Постанова № 74394248, 01.06.2018, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №485/1472/17 01.06.2018

Провадження №22-ц/784/869/18

Доповідач апеляційної інстанції-Данилова О.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

1 червня 2018 року м. Миколаїв

справа № 485/1472/17-ц

Апеляційний суд Миколаївської області в складі колегії суддів:

головуючого Данилової О.О.,

суддів: Коломієць В.В., Шаманської Н.О.,

із секретарем Гавор В.Б.,

переглянувши в апеляційному порядку цивільну справу за позовом

керівника Баштанської місцевої прокуратури Миколаївської області

до Гловного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, ОСОБА_1, товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО-Торгівельної фірми «АГРО-ДІЛО»

про визнання незаконними та скасування наказів, визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок та їх повернення

за апеляційною скаргою виконувача обов’язків керівника Баштанської місцевої прокуратури на ухвалу судді Снігурівського районного суду Миколаївської області, постановлену 13 квітня 2018 року суддею Кобзарем Ю.Ю. в приміщенні цього ж суду (повний текст ухвали складено 13 квітня 2018 року),

У С Т А Н О В И Л А:

У вересні 2017 року керівник Баштанської місцевої прокуратури Миколаївської області (далі – прокурор) звернувся з позовом до ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області, ОСОБА_1, ТОВ «АТФ «АГРО-ДІЛО» про визнання незаконними та скасування наказів, визнання недійсними договорів оренди та повернення земельних ділянок.

Ухвалою судді Снігурівського районного суду Миколаївської області від 13 квітня 2018 року повторно відмовлено у відкритті провадження за пунктом 1 частини 1 статті 186 ЦПК.

В апеляційній скарзі прокурор просив ухвалу скасувати та направити матеріали позовної заяви до суду першої інстанції. Апелянт не погодився з визначенням судом публічно-правового характеру спору та посилався на невірне застосування правових позицій вищих органів судової влади та нехтування висновками апеляційного суду при розгляді попередньої ухвали аналогічного змісту.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Агро-торгівельна фірма «АГРО-ДІЛО», підтримуючи позицію судді, вказує на публічно-владний, управлінський характер функцій органів влади, які оскаржуються прокурором, що зумовлює адміністративну юрисдикцію спору.

Інші відповідачі відзиву на апеляційну скаргу не надали.

В судове засідання апеляційного суду відповідачі не з’явились. Про час та місце судового засідання відповідачі ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області та ТОВ «АТФ «АГРО-ДІЛО» повідомлені належним чином (а.с.82-85).

30 травня 2018 року до апеляційного суду електронною поштою від імені відповідача ОСОБА_1 надійшла заява, в якій він просить розгляд справи відкласти, посилаючись на неотримання копії апеляційної скарги. Зміст заяви свідчить про те, що ОСОБА_1 знає про розгляд справи 1 червня 2018 року (а.с. 100).

При вирішенні питання про розгляд справи у відсутності відповідача ОСОБА_1 колегія суддів виходила з того, що своєчасне отримання ним копії апеляційної скарги прокурора підтверджена його підписом на поштовому повідомленні (а.с. 75) та витягом з офіційного сайту Укрпошти (а.с. 101); розгляд справи вже відкладався за клопотанням відповідачів, а суть питання (юрисдикція спору) не залежить від особистих пояснень сторін. Заяву на адресу суду електронною поштою надіслано особою (ОСОБА_2), повноваження якої підтверджень не мають.

Крім того, неодноразове відкладення судових засідань по справі, яка перебуває в суді на стадії відкриття провадження з вересня 2017 року, призводить до штучного затягування вирішення спору та порушення розумних строків розгляду справи.

Справу розглянуто у відсутності відповідачів.

Апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суддя виходив з того, що за характером даний спір є публічно-правовим, а прокурор, звернувшись з позовом в інтересах держави, є посадовою особою органу державної влади, що за статтями 4,19 КАС визначає юрисдикцію спору та підвідомчість її окружним адміністративним судам. Така правова позиція, на думку судді, висловлена Верховним Судом у постанові від 26 січня 2018 року (справа № 810/2509/17).

Проте з таким тлумаченням норм процесуального законодавства та застосуванням позицій Верховного Суду погодитись не можна.

Так, відповідно до частини 1 статті 19 ЦПК суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Аналогічне за змістом правило містила і частина 1 статті 15 ЦПК в редакції, що діяла на час звернення прокурора до суду.

