Рішення № 74391963, 29.03.2018, Здолбунівський районний суд Рівненської області

Справа № 562/1790/16-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"29" березня 2018 р. Здолбунівський районний суд

Рівненської області

у складі:

судді Мички І.М.,

при секретарі Кондратюк Н.В.

за участю сторін та їх представників

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 миколи Миколайовича, ОСОБА_4, про визнання правочинів недійсними, часткове скасування державної реєстрації нерухомого майна ,визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та визнання права власності на ? частину домоволодіння ,-

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та визнання права власності на ? частину домоволодіння в якому вказує, що 25 січня 1993 року між ним та відповідачкою було укладено шлюб в відділі реєстрації актів цивільного стану м. Лабитнангі Ямало – Ненецького автономного округу Російської Федерації. На момент укладення шлюбу між ними в них були діти від попередніх шлюбів , які тривалий період проживали зі сторонами на півночі Російської Федерації.

В кінці 90- х років сім»я переїхала з Тюменської області Російської Федерації до України в м. Здолбунів. Оскільки в Україні було важко знайти гідну роботу вони вирішили їхати на заробітки за межі України до Італії. Першою поїхала відповідачка ОСОБА_2 а потім позивач- Петрушин В.В.

Працюючи в Італії , зароблені кошти відправляли в Україну для забезпечення дітей та акумулювали для придбання спільного житла. В 2003 році накопивши певну суму коштів вирішили придбати стареньку хатину , щоб на її місці побудувати для сім»ї житло.

Позивач вказує на те , що не вникав в оформлення документів по придбанню та будівництву будинку, а лише заробляв кошти. Гроші передавалися автобусом, що їхав до Рівного з Італії , де їх отримувала мати відповідачки ОСОБА_5

Таким чином в 2003 році сім» єю було зібрано певну суму коштів та придбано житловий будинок площею 18,7 кв.м. за адресою м. Здолбунів, вул. Д.Галицького,22 Рівненської області .

На місці старого будинку було побудовано новий загальною площею 77,2 кв. м. , житловою площею 36,2 кв. м. Після повернення з Італії позивач проживав в даному будинку.

З початком військових дій на Донбасі позивач був мобілізований в зону АТО , звідки демобілізувався в травні 2016 року. Відповідачка за даним позовом залишилась на заробітках в Італії та інколи приїжджала в м. Здолбунів.

В червні 2016 року до позивача почали дзвонити люди від ОСОБА_3 , та повідомили , що купляють у відповідачки ОСОБА_2 будинковолодіння в м. Здолбунів , вул. Д.Галицького,22 та вимагали звільнити будинок та знятись з реєстрації.

Пізніше відповідач ОСОБА_3 зі своєю сім»єю вселився в будинок без згоди позивача . В кінці червня 2016 року позивачем отримано позовну заяву з додатками де позивачем є проокпчук М.М. про виселення позивача з будинку за адресою м. Здолбунів, вул. Д.Галицького ,22 а.

З вищевказаних документів позивач дізнався , що 17 грудня 2003 року мав місце договір купівлі продажу будинку 18,7 кв.м. по вул. Д.Галицького, між сином відповідачки ОСОБА_6 - ОСОБА_4, з цих же документів позивачу стало відомо , що пізніше ОСОБА_4 подарував вищевказаний будинок для відповідачки ОСОБА_2

Про вищевказані факти позивачу нічого не було відомо. Тобто за період шлюбу сторін за спільні кошти було придбано будинковолодіння , що мало незначну вартість , а внаслідок реконструкції , добудови, будівництва надвірних будівель було створену нову власність .

Позивач змушений звертатися до суду з даним позовом та просить суд визнати частково недійсним та скасування в ? частині договір купівлі - продажу будинковолодіння по вул. Д.Галицького ,22 в м. Здолбунів , Рівненської області та земельної ділянки на якій розташоване дане будинковолодіння , укладених між ОСОБА_2 іриною Петрівною та ОСОБА_7 15 червня 2016 року , посвідченго приватним нотаріусом Здолбунівського нотаріального округу ОСОБА_8 , зареєстрованого в реєстрі №119. Визнати частково недійсною та скасувати ? в частині державної реєстрації будинковолодіння по вул.. Д.Галицького,22 в м. Здолбунів, Рівненської області та земельної ділянки на якій воно розташоване. Визнати дане майно спільним майном подружжя, в рівних частинах. Визнати за позивачем право власності на ? частину будинковолодіння по вул. Д.Галицького, 22 в м. Здолбунів, Рівненської області та на ? частину земельної ділянки на якій воно розташоване.

