Постанова № 74393521, 31.05.2018, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №484/877/17 31.05.2018

Провадження №22-ц/784/894/18

Провадження № 22-ц/784/894/18

Категорія 23

ПОСТАНОВА

Іменем України

31 травня 2018 року м. Миколаїв

справа № 484/877/17

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого Коломієць В.В.

суддів Данилової О.О., Лівінського І.В.,

із секретарем судового засідання Лептуга С.С.,

за участю: прокурора Цвікілевич Н.В.,

переглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом заступника керівника Первомайської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Первомайської міської ради Миколаївської області та Комунального підприємства Первомайської міської ради «Затишок» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по орендній платі, та повернення майна та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Первомайської міської ради Миколаївської області та Комунального підприємства Первомайської міської ради «Затишок» про визнання недійсною додаткової угоди до договору оренди нерухомого майна за апеляційною скаргою ОСОБА_1, поданої її представником ОСОБА_2, на рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області, ухвалене 09 жовтня 2017 року під головуванням судді Панькова Д.А. у приміщенні цього суду,

В С Т А Н О В И Л А :

У березні 2017 року заступник керівника Первомайської місцевої прокуратури Миколаївської області звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Первомайської міської ради Миколаївської області та комунального підприємства Первомайської міської ради «Затишок» (далі – КП «Затишок») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по орендній платі та повернення майна.

Прокурор вказував, що 01 вересня 2012 року між КП «Затишок» та ФОП ОСОБА_1 укладено договір оренди нерухомого майна комунальної власності № 22, згідно якого позивачем передано ФОП ОСОБА_1 в оренду для здійснення торгівельної діяльності майно комунальної власності - комплекс нежитлових будівель (гараж, майстерня, пункт технічного обслуговування, вбиральня) загальною площею 84,1 кв.м., який знаходиться за адресою: м. Первомайськ, вул. Коротченка, 18, та перебуває на балансі КП «Затишок». Додатковою угодою № 1 від 01 травня 2014 року пункт 1.1. Договору викладено в новій редакції та зазначено, що в користування передається нежитлове приміщення на першому поверсі житлового будинку загальною площею 84,1 кв.м., а у пункті 9.1 Договору визначено строк дії договору оренди з 01.09.2012 до 01.09.2017.

1 вересня 2009 року за відповідним Актом приймання-передачі нежитлових приміщень в оренду вказане майно було передано в користування відповідачки та до теперішнього часу перебуває в її користуванні.

Посилаючись на те, що за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, ФОП ОСОБА_1 20 січня 2017 року припинила підприємницьку діяльність, прокурор вважав, що на підставі п. 9.6 Договору, договір оренди комунального майна від 01 вересня 2012 року припинив свою дію з 21 січня 2017 року.

У зв’язку з порушенням ФОП ОСОБА_1 у період з 01 липня 2015 року по 28 лютого 2017 року умов договору оренди комунального майна, станом на 28 лютого 2017 року заборгованість зі сплати орендної плати склала 52377грн. 03коп. Також зазначав, що відповідач зобов'язана сплатити пеню за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання за період часу з 21 січня 2016 року по 20 січня 2017 року в сумі 4454 грн. 71 коп. Крім того, у зв'язку з неповерненням майна після припинення дії договору оренди зобов'язана сплатити неустойку у розмірі 4266грн.05 коп.

Посилаючись на викладене, прокурор просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 61097 грн. 79 коп., з яких: орендна плата – 52377грн.03коп., пеня – 4454грн.71коп., неустойка – 4266 грн. 05 коп., розподіливши зазначену суму таким чином: на користь КП «Затишок» - 35699грн.30коп., на користь Первомайської міської ради - 25398 грн. 49 коп. Зобов’язати ОСОБА_1 шляхом підписання акту приймання-передачі повернути КП «Затишок» нежитлове приміщення загальною площею 84, 1 кв.м. балансовою вартістю 144925 грн., розташоване по вул. Коротченка, 18 у м. Первомайськ Миколаївської області., стягнути з відповідача сплачений судовий збір.

ОСОБА_1 через свого представника заперечувала проти задоволення позову, 4 серпня 2017 року нею був поданий зустрічний позов про визнання недійсною додаткової угоди № 1 від 01 травня 2014 року до договору оренди нерухомого майна № 22 від 01 вересня 2012 року.

