Постанова № 74394572, 31.05.2018, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №474/663/17 31.05.2018

Провадження №22-ц/784/865/18

Категорія 27

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2018 року м. Миколаїв

Справа № 474/663/17

Апеляційний суд Миколаївської області у складі колегії суддів:

головуючого судді – Шаманської Н.О.,

суддів: Данилової О.О., Коломієць В.В.,

із секретарем – Лептугою С.С.,

переглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за позовом

публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України»

до

ОСОБА_1, ОСОБА_2, правонаступниками якої є ОСОБА_1 та ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_3

про звернення стягнення на предмет іпотеки

за апеляційною скаргою

публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України»

(далі – ПАТ «Державний ощадний банк України»)

на рішення Врадіївського районного суду Миколаївської області, ухвалене під головуванням судді Фасія В.В. 19 грудня 2017 року та ухвалу цього ж суду від 18 січня 2018 року, які постановлені в приміщенні цього ж суду, дата складення повного тексту судових рішень не зазначена,

у с т а н о в и л а:

У серпні 2017 року ПАТ «Державний ощадний банк України» звернулося з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

В обґрунтування позову позивач зазначав, що 28 квітня 2009 року між ВАТ «Державний ощадний банк України», правонаступником якого є ПАТ «Державний ощадний банк України» (далі – Банк) та ОСОБА_3 укладено кредитний договір № 92 про надання кредиту на споживчі цілі в сумі 390 000 грн. під 23 % річних зі строком повернення до 27 квітня 2019 року.

В забезпечення зобов’язань за кредитним договором, цього ж дня, між Банком та ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 укладено нотаріально посвідчений договір іпотеки, відповідно до якого відповідачі передали в іпотеку Банку квартиру АДРЕСА_1, яка належить останнім в рівних частках по ? частці кожному на підставі свідоцтва про право власності.

В порушення умов кредитного договору ОСОБА_3 зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконував, в зв'язку з чим станом на 23 червня 2017 року утворилась заборгованість у розмірі 1 392 327 грн. 31 коп., з яких: 383 500 грн. - сума заборгованості за основним боргом, 273 434 грн. 36 коп. -сума заборгованості за процентами, 2 991 грн. 30 коп. - комісія, 475 751 грн. 58 коп. – пеня, 75 245 грн. 12 коп. штраф, 142 129 грн. 18 коп. – інфляційні втрати та 39 275 грн. 77 коп. – 3% річних.

Посилаючись на викладене, ПАТ «Державний ощадний банк України» просив, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 28 квітня 2009 року, яка становить 1 392 327 грн. 31 коп., укладеного між позивачем та ОСОБА_3 звернути стягнення на нерухоме майно – квартиру АДРЕСА_2, яка належить останнім в рівних частках по ? частці кожному на підставі свідоцтва про право власності, шляхом проведення прилюдних (електронних) торгів у межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною предмета іпотеки для подальшої реалізації в розмірі не нижчою 295 400 грн., але в будь-якому випадку за ціною, що реально склалася на ринку на момент його реалізації та є реальною щодо його відчуження за грошові кошти на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності (експертом) на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у судовому засіданні у суді першої інстанції позовом позов визнали, а відповідач ОСОБА_4 в судове засідання не з’явився, будучи належним чином повідомленим про час та місце судового розгляду.

Рішенням Врадіївського районного суду Миколаївської області від 19 грудня 2017 року, описку в якому виправлено ухвалою цього ж суду від 18 січня 2018 року, позов задоволено частково.

Звернуто стягнення на трикімнатну квартиру №3 загальною площею 74,8 кв.м, житловою площею 52,6 кв.м зі всіма невід’ємними її приналежностями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3, належну іпотекодавцям в рівних частинах, по 1/4 частині кожному, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №92 від 28 квітня 2009 року, укладеним між ВАТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_3, яка станом на 23 червня 2017 року становить 1 210 922 (один мільйон двісті десять тисяч дев’ятсот двадцять дві) грн. 36 коп. Визначено спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних (електронних) торгів у межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною предмета іпотеки для подальшої реалізації в розмірі не нижчою 295 400 грн., але в будь-якому випадку за ціною, що реально склалася на ринку на момент його реалізації та є реальною щодо його відчуження за грошові кошти на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності (експертом) на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій. Розподілено судові витрати.

