Постанова № 74392032, 23.05.2018, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 453/336/17 Головуючий у 1 інстанції: Ясінський Ю.Є.

Провадження № 22-ц/783/7439/17 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1М.

Категорія:54

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2018 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області у складі:

головуючого судді – Шандри М.М.

суддів: Левика Я.А., Струс Л.Б.

секретаря: Симця В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Сколівського районного суду Львівської області від 27 листопада 2017 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Сколівської районної спілки споживчих товариств про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач ОСОБА_2 звернулась в суд з позовом, в якому просила поновити її на посаді головного економіста Сколівської районної спілки споживчих товариств та стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу. Свої вимоги мотивувала тим, що розпорядженням голови Сколівської райспоживспілки її було звільнено з роботи у зв»язку із скороченням штату працівників. Своє звільнення вважає незаконним. Вона обрана членом профспілкового комітету первинної профспілкової організації працівників апарату Сколівської райспоживспілки та членом профспілкового комітету об»єднаного комітету профспілки працівників споживчої кооперації Сколівської райспоживспілки, а тому відповідач повинен був отримати згоду вищестоящого виборного органу цієї профспілки, відсутність такої згоди на звільнення вважає грубим порушенням, тому вважає, що наявні підстави для її поновлення на роботі.

Оскаржуваним рішенням Сколівського районного суду Львівської області від 27 листопада 2017 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду оскаржила ОСОБА_2.

В апеляційній скарзі посилається на незаконність та необґрунтованість рішення суду, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, зазначає, що Розпорядження Голови правління відповідача № 03 від 29.12.2016р. «Про внесення змін у штатний розпис правління райспоживспілки» винесене всупереч вимогам Статуту Сколівської районної спілки споживчих товариств, оскільки такими повноваженнями наділене Правління, а не керівник. Також посилається на те, що її звільнення відбулося без згоди профспілкового комітету первинної профспілкової організації працівників апарату Сколівської райспоживспілки, який 26.01.2017р. повідомив відповідача про відмову у наданні згоди на звільнення позивачки. Вказує, що відповідач звільнив її без законних підстав та з порушенням встановленого законодавством порядку, що відповідно до положень ст. 235 КЗпП України є підставою для поновлення позивачки на роботі та, відповідно, виплати їй середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення її позову.

У судовому засіданні апеляційної інстанції ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_3 апеляційну скаргу підтримали, покликаючись на доводи, викладені у скарзі.

Представник Сколівської районної спілки споживчих товариств ОСОБА_4 просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду – без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити з таких підстав.

У відповідності до вимог ст. 263 ЦПК України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з»ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що рішення таким вимогам не повністю відповідає.

Судом установлено, що позивачка, починаючи з 1992 року працювала у відповідача на різних посадах. Розпорядженням від 28 лютого 2017 року № 01 її звільнено з посади головного економіста у зв'язку зі скороченням штату працівників (ст. 40 ч. 1 п. 1 КЗпП України). Підставою для звільнення було розпорядження від 29 грудня 2016 року № 03, яким посаду позивачки виведено з штату правління райспоживспілки.

Відмовляючи у задоволенні позову, районний суд виходив з того, що оскільки ні "профспілка первинної профспілкової організації працівників апарату Сколівської райспоживспілки" ні "об'єднаний комітет профспілки працівників споживчої кооперації Сколівської райспоживспілки", як організації не зареєстровані у державному реєстрі, тому немає підстав для визнання легітимними їх рішень та виборів, а відтак при звільненні позивача не була потрібна попередня згода профспілки, а також вищестоящого виборного органу профспілки.

Проте з такими висновками погодитись не можна.

За змістом п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 та пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, крім випадків, коли розірвання трудового договору із зазначених підстав здійснюється з прокурором, поліцейським і працівником Національної поліції, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань України, Національного антикорупційного бюро України чи органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства (ч. 1 ст. 43 КЗпП України).

Відповідно до ч. 3 ст. 252 КЗпП України, ч. 3 ст. 41 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" звільнення членів виборного профспілкового органу підприємства, установи, організації (у тому числі структурних підрозділів), його керівників, профспілкового представника (там, де не обирається виборний орган профспілки), крім додержання загального порядку, допускається за наявності попередньої згоди виборного органу, членами якого вони є, а також вищестоящого виборного органу цієї профспілки (об'єднання профспілок).

Ці норми встановлюють додаткові гарантії для працівників, обраних до профспілкових органів, і застосовуються, крім дотримання загальних норм.

Реалізація (дотримання) цих гарантій полягає в тому, що для такої категорії працівників потрібна саме попередня згода профспілкового органу.

При цьому судами, з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 18 жовтня 2000 року № 11-рп/2000 (справа № 1-36/2000), та викладенням у зв'язку із цим рішенням норм ст. 16 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" повинен враховуватись той факт, що початок діяльності профспілки не пов'язується з моментом її реєстрації у відповідних органах. Профспілки лише легалізуються у порядку передбаченому законодавством.

У ході розгляду справи безспірно встановлено, та не спростовано відповідачем, що на підприємстві діє первинна профспілкова організація, до профспілкового комітету якої обрано позивачку. Рішенням профспілкового комітету від 23 січня 2017 року, яке доведено до відома роботодавця повідомленням від 26 січня 2017 року, відмовлено у наданні згоди на звільненні позивачки. У вказаному рішенні профспілки, зазначено про обрання ОСОБА_2 до складу профспілкових органів.

З огляду на вказане не можна погодитися з висновком районного суду про відмову в задоволенні позовних вимог щодо поновлення його на роботі, а відтак, враховуючи положення ч. 1 ст. 235 КЗпП України позивачка підлягає поновленню на попередній роботі.

Враховуючи, що суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про незаконність звільнення позивачки, мотиви районного суду щодо неоскарження останньою розпорядження від 29 грудня 2016 року № 03 у контексті вирішення даного питання не має жодного правового значення.

Відповідно до ч. 2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу .

Середньодення заробітна плата ОСОБА_2 становить 221,19 грн, що стверджується довідкою відповідача (а.с.92). Вимушений прогул - 306 робочих днів (з дня звільнення по 22.05.2018 року), відповідно середній заробіток за час вимушеного прогулу становить 67684,14 грн. З урахуванням виплати ОСОБА_2 вихідної допомоги у сумі 4547,93 грн. на її користь підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 63 136,21 грн (67 684,14 - 4547,93=63 136,21).

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить висновку, що районний суд прийшов до помилкового висновку про відмову в позові, тому рішення суду як таке, що не відповідає вимогам матеріального закону й дійсним обставинам справи, в силу вимог ст. 376 ЦПК України, залишатись в законні силі не може і підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову.

У зв’язку із задоволенням позову ОСОБА_2 відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача слід стягнути в дохід держави судовий збір у розмірі 640,00 грн. за подання позову, 704,00 грн. – за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п.2 ч.1 ст. 374, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Сколівського районного суду Львівської області від 27 листопада 2017 рокускасувати та постановити нову постанову.

Позов ОСОБА_2 до Сколівської районної спілки споживчих товариств про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задовольнити.

Поновити ОСОБА_2 на посаді головного економіста Сколівської районної спілки споживчих товариств.

Стягнути з Сколівської районної спілки споживчих товариств на користь ОСОБА_2 середній заробіток на час вимушеного прогулу в розмірі 63 136 грн. 21 коп.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_2 на роботі.

Стягнути з Сколівської районної спілки споживчих товариств в дохід держави 1408 грн. судового збору.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.

Повний текст постанови складено: 01.06.2018р.

Головуючий

Судді: