Постанова № 74391604, 29.05.2018, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 1622/11482/2012 Номер провадження 22-ц/786/1111/18Головуючий у 1-й інстанції Андрієнко Г. В. Доповідач ап. інст. ОСОБА_1

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2018 року м. Полтава

Апеляційний суд Полтавської області в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого судді: Панченка О.О.,

суддів: Дорош А.І., Триголова В.М.,

за участю секретаря: Зеленської О.І.,

представника апелянта ОСОБА_2 – ОСОБА_3,

представника позивача ПАТ КБ «Приватбанк» - ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції з Богунським районним судом м. Житомира апеляційну скаргу ОСОБА_2

на рішення Октябрсього районного суду м. Полтави від 06 березня 2018 року, ухваленого під головуванням судді Андрієнко Г.В. в м. Полтава зі складанням повного тексту рішення 12 березня 2018 року

у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_2, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В :

У серпні 2012 року ПАТ КБ «Приватбанк» звернувся до суду з зазначеним позовом, посилаючись на те, що відповідно до укладеного кредитного договору № ZRZ0GK00003931 від 06.07.2007 року ОСОБА_2 06.07.2007 року отримала кредит у розмірі 46000 дол. США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 10,08 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 05.07.2027 р.

У зв'язку з порушенням виконання зобов'язань за кредитним договором ОСОБА_2 станом на 26.07.2012 р. має заборгованість - 59929, 17 дол. США, що за курсом НБУ станом на 24.07.2012 р. складає 479013,86 грн.

13.12.2017 р. представник позивача уточнив свої позовні вимоги та прохав стягнути з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором № ZRZ0GK00003931 від 06.07.2007 року у розмірі 52686,63 дол. США та пеню в сумі 18113,10 грн. Стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_6 на користь банку 200 грн. Стягнути з ОСОБА_2 на користь банку судовий збір в сумі 3219 грн.

Рішенням Октябрсього районного суду м. Полтави від 06 березня 2018 року позов ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість, яка виникла станом на 05.12.2011 р. , а саме:

-42685,41 дол. США заборгованість за кредитом, що дорівнює станом на 06.03.2018 р. 1130 309,65 грн.

-6353,24 дол. США заборгованість по процентам за користування кредитом, що дорівнює станом на 06.03.2018 р. 168 233,80 грн.,

-1564 дол. США заборгованість по комісії за користування кредитом, що дорівнює станом на 06.03.2018 р. 41 414,72 грн.,

-18113,10 грн. пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором.

Вирішено питання стягнення судових витрат.

В задоволенні інших вимог відмовлено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, ОСОБА_2 подала на нього апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, не повне з’ясування судом обставин справи, які мають значення для справи, а також порушення правил підсудності, просить його скасувати та направити справу на розгляд до Богунського районного суду м. Житомира, за її місцем проживання. При цьому вказує на достатність правових підстав для відмови у позові ПАТ КБ «Приватбанк».

У відзиві на апеляційну скаргу ПАТ КБ «Приватбанк» просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, вказуючи на те, що справа прийнята судом до провадження з додержанням правил підсудності.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи у межах доводів апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до п.п. 1,4 ч.1 ст.. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до укладеного кредитного договору № ZRZ0GK00003931 від 06.07.2007 року ОСОБА_2 06.07.2007 року отримала кредит у розмірі 46000 дол. США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 10,08 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 05.07.2027 р.

Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 19.12.2014 р. у справі № 295/16194/13-ц та від 14.12.2016 р. у справі № 295/14623/14-ц встановлено, що кредитний договір від 06.07.2007 р. укладений між ЗАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_2 є розірваним з 05.12.2011 р. ( а.с. 238 т. 1 ).

За даних обставин позивач скоригував свої позовні вимоги та нарахував заборгованість станом на 05.12.2011 р., яка у зв'язку з порушенням ОСОБА_2 виконання зобов'язань за кредитним договором становить:

-за тілом кредиту 42685,41 дол. США, що за курсом НБУ станом на 06.03.2018 р. р. складає 1 130 309 ,65 грн. ;

-- за процентами за користування кредитом - 6353,24 дол. США, що станом на 06.03.2018 р. еквівалентно 168 233, 80 грн.;

-по комісії за користування кредитом -1564 долара США що станом на 06.03.2018 р. дорівнює 41414,72 грн. ,

-по пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором -18113,10 грн.