ОСОБА_1 вказувала, що даною додатковою угодою встановлено термін дії договору оренди 5 років. В зв'язку з тим, що всупереч вимогам закону оспорювана угода не була нотаріально посвідчена, вважає, що вона є нікчемною, а тому просила визнати її недійсною.

Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 09 жовтня 2017 року позов заступника керівника Первомайської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Первомайської міської ради Миколаївської області та КП «Затишок» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 заборгованість за договором оренди від 01 вересня 2012 року у сумі 61097грн.79коп., яка складається з основного боргу в сумі 52377 грн. 03 коп., пені в сумі 4454 грн. 71 коп. та неустойки в сумі 4266 грн. 05 коп., розподіливши стягнення наступним чином: на користь КП «Затишок» -35699 грн. 30 коп., на користь Первомайської міської ради - 25398 грн. 49 коп.

Зобов’язано ОСОБА_1 шляхом підписання акту приймання передачі повернути КП «Затишок» нежитлове приміщення загальною площею 84,1 кв.м. розташоване по вул. Коротченка, 18, у м. Первомайську Миколаївської області.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Первомайської місцевої прокуратури судовий збір в сумі 3773 грн. 88 коп.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просила скасувати рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні первісних позовних вимог та задоволення в повному обсязі зустрічної позовної заяви.

У відзивах на апеляційну скаргу Первомайська міська рада та Первомайська прокуратура, посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення, просили його залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Задовольняючи поданий прокурором позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач неналежним чином виконувала прийняті на себе зобов’язання за укладеним з КП «Затишок» договором оренди щодо сплати орендної плати, а після припинення дії цього договору – не повернула орендодавцю орендоване майно, а тому існують передбачені законом підстави для стягнення з ОСОБА_1 заборгованості з орендної плати за період з 01 липня 2015 року по 28 лютого 2017 року, пені за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання та неустойку за прострочення повернення орендованого майна орендодавцю.

Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, судом першої інстанції було встановлено невиконання передбачених законом вимог щодо нотаріальної форми договору оренди та додатковї угоди до нього. Разом з тим, суд вважав, що відсутні підстави для визнання договору недійсним з огляду на повне виконання умов договору з боку КП «Затишок» і Первомайської міської ради та часткового виконання його умов з боку ОСОБА_1

Проте, колегія суддів не з усіма висновками суду першої інстанції може погодитись.

Згідно ч. 1 ст. 12 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» договір оренди вважається укладеним з моменту досягнення домовленості з усіх істотних умов і підписання сторонами тексту договору.

Частиною 1 статті 17 вищевказаного Закону встановлено, що термін договору оренди визначається за погодженням сторін. Термін договору оренди не може бути меншим, ніж п'ять років, якщо орендар не пропонує менший термін.

У частині шостій статті 283 Господарського кодексу України зазначено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 640 ЦК України (тут і далі в редакції станом на 1 вересня 2012 року) договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.

За положеннями статті 793 ЦК України договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладається у письмовій формі, а якщо строк такого договору становить три роки і більше, то підлягає нотаріальному посвідченню.

Згідно ч. 1 ст. 794 ЦК України договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), укладений на строк не менше ніж на три роки, підлягає державній реєстрації.

За приписами ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Однак, у випадку невизнання іншою стороною такої недійсності правочину в силу закону та при наявності відповідного спору вимога про встановлення нікчемності може бути пред’явлена до суду окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину (пункт 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»).

У такому разі суд своїм рішенням не визнає правочин недійсним, а лише підтверджує його недійсність в силу закону у зв’язку з її оспоренням та не визнанням іншими особами.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 2 березня 2016 року у справі № 6-308цс16.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням 27 сесії 6-го скликання Первомайської міської ради Миколаївської області № 14 від 24.05.2012 року надано дозвіл Комунальному підприємству Первомайської міської ради «Затишок» на укладення договору оренди майна комунальної власності територіальної громади м. Первомайськ з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 терміном на 5 (п’ять) років (а.с. 15).

