Ухвала суду № 74392055, 29.05.2018, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 454/5771/17 Головуючий у 1 інстанції: Адамович М.Я.

Провадження № 11-кп/783/323/18 Доповідач: Галин В. П.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2018 року м. Львів

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Львівської області

під головуванням судді Галина В.П.

суддів Романюка М.Ф., Михалюка В.О.

секретаря судового засідання Кубішин І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника – адвоката ОСОБА_1 на вирок Сокальського районного суду Львівської області від 31 січня 2018 року щодо ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя ІНФОРМАЦІЯ_2, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України,

з участю прокурора Марушія А. О.

захисника ОСОБА_1

обвинуваченого ОСОБА_2

ВСТАНОВИЛА:

адвокат ОСОБА_1 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2 01 березня 2018 року подав апеляційну скаргу, яку ухвалою апеляційного суду Львівської області від 03 квітня 2018 року було залишено без руху та встановлено п’ятиденний строк з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків .

16 квітня 2018 року захисник – адвокат ОСОБА_1 на виконання вимог вищевказаної ухвали подав уточнення до апеляційної скарги, чим усунув недоліки. Просить вирок Сокальського районного суду Львівської області у кримінальній справі №454/5771/17 скасувати і закрити кримінальне провадження.

Вироком Сокальського районного суду Львівської області від 31 січня 2018 року ОСОБА_2 за ч.1 ст.125 КК України визнано винним та призначено йому покарання у виді штрафу в розмірі 50 (п’ятдесяти) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п’ятдесят) грн.

У своїх доводах на підтвердження апеляційних вимог захисник ОСОБА_1 вказує, що суд першої інстанції не вірно кваліфікував дії ОСОБА_2, а його висновки не відповідають дійсним фактичним обставинам справи, ґрунтуються на доказах, які відповідно до вимог закону є недопустимими, мають суб’єктивний та упереджений зміст

Ввважає, що докази, які містяться в матеріалах кримінального провадження, були досліджені під час судового розгляду і на які посилається суд першої інстанції у вироку є недопустимим, у їх сукупності свідчать, про те, що пред’явлене ОСОБА_2 обвинувачення є недоведеним.

Зокрема суд не взяв до уваги покази неповнолітнього потерпілого ОСОБА_3, у тій частині, що синці на тілі від отримав до подій 24 грудня 2016 року, впавши з перекладини під час того, коли робив фізичні вправи. Відтак тілесні ушкодження, нанесення яких інкримінують обвинуваченому, отримані потерпілим не внаслідок дій обвинуваченого, а через падіння потерпілого з перекладини внаслідок власної необережності.

А покази свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які на думку апелянта є недопустимими доказами, суд першої інстанції «перекрутив, спрямовуючи в доказову базу вини обвинуваченого».

Крім того, апелянт вважає недопустимим доказом і висновок експерта №349/2016 від 05 січня 2017 року, оскільки медична карта стаціонарного хворого №10162 стороні захисту не відкривалась, а клопотання про виклик та допит експерта ОСОБА_6 суд не задоволив.

Зазначає, що допит обвинуваченого суд здійснив тільки формально після судових дебатів, що і призвело надалі до ухвалення необґрунтованого та незаконного вироку.

Посилається по презумпцію невинуватості, визначену ст.62 Конституції України.

Згідно вироку суду, 24 грудня 2016р. близько 18:15 год. по вул. І.Франка,38 в м. Великі Мости Сокальського району Львівської області обвинувачений ОСОБА_2 в житловому будинку за місцем проживання на ґрунті раптово виниклих обставин, під приводом виховання свого малолітнього сина ОСОБА_3, користуючись фізичною перевагою, наніс останньому відрізком металопластикової труби близько семи ударів по спині, руках та правій верхній частині ноги, чим спричинив йому тілесні ушкодження у виді синців на лівій половині спини, синця на лівій поперековій ділянці, синця на правій поперековій ділянці, синців у верхніх кінцівках, синця на правому стегні, які відносяться до легких тілесних ушкоджень.

Заслухавши доповідача, доводи захисника та обвинуваченого на підтримку поданої апеляційної скарги, прокурора про законність і обґрунтованість оскаржуваного вироку, вивчивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні зазначеного у вироку кримінального правопорушення відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується зібраними у справі та перевіреними належним чином в судовому засіданні доказами, і є обґрунтованим.

Покликання апелянта в апеляції, що висновки суду першої інстанції, викладені у вироку, не відповідають фактичним обставинам справи та ґрунтуються на недопустимих доказах, а вирок суду упереджений та незаконний, є безпідставне та нічим не підтверджено.

Так, із показів неповнолітнього потерпілого ОСОБА_3, наданих суду першої інстанції, вбачається, що 24 грудня 2016 року ввечері він був разом із сестрою у кімнаті по місцю проживання. Коли прийшов обвинувачений – його батько, то почав кричати та висловлювався нецензурними словами, оскільки побачив шматок паперу на підлозі. Після цього він вийшов та повернувся у кімнату з відрізком металопластикової труби, якою завдав йому удари по тілу та ногах. Він тікав від батька та закривався руками та отримав удари по руках. Раніше батько також неодноразово бив його, бо він не слухався останнього.

Такі пояснення неповнолітнього потерпілого ОСОБА_3 в суді не викликають сумнівів у своїй правдивості, підтверджуються та узгоджуються з іншими доказами у справі, яким суд першої інстанції дав правильну оцінку та вказав у вироку.