В апеляційній скарзі ПАТ «Державний ощадний банк України», посилаючись на те, що судом невірно визначені частки іпотекодавців в спірній квартирі, а також невірно застосовані положення закону та умови договору щодо можливості звернення стягнення на предмет іпотеки, у тому числі і що стосується стягнення сум, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України, просив рішення суду першої інстанції та ухвалу про виправлення описки скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов, звернути стягнення на предмет іпотеки – квартиру, належну іпотекодавцям в наступних частинах: 3/8 частки ОСОБА_1, 3/8 – ОСОБА_3 та ? - ОСОБА_4 в рахунок погашення заборгованості за договором кредиту у розмірі 1 392 327 грн.31 коп.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які приймали участь у справі, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 28 квітня 2009 року між ВАТ «Державний Ощадний банк України», правонаступником якого є ПАТ «Державний Ощандний банк України» та ОСОБА_3 укладено кредитний договір № 92 про надання кредиту на споживчі цілі, згідно якого Банк надав відповідачу кредит у сумі 390 000 грн. строком на десять років, до 27 квітня 2019 року зі сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 23 % річних.

З метою забезпечення виконання боржником своїх обов'язків за кредитним договором, 28 квітня 2009 року між Банком та відповідачами ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_2Є, ОСОБА_4 укладено договір іпотеки, відповідно до якого останні передали в іпотеку Банку квартиру №3, загальною площею 74,8 кв.м., житловою площею 52,6 кв.м. зі всіма невід’ємними її приналежностями, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_4, яка належить іпотекодавцям в рівних частках по ? частці кожному на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 27 жовтня 1994 року, вартістю 527 004 грн. на час укладання договору іпотеки.

З матеріалів справи вбачається, що свої зобов’язання за кредитним договором відповідач ОСОБА_3 виконував неналежним чином, у зв’язку з чим, станом на 23 червня 2017 року утворилась заборгованість у розмірі

1 392 327 грн. 31 коп., з яких: 383 500, 00 грн. – основний борг, 273 434 грн. 36 коп. - проценти, 2 991 грн. 30 коп. - комісія, 475 751грн. 58 коп. - пеня, штраф в розмірі 75 245 грн. 12 коп., а також Банком нараховані інфляційні втрати від прострочених сум заборгованості за кредитом в розмірі 142 129 грн. 18 коп. та 3% річних в розмірі 39 275 грн. 77 коп.

Відповідно до п. 4.2.2 кредитного договору, при виникненні простроченої заборгованості за кредитом чи процентами, а також в інших випадках, передбачених цим договором, Банк має право вимагати дострокового повернення кредиту, нарахованих процентів та інших платежів за цим Договором, та стягнути заборгованість за цим договором в примусовому порядку, в тому числі шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Пунктом 3.1.3, 6.1 договору іпотеки також передбачено права іпотекодержателя звернути стягнення на Предмет іпотеки в порядку, передбаченому цим договором, у випадку невиконання або неналежного виконання зобов’язання за кредитним договором.

За таких обставин та з урахуванням положень статей 572, 1050, 1054 ЦК України, статей 12, 33, 35, 39 Закону України «Про іпотеку» суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що вимога Банку про звернення стягнення на іпотечне майно відповідача є правомірною та підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.3.ст. 33 Закону України «Про іпотеку», положень Договору іпотеки, звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється в тому числі на підставі рішення суду.

Згідно із частиною шостою статті 38 Закону України «Про іпотеку» ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.

Звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду здійснюється з урахуванням положень статті 39 Закону України «Про іпотеку».

Відповідно до статті 39 Закону України «Про іпотеку» в разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Згідно із частиною шостою статті 38 Закону України «Про іпотеку» ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.

Відповідно до висновку з незалежної оцінки майна проведеної оцінювачем Миколаївської філії ТОВ «Українська експертна група», ринкова вартість квартири АДРЕСА_5 станом на 17 березня 2017 року становить 295 400 грн.

Судом також встановлено, що іпотекодавець за договором іпотеки – ОСОБА_2 померла 25 квітня 2012 року (а.с. 123).

На момент смерті іпотекодавця ОСОБА_2 з нею за однією адресою були зареєстровані та проживали чоловік – ОСОБА_1 та син – ОСОБА_3, що підтверджується довідкою Врадіївської селищної ради (а.с. 128).

Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Статтею 23 Закону України «Про іпотеку» визначено, що у разі переходу права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою.

Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статусу іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов’язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Матеріали спадкової справи, відкритої після смерті ОСОБА_2 не містять даних щодо інших спадкоємців, а також заяв про прийняття спадщини чи заяв про відмову від спадщини.

За таких обставин, суд першої інстанції вірно виходив з того, що відповідно до положень ст. 1268 ЦК України, відповідачами ОСОБА_1 та ОСОБА_3 прийнято спадщину, яка відкрилась після смерті ОСОБА_2, у вигляді ? частини квартири, що знаходиться за адресою: вул. ОСОБА_5, будинок, 57, квартира, 3, однак свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно не отримано.

Проте відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Разом з тим, дійшовши такого висновку, суд першої інстанції в резолютивній частині, описуючи нерухоме майно за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя, зазначив про належність спірної квартири по ? частині, в тому числі і померлій ОСОБА_2, спадщину після смерті якої прийняли ОСОБА_1 та ОСОБА_3,

За такого, рішення суду в частині належності іпотекодавцям нерухомого майна слід змінити.

