Постанова № 74392685, 01.06.2018, Апеляційний суд Рівненської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 червня 2018 року

м. Рівне

Справа № 569/18728/17

Провадження № 22-ц/787/698/2018

Головуючий суддя в суді 1 інстанції: ОСОБА_1

Рішення ухвалене в м. Рівне Рівненської області

Дата ухвалення повного тексту незазначена

Апеляційний суд Рівненської області в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ :

головуючий суддя: Боймиструк С.В.

судді: Хилевич С.В., Шимків С.С.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства "Рівнеазот" на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 06 лютого 2018 року в справі за позовом ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства "Рівнеазот" про стягнення середнього заробіткуза час затримки розрахунку при звільненні,

В С Т А Н О В И В :

07 грудня 2017 року ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом до Приватного акціонерного товариства "Рівнеазот" про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та просила стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час затримки в сумі 30481,10 грн.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що працювала в публічному акціонерному товаристві «Рівнеазот» ( на даний час приватне акціонерне товариство «Рівнеазот»).

Наказом № 917-ВК від 28 березня 2017 року звільнена з 31 березня 2017 року з роботи на підставі ст. 38 КЗпП України за власним бажанням, у зв’язку з невиконанням власником законодавства про працю. Розрахунку при звільненні з нею не проведено.

Розрахункові кошти надійшли на її рахунок 06 листопада 2017 року.

Враховуючи, що з дня звільнення з роботи, а саме з 31 березня 2017 року нарахована при звільненні заробітна плата не виплачена, то у відповідності до вимог ст.117 КЗпП України ПрАТ «Рівнеазот» зобов’язаний виплатити їй середній заробіток за час затримки розрахунку, починаючи з 31 березня 2017 року по 06 листопада 2017 року середній заробіток за час затримки в сумі 30 481,10 грн.

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 06 лютого 2018 року позовну заяву ОСОБА_2 задоволено частково та стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Рівнеазот" на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 30 184 грн.48 коп.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Рівнеазот" на користь ОСОБА_2 сплачений судовий збір в сумі 640 грн. 00 коп.

У поданій на вказане рішення апеляційній скарзі ПрАТ "Рівнеазот" не погоджується із вказаним рішенням з підстав його необґрунтованості, вважає дане рішення незаконним і прийнятим з порушенням норм процесуального і матеріального права, таким, що прийняте з неповним з’ясуванням обставин, що мають значення для справи.

Зазначає, що наявні поважні причини та об'єктивні обставини, які мають істотне значення та підтверджують відсутність його вини у несвоєчасному виконанні своїх зобов'язань по виплаті заробітної плати перед позивачем.

Вказує, що згідно Договору № 1798 від 25.11.2005 року, ПрАТ "Рівнеазот" здійснює очистку каналізаційних госппобутових та промислових стічних вод усього міста Рівне. Однак, РОВКП ВКГ "Рівнеоблводоканал" має заборгованість перед ПрАТ "Рівнеазот", яка станом на 16.05.2017 року становила 11238581,67 грн. в зв'язку з чим утримання очисних споруд здійснюється за власні кошти ПрАТ "Рівнеазот", що спричиняє додаткові непередбачувані витрати на забезпечення належної діяльності очисних споруд, оскільки перебої в їхній роботі можуть призвести до значного забруднення навколишнього природного середовища в межах усього міста.

Крім того, 07 березня 2017 року, ПрАТ "Рівнеазот" було повністю обмежено поставку природного газу, що унеможливило виробництво ним мінеральних добрив та іншої продукції.

Вважає, що порушуючи строки розрахунку із звільненими працівниками товариство діє у стані крайньої необхідності, що у відповідності до ч. 2 ст. 1171 ЦК України, є підставою для звільнення його від відшкодування шкоди частково або в повному обсязі.

Покликаючись на викладені обставини, просить оскаржуване рішення скасувати, ухвалити нове, яким звільнити ПрАТ "Рівнеазот" від відшкодування шкоди заподіяної затримкою розрахунку при звільненні ОСОБА_2 в повному обсязі.