21. 03. 2017 року позивач уточнив свої позовні вимоги , просить визнати частково недійсним в розмірі 1/2 частини договір купівлі - продажу земельної ділянки площею 0,0710 га (кадастровий номер НОМЕР_1: 00: 011:0023) укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 15.06.2016 року та посвідченого приватним нотаріусом Здолбунівського нотаріального округу ОСОБА_8П.( а.с. 101-102); 01.09.2017 року позивач звернувся до сду з заявою про зміну позовних вимог де просить визнати спільним майном подружжя будинковолодіння по вул. Д.Галицького, 22 в м. Здолбунів Рівненської області та стягнути з відповідачки на його користь грошову компенсацію вартість 1/2 частини будинковолодіння по вул. Д.Галицького,22 в м. Здолбунів , Рівненської області.( а.с.112-113).

24.10.2017 року позивач звернувся до суду з заявою про відмову від частини позовних вимог до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 – ОСОБА_6 та просить стягнути з відповідачки на його користь компенсацію за відчужене нею спільне будинковолодіння по вул. Д. Галицького, 22 в м. Здолбунів, Рівненської області в розмірі 355 250 грн. , що становитиме вартість 1/2 частини спірного будинковолодіння.( а.с. 142); 28.03.2018 року позивач звернувся до суду з заявою про відмову від частини позовних вимог та просить суд визнати будинковолодіння по вул. Д. Галицького,22 в м. Здолбунів, Рівненської області спільним майном подружжя, що набуте за час шлюбу та стягнути з ОСОБА_2 грошову компенсацію вартості 1/2 частини будинковолодіння по вул. Д.Галицького, 22 в м. Здолбунів, Рівненської області в розмірі 278 701 гривень.

В судовому засіданні позивач уточнені позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнала просила в позові відмовити за безпідставністю поставлених вимог.

Для правильного застосування статті 60 СК України та визнання майна спільною сумісною власністю суд повинен установити не тільки факт набуття цього майна за час шлюбу, а й той факт, що джерелом його набуття є спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.

В судовому засіданні встановлено , що спірне будинковолодіння було придбане за кошти зароблені в Італії в момент коли сторони перебували в шлюбі та разом працювали на заробітках метою, яких було придбання спільного житла.

Відповідно до ч. 3 ст. 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею/ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй/йому особисто.

Верховний суд України у своїх постановах від 3 червня 2015 року, 16 грудня 2015 року та 18 травня 2016 року висловив правову позицію про те, що належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна. Застосовуючи статтю 60 СК України та визначаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття є спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.

Отже, належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна.

Для правильного застосування положень ст. 60 СК України щодо визначення права спільної сумісної власності подружжя на майно необхідно установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.

Таким чином, у разі придбання майна хоча й у період шлюбу, але за особисті кошти одного з подружжя, це майно не може вважатися обєктом спільної сумісної власності подружжя, а є особистою приватною власністю того з подружжя, за особисті кошти якого воно придбане.

Тому час по собі факт придбання спірного майна в період шлюбу не є безумовною підставою для надання такому майну статусу спільної сумісної власності подружжя, треба перевіряти за які кошти таке майно набуте.

В судовому засіданні 24.10.2017 року позивач надав суду заяву в якій відмовився від позовних вимог до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 – ОСОБА_6 . Водночас доповнив свої позовні вимоги та просив стягнути з ОСОБА_2 на його користь компенсацію за відчужене нею їх спільне майно – будинковолодіння по вул. Д.Галицького,22 в м. Здолбунів , Рівненської області в розмірі 355 250 гривень.

Згідно висновку судового експерта ОСОБА_9 від 6.09.2017 року ринкова вартість будинковолодіння , розташованого по вул. Д.Галицького,22 в м. Здолбунів станом на 15.06.2016 року становить 710 500 ( сімсот десять тисяч п»ятсот ) гривень.

Відповідно до висновку від 19.03.2018 року ТОВ »Оціночна компанія» «Техносервіс» вартість земельної ділянки становить 153 097 гривень.

В подальшому позивачем було подано до суду заяву в якій відмовився від частини позовних вимог та просить стягнути з відповідачки ОСОБА_2 компенсацію вартості ? частини будинковолодіння по вул. Д.Галицького,22 в м. Здолбунів, Рівненської області в розмірі 278 701 ( двісті сімдесят вісім тисяч сімсот одна гривня).

Відповідно до ст. 355 ЦК України майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.

Відповідно до ст. 369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності , володіють і користуються ним спільно.

Згідно ст. 370 ЦК України співвласники мають право на виділ в натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності. У разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою. Право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Керуючись ст.ст. 82, 84, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд -

вирішив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та визнання права власності на ? частину домоволодіння -задовольнити частково.

Визнати домоволодіння №22 по вул. Д.Галицького,22 в м. Здолбунів, спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію у вигляді вартості ? частини домоволодіння №22 по вул. Д.Галицького,22 в м. Здолбунів, Рівненської області в сумі 266 101 /двісті шістдесят шість тисяч сто одну/гривню.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 ? витрат за проведення судово технічної експертизи та оцінки майна у сумі 1900/одна тисяча дев»ятсот/ 00грв.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в сумі

2 661 ( дві тисячі шітьсот шістдесят одна гривня ) .

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Рівненської області. Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя І.М.Мичка