На підставі вказаного рішення між КП «Затишок» (орендодавцем) та ФОП ОСОБА_1 (орендарем 01 вересня 2012 року укладено договір оренди нерухомого майна комунальної власності № 22, згідно якого позивачем передано ФОП ОСОБА_1 в оренду для здійснення торгівельної діяльності майно комунальної власності - комплекс нежитлових будівель (гараж, майстерня, пункт технічного обслуговування, вбиральня) загальною площею 84,1 кв.м., який знаходиться за адресою: м. Первомайськ, вул. Коротченка, 18, та перебуває на балансі КП «Затишок» (а.с. 10-12).

Додатковою угодою № 1 від 01 травня 2014 року пункт 1.1. Договору викладено в новій редакції та зазначено, що в користування передається нежитлове приміщення на першому поверсі житлового будинку загальною площею 84,1 кв.м. Також у звязку з виправленням в основному договорі внесено уточнення до пункту 9.1 Договору про те, що договір діє до 01 вересня 2017 року згідно рішення сесії Первомайської міськради № 14 від 24.05.2012р. (а.с. 14).

Отже, аналізуючи зміст рішення Первомайської міської ради, на підставі якого був укладений договір оренди, та зміст Додаткової угоди до нього, слід дійти висновку, що даною Додатковою угодою не встановлювався інший (збільшений строк) дії договору оренди, а уточнювалось, що з самого початку він був укладений на термін з 01 вересня 2012 року по 01 вересня 2017 року, тобто, на 5 років.

Проте, всупереч вимогам ст. 793 ЦК України Договір оренди нерухомого майна комунальної власності із додатковою угодою до нього нотаріально не були посвідчені.

Таким чином, виходячи з вимог ч. 2 ст. 215 ЦК України договір оренди нерухомого майна комунальної власності № 22 від 01 вересня 2012 року з додаткової угодою до цього Договору № 1 від 01 травня 2014 року, укладені між КП «Затишок» та ФОП ОСОБА_1, є нікчемними.

А тому зустрічний позов ОСОБА_1 є обгрунтованим та підлягає задоволенню.

Разом із тим, виходячи із приписів ст. 5 ЦПК України, колегія суддів вважає, що з огляду на предмет і підстави зустрічного позову, належним способом захисту прав ОСОБА_1, тобто таким, що відповідає вимогам закону, є встановлення нікчемності договору оренди нерухомого майна комунальної власності № 22 від 01 вересня 2012 року та додаткової угоди до цього Договору № 1 від 01 травня 2014 року, укладених між КП «Затишок» та ФОП ОСОБА_1

Також не можна погодитись із висновкому суду першої інстанції про обгрунтованість заявлених прокурором позовних вимог про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості з орендної плати, пені за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання та неустойки за прострочення повернення орендованого майна орендодавцю.

Так, згідно з приписами частини першої статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Отже, нікчемний правочин не може вважатися належною правовою підставою для виникнення у відповідача обов’язку щодо внесення плати за користування орендованим майном та не створює для позивачів правомірних підстав на отримання такої плати.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15 березня 2018 року у справі № 911/2993/16.

Разом з тим, згідно з ч.1 ст.216 ЦК України, встановлено, що у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Прокурор, обгрунтовуючи позов, посилався на невиконання ОСОБА_1І обов’язків за договором оренди, а не на підставі ч.1 ст.216 ЦК України про відшкодування саме вартості того, що одержано відповідачкою за договором, та не на підставі ч. 2 ст. 216 ЦК України про відшкодування збитків у зв’язку із вчиненням нікчемного правочину.

З огляду на вищевикладене, відповідно до приписів п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України оскаржуване рішення суду в частині стягнення заборгованості з орендної плати та вирішення зустрічного позову – підлягає скасуванню із ухваленням в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні вимог за первісним позовом про стягнення орендної плати, пені і неустойки та про задоволення зустрічного позову.

Обгрунтовуючи позовні вимоги про зобов’язання ОСОБА_1 повернути КП «Затишок» нежитлове приміщення загальною площею 84,1 кв.м. розташоване по вул. Коротченка, 18, у м. Первомайську Миколаївської області, прокурор посилався на відсутність правових підстав перебування цього приміщення у користуванні відповідачки. З цих же підстав виходив і суд першої інстанції, задовольняючи такі позовні вимоги.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, оскільки він відповідає як обставинам справи, так і вимогам закону.