Колегія суддів також не може погодитись з висновком суду першої інстанції щодо виключення судом із суми заборгованості, в рахунок якої Банк просить звернути стягнення, сум, які нараховані останнім на підставі ст. 625 ЦК України.

Так, пунктом 4.3. іпотечного договору передбачено, що іпотекодержатель вправі задовольнити за рахунок предмету іпотеки свої вимоги у повному обсязі, який визначається іпотекодержателем самостійно на момент реалізації права іпотеки, у тому числі, але не виключно:

а) основну суму кредиту;

б) проценти за користування кредитом;

в) комісійну винагороду, визначену кредитним договором;

г) нараховані та несплачені на момент реалізації права застави штрафні санкції за порушення зобов’язань за кредитним договором (пеня, штраф);

д) витрати, понесені іпотекодерджателем у зв’язку із зверненням стягнення на предмет застави та його реалізацією, у тому числі витрати на оплату послуг аудиторів, адвокатів та інші документально підтверджені витрати іпотекодержателя, якщо вони будуть мати місце;

е) спричинені іпотекодержателю збитки у повному обсязі.

Отже, зі змісту пункту 4.3 іпотечного договору вбачається, що Банк вправі задовольнити за рахунок предмету іпотеки свої вимоги у повному обсязі, в тому числі й нараховані втрати від інфляції та 3% річних, відповідно до вимог ч. 2 ст. 625 ЦК України

Таким чином, з урахуванням положень ст. 39 Закону України «Про іпотеку» рішення суду, з урахуванням ухвали цього ж суду про виправлення описки слід змінити, звернувши стягнення на предмет іпотеки, трикімнатну квартиру №3 загальною площею 74,8 кв.м, житловою площею 52,6 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_6, належну іпотекодавцям ОСОБА_1, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на праві спільної часткової власності, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №92 від 28 квітня 2009 року, укладеним між ВАТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_3, яка станом на 23 червня 2017 року становить 1 392 327 грн. 31 коп., з яких: 383 500, 00 грн. – основний борг, 273 434 грн. 36 коп. - проценти, 2 991 грн. 30 коп. - комісія, 475 751грн. 58 коп. - пеня, штраф в розмірі 75 245 грн. 12 коп., інфляційні втрати від прострочених сум заборгованості за кредитом в розмірі 142 129 грн. 18 коп. та 3% річних в розмірі 39 275 грн. 77 коп. шляхом проведення прилюдних (електронних) торгів у межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною встановленою на рівні, визначеному відповідно до висновку з незалежної оцінки майна проведеної оцінювачем Миколаївської філії ТОВ «Українська експертна група» і складає 295 400 грн.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідачів на користь позивача підлягають стягненню понесені останнім судові витрати у розмірі 21 127 грн. 32 коп. по 7042 грн. 44 коп. з кожного (6746 грн. 13 коп. судовий збір до суду першої інстанції + 2500 грн. витрати на проведення експертизи + 11881 грн. 19 коп. судові витрати за подачу апеляційної скарги).

Керуючись ст. ст. 367, 376, 381, 382 ЦПК України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» задовольнити.

Рішення Врадіївського районного суду Миколаївської області від 19 грудня 2017 року з урахуванням ухвали цього ж суду від 18 січня 2018 року про виправлення описки змінити.

Позов публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» задовольнити.

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №92, укладеним 28 квітня 2009 року між відкритим акціонерним товариством «Державний ощадний банк України», правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_3, яка станом на 23 червня 2017 року становить 1392 327 грн. 31 коп., з яких: 383 500, 00 грн. – основний борг, 273 434 грн. 36 коп. - проценти, 2 991 грн. 30 коп. - комісія, 475 751грн. 58 коп. - пеня, 75 245 грн. 12 коп. - штраф, 142 129 грн. 18 коп. - інфляційні втрати від прострочених сум заборгованості за кредитом, 39 275 грн. 77 коп. – 3 % річних, звернути стягнення на предмет іпотеки, трикімнатну квартиру №3 загальною площею 74,8 кв.м, житловою площею 52,6 кв.м, що знаходиться за адресою АДРЕСА_6, належну іпотекодавцям ОСОБА_1, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на праві спільної часткової власності, шляхом проведення прилюдних (електронних) торгів у межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною встановленою на рівні, визначеному відповідно до висновку з незалежної оцінки майна проведеної оцінювачем Миколаївської філії ТОВ «Українська експертна група» і складає 295 400 грн.

Стягнути з ОСОБА_1, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на користь публічного акціонерного товариства «державний ощадний банк України» по 7042 грн. 44 коп. судових витрат з кожного.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий: Н.О. Шаманська

Судді: О.О. Данилова

ОСОБА_6