язання, яке виникає з інших підстав, виконання якого забезпечене іпотекою;

боржник - іпотекодавець або інша особа, відповідальна перед іпотекодержателем за виконання основного зобов'язання;

іпотекодержатель – кредитор за основним зобов’язанням.

Згідно із ч. 1 ст. 18 Закону України «Про іпотеку», іпотечний договір укладається між одним або декількома іпотекодавцями та іпотекодержателем у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню. Іпотечний договір повинен містити такі істотні умови:

1) для іпотекодавця та іпотекодержателя - юридичних осіб відомості про:

для резидентів - найменування, місцезнаходження та ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб - підприємців;

для нерезидентів - найменування, місцезнаходження та державу, де зареєстровано особу;

для іпотекодавця та іпотекодержателя - фізичних осіб відомості про:

для громадян України - прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання із зазначенням адреси та індивідуальний ідентифікаційний номер у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів;

для іноземців, осіб без громадянства - прізвище, ім'я, по батькові (за наявності), адресу постійного місця проживання за межами України;

2) зміст та розмір основного зобов'язання, строк і порядок його виконання та/або посилання на правочин, у якому встановлено основне зобов'язання;

3) опис предмета іпотеки, достатній для його ідентифікації, та/або його реєстраційні дані. При іпотеці земельної ділянки має зазначатися її цільове призначення;

4) посилання на видачу заставної або її відсутність.

Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України «Про іпотеку», у разі відсутності в іпотечному договорі однієї з вказаних вище істотних умов він може бути визнаний недійсним на підставі рішення суду.

Ст. 63 СК України передбачено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Ч. 2 ст. 65 СК України передбачено, що при укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Згідно із ч. 5 цієї статті, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою – третьою, п’ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 331 ЦК України, якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Ч. 1 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» передбачено, що речові права на нерухоме майно, їх обмеження та правочини щодо нерухомого майна підлягають обов'язковій державній реєстрації в порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права на нерухоме майно, що знаходиться на території України, фізичних та юридичних осіб, держави, територіальних громад, іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних держав, зокрема: право власності на нерухоме майно, та інші речові права.

Згідно з п. 1.4 «Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно», затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 р. N 7/5, державна реєстрація прав власності на нерухоме майно – це внесення запису до Реєстру прав власності на нерухоме майно у зв'язку з виникненням, існуванням або припиненням права власності на нерухоме майно, що здійснюється БТІ за місцезнаходженням об'єктів нерухомого майна на підставі правовстановлювальних документів, коштом особи, що звернулася до БТІ.

Ч. 1 ст. 5 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що предметом іпотеки можуть бути один або декілька об’єктів нерухомого майна за таких умов:

нерухоме майно належить іпотекодавцю на праві власності або на праві господарського відання, якщо іпотекодавцем є державне або комунальне підприємство, установа чи організація;

нерухоме майно може бути відчужене іпотекодавцем і на нього відповідно до законодавства може бути звернене стягнення;

нерухоме майно зареєстроване у встановленому законом порядку як окремий виділений у натурі об’єкт права власності, якщо інше не встановлено цим Законом.

17 квітня 2007 р. між ОСОБА_4 та Філією «Одеське регіональне управління» банку «ОСОБА_3 та Кредит», ТОВ, код у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців – 21017660, був укладений кредитний договір № к-2245, предметом якого виступили 280 000,00 (двісті вісімдесят тисяч) доларів США, які були надані в тимчасове користування на умовах забезпеченості по процентній ставці 14 (чотирнадцять) відсотків річних. Кредитні ресурси надавались для придбання квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1.

17 квітня 2007 р. був підписаний договір купівлі-продажу, згідно умов якого ОСОБА_5 продав, а ОСОБА_4 купив квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 за 1 414 000,00 (один мільйон чотириста чотирнадцять тисяч) гривень, що на момент підписання складало 280 000,00 доларів США.

