Ухвала суду № 74391877, 29.05.2018, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 344/4742/15-к Головуючий у 1 інстанції: Керніцький І.І.

Провадження № 11-кп/783/280/18 Доповідач: Гончарук Л. Я.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2018 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Львівської області у складі:

головуючого – судді Гончарук Л.Я.,

суддів – Белени А.В., Головатого В.Я.,

секретаря судового засідання – Проворної Н.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_1 на ухвалу Долинського районного суду Івано-Франківської області від 20.02.2018 року про повернення обвинувального акта про обвинувачення ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 111, ч. 1 ст. 114-1 КК України прокурору,

за участю учасників судового провадження:

прокурорів Петріва А.І., Грищука В.І.

обвинуваченого ОСОБА_2,

захисника ОСОБА_3

встановила:

ухвалою Долинського районного суду Івано-Франківської області від 20.02.2018 року обвинувальний акт у кримінальному провадженні про обвинувачення ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 111, ч.1 ст. 114-1 КК України разом з іншими матеріалами кримінального провадження повернуто прокурору прокуратури Івано-Франківської області.

Обгрунтовуючи своє рішення, суд зазначив, що диспозиція ч.1 ст.111 КК України передбачає, що діяння громадянина України, спрямоване на державну зраду повинно вчинятися в умисній формі. Однак в обвинувальному акті жодним чином не зазначено в чому саме проявився умисел обвинуваченого на вчинення державної зради, мотив його дій та мету, яку він при цьому переслідував.

Аналогічне стосується і об’єктивної сторони інкримінованих обвинуваченому складів кримінальних правопорушень, оскільки в обвинувальному акті не конкретизовано в чому саме виразились дії обвинуваченого на вчинення державної зради чи перешкоджанні законній діяльності Збройних сил України та інших військових формувань в особливий період. Виклад цих обставин в обвинувальному акті носить тільки описовий характер. Оскільки ч.1 ст. 114-1 КК України передбачає відповідальність особи за перешкоджання діяльності Збройних сил України та інших військових формувань прокурором не визначено яким саме військовим формування була вчинена така перешкода та не розкрито поняття «особливого періоду».

З даного обвинувального акта вбачається, що, складеного та затвердженого 27 березня 2015 року відносно ОСОБА_2, зазначене процесуальне рішення прокурора не відповідає вимогам п.5 ч.2 ст.291 КПК України, оскільки взагалі не містить формулювання обвинувачення ОСОБА_2 відповідно до положень процесуального закону, так як в ньому міститься лише виклад фактичних обставин кримінальних правопорушень, які прокурор вважає встановленими, та правова кваліфікація кримінальних правопорушень. Крім того, даний обвинувальний акт також не містить посилань про те, що ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, так як в ньому наявні лише відомості щодо підозри ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.111, ч.1 ст.114-1 КК України.

На дану ухвалу прокурор у кримінальному провадженні ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій просить оскаржувану ухвалу скасувати у зв’язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

В обґрунтування вказує, що в обвинувальному акті від 30.03.2015 р. про обвинувачення ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 111,ч.1 ст. 114-1 КК України, рішення про повернення якого прийнято Долинським районним судом 20.02.2018 р., вимоги закону щодо викладу фактичних обставин та правової кваліфікації дотримано. Попри відсутність в обвинувальному акті конкретної вказівки на те, що особа обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення елементи формулювання обвинувачення викладено в повному обсязі. З тексту самої ухвали суду першої інстанції вбачається, що в обвинувальному акті міститься виклад фактичних обставин та правова кваліфікація кримінальних правопорушень, а згідно пункту 8 постанови відсутність вказівки в обвинувальному акті щодо особи на його обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення не є істотним порушенням, тобто не є підставою для повернення обвинувального акту. Відсутність вказівки на те, що особа обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, не означає відсутність формулювання обвинувачення як обов’язкового елемента обвинувального акту відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України.

Звертає увагу, що наведені в обвинувальному акті фактичні дані в своїй сукупності дають повне уявлення стосовно кожного з елементів складу кримінального правопорушення, що, у свою чергу, дає можливість зіставити фактичну складову обвинувачення з його юридичною формулою. З огляду на це конкретність викладення фактичних обставин у даному провадженні, а отже, і обвинувачення ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 111,ч. 1 ст. 114-1 КК України., не викликає сумнівів.