ОСОБА_2 відзив на апеляційну скаргу до встановленої судом дати не подала.

Згідно ч.13 ст.7, ч.1 ст.274, ч.1 ст. 368, ч.1 ст.369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи, дана справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду у порядку письмового та спрощеного позовного провадження, як малозначна справа, що виникає з трудових правовідносин.

За результатами апеляційного розгляду колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та неоспорено відповідачем, позивач ОСОБА_2 працювала на ПрАТ «Рівнеазот» та з 31 березня 2017 року звільнена з роботи на підставі ст. 38 КЗпП України за власним бажанням, у зв’язку з невиконанням власником законодавства про працю згідно наказу № 917-ВК від 28 березня 2017 року. Розрахунок на день звільнення з нею не проведено.

Встановлено, що розрахункові кошти ОСОБА_2 отримала 06 листопада 2017 року згідно платіжного доручення № 28125 від 30 жовтня 2017 року, в сумі 42343,17 грн. , які були отримані банком 03 листопада 2017 року.

Щодо розміру стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 30184,48 грн., то виходячи з середньоденного заробітку позивача 425,13 грн. та кількості робочих днів 71 з 31 березня 2017 року по 03 листопада 2017 року місцевий суд обґрунтовано задовольнив вимоги на суму 30184,48 грн.

Сторони розмір стягнутої судом першої інстанції суми середнього заробітку не оспорюють.

Колегія суддів погоджується з розрахунком визначеним місцевим судом, оскільки він є правильним та проведеним у відповідності до п.8 Постанови КМ України від 8.02.1995 року №100.

Колегія суддів не погоджується з аргументами апелянта про відсутність його вини у не виконанні обов'язків з виплати заробітної позивачу та відхиляє їх.

Згідно із ч.1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Відповідно до ч.1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Згідно роз'яснень даних в п.20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 року №13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці", установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв’язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми у день звільнення, коли він у цей день не був на роботі, - наступного дня, після пред’явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності у цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Покликання відповідача на відсутність його вини у невиплаті належних позивачу сум при звільненні в зв’язку з наявністю непогашеної заборгованості РОВКП ВКГ "Рівнеоблводоканал" перед ПрАТ "Рівнеазот", а також неможливістю виробляти продукцію в наслідок обмеження постачання природного газу, не заслуговують на увагу, оскільки відсутність фінансово-господарської діяльності або коштів у роботодавця не виключає його вини у невиплаті належних звільненому працівникові коштів та не звільняє роботодавця від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України.

Також, безпідставними є доводи апеляційної скарги щодо порушення відповідачем строків розрахунку із звільненим працівником у стані крайньої необхідності, що у відповідності до ч. 2 ст. 1171 ЦК України, є підставою для звільнення його від відшкодування шкоди частково або в повному обсязі, так як вказана правова норма передбачає підстави для звільнення від відшкодування шкоди, а не від відповідальності роботодавця за невиплату належних працівнику сум при звільненні, а тому не підлягає застосуванню до даних правовідносин.

Отже, відповідачем були порушені права та інтереси за захистом яких ОСОБА_2 звернулася до суду, а тому вони підлягали захисту шляхом стягнення з відповідача на користь позивача заборгованих сум, що й було зроблено місцевим судом.

Відповідно до п.2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, оскільки справа є малозначною, тобто ціна позову менша 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, то постанова суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню.

За таких обставин, суд першої інстанції дотримавшись норм матеріального та процесуального права, повно і всебічно з’ясувавши всі дійсні обставини спору сторін, вирішив дану справу згідно із законом і підстав для скасування ухваленого у справі судового рішення та задоволення поданої апеляційної скарги, виходячи з меж її доводів, апеляційний суд не вбачає.

Відповідно до ст.141 ЦПК України понесені відповідачем судові витрати відносяться на його рахунок.

Керуючись ст.ст. 367, п.1 ч.1 ст. 374, 375, 381, 382, 384, п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Рівнеазот" відхилити.

Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 06 лютого 2018 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий: С.В. Боймиструк

Судді: С.В. Хилевич

ОСОБА_3