Відповідно до частини 2 статті 17 КАС (в редакції, чинній на час звернення прокурора з позовом) юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Визначення адміністративної юрисдикції у таких спорах передбачено і статтею 19 КАС у чинній редакції.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

До нормативних належать акти, які встановлюють, змінюють чи припиняють норми права, мають локальний характер, розраховані на широке коло осіб та застосовуються неодноразово, а ненормативні акти передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію (пункт 4 рішення Конституційного Суду України від 16 квітня 2009 року, справа N 7-рп/2009).

У зв'язку з прийняттям цих рішень виникають правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, у тому числі отримання державного акту на право власності на земельну ділянку, укладення договору оренди землі.

Таким чином, у разі прийняття суб’єктом владних повноважень рішення про передачу земельних ділянок у власність чи оренду (тобто ненормативного акту, який вичерпує свою дію після його реалізації), подальше оспорювання правомірності набуття фізичною чи юридичною особою спірної земельної ділянки має вирішуватися у порядку цивільної (господарської) юрисдикції, оскільки виникає спір про цивільне право.

Така правова позиція неодноразово висловлювалась Верховним Судом України (зокрема, у постановах від 11 листопада 2014 року справа № 21-493а14, від 9 грудня 2014 року справа № 21-308а14).

Наведене повністю узгоджується і з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 18 квітня 2018 року (справа № 369/13240/14-а).

З матеріалів позовної заяви прокурора вбачається, що ним оскаржуються накази Головного управління Держземагенства у Миколаївській області від 31 березня та 4 червня 2013 року про надання дозволу ОСОБА_3 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельних ділянок різної площі в межах території Першотравневої сільради Снігурівського району; накази того ж органу від 16 вересня 2013 року про надання ОСОБА_3 в оренду цих ділянок; а також порушуються питання про визнання недійсними договорів оренди, укладених на підставі цих актів, та покладення обов’язку на ТОВ «АТФ «Агро-діло» повернути спірні ділянки державі в особі Головного управління Держгеокадастру в Миколаївскій області, набуті ним на умовах суборенди.

Зміст позовної заяви свідчить про те, що за результатами реалізації рішень органу, який на той час був розпорядником земель державної власності сільськогосподарського призначення, у фізичної особи (її правонаступника), а згодом і у юридичної особи (суборендаря) виникло право цивільне. Спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер.

У такому випадку вимога про визнання актів розпорядника землі незаконними розглядається як спосіб захисту порушеного цивільного права та пред’являється в порядку цивільного судочинства (постанова Верховного Суду України від 16 грудня 2015 року справа № 6-2510цс15).

Така оцінка характеру спірних правовідносин з урахуванням висновків вищих судових органів викладена в постанові апеляційного суду Миколаївської області від 29 березня 2018 року, якою вже була скасована ухвала суду першої інстанції про відмову у відкритті провадження у справі.

Отже, висновок судді про те, що даний спір має публічно-правовий характер суперечить вимогам закону.

Виходячи з характеру спору, який є першорядним у визначенні юрисдикції спору, повноваження прокурора та статус особи, яку він представляє (орган державної влади або орган місцевого самоврядування), правового значення не мають.

Правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 26 січня 2018 року (справа № 810/2509/17), на який послався суддя в ухвалі від 13 квітня 2018 року, стосується розмежування предметної юрисдикції адміністративних справ відповідно до статті 20 КАС (місцевий загальний суд, як адміністративний, або окружний адміністративний суд), а не юрисдикції спору за правилами статті 19 ЦПК та статті 19 КАС (цивільна або адміністративна юрисдикція).

Таким чином, суддя вдруге зневажив характер спору, невірно застосував норми процесуального права та дійшов помилкового висновку про наявність підстав для відмови у відкритті провадження за пунктом 1 частини 1 статті 186 ЦПК.

Ухвала судді підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись статтями 374, 379, 382 ЦПК України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу виконувача обов’язків керівника Баштанської місцевої прокуратури задовольнити.

Ухвалу судді Снігурівського районного суду Миколаївської області від 13 квітня 2018 року скасувати з направленням матеріалів позовної заяви до того ж суду для вирішення питання про відкриття провадження.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий О.О.Данилова

Судді: В.В.Коломієць

ОСОБА_4

--------------------------------

Повний текст постанови складено 1 червня 2018 року.