Зокрема:

-показами неповнолітнього свідка ОСОБА_7, яка суду першої інстанцію у присутності психолога пояснила, що 24 грудня 2016 року вона з братом прибирала в кімнаті. Батько сварився на брата ОСОБА_3, а потім бив його трубою, яку взяв з ванної кімнати. Вона втекла до сусідки ОСОБА_3 та повідомила, що батько б’є брата. Раніше батько також бив їх;

-показами свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які відповідно до вимог, передбачених ст.352 КПК України попереджалися про кримінальну відповідальність за відмову від давання показань та завідомо неправдиві показання (а.с.67-68). Свідок ОСОБА_4 суду показала, що 24 грудня 2016 року ввечері готувала їсти в літній кухні. Під плотом стояла сусідська дівчинка ОСОБА_7 і плакала. Дівчинка сказала, що тато б’є її та брата. Вона сказала їй іти додому і слухати тата. Через деякий час дівчинка знов прийшла. Тоді, вона покликала свого брата і пішла до обвинуваченого, сказала, щоб перестав бити дітей. Обвинувачений був з палицею. Також, вона попередила останнього, що викличе поліцію. Пройшло близько півгодини. Після чого дівчинка втретє прийшла та поскаржилася, що батько б’є брата і тоді вона викликала поліцію.

-свідок ОСОБА_5 суду першої інстанції пояснив, що прийшла сестра з літньої кухні до хати і сказала, що прибігла сусідська дівчинка ОСОБА_7 та скаржилася, що батько б’є її з братом. Просила піти з нею до сусіда. Він пішов зі сестрою, коли дівчинка приходила вдруге. В сусіда він стояв біля хати;

-протоколом проведення слідчого експерименту від 07 лютого 2017 року та фото таблицями до нього, з яких вбачається, як обвинувачений ОСОБА_2 завдавав удари потерпілому ОСОБА_3 (а.с.78-82);

Згідно даних висновка експерта №349/2016 від 05 січня 2017 року, синці на лівій половині спини, синець в лівій поперековій ділянці, синець в правій поперековій ділянці, синці на верхніх кінцівках, синець на правому стегні утворилися в ОСОБА_3 від дії тупих предметів та відносяться до легких тілесних ушкоджень (а.с. 83).

Колегія суддів вважає, що такий висновок є належно аргументованим з наукової точки зору, не суперечить іншим доказам у справі, відповідає вимогам ст.ст.101,102 КПК, отриманий у порядку, встановленому КПК України, відтак підстави вважати його недопустимим доказом – відсутні. Доводи апелянта у частині не відкриття медичної карта стаціонарного хворого №10162 є неспроможними. Суд першої інстанції правильно визнав висновок експерта №349/2016 від 05 січня 2017 року доказом та вказав у вироку.

Щодо покликань апелянта про відмову у задоволенні клопотання про допит експерта, то відповідно до положень ст.356 КПК України допит експерта – є правом суду, а не імперативним обов’язком.

Покликання апелянта на те, що потерпілий ОСОБА_3 отримав тілесні ушкодження до подій 24.12.2016 року внаслідок падіння із перекладини, про що сам вказав при допиті його у судовому засіданні є неспроможні, оскільки потерпілий в суді вказав саме на обвинуваченого ОСОБА_2, як на особу, яка неодноразово застосовувала до нього фізичну силу в тому числі і 24.12.2016 року. Доводи апелянта в цій частині колегія суддів розцінює, як намагання перекрутити та спотворити покази потерпілого ОСОБА_3, дані ним в суді першої інстанції.

Аналогічно колегія суддів розцінює покликання апелянта стосовно показів свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 Суд першої інстанції у вироку вказав покази цих свідків, як вони давали у судовому засіданні в цілому по їх змісту.

Доводи апелянта про те, що суд першої інстанції допитав обвинуваченого формально після дебатів, спростовуються матеріалами кримінального провадження, зокрема із журналу судового засідання від 02 червня 2017 року вбачається, що захисник ОСОБА_1 висловив заперечення щодо порядку дослідження доказів, який запропонував прокурор Іванойко Н.В. та підтримала законний представник потерпілого ОСОБА_8 і просив допитати обвинуваченого після дослідження усіх доказів у справі. (а.с.33).

Зі змісту ст.349 КПК України вбачається, що головуючий з’ясовує думку учасників судового провадження про те, які докази потрібно дослідити, та про порядок їх дослідження, обсяг і порядок яких визначаються ухвалою суду і в разі необхідності можуть бути змінені.

Так, як видно із журналу судового засідання від 31 січня 2018 року суд, на виконання вимог ч.5 ст. 364 КПК України, повернувся до дослідження доказів, зокрема допитав обвинуваченого ОСОБА_2 (а.с.102). Так, якщо під час судових дебатів виникне потреба подати нові докази, суд відновлює з’ясування обставин, встановлених під час кримінального провадження, та перевірки їх доказами, після закінчення якого знову відкриває судові дебати з приводу додатково досліджених обставин.

Суд першої інстанції у повному обсязі дослідив і дав належну оцінку всім доказам, зібраним у кримінальному провадженні, врахував особу обвинуваченого та інші фактичні обставини справи та призначив покарання, яке відповідає вимогам статтей 65, 71 КК України.

Доводи, що наводить захисник ОСОБА_1 у своїй апеляційній скарзі є необґрунтованими та не заслуговують на увагу.

При перевірці справи в апеляційному порядку не виявлено допущених істотних порушень кримінального процесуального закону, які б тягнули за собою скасування чи зміну вироку, на що покликається апелянт у своїй апеляційній скарзі. Підстав для закриття кримінального провадження відповідно до вимог кримінального процесуального закону колегія судів не вбачає.

Керуючись ст.ст.376, 405, 407, 419 КПК, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

вирок Сокальського районного суду Львівської області від 31 січня 2018 року щодо ОСОБА_2, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 подану в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2 – без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом трьох місяців з дня її проголошення

СУДДІ:

ОСОБА_9 ОСОБА_10 ОСОБА_11