Враховуючи, що ОСОБА_4 за рахунок кредиту, отриманого на підставі кредитного договору № к-2245 від Товариства з обмеженою відповідальністю Філії «Одеське регіональне управління» банку «ОСОБА_3 та Кредит», код у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців – 21017660, набув у власність нерухоме майно, того ж дня був укладений Іпотечний договір. Стороною цього Договору – іпотекодержателем, виступило Товариство з обмеженою відповідальністю ОСОБА_3 «ОСОБА_3 та Кредит», код у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців – 09807856.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців від 19 лютого 2008 р., станом на дату укладання договору іпотеки, на 17 квітня 2007 р., була зареєстрована юридична особа – Товариство з обмеженою відповідальністю ОСОБА_3 «ОСОБА_3 та Кредит», код у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців – 09807856.

На цей час дані про відокремлені підрозділи ТОВ «Банк «ОСОБА_3 та Кредит» відсутні, тобто відокремлених підрозділів – філій, це товариство не мало.

2 липня 2007 р. було зареєстровано нову юридичну особу – Відкрите акціонерне товариство «Банк «ОСОБА_3 та Кредит», код у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців – 09807856, яке є правонаступником Товариства з обмеженою відповідальністю «Банк «ОСОБА_3 та Кредит», що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 19 лютого 2008 р. У Відкритого акціонерного товариства «Банк «ОСОБА_3 та кредит» є відокремлений підрозділ – Філія «Одеське регіональне управління» ВАТ «ОСОБА_3 та Кредит».

Отже станом на 17 квітня 2007 р. (дату укладання договору іпотеки), існувало дві окремі юридичних особи:

Товариство з обмеженою відповідальністю ОСОБА_3 «ОСОБА_3 та Кредит», код у Єдиному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців – 09807856, з 2 липня 2008 р. - Відкрите акціонерне товариство «Банк «ОСОБА_3 та Кредит», код у Єдиному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців – 09807856;

Товариство з обмеженою відповідальністю Філія «Одеське регіональне управління» банку «ОСОБА_3 та Кредит» , код ЄДРПОУ 21017660, нині – відокремлений підрозділ, Філія «Одеське регіональне управління» ВАТ «ОСОБА_3 та Кредит».

Таким чином, така істотна умова, як ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб – підприємців належного іпотекодержателя в іпотечному договорі від 17 квітня 2007 р. відсутня, натомість вказані дані юридичної особи, яка не є кредитором за основним зобов’язанням.

Як вказано у її позові, дружина ОСОБА_4 – ОСОБА_2 надавала згоду на отримання кредитних ресурсів у Товариства з обмеженою відповідальністю Філія «Одеське регіональне управління» банку «ОСОБА_3 та Кредит», але не погоджувалася з передачею в іпотеку нерухомого майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, інший юридичній особі, яка не є кредитором за основним зобов’язанням.

Крім того, право власності ОСОБА_4 на спірну квартиру було зареєстровано комунальним підприємством «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об’єктів нерухомості» на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_1, та зареєстрованого в реєстрі за №1195 лише 3 травня 2007 р. Тобто на момент укладання іпотечного договору, а саме на 17 квітня 2007 р., нерухоме майно – квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1, не була зареєстрована у встановленому законом порядку за іпотекодавцем, тому в іпотекодавця не виникло право власності на це нерухоме майно відповідно до ст. 331 ЦК України, ст. ст. 3, 4, 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень».

Таким чином, даний іпотечний договір суперечить ЦК України, Закону України «Про іпотеку» та не спрямований на реальне настання правових наслідків, що ним обумовлені. Отже іпотечний договір від 17 квітня 2007 р. підлягає визнанню недійсним.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 1, 3, 10, 57, 60, 208-213 ЦПК України, суд,-

РІШИВ:

Позов громадянки ОСОБА_2 – задовольнити.

Визнати недійсним договір іпотеки (іпотечний договір) від 17 квітня 2007 року, укладений між TOB «Банк «ОСОБА_3 та кредит» та громадянином ОСОБА_4.

Заява про апеляційне оскарження даного рішення суду та апеляційна скарга на нього, можуть бути подані сторонами до Апеляційного суду Одеської області, через Приморський райсуд м. Одеси в порядку ст. ст. 294-296 ЦПК України.

Суддя: Терьохін С.Є.