Встановлено, що курс долара НБУ станом на 06.03.2018 року, тобто на день винесення оскаржуваного рішення суду, складав 2648,2080 грн. за 100 дол.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання); у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У постанові Верховного Суду України від 09 серпня 2017 року по справі № № 6-2322цс 16 сформульовано наступний висновок:

Відповідно до частини першої статті 631 ЦК України строком дії договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати обов'язки відповідно до договору.

Крім того, відповідно до частин першої та третьої статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на банківський рахунок позикодавця або реального повернення йому коштів.

Статтею 536 ЦК України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки НБУ.

Таким чином, у разі якщо договором не встановлений розмір процентів після спливу строку дії договору, слід зробити висновок про те, що їх розмір визначається на рівні облікової ставки НБУ.

Аналогічну правову позицію Верховний Суд України висловив у постанові від 7 вересня 2016 року (№ 6-1412цс16).

Таким чином слідує, що відповідачі не звільняються від обов’язку погасити заборгованість, яка виникла в період дії кредитного договору та після його припинення.

Такого ж висновку дійшов суд першої інстанції при вирішенні питання про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» кредитної заборгованості та можливості стягнення заборгованості по кредиту у відповідності до уточнених позовних вимог від 13.12.2017 року, згідно яких Банк просив стягнути заборгованість за кредитом у загальному розмірі 52 689, 65 дол. США та пеню в сумі 18 113, 10 грн.

Однак як вбачається в ході судового розгляду представником позивача було надано пояснення щодо заяви про уточнення позовних вимог в частині здійснення розрахунків.

Так у відповідності до наданих пояснень, з урахуванням погашень ОСОБА_2 по кредиту станом на 26.07.2012 року та зменшення заборгованості після розірвання договору в період з 06.12.2011 року по 26.07.2012 року, залишок заборгованості по тілу кредиту становить 40713, 91 дол. США, а по пені – 2360, 54 грн. Заборгованість по процентам та комісії за користування кредитом за вказаних обставин залишились незмінними.

Відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Зазначені вище обставини залишилися поза увагою суду першої інстанції, внаслідок чого місцевим судом прийнято помилкове рішення в частині визначення суми кредитної заборгованості.

За таких обставин доводи апеляційної скарги у вказаній частині заслуговують на увагу, а тому оскаржуване рішення не може залишатися в силі.

Отже колегія суддів приходить до висновку про скасування рішення суду у вказаній частині з постановленням нового про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованості за кредитом у розмірі 40713, 91 дол. США та заборгованість по процентам і комісії за користування кредитом у розмірі 9946, 82 дол. США, що в цілому еквівалентно 1 350 108 грн., а також 2360, 74 грн. пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором.

В частині відмови в задоволенні позовних вимог до поручителя ОСОБА_5, на переконання колегії суддів, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим.

При цьому доводи апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції правил підсудності, що на думку ОСОБА_2 підтверджується сумнівністю договору поруки, не є переконливими, оскільки матеріалами справи не спростовано факту його укладення, а у відповідності до вимог ст.. 113 ЦПК України (чинної на час звернення з позовом) позови до кількох відповідачів, які проживають або знаходяться в різних місцях, пред'являються за місцем проживання або місцезнаходженням одного з відповідачів за вибором позивача.

Банк своїм правом скористався та пред’явив позов за місцезнаходженням відповідача ОСОБА_5

До цього ж, ненадання до суду оригіналу договору поруки, його сумнівність, позбавляє суд можливості надати правову оцінку цьому договору та є підставою для відмови в позовних вимогах до поручителя, однак не може бути підставою для зміни підсудності.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення в частині стягнення заборгованості за кредитом.

В іншій частині рішення суду слід залишити без змін.

Керуючись ст.367, п. 2 ч. 1 ст. 374, п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 376, ст. ст. 381, 384 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 – задовольнити частково.

Рішення Октябрсього районного суду м. Полтави від 06 березня 2018 року - скасувати в частині стягнення заборгованості за кредитом.

Постановити в цій частині нове рішення.

Позов Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» в задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ІПН – НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (м. Дніпропетровськ, а/с 1800, код ЄДРПОУ 14360570, рах. № 2909282903111, МФО № 305299) заборгованість за кредитом у розмірі 40713, 91 дол. США та заборгованість по процентам і комісії за користування кредитом у розмірі 9946, 82 дол. США, що в цілому еквівалентно 1 350 108 грн., а також 2360, 74 грн. пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя : /підпис/ ОСОБА_1

Судді: /підпис/ ОСОБА_7 /підпис/ ОСОБА_8

КОПІЯ

ВІРНО: суддя Апеляційного суду

Полтавської області ___ ОСОБА_1

Повний текст судового рішення виготовлено 01 червня 2018 року.