Наголошує, що Долинський районний суд в ухвалі про повернення обвинувального акту від 20.02.2018 р., вказавши на відсутність в обвинувальному акті елементів суб’єктивної сторони злочину - умислу, мотивів, мети, передбаченого ч. 1 ст.111 КК України, та об'єктивної сторони інкримінованих обвинуваченому складів кримінальних правопорушень, тим самим до початку судового розгляду та дослідження доказів провів аналіз суті обвинувачення та передчасно поставив під сумнів наявність складу злочинів в діях ОСОБА_2

Підкреслює, що суд не мав права у підготовчому засіданні досліджувати зміст та суть обвинувачення, оскільки провівши фактично аналіз суті обвинувачення під час підготовчого судового засідання (що заборонено процесуальним законом) та без дослідження доказів в судовому засіданні, місцевий суд позбавив прокурора можливості для реалізації його процесуальних прав, чим істотно порушив вимоги кримінального процесуального закону.

Стверджує, що помилковим є також твердження суду про те, що прокурором не розкрито поняття «особливого періоду». Відповідно до абз. 11 ст. 1 Закону України «Про оборону України», особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій. Зміст вказаного поняття визначено на законодавчому рівні і прокурор не повинен додатково розкривати якесь інше визначення та викладати його в обвинувальному акті. Питання чи існував режим особливого періоду під час вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_2 повинно вирішуватись під час дослідження доказів судом, а не під час підготовчого судового засідання.

Суперечливим та таким, що не підлягає розгляду під час підготовчого засідання, є твердження суду про те, що прокурором не визначено яким саме військовим формуванням була вчинена така перешкода.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про Збройні Сили України» Збройні Сили України - це військове формування, на яке відповідно до Конституції України покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності. Таким чином, в обвинувальному акті конкретно визначено військове формування - Збройні Сили України. Законом не передбачено визначати конкретний підрозділ ЗСУ. законній діяльності якого перешкоджено.

Наполягає, що суд першої інстанції допустив істотне порушення кримінального процесуального закону зіславшись в своїй ухвалі (згідно із ч. 3 ст. 415 КПК України) на висновки апеляційного суду Київської області, викладені в ухвалі від 07.12.2017 р., як на підстави для повернення обвинувального акта. Виходячи з буквального тлумачення вказаного твердження Долинського районного суду, суд першої інстанції обов’язково повинен був прийняти рішення про повернення обвинувального акта прокурору, вказане, на думку апелянта, суперечить принципам здійснення правосуддя.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурорів, які підтримали апеляційну скаргу, захисника та обвинуваченого, які заперечили апеляційну скаргу прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.

Згідно частини 4 статті 110 КПК України, обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим у статті 291 цього Кодексу.

Статтею 291 КПК України встановлено вимоги щодо змісту та форми обвинувального акта. Зокрема, обвинувальний акт має містити такі відомості: найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер; анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, ім’я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, ім’я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); прізвище, ім’я, по батькові та займана посада слідчого, прокурора; виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення; обставини, які обтяжують чи пом'якшують покарання; розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; розмір витрат на залучення експерта; дату та місце його складення та затвердження.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, щодо невідповідності обвинувального акту встановленим вимогам п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, оскільки не містить формулювання обвинувачення ОСОБА_2 відповідно до положень процесуального закону, так як в ньому міститься лише виклад фактичних обставин кримінальних правопорушень, які прокурор вважає встановленими, та правова кваліфікація кримінальних правопорушень. Крім того, даний обвинувальний акт також не містить посилань про те, що ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, так як в ньому наявні лише відомості щодо підозри ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.111, ч.1 ст.114-1 КК України.

Формулювання обвинувачення повинно складатися з обставин, які свідчать про наявність доведених даних про дію (час, місце, спосіб) кримінального правопорушення, форму вини, мотив і мету його вчинення, обставини, які впливають на ступінь тяжкості кримінального правопорушення тощо. Правова кваліфікація дій особи в обвинувальному акті повинна містити не тільки посилання на окрему статтю і частину цієї статті кримінального закону, а й точне формулювання у тому числі і об’єктивної сторони та кваліфікуючих ознак конкретного кримінального правопорушення.

На переконання колегії суддів обвинувачення пред’явлене ОСОБА_2 не містить чіткого формулювання висунутого йому обвинувачення, а викладені лише обставини, які слідчий вважає за доцільне викласти за результатами досудового розслідування.

Відтак, вище наведене свідчить про невідповідність обвинувального акту вимогам ст. 291 КПК України, а тому такий підлягає поверненню прокурору.

Ті обставини, на які в апеляційній скарзі покликається апелянт, як на підстави скасування ухвали є безпідставними та не можуть слугувати підставами для її скасування.

На підставі викладеного колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, доводи викладені прокурором в апеляційній скарзі правильних висновків суду не спростовують, а тому відмовляє прокурору в задоволенні його апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -

постановила:

Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Долинського районного суду Івано-Франківської області від 20.02.2018 року про повернення обвинувального акта про обвинувачення ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 111, ч. 1 ст. 114-1 КК України прокурору – без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Судді:

ОСОБА_4 ОСОБА_5 ОСОБА_6