Постанова № 74393467, 29.05.2018, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №490/10325/16-ц 29.05.2018

Провадження №22-ц/784/724/18

Справа №490/10325/16-ц Головуюча першої інстанції: Гуденко О.А.

Провадження №22-ц/784/724/18 Доповідач апеляційного суду: ОСОБА_1

Категорія - 05

П О С Т А Н О В А

Іменем України

2018 року, травня місяця, 29 дня м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого: Галущенка О.І.

суддів: Лисенка П.П.

ОСОБА_2

із секретарем: Андрієнко Л.Д.

з участю:

позивачки - ОСОБА_3

відповідача - ОСОБА_4

представників:

позивачки - ОСОБА_5

відповідача - ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за

апеляційною скаргою

ОСОБА_3 на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 01.02.2018 року, ухвалене суддею Гуденко О.О. в приміщенні суду у справі за

позовом

ОСОБА_3 до ОСОБА_4 ( третя особа без самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_7) про припинення права власності на частку нерухомого майна та виселення,

встановила:

25.10.2016 р. ОСОБА_3 звернулася з позовом до ОСОБА_4 ( третя особа- Фліт ОСОБА_7) про припинення права власності на частку нерухомого майна та виселення.

Позивачка зазначала, що вона є співласником 13/24 частки трьохкімнатної житлової квартири АДРЕСА_1.

Відповідачу належить 2/24 частки цієї ж квартири, а третій особі 9/24 частки.

Відповідач проживає у квартирі та перешкоджає користуванню та володінню цим житлом.

При цьому він систематичним порушенням правил співжиття, що проявляється у психологічному насильстві до неї у вигляді погроз та образ, робить неможливим спільне з ним проживання.

Частка відповідача є незначною. Поділу квартира не підлягає, спільне користування нею неможливо.

Посилаючись на зазначені обставини позивачка просила про задоволення позову шляхом припинення права власності відповідача на частку квартири та виселення з неї.

Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 01.02.2018 року ухвалено про відмову у задоволенні позову.

В апеляційній скарзі позивачка ставить питання про скасування рішення і ухвалення нового про задоволення позову, посилаючись на те, що судом неналежним чином оцінені докази та невірно застосовано норми процесуального та матеріального права.

Перевіряючи законність та обгрунтованність рішення суду першої інстанції в межах, визначених ст. 367 ЦПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з положеннями ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не випливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Статтею 321 ЦК України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч.1 ст.365 цього Кодексу право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1) частка є незначною; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї.

Зі змісту вищевказаної норми випливає, що припинення права особи на частку в спільному майні допускається за наявності будь-якого з передбачених пп. 1-3 ч.1 ст.365 ЦК України умов та з урахуванням того, чи таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї. Висновок про істотність шкоди, яка може бути завдана співвласнику, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи та об`єкта, який є спільним майном.

З матеріалів справи вбачається, що позивачка є співласником 13/24 частки трьохкімнатної житлової квартири АДРЕСА_1.

Відповідачу належить 2/24 частки цієї ж квартири, а третій особі, який в спірній квартирі не проживає та виїхав на постійне місце проживання до Ізраїлю - 9/24 частки.

ОСОБА_4 проживає в спірній квартирі та іншого житла не має. Реєстрація місця проживання відповідача за іншою адресою здійснена з відома органів внутрішніх справ у зв’язку із звільненням його з місць позбавлення волі.

Спірна квартира є трикімнатною, загальною площею 69кв.м., житловою площею, 46,6 кв.м. (кімната площею 12, 9 кв.м. ізольована, кімната площею 16,9 кв.м., яка є прохідною, та кімната 16,9 кв.м. з лоджією) (а.с. 8).

Виділ в натурі відокремлено 1/12 частки квартири в складі житлових та підсобних приміщень з організацією самостійного входу технічно неможливий.

Згідно довідки Миколаївського обласного наркологічного диспансеру від 09 жовтня 2017 року відповідач перебуває на обліку з 13 вересня 2005 року по теперішній час.

Доказів того, що ОСОБА_4 здійснює перешкоди позивачці щодо її вселення в спірну квартиру або створює умови, неможливі для сумісного проживання позивачкою не надано. Матеріали справи також не містять доказів того, що ОСОБА_3 з цих питань зверталася до компетентних органів.

Суд повно та всебічно дослідив зазначені обставини справи, дав належну юридичну оцінку наданим доказам і прийшов правильного висновку про відсутність правових підстав для припинення права власності ОСОБА_4 на частку в спірній квартирі та його виселення, оскільки таке припинення завдасть йому істотної шкоди, позбавивши єдиного житла.

За таких обставин, постановлене у справі рішення про відмову у задоволенні позову є законним, обґрунтованим та скасуванню не підлягає.

Доводи апеляційної скарги про необгрунтованість висновків суду та наявність підстав для припинення права власності відповідача на частку квартири не можуть бути враховані, оскільки у справі не доведено, що спільне володіння і користування квартирою є неможливим. А крім того, судом встановлено, що іншого житла чи права користування іншим житлом у ОСОБА_4 не має, а тому припинення права власності на частку та виселення завдасть істотної шкоди його інтересам.

Інші доводи апеляційної скарги також не можуть бути враховані при перегляді рішення, оскільки висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, колегія суддів

постановила:

Апеляційну скаргу – ОСОБА_3 залишити без задоволення, а рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 01.02.2018 року– залишити без зміни.

Постанова апеляційного суду набирає чинності з дня прийняття, але на протязі тридцяти днів з дня складення повного рішення може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий: О. І. Галущенко

Судді: П.П. Лисенко

ОСОБА_2

Повний текст постанови складено 01.06.2018 р.