За такого, рішення суду в частині вирішення позовних вимог про зобов’язання ОСОБА_1 повернути КП «Затишок» спірне нежитлове приміщення підлягає залишенню без змін.

Доводи апеляційної скарги про відсутність у прокурора повноважень на звернення до суду з даним позовом є безпідставними.

Так, згідно частини другої статті 35 Закону України «Про прокуратуру» (у редакції чинній на момент звернення до суду із позовом) підстави для вступу у справу, а також обсяг і межі повноважень прокурора у судовому процесі визначаються цим Законом та процесуальним законодавством України.

Відповідно до частини третьої статті 36-1 Закону України «Про прокуратуру» підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави.

Відповідно до частини п'ятої статті 36-1 Закону України «Про прокуратуру» за наявності підстав, передбачених частинами другою-четвертою цієї статті, з метою представництва громадянина або держави прокурор має право в порядку, передбаченому процесуальним законом звертатися до суду з позовами (заявами, поданнями).

Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 08 квітня 1999 року у справі № 1-1/99 державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону, гарантування державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.

З урахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Прокурори та їх заступники подають до суду позови саме в інтересах держави, а не в інтересах підприємств, установ і організацій незалежно від їх підпорядкування і форм власності. Під поняттям «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах» потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Прокурором у позовній заяві зазначено, що Первомайська міська рада Миколаївської області є органом, який від імені територіальної громади м. Первомайськ здійснює управління комунальним майном. Несплата орендної плати відповідачкою завдає шкоди інтересам держави, яке полягає у ненадходженні до місцевого бюджету м. Первомайськ коштів за користування ОСОБА_1 комунальним майном.

Отже, враховуючи, що Первомайська міська рада Миколаївської області є органом, який уповноважений державою здійснювати функції щодо забезпечення інтересів відповідної територіальної громади та приймаючи до уваги наявність у прокурора Первомайської місцевої прокуратури права на підставі положень Закону України «Про прокуратуру» звертатися до суду із даним позовом в інтересах держави в особі Первомайської міськради, колегія суддів вважає безпідставними посилання апеляційної скарги на відсутність у прокурора повноважень подавати даний позов.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи часткове задоволення первісного позову та задоволення зустрічного позову і часткове задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1, з позивачів - КП «Затишок» та Первомайської міської ради Миколаївської області - на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню в рівних частках відшкодування судового збору за апеляційну скаргу в загальному розмірі 4151грн.27коп., тобто по 2075грн. 63коп. з кожного, а з ОСОБА_1 на користь Первомайської місцевої прокуратури відшкодування судового збору в розмірі 640грн.00коп.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 382 ЦПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 09 жовтня 2017 року в частині стягнення заборгованості з орендної плати та вирішення зустрічного позову скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.

В задоволенні позову заступника керівника Первомайської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Первомайської міської ради Миколаївської області та Комунального підприємства Первомайської міської ради «Затишок» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по орендній платі – відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_1 задовольнити.

Встановити нікчемність договору оренди нерухомого майна комунальної власності № 22 від 01 вересня 2012 року та додаткової угоди до цього Договору № 1 від 01 травня 2014 року, укладених між Комунальним підприємством Первомайської міської ради «Затишок» та фізичною особою – підприємцем ОСОБА_1.

В частині зобов’язання ОСОБА_1 шляхом підписання акту приймання-передачі повернути Комунальному підприємству Первомайської міської ради «Затишок» нежитлове приміщення загальною площею 84,1 кв.м. розташоване по вул. Коротченка, 18, у м. Первомайську Миколаївської області - рішення залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Первомайської місцевої прокуратури відшкодування судового збору в розмірі 640грн.00коп.

Стягнути з Комунального підприємства Первомайської міської ради «Затишок» та Первомайської міської ради Миколаївської області на користь ОСОБА_1 відшкодування судового збору за апеляційну скаргу в загальному розмірі 4151грн.27коп., в рівних частках з кожного.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту у порядку та випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий В.В. Коломієць

Судді О.О. Данилова

ОСОБА_3

__________

Повний тест постанови складено 31 травня 2018 року.