Вирок № 74393793, 31.05.2018, Великомихайлівський районний суд Одеської області

Справа №498/356/18

Провадження по справі №1-кп/498/51/18

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.05.2018 року смт.Велика Михайлівка Одеська область

Великомихайлівський районний суд Одеської області в складі:

головуючого судді Ткачук О.Л.

секретаря судового засідання Козачінської Л.Г.

з участю: прокурора Цупка О.В.,

обвинуваченого ОСОБА_1,

захисника – адвоката ОСОБА_2

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в смт.Велика Михайлівка кримінальне провадження №42018161020000033 по обвинуваченню ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, працюючого на посаді інспектора прикордонної служби 1 категорії – техніка відділення інструкторів прикордонної служби відділу прикордонної служби «Слов’яносербка» Подільського прикордонного загону ПРУ ДПС України, старшого прапорщика, одруженого, маючого на утриманні двох малолітніх дітей 2008 та ІНФОРМАЦІЯ_3, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5, раніше не судимого,

за ст. 368 ч.1 КК України,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 обвинувачується у тому, що він, являючись інспектором 1 категорії – техніком відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби «Слов’яносербка» Подільського прикордонного загону Державної прикордонної служби України, тобто військовою службовою особою, представником влади – працівником правоохоронного органу, перебуваючи у складі прикордонного наряду «старший прикордонних нарядів» та «перевірка документів» у міждержавному пункті пропуску для автомобільного сполучення «Слов’яносербка – Ближній Хутір» відділу прикордонної служби «Слов’яносербка» Подільського прикордонного загону, розташованого в с. Слов’яносербка Великомихайлівського району Одеської області, близько 07 год. 30 хв. 14 лютого 2018 року, використовуючи надану йому владу та своє службове становище, яке він займав у зв’язку з несенням служби у вказаному прикордонному наряді, одержав від громадянина ОСОБА_3 Молдова ОСОБА_4 неправомірну вигоду в сумі 100 (сто) доларів США, що станом на 14.02.2018 року становить – 2669 гривень, за не вчинення службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, дій, а саме за не винесення рішення про відмову в перетині держаного кордону України та за безперешкодний в’їзд на територію України.

Дії обвинуваченого ОСОБА_1 кваліфіковані за ст. 368 ч.1 КК України, які виразилися в одержанні службовою особою неправомірної вигоди для себе за не вчинення такою службового особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, дій з використанням наданої йому влади та службового становища.

11 травня 2018 року на стадії досудового розслідування в приміщенні військової прокуратури Білгород-Дністровського гарнізону Південного регіону України за адресою: 67707, м. Білгород-Дністровський, вул. Пушкіна, 11а у м. Білгород-Дністровський між підозрюваним ОСОБА_1 та військовим прокурором Білгород-Дністровського гарнізону Південного регіону України полковником юстиції ОСОБА_5 в присутності захисника адвоката ОСОБА_2 укладено угоду про визнання винуватості у відповідності до вимог ст.ст. 468, 469, 472 КПК України.

Згідно даної угоди ОСОБА_1 беззастережно та безумовно визнав свою вину в інкримінованому злочині та щиро розкаявся. Сторони дійшли згоди щодо правової кваліфікації дій підозрюваного за ч.1 ст. 368 КК України та визначено покарання, яке повинен нести ОСОБА_1 у виді штрафу в розмірі 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 25500 грн. з позбавленням права обіймати посади, пов’язані з організацією та здійсненням прикордонного контролю, строком на 1 рік 6 місяців.

В угоді передбачені наслідки укладення та затвердження означеної угоди, встановлені ч.2 ст.473 КПК України та наслідки її невиконання.

В судовому засіданні прокурор, захисник просили затвердити угоду про визнання винуватості та призначити ОСОБА_1 узгоджену міру покарання.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 вину визнав повністю та показав, що він цілком розуміє характер обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст.368 КК України, просив суд затвердити угоду про визнання винуватості та призначити йому узгоджену міру покарання. Крім того зазначив, що він розуміє надані йому законом права, розуміє наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, визначені ст. 473 КПК України, наслідки її невиконання, передбачені ст. 476 КПК України.

Дослідивши надані матеріали, вислухавши думку прокурора, захисника, показання обвинуваченого, суд дійшов висновку про наявність всіх підстав для затвердження цієї угоди.

Відповідно до вимог п. 2 ч.1 ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним, обвинуваченим про визнання винуватості.

При цьому, як передбачено ч. 4 ст. 469 КПК України, угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні, в якому бере участь потерпілий не допускається.

Згідно п.1 ч.3 ст.314 КПК України у підготовчому судовому засіданні, а також при судовому розгляді суд має право прийняти зокрема рішення про затвердження угоди.

Як встановлено судом ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.368 КК України. Даний злочин відповідно до ст.12 КК України відноситься до злочину середньої тяжкості. Потерпілі по даному кримінальному провадженні відсутні. Суд вважає доведеним у судовому засіданні те, що ОСОБА_1 вчинено даний злочин, а тому його дії кваліфікує за ч.1 ст. 368 КК України.

Суд встановив, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або внаслідок обіцянок чи дій, будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. Також судом встановлено, що обвинувачений цілком розуміє права, передбачені п.п.1-4 ч.4 ст.474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені ч.2 ст.473 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.

Судом перевірено, що за своїм змістом укладена угода про визнання винуватості відповідає вимогам ст.472 КПК України, а також відсутні підстави для відмови у її затвердженні, передбачені ч.7 ст.474 КПК України.

Виходячи із викладеного, суд дійшов до висновку про можливість затвердження угоди про визнання винуватості від 11 травня 2018 року між прокурором та обвинуваченим і призначити обвинуваченому узгоджене сторонами покарання у виді штрафу в розмірі 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 25 500 (двадцять п’ять тисяч п’ятсот) гривень з позбавленням права обіймати певні посади, пов’язані з організацією та здійсненням прикордонного контролю, строком на 1 рік 6 місяців.

Обставиною, яка пом’якшує покарання ОСОБА_1 згідно ст.66 КК України є щире каяття.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченому згідно ст.67 КК України, не встановлено.

Запобіжний захід не обирався.

Питання стосовно речових доказів судом вирішуються в порядку ч.9 ст.100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 314, 370, 371, 373, 374, 375, 394,468, 472-475 КПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Затвердити угоду про визнання винуватості у скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст. 368 КК України від 11 травня 2018 року, укладену сторонами по кримінальному провадженню №42018161020000033 від 23.04.2018 року між військовим прокурором Білгород-Дністровського гарнізону Південного регіону України полковником юстиції ОСОБА_5 та обвинуваченим ОСОБА_1.

ОСОБА_1 визнати винуватим за ч.1 ст.368 КК України та призначити покарання у виді штрафу в розмірі 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 25 500 (двадцять п’ять тисяч п’ятсот) гривень з позбавленням права обіймати посади, пов’язані з організацією та здійсненням прикордонного контролю, строком на 1 рік 6 місяців.

Речові докази: грошові кошти в сумі 100 (сто) доларів США, які передано на зберігання до фінансової установи - конфіскувати у власність держави.

Вирок суду на підставі угоди про визнання винуватості може бути оскаржений протягом тридцяти днів з дня проголошення до апеляційного суду Одеської області:

обвинуваченим та його захисником виключно з підстав призначення покарання суворішого ніж узгоджене сторонами угоди, ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання, невиконання судом вимог, встановлених частинами 4, 6-7 ст.474 КПК України, в тому числі не роз’яснення наслідків укладення угоди;

прокурором виключно з підстав - призначення покарання менш суворого ніж узгоджене сторонами угоди; затвердження судом угоди у провадженні, в якому згідно з частиною четвертою статті 469 КПК України угода не може бути укладена.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок, який набрав законної сили, обов'язковий для осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, а також для усіх фізичних та юридичних осіб, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх службових осіб, і підлягає виконанню на всій території України.

Суддя О.Л.Ткачук